Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №946/6552/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Суд: Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 23 серпня 2026 р.

Справа: №946/6552/25

Суддя: Бурнусус О. О.

Справа № 946/6552/25

Провадження № 2/946/1358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які 17.04.2026 уточнив та просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,097 га, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.08.2025 було відкрите загальне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.08.2026 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до розгляду в загальному позовному порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належало наступне майно:

- земельна ділянка загальною площею 2,097 га, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯБ № 908908, виданого 13.09.2006 Ізмаїльською райдержадміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.06.521.00076.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21.11.2017 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до заповіту від 31.01.2017, посвідченого заступником сільського голови Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Рогожа В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 7, ОСОБА_2 заповіла державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 908908 площею 2,097 га, виданий Ізмаїльським районним відділом земельних ресурсів Ізмаїльської РДА від 13.09.2006 № 755/А-2005 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після реєстрації шлюбу змінив прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 25.06.2019 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 82732226 від 01.10.2025, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, заповіт ОСОБА_2 від 31.01.2017, зареєстрований за № 7 не змінювався та не скасовувався.

У статті 1247 ЦК України закріплені загальні вимоги до форми заповіту, згідно з якими: 1) заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; 2) заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; 3) заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; 4) заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт є одностороннім правочином. Відповідно до частини третьої статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 153/1216/17-ц (провадження № 61-39409св18) зазначено, що на заповіт як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

У постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 302/773/17-ц (провадження № 61-48436св18) зазначено, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

Вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує волю спадкодавця щодо спадкування саме цього майна, а саме земельної ділянки, а не державного акту, тому відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Після смерті ОСОБА_2 відповідно до ст. 1241 ЦК України, особи, які мають право на обов`язкову частку відсутні.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом строк ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини від 23.02.2018, яка зареєстрована в реєстрі за № 4, що підтверджено відповідною заявою, яка міститься в матеріалах спадкової справи за № 34/2018, заведеної 20.03.2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тобто відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , орган, що видав 5119, РНОКПП – НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Грушевського, 85, код ЄДРПОУ - 04379433) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку площею 0,826 га, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082000:01:001:0291;

- земельну ділянку площею 0,544 га, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082000:01:002:0400;

- земельну ділянку площею 0,727 га, яка розташована на території Комишівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122082000:01:003:0190.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua