Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №515/1265/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1265/26

Провадження № 1-кп/515/1952/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Одеської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року у справі № 515/2080/25 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Разом з цим, ОСОБА_6 , достеменно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 17.03.2026, так-як особисто був з нею ознайомлений та достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 08 червня 2026 року близько 19:50 годині, рухаючись по вулиці В.Тура, в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Mercedes-Benz» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керувати транспортними засобами, та був зупинений працівниками СРПП відділення поліції № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за порушення п. 2,3 Правил Дорожнього руху, та в подальшому під час перевірки документів і бесіди з ОСОБА_6 встановлено порушення ним Правил дорожнього руху, а саме п. 2.5, п. 2.1 г та п. 2.1 а, про що працівниками поліції складено відповіді протоколи про адміністративне правопорушення та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вищевказані дії ОСОБА_6 свідчать про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за кваліфікуючим ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Одеській області №1376 о/с від 20.08.2021 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області та відповідно до наказу начальника ГУНП в Одеській області №1155 о/с від 05.09.2025 сержанта поліції ОСОБА_9 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області.

В своїй діяльності співробітники сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 керуються посадами обов`язками, Конституцією України, Законом України «Про Національну поліції», іншими законами України, Указами Президента України та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативноправовими актами МВС України та Національної поліції.

Відповідно до своїх посадових обов`язків, поліцейський, інспектор СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних, адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. У випадках, визначених ст.ст. 265, ч.4 8 ст.121, ч.5 ст. 122, ч.3 ст. 123, ст. 124, ч.4 ст. 126, ст. 130 КУпАП вилучає посвідчення водія. У випадках, визначених ст.ст. 265-2, 121, 122, 126, 130 КУпАП тимчасово затримує транспортний засіб; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-шляховій мережі та виконують інші обов`язки, передбачені посадовими інструкціями.

Так, відповідно до книги нарядів відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області інспектор СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП капітан поліції ОСОБА_8 та поліцейський СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП сержант поліції ОСОБА_9 , 08 червня 2026 року в період часу з 09 год 08 хв до 09 год 10 хв отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби заступили на добове чергування з забезпечення охорони громадського порядку та публічної безпеки території обслуговування відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП будучи у форменому одязі із знаками розрізнення.

Встановлено, що 08 червня 2026 року вищевказаними співробітниками СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП здійснювалося патрулювання території Татарбунарської об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району. Так, приблизно о 19 год 50 хв рухаючись на службовому автомобілі марки «Renault Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вулиці В.Тура, помітили автомобіль марки «Mercedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, водій якого не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів», який на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (якщо водій порушив Правила дорожнього руху), був зупинений біля буд. № 75 по вул. В. Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району.

Під час перевірки документів водія автомобіля марки «Mercedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_6 , інспектором СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_8 , було встановлено, що останній не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом та перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Після чого, ОСОБА_6 розуміючи, що ним скоєно адміністративне правопорушення, та його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 та за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме, за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел спрямований на передачу неправомірної вигоди, запропонував службовим особам - співробітникам сектору реагування патрульної поліції неправомірну вигоду у розмірі 10000 гривень, із метою уникнення адміністративної відповідальності, на що був неодноразово попереджений співробітниками поліції про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди.

Незважаючи на висловлені працівником поліції неодноразові попередження, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про кримінальну відповідальність, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою продовження свого наміру та усвідомлюючи, що співробітники сектору реагування патрульної поліції являються службовими особами, які виконують організаційно-розпорядчі функції у частині прийняття рішень, які мають юридичне значення та які тягнуть за особою юридичні наслідки, продовжував пропонувати останнім неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 10000 гривень з метою уникнення адміністративної відповідальності, тим самим висловив пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за кваліфікуючими ознаками: пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища.

Далі, 08 червня 2026 року приблизно о 21 год 45 хв ОСОБА_6 , перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , де в цей час перебували працівники поліції співробітники СРПП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оперуповноважений зонального сектору №2 ВКП Білгород-Дністровського РВП ОСОБА_10 та сусідка ОСОБА_11 , тобто знаходячись в громадському місті, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у зневажливому ставленні до громадському порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян та дотримання правил поведінки в побуті, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, взявши з кімнати вказаного будинку пневматичну гвинтівку «Magtech» модель «Jade Pro N2» (інша назва AR 1200), №JXI 5166598-BR, калібру 4,5 mm (.177) - предмет, спеціально пристосований для спричинення тілесних ушкоджень, умисно здійснив із неї не менше 26 пострілів в напрямку потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та службових автомобілів працівників поліції автомобіля марки «Citroen Berlingo» реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля марки «Renault Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті чого завдав механічні пошкодження у вигляді розбитого вітрового скла, скла передніх лівих дверей та скла передніх правих дверей автомобіля марки «Citroen Berlingo» реєстраційний номер НОМЕР_3 та пошкодження у вигляді однієї деформації верхньої частини правих задніх дверей, двох деформацій передніх правих дверей та однієї деформації переднього правого крила автомобіля марки «Renault Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Грубе порушення громадського порядку в діях ОСОБА_6 виразилось в ускладненні впорядкованих функціональних відносин, тобто в ускладненні забезпечення спокійної суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку людей. Явна неповага до суспільства в діях останнього виразилась у відкрито виражених діях, які були очевидні для нього та інших осіб, нехтуючи громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності, добропорядності. Особлива зухвалість в діях ОСОБА_6 виразилась в грубому порушенні громадського порядку, яка виражала явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося у використанні предмета призначеного для спричинення тілесних ушкоджень, що виразилось особливою нахабністю та грубістю.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов`язані з опором представникові влади, вчинені із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам, визначеним п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» №901 від 23.12.2015, п. п. 1, 2 Додатку № 1 «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» затвердженого Постановою Верховної Ради України №2471 від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС №622 від 21.08.1998, знаючи про те, що для придбання та зберігання заборонених предметів необхідно передбачений законом дозвіл, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, приблизно у травні 2026 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, незаконно придбав шляхом знахідки корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та запал типу УЗРГМ, які згідно з висновком судової вибухотехнічної експертизи, при конструктивному поєднанні утворюють ручну осколкову гранату Ф-1, що відноситься до категорії бойових припасів.

Зазначену гранату, яка є бойовим припасом ОСОБА_6 того ж дня, умисно переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого мешкання в спальній кімнаті під ліжком в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , до моменту його вилучення працівниками поліції 09.06.2026 в ході обшуку, проведеного на території домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: придбання, зберігання, носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

08 червня 2026 року, приблизно о 21:20 годині ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин з особою, якою спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою - ОСОБА_12 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел, направлений на погрозу вбивством потерпілій, з метою її залякування, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою визвати в потерпілої ОСОБА_12 побоювання за своє життя, почав висловлювати на її адресу словесну погрозу вбивством «сука, не попадайся мені на очі бо я тебе вб`ю». Побоюючись за власне життя, остання пішла до кухні, розташованої на території зазначеного домоволодіння, куди також зайшла і її мати ОСОБА_5 , де зачинившись зсередини вхідні двері 4 намагались уникнути конфлікту. Далі, ОСОБА_6 підійшов до приміщення кухні, де перебували ОСОБА_12 та її мати ОСОБА_5 й хотів зайти та через невдалі спроби не зміг відчинити, почав завдавати удари кулаками та ногами по склопакету металопластиках дверей, продовжуючи висловлювати словесні погрози вбивством, викрикуючи «відчиняйте, бо я вас вб`ю», які останні сприйняли як реальні, оскільки у них з урахуванням виниклої обстановки були реальні підстави побоюватися реалізації такої погрози та злякавшись за своє життя ОСОБА_12 і її мати ОСОБА_5 , через інше приміщення, вибігли на присадибну ділянку, де скориставшись тим, що ОСОБА_6 відволікся, ОСОБА_12 з метою врятування власного життя побігла до сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 , а ОСОБА_5 залишилась на території присадибної ділянки.

ОСОБА_12 сприйняла дані погрози як реальні, оскільки у неї з урахуванням виниклої обстановки були реальні підстави побоюватися реалізації такої погрози. Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Також, що 08 червня 2026 року, приблизно о 21:25 годині ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин з матір`ю особи, якою спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою - ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел, направлений на погрозу вбивством потерпілій, з метою її залякування, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою визвати в потерпілої ОСОБА_5 побоювання за своє життя, підійшов до приміщення кухні, розташоване на території зазначеного домоволодіння, де перебували остання та її донька ОСОБА_12 й хотів зайти та через невдалі спроби не зміг відчинити, почав завдавати удари кулаками та ногами по склопакету металопластиках дверей, продовжуючи висловлювати словесні погрози вбивством, викрикуючи «відчиняйте, бо я вас вб`ю», які останні сприйняли як реальні, оскільки у них з урахуванням виниклої обстановки були реальні підстави побоюватися реалізації такої погрози та злякавшись за своє життя ОСОБА_5 і її донька ОСОБА_12 , через інше приміщення, вибігли на присадибну ділянку. Далі, скориставшись тим, що ОСОБА_6 відволікся, ОСОБА_12 побігла до сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 а ОСОБА_5 залишилась на території присадибної ділянки, де виявивши останню та тримаючи за верхній одяг ОСОБА_6 почав її трясти, а згодом відпустив, і ОСОБА_5 з метою врятування власного життя покинула територію домоволодіння.

ОСОБА_5 , сприйняла дані погрози як реальні, оскільки у неї урахуванням виниклої обстановки були реальні підстави побоюватися реалізації такої погрози.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, за кваліфікуючими ознаками: погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

За сукупністю ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України.

Обвинувачений щиро розкаявся, просив суворо не карати. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України.

Захисник, врахувавши позицію свого підзахисного, не заперечував, щодо визнання недоцільним дослідження тих доказів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.

У судовому засіданні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діяннях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, вказав, що дійсно вчинив кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується, за зазначених в обвинувальному акті обставин, також підтвердив, що йому зрозумілі наслідки визнання фактичних обставин і відмови від дослідження всіх доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за ч. 1 ст. 369, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, за ч. 4 ст. 296, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов`язані з опором представникові влади, вчинені із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 263, як придбання, зберігання, носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за ч. 1 ст. 129, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обставин обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , за двома епізодами за ч. 1 ст. 129 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При призначенні ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд окрім ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує конкретні обставини кримінального провадження та відношення до скоєного обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладені обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкцій статей за відповідні кримінальні правопорушення.

Враховуючи фактичні обставини вчиненого, особу винного, його майновий стан, обставину, що пом`якшує покарання, та обставини, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, суд уважає за можливе призначити остаточне покарання на підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Підстави для застосування обмежувальних заходів, у відповідності до ст. 91-1 КК України – відсутні, у зв`язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У кримінальному провадженні наявні витрати на проведення експертиз в сумі 22876 гривень 69 копійок, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 .

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності дост. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки;

- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати до строку відбуття покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення у період з 09.06.2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи в сумі 22876 гривень 69 копійок.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.06.2026 року на: марлеву серветку зі змивом з плями речовини бурого кольору, зроблений з дерев`яної частини лопати, яку поміщено до паперового конверту маркуванням «Пакет № 1»; марлеву серветку зі змивом з плями речовини бурого кольору, зроблений з задньої частини гвинтівки чорно-коричневого кольору, яку поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет № 2»; гвинтівку чорно-коричневого кольору без маркувань, яку поміщено до чохла темно-зеленого кольору, та скріплено паперовою биркою з маркуванням «Пакет № 3»; корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «irv 5/75 Т 5/52», який поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет № 4»; запал типу «УЗРГМ» з маркуванням та тавруванням «204-71 УЗРГМ 583», «386-16-72», який поміщено до паперового конверту маркуванням «Пакет № 5»; автомобіль марки «RENAULT» моделі «SANDERO» (KRAS7 SRHSP5) реєстраційний номер 1881, відповідно до технічного талону належить ГУНП в Одеській області; автомобіль марки «CITROEN» моделі «BERLINGO» реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до технічного талону належить ГУНП в Одеській області; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 15» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , який поміщено до сейф-пакету NPU 5728965 – скасувати.

Речові докази:

- Флеш-накопичувач, який містить відеозаписи з нагрудного відеореєстратора поліцейського СРПП ВП N?2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 на яких зображено події 08.06.2026 за участю ОСОБА_6 , який було поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет N?2» та опечатано за допомогою печатки N?1 ВП N?2 Б-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області; копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам?яті, копіювання цифрової інформації на 3 арк., DVD-R диск на якому містяться відеозаписи з нагрудного відеореєстратора (боді камери) поліцейського СРПП ВП N?2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_9 , на яких відображено події, які мали місце 08.06.2026 за участю ОСОБА_6 , який було поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет N?1» та опечатано за допомогою печатки N?1 ВП N?2 Б-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області; копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам?яті, копіювання цифрової інформації на 3 арк., що зберігаються в матеріалах кримінального провадження N?12026162240000668 – залишити в матеріалах кримінального провадження N?12026162240000668.

- DVD-R диску на якому містяться відеозаписи з нагрудного відеореєстратора (боді камери) поліцейського СРПП ВП N?2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_9 , на яких відображено події, які мали місце 08.06.2026 за участю ОСОБА_6 , який було поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет N?1» та опечатано за допомогою печатки N?1 ВП N?2 Б-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області; копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам?яті, копіювання цифрової інформації на 3 арк., – залишити в матеріалах кримінального провадження N?12026162240000668.

- марлеву серветку зі змивом з плями речовини бурого кольору, зроблений з дерев`яної частини лопати, яку поміщено до паперового конверту маркуванням «Пакет № 1»; марлеву серветку зі змивом з плями речовини бурого кольору, зроблений з задньої частини гвинтівки чорно-коричневого кольору, яку поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет № 2»; корпус гранати «Ф-1» з маркуванням «irv 5/75 Т 5/52», який поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет № 4»; запал типу «УЗРГМ» з маркуванням та тавруванням «204-71 УЗРГМ 583», «386-16-72», який поміщено до паперового конверту маркуванням «Пакет № 5», передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, розташовану за адресою: м. Татарбунари, вул. Центральна, 15, Білгород-Дністровського району Одеської області – знищити;

- гвинтівку чорно-коричневого кольору без маркувань, яку поміщено до чохла темно-зеленого кольору, та скріплено паперовою биркою з маркуванням «Пакет № 3», передану на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, розташовану за адресою: м. Татарбунари, вул. Центральна, 15, Білгород-Дністровського району Одеської області – конфіскувати.

- автомобіль марки «RENAULT» моделі «SANDERO» (KRAS7 SRHSP5) реєстраційний номер 1881, відповідно до технічного талону належить ГУНП в Одеській області; автомобіль марки «CITROEN» моделі «BERLINGO» реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до технічного талону належить ГУНП в Одеській області; що зберігаються на території ВП N?2 Б-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - повернути власнику за належністю.

- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 15» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , який поміщено до сейф-пакету NPU 5728965, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, розташовану за адресою: м. Татарбунари, вул. Центральна, 15, Білгород-Дністровського району Одеської області – повернути власнику за належністю.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду у відповідності з вимогами частини 2 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя