Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №522/1906/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 522/1906/25

Провадження № 1-кп/944/741/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2024 року за № 62024140120000317, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не має на утриманні неповнолітніх дітей, Військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , військове звання – солдат, посада – електрозварювальник відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону, раніше судимого, останній раз вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією Військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді електрозварювальника відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, маючи обов`язок нести військову службу, в порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 12 березня 2026 року, о 08:00 годині був відсутній при перевірці особового складу відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону в місці тимчасової дислокації Військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоч об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та продовжував ухилятися від військової служби до 14 липня 2022 року, тобто до моменту затримання працівниками поліції у Приморському районі м. Одеси за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з відкритим викраденням чужого майна (грабіж), повідомивши під час затримання про факт самовільного залишення ним військової частини.

Своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини, вчинені військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_6 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. В судовому засіданні також пояснив, що відсутність на військовій службі у вказаний період пов`язана із сімейними обставинами, а саме, що після початку повномасштабної війни батьки переживали за його життя, тому він повернувся додому, де доглядав за ними. Надалі бажає продовжувати військову службу та брати участь у захисті України.

Обвинувачений, захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України як дії, які виразились у самовільному залишенні військовослужбовцем військової частини без поважних причин, вчиненим в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є судимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, не є учасником бойових дій, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_6 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання в межах санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України у виді 5 років позбавлення волі.

Також суд встановив, що ОСОБА_6 засуджений вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року у справі 522/9038/22 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення, яке розглядається в межах даного кримінального провадження (самовільне залишення військової частини), вчинене ОСОБА_6 12 березня 2022 року, тобто до постановлення попереднього вироку Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року, тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, в силу ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання шляхом часткового складення призначених покарань, приєднавши частково покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 4 місяці.

Також, суд встановив, що ОСОБА_6 відбуває реальну міру покарання у виді позбавлення волі за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року. Цим вироком строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що строк відбування ОСОБА_6 покарання слід обчислювати з часу приведення вироку у справі, що розглядається, до виконання, зарахувавши частково відбуте покарання за попереднім вироком, якими початок строку відбування покарання вирішено рахувати з дня його фактичного затримання, а саме з 14 липня 2022 року.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому даного кримінального провадження не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2024 року у справі 522/9038/22, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 1 (один) місяць, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з приведення цього вироку до виконання, зарахувавши частково відбуте покарання за попереднім вироком з дня його фактичного затримання, а саме з 14 липня 2022 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1