Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №607/3270/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 Справа №607/3270/26 Провадження №2-др/607/96/26

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коцюби Надії Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.08.2026 у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено. Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_2 на сплату судового збору в розмірі 1363,18 грн покладено на позивача.

19.08.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Коцюба Н.Я. через систему «Електронний суд» подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яким просила стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.08.2026, заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коцюби Н.Я. про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету, сформованою секретарем судового засідання. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Коцюба Н.Я. в судове засідання не з`явились, проте адвокат Коцюба Н.Я. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши зміст поданої представником відповідача заяви та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 246 ЦПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи, якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.08.2026 у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, відмовлено. Судові витрати понесені позивачем ОСОБА_2 на сплату судового збору в розмірі 1363,18 грн покладено на позивача.

При цьому, рішенням суду не вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

19.08.2026 представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Коцюба Н.Я. через систему «Електронний суд» подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яким просила стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

До матеріалів справи представником відповідача – адвокатом Коцюбою Н.Я. долучено: договір про надання правничої допомоги від 19.02.2026; додаток до договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2026 по Договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026.

Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Повноваження адвоката Коцюби Н.Я. підтверджені договором про надання правничої допомоги від 19.02.2026 та ордером на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1132494 від 19.02.2026.

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026, укладеного між адвокатом Коцюба Н.Я. та Клієнтом Лобач Н.Б., Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво Клієнта в суді у справі про стягнення заборгованості за договором позики.

За змістом п. 4.3 Договору, за надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в п. 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в Додатку до цього Договору.

Згідно з п.п. 1, 2 Додатку до Договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026 сторони, з урахуванням складності справи, виходячи з принципів розумності та з урахуванням часу, протягом якого Доручення підлягає виконанню, погодили виплати фіксованої суми гонорару за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням при здійсненні представництва інтересів Клієнта у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області у справі про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 15 000.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2026 по Договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026, на виконання умов Договору Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 , яка включає в себе наступний перелік наданих послуг:

- ознайомлення з матеріалами справи – 2 000 грн;

- вироблення правової позиції та вивчення судової практики у даній категорії справ – 1 000 грн;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву – 5 000 грн;

- складання інших документів процесуального характеру в ході розгляду справи – 4 000 грн;

- участь у судових засіданнях – 3 000 грн.

Згідно вказаного акту приймання-передачі наданих послуг Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято правничу допомогу, згідно з переліком виконаних послуг, на загальну суму 15 000 грн. Адвокат своїм підписом у акті приймання-передачі наданих послуг свідчить про оплату Клієнтом наданих послуг на загальну суму 15 000 грн, а Клієнт підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність до Адвоката претензій щодо характеру, обсягу та якості наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відтак, наявність договірних відносин між адвокатом Коцюба Н.Я. та відповідачем ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правничої допомоги від 19.02.2026, додатком до Договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026 та актом приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2026 по Договору про надання правничої допомоги від 19.02.2026.

На переконання суду наданими представником відповідача та дослідженими судом доказами у сукупності підтверджується понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахування наведеного, та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, який підлягає стягненню з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коцюби Н.Я. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 133, 134, 141, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Коцюби Надії Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст додаткового рішення суду складено 03.09.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець