Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №608/2251/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Справа № 608/2251/26

Номер провадження2-а/608/135/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Южди Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що постановою №1478 від 28 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення, винесеною т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. Згідно даної постанови, 30 жовтня 2024 року громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №900724 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 11 листопада 2024 року, для уточнення даних.

Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення ОСОБА_1 повернулось в ТЦК та СП 14.11.11 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 11.11.11.

ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 , 11.11.2024 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення-Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49) та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 зазначає, що повістки він не отримував та йому не було відомо про необхідність явки в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У липні 2026 року позивачу стало відомо про відкриття стосовно нього виконавчого провадження, про існування якого він раніше не був повідомлений.

З метою з`ясування підстав відкриття зазначеного виконавчого провадження, а також отримання копій документів, на підставі яких воно було відкрито, представник позивача, адвокат Цимбалюк П. А. звернувся до Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області із відповідним адвокатським запитом.

Листом №27827/21.9-24/4 від 29 липня 2026 року Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області повідомив, що Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянув запит в межах компетенції та повідомив, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження за №АСВП 78877915 щодо примусового виконання постанови №1478 від 28.11.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 штрафу у сумі 34 000 грн та надав копію постанови №1478 від 28 листопада 2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також, Чортківським відділом державної виконавчої служби було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження № АСВП 78877915, з якої вбачається, що її було направлено позивачу поштовим відправленням. Разом із тим, на матеріалах виконавчого провадження міститься відмітка про повернення зазначеного поштового відправлення, що підтверджує неотримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження. Саме тому про існування виконавчого провадження позивач дізнався лише у липні 2026 року після самостійного звернення до органу державної виконавчої служби.

З цих причин позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Також позивач вказує на те, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронним військово-обліковим документом з мобільного додатку «Резерв+». 04 квітня 2017 року він був визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 . Вчасно оновив (уточнив) військово-облікові дані. Крім цього, у позивача наявна відстрочка від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач стверджує, що копія постанови йому не вручалася, що підтверджується відсутністю його підпису у відповідній постанові. Також копія постанови йому рекомендованим листом з описом вкладення №4850105957368 не надсилалася, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти від 31.07.2026 про те, що відправлення з таким номером не знайдено.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише формальне посилання на статті КУпАП, які нібито були порушені позивачем, без конкретизації фактичних обставин справи та без наведення детального опису дій, що становлять склад правопорушення. Зокрема, у постанові наведено лише загальне твердження про порушення вимог п. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте не зазначено, який саме обов`язок позивача був порушений, які конкретні дії чи бездіяльність утворюють склад адміністративного правопорушення, а також не наведено належного правового обґрунтування причин, з яких відповідач дійшов висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, постанова містить очевидні суперечності та неточності щодо фактичних обставин справи. Так, у ній зазначено, що поштове відправлення повернулося до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 14 листопада 2024 року, однак одночасно вказано, що дата відмітки оператора поштового зв`язку становить “11.11.11”, що є очевидно помилковою та неіснуючою календарною датою.

Таким чином, в оскаржуваній постанові не правильно зазначено норму, яку порушено позивачем, що вказує на невірну кваліфікацію адміністративного правопорушення та виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 просить суд постанову т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1478 від 28 листопада 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 (сорок вісім) коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Цимбалюк П. А., в судове засідання не з`явилися. Адвокат Цимбалюк П. А. подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився. Подав відзив на позов, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні. Вважає постанову №1478 від 28.11.2026 законною, а ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки, останній ухилився від отримання повістки про явку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому вона була повернута відповідальним працівником АТ «Укрпошта» з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою, що вважається належним оповіщенням військовозобов`язаного, згідно закону. Поважність своєї неявки ОСОБА_1 не вказав.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №1478 від 28 листопада 2024 року про адміністративне правопорушення, винесеною т. в .о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. Згідно даної постанови, 30 жовтня 2024 року громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка №900724 засобами поштового зв`язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 годину 11 листопада 2024 року, для уточнення даних.

Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення ОСОБА_1 повернулось в ТЦК та СП 14.11.11 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Дата відмітки 11.11.11.

ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 , 11.11.24 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення-Указу Президента від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VII, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 року №49) та порушив вимоги абз. 7 п.3. ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З дослідженого судом витягу з Резерв+ встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується електронним військово-обліковим документом з мобільного додатку «Резерв+». 04 квітня 2017 року він був визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 . Вчасно оновив (уточнив) військово-облікові дані. Крім цього, у позивача наявна відстрочка від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у його відстрочці, її типу, військово-облікових даних.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів направлення позивачу повістки, відповідачем не надано, хоча як вказано у відзиві на позов, вона була повернута відповідальним працівником АТ «Укрпошта» з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Доказів того, що позивачу належним чином була вручена постанова, суду також не надано. Підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в оскаржуваній постанові відсутній. Також копія постанови рекомендованим листом з описом вкладення №4850105957368 не надсилалася, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти від 31.07.2026 про те, що відправлення з таким номером не знайдено.

Відповідно до змін до Правил надання послуг поштового зв`язку, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 року № 1147 рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають вручатися особисто адресату.

Якщо адресат відсутній за вказаною адресою, працівник поштового зв`язку повинен повідомити його за наявним номером телефону та/або залишити в абонентській поштовій скриньці повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`являється за листом, працівник пошти робить відповідну відмітку та повертає відправлення відправнику.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: повістка має бути направлена за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних, або за адресою його реєстрації, а також мають бути відомості про спробу вручити повістку особі. Така спроба має наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або її невручення через відмову отримати повістку чи відсутність адресата за відповідною адресою.

Отже доказів надіслання позивачу повістки відсутні, номер поштового відправлення зазначений у описі вкладення на сайті Укрпошти при відстеження відправлень відсутній, такий номер на сайті не знайдено, конверт про надіслання листа позивачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, з зазначенням номера телефону позивача відсутній, хоча такий номер перебував у розпорядженні ТЦК, це підтверджується витягом із військово-облікового документа, сформованим у мобільному застосунку «Резерв+»), фіскальний чек про оплату надісланого листа відсутній, а також відсутні докази того, що до абонентської поштової скриньки позивача вкладали повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач належного доказу надсилання повістки не надав,суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач дізнався про наявність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 лише після отримання постанови Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження, про що його було повідомлено листом Відділу №27827/21.9-24/4 від 29.07.2026.

Таким чином клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відповідає нормам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, при подачі позову до суду, сплатив судовий збір у сумі 532,48 гривень, згідно платіжної інструкції АТ «ТАСКОМБАНК» №9468-8582-0160-8456 від 31.07.2026.

Отже вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Постанову т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №1478 від 28 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» _____________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/2251/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»____________року

Секретар: