Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №522/15153/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026162510000756 від 26.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. м.Одеса, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого двірником у морському коледжі, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

встановив:

ОСОБА_5 26.06.2026 близько 19.00 год в стані алкогольного сп`яніння перебував на території Центрального парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка в м. Одесі поряд з магазином який розташований за адресою: м. Одеса, пров. Сабанський, 1, біля якого помітив працівника правоохоронного органу - дільничного офіцера поліції сектору взаємодії з громадами відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (службове посвідчення ОДП №041544, спеціальний жетон №0202353) який у складі пішого патруля «Плутон» № 316», спільно з представниками РТЦК та СП та представниками громадського формування «Варта Південь», відповідно до визначеного керівництвом вказаного підрозділу поліції план-завдання, здійснював профілактичні заходи щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, а також забезпечували охорону публічного порядку на території міста Одеси.

При цьому, ОСОБА_5 достовірно ідентифікував ОСОБА_6 як співробітника поліції, який перебуває при виконанні своїх службових обов`язків, оскільки він був одягнений у формений одяг працівника Національної поліції України з відповідними знаками розрізнення та належності до органів поліції, а саме мав кокарду, шеврони, погони, індивідуальний номерний знак на рукаві, службовий жетон, напис «Поліція» на форменому одязі та мав при собі спеціальні засоби, які мають право використовувати співробітники поліції під час несення служби.

Стан алкогольного сп`яніння немотивовано викликав у ОСОБА_5 приступ агресії через те, що ОСОБА_6 , помітивши, що ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, запитав його чи потребує він допомоги, а отримавши його негативно-агресивну відповідь з використанням нецензурної лайки, попросив відійти від входу до зазначеного магазину, щоб він міг зайти всередину магазину, не реагуючи на його агресивну поведінку та образи на свою адресу. Однак зазначена стримана поведінка співробітника поліції ОСОБА_6 ще більше розлютила ОСОБА_5 , який прослідував за ним всередину зазначеного магазину маючи намір приступ агресії реалізувати у завданні тілесних ушкоджень співробітнику правоохоронного органу, який перебував при виконанні службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи всередині зазначеного магазину несподівано для ОСОБА_6 наніс йому удар лобною частиною голови в обличчя. Надалі, не реагуючи на вимогу співробітника поліції ОСОБА_6 припинити свої протиправні дії, заспокоїтись та дотримуватися безпечної дистанції, ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, наніс співробітнику поліції удар кулаком правої руки в ліву частини обличчя, та продовжував застосовувати фізичне насильство щодо ОСОБА_6 , наносячи численні удари по голові, тулубу та кінцівках, намагаючись протидіяти співробітнику поліції, який вживав заходи до його затримання, доки його протиправні дії не були припинені іншими співробітниками поліції, які входили до складу патруля "Плутон 316".

Внаслідок зазначених умисних дій, ОСОБА_5 заподіяв співробітнику поліції ОСОБА_6 , який перебував при виконання службових обов`язків, тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів всіх стінок лівої гайморової пазухи (передньої, задньої, орбітальної тобто нижньої стінки очниці; дна; носової), синець верхньої та нижньої повік лівого ока, крововилив (1) під кон`юнктиву лівого ока які складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, не були небезпечними для життя, спричиняють тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п. п. 2.2.2. і 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних- ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні 02.09.2026 року обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Заявив, що у вчиненому розкаявся, зазначивши, що на даний час він зробив для себе позитивні висновки і кримінальних правопорушень вчиняти не буде.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що обвинувачений відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду, претензій до нього не має, покарання просить призначити на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності потерпілого.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнів в добровільності позиції інших учасників.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , доказів та документів, що стосуються особи обвинуваченого, а також тих, що стосуються речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_5 , дав суду показання та підтвердив, що зазначені в обвинувальному акті дату, час та місці, він перебував в стані алкогольного сп`яніння після поховання родички, в нього був важкий день. В магазині біля будинку до нього підійшов співробітник поліції і через те, що він перебував в емоційному стані, стався конфлікт. Співробітник поліції спочатку запитав чи все в нього нормально, а коли він почав обурюватися і поводити себе агресивно, попросив його припинити свої протиправні дії, заспокоїтись та дотримуватися безпечної дистанції. Він цілком розумів, що дана особа є співробітником поліції. Він наніс поліцейському тілесні ушкодження, як це зазначено у формулюванні обвинувачення і з чим він погоджується. Удари наносив хаотично. Той факт, що спричинив поліцейському середньої тяжкості тілесні ушкодження підтверджує. До скоєного ставиться негативно, кається, відшкодував завдану шкоду.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

ОСОБА_5 , має постійні місце реєстрації та проживання, одружений, є інвалідом 3 групи, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, даних щодо перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра відсутні, раніше не судимий.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що за ч. 2 ст. 345 КК України слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 345 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку із чим суд не вбачає необхідності призначати більше суворе покарання винному.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену в Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Судом враховується, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІІ групи, добровільно відшкодував завдані збитки, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його позитивну поведінку після вчинення злочину, щире каяття, яке виглядало перед судом достатньо переконливо, дані про особу винного, його вік, а також того, що він заявив суду, що зробив для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, що також виглядало перед судом достатньо переконливо. За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_5 , саме такого виду покарання.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановою слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 27.06.2026 р., суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: оптичний диск з фрагментами відеозапису з нагрудних камер поліцейських слід залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений.

Процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 369 – 371, 373 – 375 КПК, суд –

ухвалив:

ОСОБА_5 , визнати винним у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 , звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі із випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази по справі:

- оптичний диск з фрагментами відеозапису з нагрудних камер поліцейських, –залишити в матеріалах кримінального провадження, до якого він долучений.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/15153/26

Номер провадження № 1-кп/ 522/3085/26

Головуючий суддя – ОСОБА_1