Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №509/3373/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИВ :

22 травня 2026 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути одноразово з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 42 979,90 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 4791,66 грн. щомісячно з усіх видів заробітку (доходу) платника, починаючи з дати подання позову до суду на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років, до закінчення навчання, тобто до 09.01.2031 року. Стягнути з відповідача судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що дочка сторін по справі ( ОСОБА_3 ) набула повноліття, однак не досягла 23 річного віку та продовжує навчання в Одеському національному медичному університеті, тому потребує матеріальної допомоги. Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №533 від 11.08.2024, загальна вартість навчання на 1-му курсі (2024-2025 роки) складала 50800 грн., на 2-му курсі (2025-2026 роки) – 52800 грн., на 3-му курсі (2026-2027 роки) - 54200 грн., на 4-му курсі (2027-2028 роки) - 55000 грн., на 5-му курсі (2028-2029 роки) - 55800 грн. Більш того, щодня донька їздить з м. Чорноморськ до м. Одеси на навчання та повертається додому. Вартість квитка на міжміське маршрутне таксі при цьому в одну сторону складає 50 грн. Тобто при розрахунку на робочі дні щомісячні видатки на транспортування становлять 2000 грн. Також донька страждає на значні проблеми із зором, потребує постійного медичного контролю та спеціального забезпечення. З метою моніторингу загального стану здоров`я дочки вона постійно проходить лабораторні дослідження (так, протягом 2024-2025 років було проведено комплексні аналізи крові та сечі, а саме: 26.04.2025 року на суму 1152 грн., 12.04.2025 року на суму 2172 грн. Таким чином, загальна сума фактично понесених витрат на навчання, транспорт, аналізи та корекцію зору дочки складає 85959,80 грн. Враховуючи принцип рівної участі обох батьків у додаткових витратах на дитину, позивач вважає, що батько зобов`язаний сплатити половину від понесених витрат у розмірі 42979,90 грн. Окрім цього, на 3,4,5 курсах загальна вартість навчання складатиме 165000 грн. Тому батько зобов`язаний сплатити половину і від цієї суми у розмірі 82500 грн. З урахуванням проїзду в міському транспорті, а також необхідності корекції зору, загальна сума щомісячних додаткових витрат на навчання становитиме 4791,66 грн.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити. Вказаний відзив обґрунтований тим, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по цивільній справі №509/346/26 від 16.04.2026 року, яке набрало законної сили: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ( ОСОБА_3 ), у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років, починаючи з 16.01.2026 року і до закінчення навчання, тобто до 09.01.2031 року. Таким чином, вказаним рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 вже стягнуті аліменти на навчання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на весь період навчання. 22.05.2026 року Овідіопольським районним судом Одеської області позивачці було видано виконавчий лист, який згодом нею подано до виконання Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області. 09.06.2026 по ВП 81133800 вказаною виконавчою службою винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату. При цьому, ОСОБА_2 сплатив суму аліментів, розраховану державним виконавцем, у розмірі 37343грн. (квитанції від 05.06.2026, від 09.06.2026 та від 11.06.2026). Оскільки донька ОСОБА_3 досягла повноліття, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 185 СК України.

25 серпня 2026 року представником позивача до суду було надіслано додаткові письмові пояснення, з яких вбачається, що витрати ОСОБА_1 на послуги офтальмолога, придбання лінз та приладдя, що застосовується для коригування зору, проходження досліджень підтверджуються рекомендаціями лікарів, товарними чеками та іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Таким чином, позивач вважає, що стягнення додаткових витрат з ОСОБА_2 на обстеження доньки, придбання лінз та приладів для корекції зору є правомірним та необхідним.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з урахуванням додатково наданих письмових пояснень.

Представник відповідача надіслав на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, а також додатково надані сторонами докази та письмові пояснення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У відповідності до статей 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід`ємною частиною будь-якого демократичного суспільства.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема, утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Така позиція узгоджується у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі за №6-1296 цс 15 та у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі за №766/12242/16-ц.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що "СК виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить, насамперед, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення".

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц (провадження № 61-16115св19) зазначено, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовної вимоги про стягнення додаткових витрат, оскільки навчання дитини у вищому навчальному закладі для здобуття відповідної освіти не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 СК України.

Судом встановлено, що донька сторін ОСОБА_3 досягла 23 років, однак продовжує навчання в Одеському національному медичному університеті.

Згідно договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №533 від 11.08.2024, загальна вартість навчання на 1-му курсі (2024-2025 роки) складала 50800 грн., на 2-му курсі (2025-2026 роки) – 52800 грн., на 3-му курсі (2026-2027 роки) - 54200 грн., на 4-му курсі (2027-2028 роки) - 55000 грн., на 5-му курсі (2028-2029 роки) - 55800 грн.

Представником позивача у позові зазначено, що ОСОБА_3 щодня їздить з м. Чорноморськ до м. Одеси на навчання та повертається додому. Вартість квитка на міжміське маршрутне таксі при цьому в одну сторону складає 50 грн. Тобто при розрахунку на робочі дні щомісячні видатки на транспортування становлять 2000 грн. Також донька страждає на значні проблеми із зором, потребує постійного медичного контролю та спеціального забезпечення. З метою моніторингу загального стану здоров`я дочки вона постійно проходить лабораторні дослідження (так, протягом 2024-2025 років було проведено комплексні аналізи крові та сечі, а саме: 26.04.2025 року на суму 1152 грн., 12.04.2025 року на суму 2172 грн. Таким чином, загальна сума фактично понесених витрат на навчання, транспорт, аналізи та корекцію зору дочки складає 85959,80 грн. Враховуючи принцип рівної участі обох батьків у додаткових витратах на дитину, позивач вважає, що батько зобов`язаний сплатити половину від понесених витрат у розмірі 42979,90 грн. Окрім цього, на 3,4,5 курсах загальна вартість навчання складатиме 165000 грн. Тому батько зобов`язаний сплатити половину і від цієї суми у розмірі 82500 грн. З урахуванням проїзду в міському транспорті, а також необхідності корекції зору, загальна сума щомісячних додаткових витрат на навчання становитиме 4791,66 грн.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по цивільній справі № 509/346/26 від 16.04.2026 року, яке набрало законної сили: - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ( ОСОБА_3 ), у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на весь період навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років, починаючи з 16.01.2026 року і до закінчення навчання, тобто до 09.01.2031 року.

Суд приходить до висновку, що вказаним рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 вже стягнуті аліменти на навчання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на весь період навчання.

Більш того, суд звертає увагу на той факт, що 22.05.2026 року Овідіопольським районним судом Одеської області позивачці було видано виконавчий лист, який згодом нею подано до виконання Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області. 09.06.2026 по ВП 81133800 вказаною виконавчою службою винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату. При цьому, ОСОБА_2 сплатив суму аліментів, розраховану державним виконавцем, у розмірі 37343 грн., що документально підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки донька ОСОБА_3 досягла повноліття, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 185 СК України.

Суд наголошує, що наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати, пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участю у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18, від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі №521/4397/17, від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

В поданому до суду позові Позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з Відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов`язані з: навчанням дитини; проїздом до місця навчання; проходження лабораторних досліджень.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що стороною Позивача не доведено, що у даному випадку витрати на навчання на 3-5 курсах, за які позивач просить стягнути половину вартості з відповідача, є додатковими. Такі вимоги, на думку Суду, є передчасними, враховуючи той факт, що вказані витрати ще не настали та проходження лабораторних досліджень у такій кількості, які позивач зазначає у позові, є необхідними в розумінні статті 185 СК України, або пов`язані зі станом здоров`я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину.

Вказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів.

Закріплений сімейним законодавством принцип договірного врегулювання сімейних відносин, зокрема спільного вирішення батьками питання щодо дитини, передбачає, що кожен із батьків, який приймає відповідне рішення щодо малолітньої дитини (наприклад, навчання у вищому закладі відповідного типу), повинен ставити до відома іншого з батьків про таке рішення та, за можливості, узгодити з ним відповідні деталі (наприклад, спільне несення витрат на навчання дитини або проїзд до закладу навчання).

В матеріалах справи відсутні докази попереднього узгодження між Позивачем та Відповідачем рішень щодо навчання їх доньки в Одеському національному медичному університеті, про які йдеться в позові, та згоди Відповідача оплатити половину вартості витрат на навчання та такі поїздки до навчального закладу.

Таким чином, на Відповідача не може бути покладено обов`язок по оплаті половини зазначених вище витрат, оскільки Позивачем не доведено, що вони є додатковими витратами на дитину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки донька ОСОБА_3 досягла повноліття, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 185 СК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає не доведеним наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 150, 180, 185, 196 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.С. Козирський