Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №496/3470/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3470/26

Провадження № 1-кп/496/599/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Біляївка Одеської області, обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 року за №12026160000000273, відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маяки Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого трьох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку 10.06.1998 набула право керування транспортними засобами та 02.06.2009 отримала посвідчення водія НОМЕР_1 з категорією «В», 13.03.2026 після 13.00 год., точний час не встановлений, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 вживав спиртні напої, після чого, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння заборонено, у той же день, приблизно о 16.30 год., приступив до керування автомобілем «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому виїхав з міста Біляївки до села Маяки Одеського району Одеської області, чим грубо порушив вимоги пункту 2.9. а) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила), що зобов`язує водія:

п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп ’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Того ж дня, о 16.59 год., водій ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (2,24 %о етилового спирту в крові), чим позбавив себе можливості адекватно сприймати навколишню дорожню обстановку, своєчасно реагувати на її зміну, контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, на вищевказаному технічно справному автомобілі рухався у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому, сухому, чистому дорожньому покритті вулиці Отамана Головатого в місті Біляївка Одеського району Одеської області, з організованим двостороннім рухом, де проїзна частина має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.5. (переривчаста лінія, яка позначає межі смуг руху, поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги), зі сторони вулиці Дачна у напрямку вулиці Водопровідна, зі швидкістю 63 км/год., що перевищувала дозволену у населеному пункті, чим свідомо наражав на небезпеку як себе, так і інших учасників дорожнього руху, у тому числі свою дружину ОСОБА_11 і трьох малолітніх дітей - пасажирів цього автомобіля.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя з вулицею Водопровідна і організованого через проїзну частину вулиці Отамана Головатого, нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», а також розташованої ліворуч за ходом його руху зупинки громадського транспорту, ОСОБА_9 вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою та її зміною постійно не стежив, не переконався, що обрана ним швидкість руху і його фізіологічний стан (після вживання алкогольних напоїв), дозволять йому безпечно керувати джерелом підвищеної небезпеки і не становитимуть загрози іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров`я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.

У той самий час, по проїзній частині вулиці Отамана Головатого, у попутному з автомобілем ОСОБА_9 напрямку і попереду нього, у цій же смузі руху, до перехрестя з вулицею Водопровідна, зі швидкістю близько ЗО км/год, з увімкненим покажчиком лівого повороту, наближався автомобіль «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який мав намір виконати маневр повороту ліворуч на цьому перехресті і, майже зупинився, щоб дати дорогу автомобілю «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_13 , котрий рухався у зустрічному напрямку, зі швидкістю близько 40-50 км/год, перевозив у кузові близько 4 тонн деревини і перетинав перехрестя з вулицею Водопровідна у прямому напрямку.

Отримуючи об`єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразилось у зменшенні перед нерегульованим перехрестям штатним гальмуванням швидкості руху водієм автомобіля «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався попереду, з увімкненим покажчиком лівого повороту, у цій же смузі руху, водій ОСОБА_9 , у свою чергу, маючи реальну можливість завчасно виявити ці ознаки, не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, не врахував дорожню обстановку, що склалась своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб дотриматись безпечної дистанції, хоча мав таку технічну можливість, чим грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 12.1.; 12.4.; 12.9. б); 13.1. Правил, що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров ’ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов ’язаний:

б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «і» пункту 30.3 цих Правил»;

п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».

Як наслідок, через грубе нехтування вимогами Правил, водій ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, своєчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, рухаючись із перевищенням допустимої у населеному пункті швидкістю руху на ділянці дороги, яка вимагала від водіїв особливої уваги, про що їх попереджав установлений перед цим перехрестям дорожній знак 1.33 «Діти», не обрав безпечної швидкості, не дотримався дистанції до автомобіля, що рухався попереду, і допустив зіткнення без гальмування передньою лівою частиною керованого транспортного засобу із задньою правою частиною автомобіля «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у смузі свого напрямку руху, після чого виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де і зупинився, а автомобіль під керуванням ОСОБА_12 , внаслідок цього зіткнення, у некерованому стані відкинуло на зустрічну смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 , водій якого, з моменту відкидання на його смугу руху автомобіля «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебував у аварійній ситуації і своїми однобічними діями не мав технічної можливості запобігти зіткненню.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водієві ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а саме: крововилив в м`які тканини грудей, двосторонній гемоторакс (по 2000 мл), розрив низхідної аорти, розтрощення навколоаортальної клітковини, з крововиливом в навколишні тканини, забій легень, переломи 1,2-го правих та лівих ребер; садно передньої поверхні ділянки лівого колінного суглобу, багатоуламковий перелом верхнього епіфізу лівої великогомілкової кістки; садно лобової ділянки голови зліва, на синцевій основі, забита рана на синцевій основі ділянки зовнішнього кута лівого ока, винець верхньої губи справа, три синці підборіддя зліва, крововилив в м`які тканини лобової ділянки голови зліва, які перебувають у прямому причинному зв`язку з його смертю на місці пригоди.

Після зупинки автомобілів-учасників пригоди, водій ОСОБА_9 , діючи навмисно, маючи на меті уникнути відповідальності за скоєну дорожньо-транспортну пригоду, в порушення вимог пункту 2.10. а), б), д), е) Правил, що зобов`язують водія:

п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов ’язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об ’їзд місця пригоди»,

підійшов до пошкодженого автомобіля «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , побачив затиснутого в салоні водія ОСОБА_12 , який ознак життя не подавав і, майже одразу, залишив місце пригоди, при цьому, знак аварійної зупинки не встановив, об`їзд місця пригоди для збереження слідів пригоди не організував, до органу Національної поліції про дорожньо-транспортну пригоду не повідомив, прізвища та адреси очевидців не записав і зник, однак, проведеними оперативно-розшуковими заходами місцезнаходження ОСОБА_9 було установлено працівниками поліції у той же вечір.

Отже, водій ОСОБА_9 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.3. б); 2.9. а); 12.1.; 12.4.; 12.9.б); 13.1. «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_12 .

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_9 , свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що дійсно вживав алкогольні напої, після чого виникла необхідність забрати дітей із дитячого садочка. Оскільки ніхто із знайомих не згодився допомогти, ОСОБА_9 змушений був сісти за кермо автомобіля та вирушив в с. Маяки разом із дружиною. Повертаючись додому попереду нього їхав автомобіль ОСОБА_12 , який здійснив гальмування, увімкнувши при цьому покажчик лівого повороту. При цьому на зустріч їхав інший автомобіль. Обвинувачений намагався уникнути зіткнення, проте обрана ним дистанція та швидкість не дали змогу уникнути зіткнення. Після першого зіткнення обвинувачений почув другий удар. Обвинувачений сказав дружині викликати швидку медичну допомогу, а сам підбіг до авто потерпілого та з`ясував, що водій загинув. Після цього ОСОБА_9 , розуміючи, що не може вже допомогти потерпілому, сів за кермо свого автомобіля та повіз родину додому. Усвідомлюючи свою винуватість очікував приїзд поліції. В судовому засіданні просив потерпілих вибачити його, зазначив, що готовий нести максимальне покарання. Цивільний позов визнав частково та зазначив, що готовий сплатити потерпілим по 200000 грн. моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_5 , у судовому засіданні повідомила, що є дружиною загиблого. Про ДТП дізналася телефоном та одразу з донькою вирушила на місце події. Прибувши на місце побачила авто, двері якого були відкриті, а всередині знаходився чоловік. Потерпіла його не впізнала та втратила свідомість. Коли отямилася, намагалася з`ясувати, хто винуватий. Невідомий чоловік, який був на місці події сказав, що винуватий втік. З приводу відшкодування шкоди до неї ніхто не звертався. Просила призначити максимальне покарання, підтримала цивільний позов.

Потерпіла ОСОБА_7 , у судовому засіданні повідомила, що є донькою загиблого. Про ДТП дізналася від матері, якій подзвонила колега. Потерпіла не змогла додзвонитися до батька та з матір`ю вирушила на місце події, де побачила автомобіль батька, проте працівники поліції її не пустили, але запевнили, що знайдуть винуватого. ОСОБА_9 на місці події не бачила. Просила призначити максимальне покарання, підтримала цивільний позов.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинувачуваного ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, щире каяття.

Суд не вбачає наявність пом`якшуючої обставини, на яку посилався захисник – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 з місця події поїхав, був затриманий працівниками поліції за місцем свого мешкання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_9 вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей та непрацездатну мати, позицію потерпілих, які просили призначити максимальне покарання.

Суд також враховує досудову доповідь органу з питань пробації, згідно з якою зазначено, що ризик небезпеки для суспільства з боку обвинуваченого оцінюється як середній, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній.

Суд вважає необґрунтованим твердження захисника про можливість застосування ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України, оскільки в судовому засіданні не встановлено наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Більш того, в даній справі слід врахувати обставини вчиненого злочину, а саме характер порушених обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху, адже ОСОБА_9 свідомо сів за кермо транспортного засобу та керував ним в стані алкогольного сп`яніння, що потягло за собою подію злочину, тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини.

Суд враховує позицію касаційного суду стосовно справ, пов`язаних з порушенням Правил дорожнього руху водіями, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема касаційний суд неодноразово вказував на те, що дане кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, тому позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за скоєне, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.

Так, у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, враховуючи правові позиції Верховного Суду, можна виділити такі критерії: 1) закон; 2) інтереси суспільства; 3) забезпечення балансу інтересів сторін про примирення.

На переконання суду, у даному кримінальному провадженні не можуть залишатись поза увагою інтереси суспільства, безпека окремих його громадян та необхідність відповідальності обвинуваченого за вчинення злочину в сфері транспорту у стані алкогольного сп`яніння, наслідком якого стало спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

Суд вважає, що наявність щирого каяття не призвело до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_9 діяння для можливості застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, про що просила сторона захисту.

Суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання виду та міри покарання, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства у загально соціальному плані.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Таким чином, суд вважає, необхідним призначити ОСОБА_9 покарання, пов`язане з позбавленням волі строком 7 років, оскільки, на переконання суду, саме таке покарання, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним та достатнім для досягнення мети покарання.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Розглядаючи питання щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує характер допущених ОСОБА_9 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень. Зокрема суд зважає на те, що обвинувачений вважав допустимою швидкістю в межах населеного пункту швидкість руху 63 км/год та вважав, що був здатний керувати авто після вживання алкогольних напоїв. Крім того, суд зважає на те, що в автомобілі при цьому перебували малолітні діти обвинуваченого та дружина. І навіть після вчинення дорожньо-транспортної пригоди із загиблим, обвинувачений знову сів за кермо автомобіля та повіз родину додому. Отже, зважаючи на грубе нехтування обвинуваченим правилами дорожнього руху, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 10 років.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2026 року ОСОБА_9 було затримано відповідно до ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2024 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено та який діє на момент ухвалення вироку.

Підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з моменту фактичного затримання - з 13.03.2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Крім того, до початку судового розгляду, потерпілими заявлено цивільні позови щодо стягнення:

- на користь ОСОБА_5 з ПАТ "HACK "ОРАНТА" матеріальної шкоди у розмірі 246121 (двісті сорок шість тисяч сто двадцять одна) гривня 20 копійок та з ОСОБА_9 компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок;

- на користь ОСОБА_7 з ПАТ "HACK "ОРАНТА" матеріальної шкоди у розмірі 82841 (вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок одна) гривня 17 копійок та з ОСОБА_9 компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок;

На обґрунтування моральної шкоди потерпілі зазначили, що мали теплі та міцні стосунки із загиблим. Через смертельне ДТП, у якому загинув ОСОБА_12 , їх життя непоправно змінилось, їм завдано непоправної моральної шкоди та сильні душевні страждання.

Матеріальна шкода потерпілими обґрунтовується понесеними витратами на поховання, встановлення надгробного пам`ятника, заспокійливі ліки, поминальний обід.

Обвинувачений підчас судового розгляду позови визнав частково та погодився з розміром відшкодування кожній потерпілій у розмірі 200000 грн.

Представником цивільного відповідача ПАТ "HACK "ОРАНТА" подано відзиви на позовні заяви, у якій цивільний відповідач просив відмовити у задоволенні позовів у повному обсязі, мотивуючи це тим, що вина ОСОБА_9 наразі не встановлена. Крім того, зазначив, що відшкодування витрат на поминальний обід та заспокійливі ліки страховиком не здійснюються, а витрати на встановлення надгробного пам`ятника цивільним позивачем не підтверджено належними доказами.

Суд зазначає, що як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж, ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо у судовому засіданні були доведені стороною обвинувачення та цивільним позивачем матеріально-правові підстави позову.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Така позиція випливає з усталеної практики Верховного Суду, зазначеної у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 205/3109/20 (провадження № 51-3752км21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 200/1437/18 (провадження № 51-2280км22), від 01 листопада 2022 року у справі № 748/356/19 (провадження № 51-1402км22), від 15 листопада 2022 року у справі № 635/6067/19 (провадження № 51-306км22), від 12 січня 2023 року у справі № 554/8829/19 (провадження № 51-2208км22) та від 16 лютого 2023 року у справі № 289/1825/19 (провадження № 51-94км22).

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Суд враховує, що потерпіла ОСОБА_7 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини обвинуваченого, втратила батька, а потерпіла ОСОБА_5 - чоловіка. Втрата близької людини є непоправною подією в житті кожної людини незалежно від віку та спричиняє значні душевні страждання, позбавляє турботи, любові та підтримки, які мають особливе значення для повноцінного життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і тривалість душевних страждань потерпілих, вік загиблого, довічний характер наслідків такої втрати, а також те, що смерть ОСОБА_12 настала раптово та призвела до позбавлення потерпілих можливості отримувати його турботу та підтримку протягом усього життя.

З огляду на викладене, враховуючи засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, а також позицію обвинуваченого ОСОБА_9 щодо часткового визнання позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 300 000 грн. – на користь кожної позивачки.

Щодо позовних вимог до ПАТ "HACK "ОРАНТА", суд зазначає, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 13 березня 2026 року цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ НАСК «ОРАНТА» згідно з полісом №233562768 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до полісу розмір страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб - на одну потерпілу особу складає 500 000,00 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-ІХ (далі –Закон 3720-ІХ): потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону. Відповідно до ст. 5 Закону 3720-ІХ страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону 3720-ІХ У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону.

Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

Відповідно до п.4 ст. 25 Закону 3720-ІХ страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання йому документів на підтвердження таких фактів та витрат. Загальний розмір такої виплати стосовно одного померлого не може перевищувати 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і не залежить від сум, отриманих особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням.

Мінімальна заробітна плата станом на дату дорожньо-транспортної пригоди складала 8647,00 грн.

Отже, розмір страхового відшкодування пов`язаного із витратами на поховання та спорудженням нагробного пам`ятника не може перевищувати 103764,00 грн.

Витрати на організацію поминального обіду та витрати на заспокійливі ліки не є витратами на поховання та страховому відшкодуванню не підлягають, а отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

А отже, позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до ПАТ "HACK "ОРАНТА" підлягають частковому задоволенню.

Крім того, ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року (справа № 947/11227/26) накладено арешт на речові докази, а саме: камуфляжні штани кольору «хакі, піксель»; фрагмент лако-фарбного покриття сірого кольору, пластикові фрагменти відбивача фари легкового автомобіля, пластиковий фрагмент розсіювача фари легкового автомобіля, змиви на марлевому тампоні з ручки дверей, ручки перемикання передач та керма автомобіля; автомобіль MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; вантажний автомобіль «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України арешт на вищевказане майно належить скасувати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Розглядаючи питання щодо процесуальних витрат у загальній сумі 56 335 грн. 23 коп., пов`язаних із залученням експерта, суд керується положеннями ст.124 КПК України, і вважає необхідним стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст.368-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_9 , обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , в строк відбування основного покарання строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 13 березня 2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Строк додаткового покарання ОСОБА_9 , у виді позбавленням права керувати транспортними засобами обчислювати з моменту фактичного відбуття основного покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.03.2026 року (справа № 947/11227/26) - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- камуфляжні штани кольору «хакі, піксель» - повернути власнику ОСОБА_9 ;

- фрагмент лако-фарбного покриття сірого кольору, пластикові фрагменти відбивача фари легкового автомобіля, пластиковий фрагмент розсіювача фари легкового автомобіля, змиви на марлевому тампоні з ручки дверей, ручки перемикання передач та керма автомобіля – знищити;

- автомобіль MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути власнику;

- автомобіль «GEELY МК CROSS», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - повернути власнику;

- вантажний автомобіль «КРАЗ 6510», реєстраційний номер НОМЕР_4 , - повернути власнику.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати по залученню експерта у розмірі 56 335 грн. 23 коп. (п`ятдесят шість тисяч триста тридцять п`ять гривень і вісімдесят три копійки) на користь держави.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 , ПАТ "HACK "ОРАНТА" про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на відшкодування моральної шкоди - 300000 грн. (триста тисяч гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_9 , ПАТ "HACK "ОРАНТА" про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_7 , на відшкодування моральної шкоди - 300000 грн. (триста тисяч гривень).

Стягнути з ПАТ "HACK "ОРАНТА" адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, код ЄДРПОУ: 00034186, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_7 , на відшкодування матеріальної шкоди 103764 грн. (сто три тисячі сімсот шістдесят чотири гривні)

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Матеріали кримінального провадження, долучені стороною обвинувачення, зберігати у матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1