Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №676/7038/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7038/26

Провадження № 1-кп/676/483/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 вересня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

у судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в режимі відео конференції розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026170030012935 за обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді розвідника кулеметника у військкому званні солдат, судимого: - вироком Борщівського районного суду Тернопільської області 03.10.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, засуджений до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений строком 2 роки, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , о 17.30 год. 19 червня 2025 року будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді солдата розвідника кулеметника військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та без поважних причин був відсутній на службі і не виконував службові обов`язки до 27.04.2026 року, тобто до затримання співробітниками поліції по АДРЕСА_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину в скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, не визнав та показав, що через не порозуміння з командування військової частини, яке надало йому обмежені строки для проходження ВЛК, не погодився з їх діями самовільно залишив військову частину та знаходився за місцем свого проживання, де проходив лікування та ВЛК, однак таких документів на час розгляду справи надати не може, до командування про продовження строку на проходження ВЛК не звертався, бажає проходити військкому службу, однак командування військової частини НОМЕР_1 не бажає надати йому письмову згоду на проходження військової служби. При вирішення справи покладається на думку суду.

Незважаючи на визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, винуватість підтверджується наступними доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування № 62026170030012935 про реєстрацію кримінального провадження від 15.05.2026 року за ч.5 ст. 407 КК України, що послужило підставою для збирання доказів по даному кримінальному провадженню, зокрема зазначено, що ОСОБА_4 о 17.30 год. 19 червня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах воєнного стану. Постановою керівника СВ Дніпровського РУП № 1ГУНП В Дніпропетровській області призначено групу слідчих в даному кримінальному провадженні.

-рапортом ст. слідчого ТУ ДБР в м. Дніпрі про виявлення кримінального правопорушення за ч.5 ст. 407 КК України, вчиненого ОСОБА_4

- актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 по факту самовільного залишення військової частини ОСОБА_4

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2025 року про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4

- рапортом начальника адміністративної групи військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024 року про зарахування в списки особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_4

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 158 від 21.06.2025 року про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 170 від 19.06.2025 року про виключення з котлового забезпечення військової частини ОСОБА_4

- протоколом затримання ОСОБА_4 в 27 квітня 2026 року в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.

Дії, ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

Сторона захисту в судовому засіданні повідомила, що прокурором не доведено, що обвинувачений без поважних причин залишив місце служби, а також не встановлено та не зібрано доказів, що ОСОБА_4 після залишення військової частини, самостійно проходив лікування та ВЛК, а тому в його діях відсутній склад ч.5 ст. 407 КК України, оскільки його підзахисний не відмовлявся від проходження військової служби і його дії були викликані діями командування військової частини.

Суд вважає таку позицію сторони захисту, як обраний спосіб захисту, обвинувачений в судовому засіданні показав, що залишив військову частину НОМЕР_1 та не виконував обов`язки військової служби в період з 19 червня 2025 року по 27 квітня 2026 року, тобто до затримання його за скоєння іншого кримінального правопорушення, не пов?язаного з проходження військової служби.

Згідно ч.1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, суд вважає що дії ОСОБА_4 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і його вина доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, які підлягаю доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч. ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Розглянувши та дослідивши під час судового слідства і інші усі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч5 ст.407 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 , винуватий у вчиненні цього кримінального проступку і підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно ст. 12 КК України, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

З врахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_4 , який в скоєному не розкаявся, вини не визнав, судимий, за місцем служби характеризується негативно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а тому суд враховуючи вимоги ст. 65, ст.66 КК України, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання гарантуватиме безпеку для суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Однак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без відбування призначеного покарання, відповідно до вимог ст.75 КК України неможливо звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирався.

Строк покарання ОСОБА_4 , рахувати з моменту фактичного приведення вирпоку до виконання.

Речові докази та судові витрати по справі - відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

ОСОБА_1