Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №676/6471/24 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6471/24

Провадження № 1-кп/676/119/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023242000001621 від 17.10.2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, з середньою освітою, працюючого слюсарем-ремонтником в філії Городенківської птахофабрики, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовозобов?язаним, придатним за станом здоров?я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 та продовженого Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», перебуваючи на військовому обліку військовозобов?язаних у Кам?янець-Подільському районному територіальному центрі комплектуван ня та соціальної підтримки, 01 вересня 2023 року в 14 год. 33 хв. власноручно засвідчив своїм підписом факт отримання повістки про його виклик на 16 год. 00 хв. 05 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину.

Однак, будучи попереджений про кримінальну відповідальність, всупереч ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-1Х від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», та Указу Президента України від 26.07.2023 №452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України №3276-1Х від 27.07.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов?язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов?язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з?явитися о 16 год. 00 хв. 05 вересня 2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби у зв?язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом, та про причину неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав покази, що він із 2003 року є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні; з 24.11.2009 року призначений керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя – старійшиною (епископом) збору. Підтвердив той факт, що після отримання ним повістки 01 вересня 2023 року про його виклик на 05 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нього не з`явився. Зазначає, що він дав обіцянку, що в кожній сфері свого життя він поступає по Божих високих нормам і законам, які, на його думку, є вищими за земні закони. Одним із головних релігійних переконань обвинуваченого є відмова від насильства, використання зброї та служби у збройних силах. Обвинувачений вважає, що у його діях відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та до нього має діяти ч. 4 ст. 35 Конституції України, відповідно до якої, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. На підтвердження вищезазначеного у 2023 році неодноразово направляв листи до місцевих органів влади застосувати до нього норму ч. 4 ст. 35 Конституції України, з проханням замінити військову службу на невійськову (альтернативну) службу.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина в скоєному повністю доведена поясненнями свідків та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_6 , допитаний у судовому засіданні зі сторони захисту, пояснив, що, так само як і ОСОБА_4 , є священнослужителем у релігійній організації Свідків Єгови. Вважає, що ОСОБА_4 не відмовлявся від проходження служби загалом, однак просив замінити її на альтернативну (невійськову) службу у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями. Зазначив, що відповідно до релігійних переконань Свідків Єгови та вчення Біблії, зокрема однієї з Десяти заповідей — «не вбивай», віруючим забороняється брати до рук зброю. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 вважає неприйнятним проходження військової служби. Пояснив, що навіть виконання обов`язків водія у військовій частині означало б набуття статусу військовослужбовця, оскільки передбачає прийняття військової присяги. Водночас ОСОБА_4 , бажає залишатися у цивільному статусі та в умовах воєнного стану надавати допомогу цивільному населенню. Також зазначив, що кожен із Свідків Єгови приймає особисте рішення щодо проходження служби, однак йому не відома практика, коли віруючі цієї конфесії проходили військову службу.

Свідок ОСОБА_7 – спеціаліст мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду повідомив, що у вересні 2023 року ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та пройшлов огляд ВЛК, був визнаний придатним до військової служби. Після цього ОСОБА_4 працівники РТЦК та СП довели до відома вимоги законодавства, підстави відстрочки від призову, а також було вручено повістку на 05 вересня 2023 року про явку до РТЦК та СП для відправлення у військову частину. Проте, станом на 05 вересня 2023 року на 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 до РТЦК та СП не з`явився, про причини неявки не повідомив, про що був складений відповідний акт. Додає, що ОСОБА_4 не має підстав для відстрочки з релігійних переконань, оскільки заміна військової служби на альтернативну, застосовується лише для строкової служби, а не по мобілізації.

Свідок ОСОБА_8 , будучи черговим ІНФОРМАЦІЯ_4 , складав акт неявки ОСОБА_4 по повістці станом на 18 год. 00 хв. 05 вересня 2023 року, цей акт також був підписаний ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Аналогічні показання в судовому засіданні наддав свідок ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_11 , станом на вересень 2023 р. будучи головою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду повідомила, що на підставі акту огляду ОСОБА_4 дійсно придатний до військової служби.

Даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023242000001621, згідно якого 17 жовтня 2023 року внесено відомості до ЄРДР щодо ухилення ОСОБА_4 від призову на військову службу під час мобілізації (т.2 а.с. 1-2), за повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 з додатками № 9141/3 від 04.10.2023 (копіями документів ОСОБА_4 , оригінали яких були досліджені в судовому засіданні) (т.2 а.с. 9-21).

За даними довідки №10043/05-29 від 19 жовтня 2023 року Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як одержувач усіх видів державних соціальних допомог на обліку у Департаменті не перебуває (т.2 а.с.24).

Відповіддю на запит слідчого, від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.10.2023 № 9566/1 із засвідченими копіями відповідних документів (т.2 а.с. 26-31), повідомляється, що дійсно 17.08.2023 громадянин ОСОБА_4 був відмічений черговим РТЦК та СП у електронній відомості за №25, як такий, що прибув для проходження ВЛК та №26 від 01.09.2023, як такий, що прийшов на територію РТЦК та СП та отримав повістку про призов. 05.09.2023 громадянин ОСОБА_4 за отриманою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув. Додатково повідомляється, що ОСОБА_4 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про заміну йому військової служби під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою в зв`язку із його приналежністю до релігійної організації «Релігійний центр Свідки Єгови в Україні», листом «8310/1 від 08.09.2023 ОСОБА_4 було повідомлено, що під час мобілізації заміна військової служби на альтернативну не можлива. Листом №514/01-11 від 15.09.2023 Кам`янець-Подільська района державна адміністрація довела до відома ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розпорядженням від 11.09.2023 №151/2023-р ОСОБА_13 відмовлено у направленні на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Листом від 26.08.2024 №1621-121/08-2024 (т. 2 а.с.59) слідча надала запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 на отримання оригіналів документів. Відповідно до протоколу огляду слідчий 27 серпня 2024 року оглянув надані ІНФОРМАЦІЯ_5 оригінали документів (т.2 а.с.62), а саме облікову картку ОСОБА_4 , витяг із електронних відомостей прибуття військовозобов?язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 17.08.2023р., витяг із електронних відомостей прибуття військовозобов?язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 01.09.2023р., карток обстеження та медичного огляду №2327, довідку військово-лікарської комісії №2122/2/1, розписку від 01.09.2023р., аркуш доведення вимог законодавства, витяг з Наказу №230 від 05.09.2023р., акт про неявку за повісткою про призов від 05.09.2023р (т.2 а.с.60-61).

Дослідженні оригінали вилучених у ІНФОРМАЦІЯ_4 документи (т.2, а.с.61), а саме облікову картку ОСОБА_4 за даними якої встановлено, що останній визнаний придатним та призваний на строкову військову службу 01.09.2023 з військовим званням рекрут; витяги із відомості прибуття військовозобов`язаних до РТЦК та СП станом на 17 серпня 2023 року, 01 вересня 2023 року, згідно із якими ОСОБА_4 , перебував у РТЦК та СП 17 серпня 2023 року, 01 вересня 2023 року; картку обстеження та медичного огляду № 2327 від 01 вересня 2023 року, із якої встановлено, що ОСОБА_4 , був оглянутий лікарями ВЛК та був визнаний здоровим і придатним до військової служби; довідку ВЛК № 4310 від 04 вересня 2023 року, згідно із якою 01 вересня 2023 року проведено медичний огляд ОСОБА_4 та останній був визнаний здоровим і придатним до військової служби; аркуш доведення вимог законодавства, яким підтверджено факт ознайомлення 01вересня 2023 року ОСОБА_4 із законодавством, зокрема нормами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», норми КК України та КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку, виконання військового обов`язку та ухилення від призову; розписку про отримання повістки від 01вересня 2023 року, із якої встановлено, що 01 вересня 2023 року ОСОБА_4 о 14 год. 33 хв. власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про його виклик на 16 год. 00 хв. 05вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; витяг з наказу про стройовій частині № 230 від 05 вересня 2023 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 направлено до військової частини НОМЕР_2 , а також визнано таким, який не прибув на відправку 05 вересня 2023 року з невідомих причин та не вибув до військової частини; акт про неявку за повісткою про призов від 05 вересня2023 року, із якого встановлено, що ОСОБА_4 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 на відправку для проходження військової служби 05 вересня 2023 року, про причини неявки не повідомив.

Листом № 1672/01-14 від 29 серпня 2024 року КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 17.08.2023 року по 17.09.2023, не звертався за медичною допомогою (т.2 а.с.75).

Відповіддю на запит слідчого, від начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.09.2024 №13333/1 із засвідченими копіями відповідних документів (т.2 а.с. 77-85), повідомляється, що ОСОБА_4 під час проходження ним 17.08.2023р. та 01.09.2023р. ВЛК, не висловлював скарг, із результатами обстеження погодився, що підтверджується його власноручним підписом. Про оскарження постанови ВЛК, оформленої довідкою № 2122, до ВЛК вищого рівня ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв. Заявою від 21.08.2023 ОСОБА_4 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням замінити йому призов на військову службу під час мобілізації альтернативною (невійськовою) у зв`язку з релігійними переконаннями. Листом № 8310 від 08.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив ОСОБА_4 , що така заміна не передбачена чинним законодавством. Додатково, ОСОБА_4 було відмовлено у направленні на проходження альтернативної (невійськової) служби. ОСОБА_4 з 17.08.2023 р. перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як внутріщньо-перемішена особа з міста Донецьк. Відомості, щодо перебування ОСОБА_4 на військовому обліку за місцем його попереднього проживання у м. Донецьк та проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні.

Відповіддю на запит слідчого, від т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.09.2024 №13557/1 (т.2 а.с.91-92), повідомляється, що релігійні переконання (зокрема членство в релігійних організаціях, таких як «Свідки Єгови») не звільняють від мобілізації згідно з чинним законодавством України. Альтернативна (невійськова) служба передбачена лише замість строкової служби, але не застосовується під час мобілізації. Релігійні діячі, призвані під час мобілізації, оскаржували призов у суді, однак суд відмовив у задоволенні позовів, посилаючись на рішення Верховного Суду та важливість оборони країни. Конституція, закони України та міжнародні акти не передбачають права на відмову від мобілізації через релігійні переконання в умовах збройної агресії. Під час воєнного стану призов на військову службу є обов`язковим для всіх військовозобов`язаних, незалежно від релігійних переконань. Альтернативна служба не передбачена для мобілізованих.

Відповіддю на запит слідчого, голови керівного комітету Центру свідків ОСОБА_14 22.09.2024 №15894 (т.2 а.с.205-206), повідомляється, що Свідки Єгови з релігійних переконань не можуть проходити жодну форму військової служби – навіть без використання зброї чи під наглядом армії. Водночас вони не мають заперечень проти альтернативної (невійськової) служби і готові її проходити. Рішення про відмову від військової служби кожен Свідок Єгови ухвалює особисто, керуючись сумлінням та вірою. Вони не закликають до ухилення від мобілізації, але при отриманні повістки можуть з?явитися до РТЦК, щоб письмово або усно заявити про свою позицію. Посилаються на Конституцію України та міжнародні правові норми, які гарантують право на відмову від військової служби з мотивів совісті. Зазначають, що ЄСПЛ визнає право Свідків Єгови відмовлятися від служби навіть у без збройній формі.

Наведені докази в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом доводять факти того, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», п. 1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попереджений щодо вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та будучи належним чином попередженим про місце, час прибуття без вагомих не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 та без вагомих причин відмовився від проходження військової служби, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією в особливий період.

Щодо посилання ОСОБА_4 та його захисника на неможливість призову на військову службу через наявність релігійних переконань, суд зазначає таке.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідно зі статтею 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Положення ч. 4 ст. 35 Конституції України передбачають, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби, тобто заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, цим Законом не встановлена.

Тобто держава Україна запровадила альтернативи військовій службі у мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов`язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку російської федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.

Україна як держава веде облік осіб, які є військовозобов`язаними, і здійснює стратегічне планування оборонних операцій з урахуванням інформації про кількість осіб, які перебувають на такому обліку та можуть у разі загрози державності під час війни бути залучені до оборони держави.

Так, призов за мобілізацією може зумовлювати виконання військового обов`язку не лише в бойовій обстановці, але може бути пов`язаний з іншими видами несення цієї служби, як наприклад виконання обов`язків водія, кухаря, ремонтника техніки.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , прийнятий 17.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 на військовий облік військовозобов`язаних Збройних Сил України за ВОС № 956 на посаду робітник.

Відповідно до Переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 вересня 2020 року за № 317 ВОС за № 956 під назвою «будівельних робіт» відноситься до військово-облікових спеціальностей розділу 10.9. «Спеціальності з будівництва, ремонту та експлуатації споруд і будов».

Обвинувачений ОСОБА_4 повісткою від 01 вересня 2023 викликався для з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки до військової частини НОМЕР_2 саме за ВОС № 956647, як робітник підсобний будівельних робіт.

Отже, під час проведення призову за мобілізацією ОСОБА_4 було мобілізовано саме за військово-обліковою спеціальністю, яка відноситься до спеціальностей, що передбачають виконання будівельних робіт, за посадою робітник підсобний, які безпосередньо не пов`язані з виконанням особою військового обов`язку з залученням до участі у бойових діях.

Положенням Закону України від 12.12.1991 № 1975-XII «Про альтернативну (невійськову) службу» (далі - Закон), яким унормовано правові підстави та порядок заміни військової служби альтернативною (невійськовою).

За змістом частини 1 статті 1 Закону альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби на яку призивають громадян зазначених у ст. 15 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), віком 18-25 років. Можливості заміни в означений спосіб військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Закон не передбачає.

Статтею 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень частини 2 цієї статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Всупереч доводам сторони захисту, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту на практику ЄСПЛ, за якою відмова особі у доступі до альтернативної служби була визнана порушенням статті 9 Європейської конвенції з прав людини, а саме свободи думки, совісті і релігії, зокрема тому, що ці порушення встановлені у країнах, які на той час не перебували у воєнному стані. За таких умов мобілізація особи всупереч її релігійним переконанням становить надмірне втручання в права людини. Стан захисту країни від зовнішньої агресії створює інші, особливі обставини, які не оцінювались ЄСПЛ.

Положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.

Право на свободу совісті та віросповідання гарантовано як одне з конституційних прав людини та закріплено у ст. 35 Конституції України. Одним з аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби. Зокрема, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

В умовах збройної агресії проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни.

За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини закріпленого в статті 9 Конвенції та статті 35 Конституції України в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об`єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою і підтвердження доказами наявності відповідних релігійних переконань.

З довідки Центру Свідків Єгови релігійної організації «релігійний центр Свідків Єгови в Україні» за № 3576 від 17.08.2023, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31 травня 2003 року є присвяченим охрещеним служителем релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, а 24.11.2009 призначений на посаду священнослужителя старійшиною (єпископом) збору (т. 2а.с. 131).

ОСОБА_4 під час судового розгляду довів факт наявності у нього певних релігійних переконань, суд не заперечує їх важливість саме для нього. Але воєнний стан в Україні накладає обмеження на всі сфери суспільного та особистого життя. Тому право сповідувати свою релігію або переконання, яке визнається та захищається державною, є обмеженим в частині відмови від мобілізації. Жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2025 в справі № 573/406/24 дійшов таких висновків в аналогічній справі.

Україна запровадила альтернативи військовій службі в мирний час і громадяни України можуть безперешкодно ними скористатися. Проте у воєнний час, під час мобілізації і оборонної війни обов`язок захисту України, яка зазнала агресивного нападу з боку російської федерації, покладається на всіх громадян України незалежно від їхнього віросповідання.

У час, коли Україна здійснює самооборону, коли існування самої держави є під загрозою, кожен громадянин України повинен усвідомлювати необхідність пошуку балансу між потребами держави і інтересами самого громадянина. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідність врахування «особливої суспільної потреби» і «пропорційно переслідуваної законної мети» у випадках, пов`язаних із необхідністю виконання певного обов`язку і свободою віросповідання.

Існування особливої суспільної потреби є очевидним, оскільки Україна веде оборонну війну, а не агресивну, Україна зазнала нападу з боку держави, яка є значно більшою за площею і кількістю населення, лінія активних бойових дій і лінія кордону, з боку якого може відбутися потенційний напад противника, вимірюється тисячами кілометрів.

Ситуація мобілізації для боротьби проти зовнішнього агресора є такою особливою загрозою, яка дає підстави для держави очікувати від військовозобов`язаних громадян України прийняття певних обмежень.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 військово-лікарською комісією був визнаний придатним до військової служби та без достатніх підстав відмовився від проходження військової служби.

Суд вважає необхідним зазначити, що призов ОСОБА_4 на військову службу по мобілізації (як це зазначив в своїй постанові Верховний Суд України від 13 червня 2024 року (справа № 601/2491/22) не означає автоматично, що він зобов`язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у ремонті техніки, будівництві укріплень, вивезенні поранених, перевезенні вантажів та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що невизнання вини обвинуваченим, зазначення релігійних переконань, як підстави для ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд в ході судового слідства встановив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , що виразилось в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 винний у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.

При обранні обвинуваченому міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, конкретні обставини справи.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

За правилами ст. 75 КК України в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, вмотивувавши належним чином своє рішення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 з 31.05.2003 року є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні; з 24.11.2009 року призначений керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя – старійшиною (епископом) збору; раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітнього сина, є внутрішньо-переміщеною особою, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким, від слідства або суду не ухилявся, з урахуванням висновку органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі, вказані обставини на думку суду свідчать, про незначну суспільну небезпечність скоєного ОСОБА_4 , а тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ст. 336 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий на строк 1 (один) рік.

Згідно із ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази згідно постанови про визнання предметів речовими доказами та вирішення питання про їх зберігання від 27.08.2024 року (т. 3 а.с. 63), повернути до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя