Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №946/9381/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9381/25

Провадження № 2/946/1939/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі: Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїл в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2025 року представник АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Ізмаїльський відділ Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з-під арешту, в якому просить звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме готель, що в цілому складається: з будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., житловою площею 212,9 кв.м., прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., №1-2- надвірні споруди, розташований на земельній ділянці 911 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0911 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110600000:01:033:0205, що накладений:

- Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 56419956, виданий 17.05.2018 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 51535441, виданий 06.07.2016, видавник: головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінов Антон Антонович;

Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 49211848, виданий 05.11.2015 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 45390083, виданий 18.11.2014, видавник: Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Волкогонов О.О.;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35632952, виданий 13.12.2012 року, видавник: Відділ ДВС Ізмаїльського МРУЮ, заступник начальника відділу Аргіров Р.Д.;

- Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 56419956, виданий 17.05.2018 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області;

- Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 49211848, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області.

Ухвалою судді від 21 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року витребувані докази по справі.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року витребувані докази по справі.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року розгляд справи повернуто на стадію підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року залучені у справі треті особи.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Так, в обґрунтування свої позовник вимог позивач зазначив, що 12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом – «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом – «Позичальник», Боржник уклали договір кредиту № 08-669/43-302 (надалі за текстом -Кредитний договір). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, укладено Іпотечний договір (копія додається) відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов`язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: готель, що в цілому складається: з будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., житловою площею 212,9 кв.м., прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., №1-2-надвірні споруди, розташований на земельній ділянці 911 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, загальною площею 0,0911 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110600000:01:033:0205. У зв`язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , позивач змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно. Однак позивачу стало відомо, що розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно на даний час неможливо, оскільки: - постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 56419956, виданий 17.05.2018 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області; постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 51535441, виданий 06.07.2016, видавник: головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Маріон Антон Антонович; постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 49211848, виданий 05.11.2015 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області; постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 45390083, виданий 18.11.2014, видавник: старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Волкогонов О.О.; постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35632952, виданий 13.12.2012 року, видавник: Відділ ДВС Ізмаїльського МРУЮ, заступник начальника відділу Аргіров Р.Д.; постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 56419956, виданий 17.05.2018 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області; постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 49211848, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області, накладено арешти на нерухоме майно відповідача, та заборона на його відчуження. Згідно Рішення від 18 квітня 2016 року Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, справа № 500/4169/15-ц, іпотечне майно було визнано сумісною власністю подружжя, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Постановою від 14 серпня 2019 року Верховного Суду по справі № 500/4169/15- ц, Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, а саме: готелю за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 882, 9 кв. м та житловою площею 212,9 кв. м і прохідною загальною площею 7,5 кв. м з надвірними спорудами 1-2 та земельної ділянки площею 0,0911 гектари за адресою АДРЕСА_1 за державним актом серії ЯА № 360926, виданим на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, який посвідчено в Ізмаїльському міському нотаріальному окрузі за № 5988, скасувати. Отже, предмет іпотеки належить ОСОБА_1 . З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором від 05.09.2008 між Кредитором та Іпотекодавцем, яким є – ОСОБА_1 , (надалі за текстом – Іпотекодавець, відповідач 1), укладено Іпотечний договір, (надалі за текстом – Іпотечний договір), відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: готель, що в цілому складається: з будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., житловою площею 212,9 кв.м., прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., №1-2- надвірні споруди, розташований на земельній ділянці 911 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0911 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110600000:01:033:0205. Відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 23.09.2025 виникла заборгованість: сума заборгованості за кредитом 399 993,56 доларів США; сума заборгованості за відсотками 315 879,07 доларів США, Загальна сума заборгованості 715 872,63 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості. Накладання даних арештів створює перешкоди АТ «Сенс Банк» як іпотекодержателю у реалізації права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки. АТ «Сенс Банк» зазначає, що має законне право реалізувати своє право щодо задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом зняття арешту з даного нерухомого майна за рішенням суду, оскільки указані обтяження були накладені на майно вже після підписання договору іпотеки та реєстрації іпотеки, банк має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

На виконання ухвали суду від 14.01.2026 про витребування доказів, АТ «СЕНС БАНК» 23.01.2026 надав пояснення та докази, з яких вбачається, що наявність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «СЕНС БАНК» та чинність права вимоги підтверджується офіційними даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), що є публічним та достовірним джерелом інформації про стан виконання судових рішень. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень. Станом на дату подання заяви на виконанні перебуває виконавче провадження №72133803, відкрите 28.06.2023 приватним виконавцем Притуляком В. М. на підставі виконавчого листа № 755/30224/2014, виданого Дніпровським районним судом м. Києва. Згідно з витягом з АСВП, стан вказаного провадження — «Відкрито», що свідчить про актуальність заборгованості та триваючу процедуру її примусового стягнення. Перебування виконавчого документа на виконанні є беззаперечним доказом того, що право вимоги Банку не припинилося, а боржник не виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Окремо повідомлено суд про стан виконавчого провадження № 72120915, яке було завершене 03.07.2024 року. Підставою для завершення вказаного ВП став пункт 3 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відмова стягувача від залишення за собою нереалізованого майна). Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з вказаних підстав не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі його пред`явлення до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Застосовуючи вказані норми, слід дійти висновку, що після повернення виконавчого документа 03.07.2024, строк його пред`явлення був поновлений на наступні три роки. Враховуючи, що наразі триває виконання у межах ВП № 72133803, час щодо пред`явлення вимог до виконання не сплив, а право вимоги Банку захищене законом. Щодо вимоги суду про надання правовстановлюючих документів на будівлю готелю та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 долучив до позовної заяви копію договору іпотеки.. Наявність зареєстрованого права іпотеки та обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджується актуальною Інформаційною довідкою, яка також долучена до матеріалів справи. Оригінали правовстановлюючих документів на майно знаходяться у власника (відповідача), проте реєстрація іпотеки у 2012 році є первинною та пріоритетною щодо будь-яких наступних арештів, зокрема накладених у справі № 500/872/15-ц. Враховуючи викладене, підсумовуючи надані докази, АТ «СЕНС БАНК» підтверджує наявність діючої заборгованості та дотримання строків її стягнення через механізми виконавчого провадження (ВП № 72133803 та ВП № 72120915). Наявність арештів у справі № 500/872/15-ц, яка не стосується зобов`язань перед Банком, перешкоджає іпотекодержателю у реалізації його законного права на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

На виконання ухвал суду від 14.01.2026 та 22.04.2026 про витребування доказів, АТ «СЕНС БАНК» 04.05.2026 надав пояснення та докази, в яких зазначено, що підставою примусового стягнення заборгованості за вказаним правочином є виконавчий лист № 755/30224/2014, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 24.12.2014 року. Відсутність безпосереднього зазначення номера кредитного договору у тексті виконавчого листа № 755/30224/2014 є виключно технічною особливістю оформлення виконавчих документів, що видаються державними судами за результатами розгляду заяв про надання дозволу на виконання рішень третейських судів. Виконавчий лист № 755/30224/2014, на підставі якого відкрито чинні виконавчі провадження № 72133803 та № 72120915, є належним інструментом стягнення боргу саме за Договором № 08-669/43-302. Будь-які посилання на відсутність номера договору в тексті листа є проявом надмірного формалізму, оскільки зв`язок між судовим рішенням та первинним кредитним договором підтверджується сукупністю доказів, зокрема актами судового контролю та реєстраційними даними про обтяження майна. Позивачем ідентифіковано право вимоги та підтверджено його чинність у встановленому законом порядку, а відсутність окремих технічних реквізитів у виконавчому документі не нівелює суті існуючого та невиконаного зобов`язання боржника. Право іпотекодержателя є абсолютним речовим правом на чуже майно, яке має безумовний пріоритет перед будь-якими іншими обтяженнями. Іпотека є нерозривною саме з предметом обтяження, а не з особою боржника, і слідує за річчю незалежно від зміни власника чи накладення наступних обмежень. Банк як володілець речового права на готель та земельну ділянку в м. Ізмаїл має право вимагати звільнення цієї «речі» від будь-яких арештів, які перешкоджають реалізації іпотечного права. Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог відносно інших обтяжень встановлюється на підставі моменту державної реєстрації іпотеки. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про іпотеку», пріоритет іпотекодержателя є вищим за пріоритет будь-яких інших осіб, вимоги яких зареєстровані пізніше. Фактичні обставини справи підтверджують, що державна реєстрація права іпотеки та обтяження на користь Банку відбулася ще у 2012 році, тоді як накладення арештів у виконавчих провадженнях за вимогами третіх осіб (зокрема у справі № 500/872/15-ц) мало місце лише у 2018 році. Розрив у часі між виникненням права іпотеки та накладенням оскаржуваних арештів становить понад 6 років, що згідно з законом надає Банку переважне право на задоволення вимог за рахунок цього майна перед усіма іншими кредиторами ОСОБА_1 . Згідно з постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23, права та інтереси іпотекодержателя захищені правилами пріоритетності іпотеки, а пізніші арешти не можуть блокувати права іпотекодержателя на реалізацію майна. Враховуючи викладене, підсумовуючи вищенаведене, збереження арештів, накладених у 2018 році, за наявності чинної іпотеки від 2012 року, є прямим порушенням статті 12 Закону України «Про іпотеку» та принципу захисту речових прав. Таким чином, позивач має беззаперечне право на звільнення майна з-під арештів, накладених іншими кредиторами, оскільки ці обтяження зареєстровані пізніше та порушують законний пріоритет іпотекодержателя. Ключовим фактором у цій справі є те, що іпотечний договір, укладений між Банком та відповідачем, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Це застереження надає позивачу право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення, зокрема шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно з умовами договору іпотеки від 2012 року, Банк має право за власною ініціативою набути право власності на готель або продати його від власного імені третій особі. Реалізація цього права дозволяє Банку отримати задоволення вимог без залучення сторонніх органів, що є сутністю іпотечного забезпечення як такого. Проте наявність будь-яких арештів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно робить технічно неможливим вчинення реєстраційних дій нотаріусом. Зокрема, арешти, накладені у 2018 році у межах виконавчих проваджень за вимогами третіх осіб (справа № 500/872/15-ц), створюють непереборні штучні перешкоди. За наявності чинного запису про арешт у реєстрах, жоден державний чи приватний нотаріус не може провести процедуру переходу права власності за Банком. Таким чином, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє пріоритетне право на позасудове стягнення через обтяження, накладені значно пізніше за іпотеку. Збереження цих обтяжень унеможливлює очищення титулу власності готелю загальною площею 882,9 кв.м та земельної ділянки кадастровий номер 5110600000:01:033:0205. Вказана ситуація прямо порушує законний інтерес АТ «СЕНС БАНК» як іпотекодержателя, право якого було належним чином зареєстроване ще у 2012 році. Звільнення майна з-під арешту є єдиним способом відновлення права Банку на позасудове розпорядження предметом іпотеки. Будь-яка інша позиція суду призведе до повного нівелювання змісту речового права кредитора та фактичного блокування виконання умов договору. Ключова правова помилка у запереченнях проти звільнення майна з-під арешту полягає у змішуванні процесуальної спроможності пред`явити виконавчий лист до виконання та матеріального права Кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Банк наголошує, що іпотека є речовим обтяженням, яке має «абсолютний» характер і слідує за річчю незалежно від стадії судового розгляду чи виконавчого провадження. Поки заборгованість ОСОБА_1 не погашена в повному обсязі, матеріальне право Банку на майно за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кірова, буд. 11, залишається незмінним та чинним. Банк має право на задоволення своїх вимог шляхом прийняття готелю на баланс або його продажу третій особі навіть у тому випадку, якщо він не звертатиметься до ДВС із виконавчим листом. Проте наявність арештів від 2018 року у справі № 500/872/15-ц блокує роботу нотаріуса та технічно унеможливлює реалізацію цього позасудового права. Таким чином, арешт третіх осіб стає перешкодою не для «виконавчого провадження», а для матеріального права власності (речового права) Банку. Якщо суд відмовить у звільненні майна з-під арешту через «сплив строків ВП» або «закриття ВП», це призведе до правового абсурду: 1. Іпотека Банку (2012 р.) є чинною, але не може бути реалізована. 2. Арешт третіх осіб (2018 р.) за «чужим» боргом отримує фактичну перевагу над пріоритетною іпотекою, що прямо заборонено законом. Наявність відкритого ВП №72133803 лише додатково підтверджує активність Банку. Проте змістовним обґрунтуванням позову є неперервність дії іпотеки до повного погашення боргу та право Банку на позасудову реалізацію предмета іпотеки, яка заблокована незаконними щодо Банку арештами третіх осіб. Вказані обставини зобов`язують суд звільнити майно з-під арешту для забезпечення реального виконання умов іпотечного договору. Відсутність номера кредитного договору безпосередньо у виконавчому листі або в базі АСВП є саме таким «формальним аспектом», який не може нівелювати матеріальне право Банку на іпотечне майно, підтверджене чинним договором та судовим контролем при видачі виконавчого документа. Надання переваги арештам третіх осіб 2018 року лише через те, що Банк наразі не здійснює активних дій у межах ДВС, буде класичним прикладом «надмірного формалізму», який позбавляє Банк ефективного засобу юридичного захисту, гарантованого ст. 13 Конвенції. АТ «СЕНС БАНК» просить суд виходити з принципу верховенства права та пріоритету матеріального інтересу над формальною процедурою. Оскільки речове право Банку на об`єкти нерухомості в м. Ізмаїл є законним, пріоритетним та триваючим, наявність технічних перешкод у вигляді арештів третіх осіб має бути усунута судом без посилання на формальні обмеження виконавчого провадження. Це забезпечить виконання завдань цивільного судочинства та захистить право Банку на мирне володіння майном. Надання копії рішення третейського суду не є обов`язковою умовою для вирішення спору по суті, оскільки наявних у справі доказів достатньо для встановлення обставин справи. Банк зазначає, що за відсутності у Кредитора оригіналу чи копії рішення третейського суду, легітимність вимог повністю підтверджується виконавчим листом, виданим державним судом за процедурою судового контролю. Позивач вважає обсяг наданих доказів (договір кредиту, договір іпотеки, ухвала про видачу виконавчого листа, витяги з АСВП) вичерпним для ухвалення законного рішення. АТ «СЕНС БАНК» наголошує, що оскаржувані арешти, накладені у 2018 році, є незаконним бар`єром для реалізації абсолютного речового права, яке виникло та було належним чином зареєстроване ще у 2012 році. Правова позиція Позивача базується на фундаментальному пріоритеті іпотеки, який згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» є вищим за будь-які наступні обтяження третіх осіб. Будь-яке ігнорування цього пріоритету через формальні посилання на стан виконавчого провадження є прямим порушенням матеріальних норм права та принципів юридичної визначеності. Банк підтвердив легітимність своїх вимог через виконавчий лист, виданий за результатами судового контролю, що згідно з принципом антиформалізму є достатнім для ідентифікації кредитного зобов`язання. Подальші вимоги щодо надання додаткових документів, які не змінюють суті боргу, не можуть бути підставою для обмеження доступу Банку до правосуддя. Оскільки іпотека має характер «actio in rem» (позову до речі), вона залишається чинною до повного погашення заборгованості, незалежно від процесуальних строків виконавчих документів. Це надає Банку безумовне право вимагати звільнення майна з-під арешту в межах негаторного позову, на який не поширюється позовна давність. Збереження арештів третіх осіб унеможливлює реалізацію передбаченого законом та договором позасудового способу стягнення, що є порушенням права на мирне володіння майном у розумінні Першого протоколу до Конвенції. Суд, керуючись принципом Jura novit curia, має надати перевагу суті речового права над процедурним формалізмом. Позивач вважає вимоги про звільнення майна з-під арешту обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі для забезпечення реального захисту прав іпотекодержателя.

10.07.2026 року представником позивача надано додаткові пояснення у справі, в яких позивач просить: вважати вказівку на «2012 рік» у тексті попередньої заяви про виконання ухвали суду від 04.05.2026 технічною опискою, а дійсною датою виникнення пріоритетного права іпотеки Акціонерного товариства «Сенс Банк» визнавати 05.09.2008 року; позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» про звільнення нерухомого майна з-під арешту задовольнити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача. Зазначає, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 08-669/43-302. Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України та статутних документів, до АТ «Сенс Банк» перейшли всі права первісного кредитора за вказаним зобов`язанням, що додатково підтверджується рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 про зміну найменування та внесенням 30.11.2022 відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.09.2008, між Кредитором та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, предметом якого виступає нерухоме майно, розташоване в Одеській області. Зокрема, в іпотеку Банку передано готель, що в цілому складається з цегляної будівлі загальною площею 882,9 кв. м, житловою площею 212,9 кв. м, прохідної загальною площею 7,5 кв. м та надвірних споруд № 1-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно, згідно з умовами Іпотечного договору, в іпотеку Банку передано земельну ділянку, на якій розташований вказаний готель, загальною площею 0,0911 га (кадастровий номер: 5110600000:01:033:0205), первісне право власності на яку підтверджується державним актом серії ЯА № 360926, виданим на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 (посвідченого в Ізмаїльському міському нотаріальному окрузі за № 5988). Належність вказаного предмета іпотеки виключно ОСОБА_1 остаточно підтверджена постановою Верховного Суду від 14.08.2019 по справі №500/4169/15-ц, якою було скасовано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.04.2016 та рішення апеляційного суду Одеської області від 12.12.2016 про безпідставне визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань та істотним порушенням умов кредитного договору, станом на 23.09.2025 виникла прострочена заборгованість перед Банком у загальному розмірі 715 872,63 доларів США. Вказана сума заборгованості складається з 399 993,56 доларів США заборгованості за тілом кредиту та 315 879,07 доларів США заборгованості за нарахованими відсотками. Після виникнення та належної державної реєстрації пріоритетного речового права Банку, щодо спірного іпотечного майна органами державної виконавчої служби було незаконно накладено низку обтяжень у вигляді арештів та заборон відчуження, які повністю блокують право іпотекодержателя на звернення стягнення. Зазначені незаконні обтяження накладені в межах різних виконавчих проваджень, а саме: постановою про арешт від 13.12.2012 (серія та номер 35632952, Відділ ДВС Ізмаїльського МРУЮ); постановою про арешт та заборону відчуження від 18.11.2014 (ВП № 45390083); постановою про арешт від 05.11.2015 (серія та номер 49211848); постановою про арешт та заборону відчуження від 06.07.2016 (ВП № 51535441); та постановою про арешт від 17.05.2018 (серія та номер 56419956, ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області). Під час розгляду справи №946/9381/25, на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2026, представником Банку було подано відповідну процесуальну заяву. В подальшому на адресу Банку надійшов офіційний запит суду від 03.06.2026 за вих. № 946/9381/25/12976/2026, яким зобов`язано усунути виявлену судом розбіжність щодо зазначеної дати виникнення права іпотеки. Надаючи відповідь на запит Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2026 (вих. № 946/9381/25/12976/2026), Банк офіційно зазначає, що вказівка на «2012 рік» як на дату виникнення іпотеки у тексті попередньої процесуальної заяви від 04.05.2026 є виключно механічною друкарською помилкою (опискою) представника. Зазначена описка жодним чином не змінює фактичних обставин справи та не відображає дійсної хронології виникнення речових прав кредитора на спірне нерухоме майно. Дійсною датою виникнення пріоритетного права іпотеки АТ «Сенс Банк» є 05.09.2008 року. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи, а саме: первинними Іпотечними договорами від 05.09.2008, посвідченими приватним нотаріусом та зареєстрованими у реєстрі за № 6964 та № 6958. Первинні письмові докази (нотаріально посвідчені іпотечні договори від 2008 року із відмітками про державну реєстрацію) мають абсолютну доказову перевагу над технічною друкарською помилкою у вторинному процесуальному документі, створеному у 2026 році. Пріоритет права іпотекодержателя виникає з моменту державної реєстрації іпотеки, яка у даному випадку беззаперечно відбулася саме 05.09.2008 року. Факт укладення сторонами договорів про внесення змін до вказаних іпотечних договорів (15.09.2011 та 16.09.2011) жодним чином не скасовує та не перериває дію первинної іпотеки, що виникла у 2008 році. Виправлення допущеної описки та фіксація дійсної дати (2008 рік замість помилково вказаного 2012 року) беззаперечно підтверджує абсолютний часовий пріоритет вимог Банку щодо спірного майна над усіма наявними арештами органів державної виконавчої служби, які датуються починаючи з кінця 2012 року. Наявність спірних арештів, накладених органами державної виконавчої служби у період з 2012 по 2018 роки, є прямим та грубим порушенням абсолютного пріоритетного речового права АТ «Сенс Банк» як іпотекодержателя. Державна реєстрація іпотеки Банку відбулася 05.09.2008 року, тоді як найперший із оскаржуваних арештів був накладений відділом ДВС лише 13.12.2012 року, що створює беззаперечний часовий розрив у понад чотири роки на користь іпотекодержателя. Наведені факти свідчать про те, що жоден із стягувачів у відповідних виконавчих провадженнях, в межах яких накладено арешти, не має і об`єктивно не може мати вищого пріоритету задовольнити свої вимоги за рахунок спірного нерухомого майна, ніж АТ «Сенс Банк». Блокування предмета іпотеки пізнішими арештами повністю унеможливлює реалізацію Банком свого законного права на звернення стягнення, що є неприпустимим з огляду на приписи спеціального законодавства. Органи державної виконавчої служби своїми постановами (зокрема від 13.12.2012, 18.11.2014, 05.11.2015, 06.07.2016 та 17.05.2018) створили штучну правову перешкоду, яка паралізує механізм задоволення вимог кредитора за рахунок заставленого майна. Збереження чинності вказаних арештів після встановлення судом факту наявності пріоритетної іпотеки 2008 року є незаконним, оскільки позбавляє статтю 12 Закону України «Про іпотеку» реального сенсу та нівелює сутність іпотеки як пріоритетного виду забезпечення виконання зобов`язання. Правова природа вимог Банку щодо звільнення майна з-під арешту ґрунтується на концепції абсолютного речового права, яке слідує за річчю та підлягає захисту від будь-яких безпідставних посягань третіх осіб. Накладені арешти є прямим порушенням речового права Банку, а тому звільнення майна з-під арешту в судовому порядку є єдиним ефективним і визначеним законом способом відновлення порушеного права та забезпечення пріоритету іпотекодержателя. Наявність у Державному реєстрі записів про арешти, які внесені значно пізніше за запис про іпотеку 2008 року, є беззаперечною підставою для повного задоволення позовних вимог Банку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав 26.08.2026 року заяву про розгляд справи без участі.

Представник відповідача відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, надав 12.08.2026 року клопотання про розгляд справи без участі, проти розгляду справи не заперечує, рішення залишає на розсуд суду.

Представник третьої особи відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, 10.09.2019 загальними зборами Акціонерного товариства «Альфа банк» та ПАТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа банк».

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції (а.с. 54-56 Т.І.).

Відповідно до ч. 2 п. 1.2. розділу І статуту АТ «АЛЬФА-БАНК», затвердженого протоколом № 1/2019 рішення Спільних загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» та АТ «Укрсоцбанк» від 21.11.2019 року та погодженого НБУ 26.11.2019 року, АТ «АЛЬФА-БАНК» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» №5/2019 від 15.10.2019 року) та протоколу № 4/2019 від 15.10.2019 року рішення Загальних зборів акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК».

Згідно пп. 2 п. 1.2 Статуту АТ «Альфа-Банк», Банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» на підставі передавального акту (затвердженого рішенням єдиного акціонера АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК» (рішення № 5/2019 від 15.10.2019 р.) та рішенням Загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» (протокол № 4/2019 від 15.10.2019р.), у відповідності до якого до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» були передані все майно, права і зобов`язання АКЦІОНРЕНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСОЦБАНК», яке було створено згідно з Договором про створення Республіканського акціонерно-комерційного банку соціального розвитку від 14 вересня 1990 року в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства на базі установ Житлосоцбанку СРСР 31 жовтня 1990 року з найменуванням Республіканський акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк».

30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Дана інформація підтверджується наступними документами:

копією Передавального акту, складеного станом на 11 жовтня 2019 року Комісією для проведення реорганізації Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Передавальний акт затверджено рішенням № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 та протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 15.10.2019, схвалений Наглядовими радами обох банків (протокол № 69 та протокол № 42 відповідно). Справжність підписів осіб, які підписали акт, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 10221–10229. Передавальний акт містить розшифрування активів, зобов`язань і власного капіталу, які передаються Акціонерному товариству «Альфа- Банк» як банку-правонаступнику, у розрізі рахунків на 9 (дев`яти) аркушах. Зазначений документ підтверджує обсяг та зміст майна, майнових прав і обов`язків, що перейшли від Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», включно з кредитами та заборгованістю клієнтів;

копією Протоколу № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 15.10.2019, яким акціонери Акціонерного товариства «Альфа-Банк» затвердили Передавальний акт, визнали усі права та обов`язки Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», зазначені у Передавальному акті, та визначили, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа- Банк» з 15 жовтня 2019 року. Цим самим протоколом затверджено баланс Акціонерного товариства «Альфа-Банк», складений на підставі Передавального акту, та прийнято рішення про збільшення статутного капіталу і випуск простих іменних акцій з метою конвертації акцій Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Протокол підписано головою зборів ОСОБА_4 та секретарем зборів Сапун Л.В., справжність підписів засвідчена приватним нотаріусом Розсохою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 10307, 10308.

копією Рішення № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 15.10.2019, прийнятого компанією ABH HOLDINGS SA (Велике Герцогство Люксембург) як єдиним власником 100% простих та 100% привілейованих акцій Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в особі представника Ружанського О.В., який діяв на підставі довіреності від 24.09.2019. Цим рішенням єдиний акціонер затвердив Передавальний акт та уповноважив Голову і членів Комісії для проведення реорганізації Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на здійснення подальших дій щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Справжність підпису представника єдиного акціонера засвідчена приватним нотаріусом Розсохою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 10305, 10306.

Викладені у зазначених документах обставини у їх сукупності підтверджують, що з 15 жовтня 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» набуло усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», включно з правами за кредитними договорами, договорами забезпечення та іншими зобов`язаннями боржників і поручителів, без необхідності внесення змін до відповідних договорів. Акціонерне товариство «Сенс Банк» є Акціонерним товариством «Альфа-Банк», що діє під зміненим найменуванням, та відповідно зберігає весь обсяг прав, набутих ним як банком-правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 08-669/43-302 від 05.09.2008 (а.с. 40-44 Т.І).

05.09.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору кредиту №08-669/43-302 від 05.09.2008 (а.с. 46 Т. І).

07.06.2010 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору кредиту №08-669/43-302 від 05.09.2008 (а.с. 46 (зворотна сторона) Т. І).

14.09.2011 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №3 до Договору кредиту №08-669/43-302 від 05.09.2008 (а.с. 48 Т. І).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2014 у справі №755/27365/14-ц видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22.07.2013 по справі за позовом ПАТ«УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ПАТ«УКРСОЦБАНК» 3732239,36 грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 25500,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2026 у справі №755/30224/14-ц, відмовлено у задоволенні заяви представника АТ «Сенс Банк» про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред`явлення дублікату виконавчого листа про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ПАТ«УКРСОЦБАНК».

Постановою Київського апеляційного суду від 20.02.2024 №755/27365/14-ц ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2023 залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 у справі №755/30224/14-ц, видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 21 жовтня 2014 року по справі № 1506/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 3818129,71 грн., третейського збору в сумі 25500 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у справі №500/872/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволені у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в рахунок часткового погашення заборгованості, шляхом стягнення на предмет іпотеки, а саме: готель, що в цілому складається з: літ: «А» - будівля (готель), цегляна, загальною площею 882, 9 кв. м., літ. Ж - прохідна, загальною площею 7.5 кв.м., № 1-2 надвірні споруди, розташований на земельній ділянці площею 911 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу з електронних торгів б межах виконавчого провадження за початковою ціною не нижче 8 848 600,00 (вісім мільйонів вісімсот сорок вісім тисяч шістсот) гривень. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (з кожного) судові витрати в розмірі 1 827,00 гривень.

Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області від 04.03.2019 у справі №500/872/15-ц ухвалено додаткове рішення по цивільній справі №500/872/15-ц, провадження №2/500/380/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та абзац другий резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«В рахунок часткового погашення заборгованості в розмірі 1386 540,91 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, яка складається з заборгованості:

- за Договором кредиту №08-669/43-302 від 05.09.2008р. в розмірі 530 235,58 доларів США, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 399 993,56 доларів США;

- заборгованості за відсотками в розмірі 130 242,02 доларів США;

- за Договором кредиту №08-669/41-302 від 05.09.2008р. в розмірі 325 201,31 доларів США, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 249 990,01 доларів США;

- заборгованості за відсотками в розмірі 75 211,30 доларів США;

- за Договором кредиту №08-669/44-302 від 05.09.2008 р. в розмірі 531 104,02 доларів США, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту в розмірі 399 991,79 доларів США;

- заборгованості за відсотками в розмірі 131 112,23 доларів США; звернути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (р\р НОМЕР_1 в Одеському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29) стягнення на предмет іпотеки, а саме: готель, що в цілому складається з: літ. «А» - будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., літ. Ж - прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., №1-2 - надвірні споруди, та земельну ділянку 911 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) шляхом продажу з електронних торгів в межах виконавчого провадження за початковою ціною не нижче 8 648 600,00 гривень.»

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2020 у справі №500/4169/25-ц позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2021 у справі №755/30224/14-ц замінено сторону стягувача ПАТ«УКРСОЦБАНК» на стягувача АТ «Альфа-Банк» у виконавчих листах №755/30224/14, виданих 24.12.2024 Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне з ОСОБА_1 на користь ПАТ«УКРСОЦБАНК».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.07.2023 у резолютивній частині тексту ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року у справі № 755/30224/14-ц, вважати вірним другий абзац, а саме: «Замінити стягувача у виконавчих листах № 755/30224/14-ц, виданих 24 грудня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором, а саме: замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» його правонаступником - Акціонерним товариством «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100)».

Рішенням по справі №500/4169/15-ц Верховного суду від 14.08.2019 встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року у справі №755/27365/14-ц видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 липня 2013 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 3732239,36грн, а також витрати, пов`язані з розглядом справи в третейському суді в сумі 25500 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі №755/30224/14-ц видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В. М. від 21 жовтня 2014 року у справі № 1506/14 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 3 818 129,71 грн., третейського збору в сумі 25 500 грн. (а.с. 72-74 Т.І).

Згідно Розрахунку вимог Банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 08-669/43-302 від 05.09.2008, загальна сума заборгованості складає 715872,63 доларів США (29623597,10 грн.), яка складається з: суми заборгованості за кредитом – 399 993,56 доларів США (16 552 173,51 грн.), суми заборгованості за відсотками – 315 879,07 доларів США (13 071 423,59 грн.) (а.с. 75-78 Т.І).

ОСОБА_1 є власником готелю за адресою: АДРЕСА_1 . загальна площа (кв.м): 890,4, житлова площа 212,9 кв.м., площа земельної ділянки 911 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 1058761 грн.. на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_4 , 26.03.2008, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської Ради №327 9 (а.с. 137 Т. І).

23.03.2017 на готель за адресою: АДРЕСА_1 накладено заборону приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. Підстава обтяження – іпотечний договір, 6960, 05.09.2008, приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г., накладено заборону відчуження за номером 6961.

Дана інформація вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 14-19 І т), відповіді №2167762 від 23.12.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 137-145 Т. І).

05.09.2008 між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. (а.с. 35.-38 Т. І).

Згідно вказаного Іпотечного договору, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту № 08-669/43-302 від 05.09.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: - готель, що в цілому складається з: літ «А» - будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., житловою площею 212,9 кв.м., літ. Ж - прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., № 1 -2 надвірні споруди, розташований на земельній ділянці площею 911 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської Ради №281 від 28.02.2008.

15.09.2011 між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. 05.09.2008 за реєстровим №6964, згідно якого сторони затвердили порядок погашення кредиту, повернення Іпотекодавцем кредиту в сумі 400000,00 доларів США, наданого на поточні потреби, до 05 числа кожного місяця (а.с.37 (зворотна сторона-38 Т.І).

16.09.2011 між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г. 05.09.2008 за реєстровим №6958, згідно якого сторони затвердили порядок погашення кредиту, повернення Іпотекодавцем кредиту в сумі 250 000,00 доларів США, наданого на поточні потреби, до 05 числа кожного місяця (а.с.38 (зворотна сторона-39 Т.І).

Станом на дату подання заяви на виконанні Приватного виконавця Притуляк В.М. Одеської області перебуває виконавче провадження №72133803, відкрите 28.06.2023 приватним виконавцем Притуляком В. М. Одеської області на підставі виконавчого листа від 24.12.2014 № 755/30224/2014, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» третейський збір в сумі 25500 грн., що підтверджено Інформацією про виконавче провадження від 23.01.2026 (а.с. 164-165).

Згідно Інформації про виконавче провадження від 23.01.2026, виконавче провадження №72120915 за виконавчим листом від 24.12.2014 № 755/30224/2014, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованості по договору кредиту в сумі 3818129,71 грн. завершено приватним виконавцем Притуляком В.М. Одеської області прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві (п.3 ч.1 ст. 37) та Приватним виконавцем Притуляком В. М. Одеської області зазначено, що для виконання вимог виконавчого документу, приватним виконавцем було передано на примусову реалізацію нерухоме майно боржника, треті електроні торги, щодо продажу майна боржника - не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Відповідно до статі 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувача та пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Приватним виконавцем були надіслані відповідні повідомлення стягувачу. 03.07.2024 року на адресу приватного виконавця надійшло повідомлення про відмову від залишення за собою майна боржника. Згідно п. 3 частини 1 статті 37 України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення коштів. Враховуючи, що іншого рухомого та нерухомого майна, коштів, відкритих рахунків за боржником не виявлено – виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий до поверненню стягувачу. У разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пунктів 1,3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті то стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. Про повернення стягувачу виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених 12 цього Закону. Строк повторного пред`явлення: 19.09.2027.

Постановою ст. державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області від 17.05.2018 у ВП №56419956 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 (а.с. 175).

Постановою ст. державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Хлєбникова О.В. від 02.02.2017 у ВП №49211848 накладено арешт на 1/2 частину готелю загальною площею 882,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1159078551106, що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с. 177).

Згідно листа Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.02.2026р., відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області № 946/9381/25 від 14.01.2026 надав копію постанови про арешт майна боржника № 49211848 видану 02.02.2017 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області згідно даних з автоматизованої системи виконавчих проваджень. Надати документи на підставі і на виконання яких була винесена зазначена постанову немає можливості, оскільки в базі даних АСВП відсутні сканкопії вказаних документів, а матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Також у відділі відсутня інформація, щодо постанови про арешт майна боржника ВП 49211848 видану 05.11.2015 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській. Щодо постанови про арешт майна боржника № 56419956 видану 17.05.2018 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській повідомляємо, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня дана постанова. В автоматизованій системі виконавчого провадження лише наявна сканкопія одного аркушу даної постанови. Також надати документи на підставі і на виконання яких була винесена зазначена постанову немає можливості, оскільки в базі даних АСВП відсутні сканкопії вказаних документів а.с. 170).

Листом Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №11259 від 05.02.2026, повідомлено суд, що виконавче провадження № 45390083 було відкрито на підставі постанови ВДАІ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області № 060459 від 22.10.2014 про стягнення з ОСОБА_5 штрафу в сумі 510,00 грн. 18.03.2015 вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Виконавче провадження № 35632952 було відкрито на підставі виконавчого листа №21510/2764/12 виданого 12.09.2012 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_5 на корись ОСОБА_2 боргу в сумі 29800 грн. 18.12.2012 вказане виконавче провадження було завершено на підставі п.4 ч.І ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). Тобто виконавчі провадження №№ 45390083 та 35632952 знищені (а.с. 186 Т. І).

Листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №14390 від 01.04.2026 повідомлено суд, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №51284273 з примусового виконання виконавчого листа №2/1510/2764/12, виданого 12.09.2012 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1641,00 грн. та виконавче провадження №51298152 з примусового виконання виконавчого листа №2/1510/2764/12, виданого 12.09.2012 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1733059,05 грн. Вищезазначені виконавчі провадження постановами головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Маріновим А.А. №№51284273. 51298152 від 09.06.2026 були приєднані до зведеного виконавчого провадження №51535441. 06.07.2016 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №51535441 головним державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Маріновим А.А. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Акти опису арешту майна при цьому не складалися. (а.с. 193 Т. І).

Як зазначає позивач, підставою примусового стягнення заборгованості за вказаним правочином є виконавчий лист № 755/30224/2014, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 24.12.2014 року. виконавчий лист № 755/30224/2014, на підставі якого відкрито чинні виконавчі провадження № 72133803 та № 72120915, є належним інструментом стягнення боргу саме за Договором № 08-669/43-302. Фактичні обставини справи підтверджують, що державна реєстрація права іпотеки та обтяження на користь Банку відбулася ще у 2008 році, тоді як накладення арештів у виконавчих провадженнях за вимогами третіх осіб (зокрема у справі № 500/872/15-ц) мало місце лише у 2018 році. Банк має право на задоволення своїх вимог шляхом прийняття готелю на баланс або його продажу третій особі навіть у тому випадку, якщо він не звертатиметься до ДВС із виконавчим листом. Проте наявність арештів від 2018 року у справі № 500/872/15-ц блокує роботу нотаріуса та технічно унеможливлює реалізацію цього позасудового права. Таким чином, арешт третіх осіб стає перешкодою не для «виконавчого провадження», а для матеріального права власності (речового права) Банку. Відмова у звільненні майна з-під арешту через «сплив строків ВП» або «закриття ВП», це призведе до правового абсурду: 1. Іпотека Банку (2012 р.) є чинною, але не може бути реалізована. 2. Арешт третіх осіб (2018 р.) за «чужим» боргом отримує фактичну перевагу над пріоритетною іпотекою, що прямо заборонено законом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Предметом спору у справі є вимога Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про звільнення майна з-під арешту у зв`язку із переважним правом кредитора, у тому числі, який не є учасником виконавчого провадження, на заставлене майно, на яке державними виконавцями накладені арешти.

Позови про зняття арешту з майна можуть бути пред`явлені, зокрема, коли накладено арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або інший закони підставі майном.

Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак, за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Згідно з ч. 1ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов`язання вважаються припиненими.

Відповідно до статті 1Закону України "Про іпотеку", іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Як вказано в ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (частина перша статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 54 «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленного майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина восьма статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, Верховним Судом у постановах: від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження №61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16 (провадження №61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі №910/3359/18.

Підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку про те, що сплив позовної давності до основної вимоги про стягнення боргу за кредитним договором не може вважатися підставою для припинення зобов`язання, кредитного договору та іпотеки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Так, грошове зобов`язання позивача за договором про надання кредиту залишилось не виконаним, недоведеність виконання позичальником в повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеного в забезпечення такого зобов`язання.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що право іпотеки виникло до винесення постанов, на підставі яких накладено арешти на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що вимоги АТ «СЕНС БАНК» (як іпотекодержателя) про звільнення майна з-під арешту, з метою реалізації права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у порядку статей 36-38 Закону України «Про іпотеку», є правомірними.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїй постанові від 29 березня 2023 року по справі №462/8376/20 зазначає, що у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). У даній справі нотаріус не може виступати відповідачем, тому що виконує лише функцію реєстратора.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістом статті 13 ЦПК України мають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, здійсненої позивачами, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону в праві на судовий захист права, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.

Суд, який розглядає справу, має право і зобов`язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, треті особи: Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Звільнити майно з-під арешту (скасувати арешт нерухомого майна), а саме: готель, що в цілому складається: з будівля (готель), цегляна, загальною площею 882,9 кв.м., житловою площею 212,9 кв.м., прохідна, загальною площею 7,5 кв.м., №1-2- надвірні споруди, розташований на земельній ділянці 911 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0911 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110600000:01:033:0205, що належать на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що накладений:

- Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 56419956, виданий 17.05.2018 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 51535441, виданий 06.07.2016, видавник: головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Марінов Антон Антонович;

- Постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: 49211848, виданий 05.11.2015 року, видавник: ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: вп № 45390083, виданий 18.11.2014, видавник: Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Волкогонов О.О.;

- Постановою, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35632952, виданий 13.12.2012 року, видавник: Відділ ДВС Ізмаїльського МРУЮ, заступник начальника відділу Аргіров Р.Д.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: А.С.Адамов