Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №490/10497/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 490/10497/24

провадження № 22-ц/818/5375/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про захист прав споживача.

Ухвалою суду 14.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

22.01.2026 вищевказану справу було направлено до Миколаївського апеляційного суду.

07.05.2026 справу №490/10497/24 повернуто до Основ`янського районного суду міста Харкова.

23.03.2026 вх.№12929 від позивача ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали від 14.01.2026 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 12.05.2026 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачці. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на недоведеність встановлених судом обставин та порушення норм матеріального та процесуального права, а також на порушення прав позивача на доступ до правосуддя.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що рішення про повернення позовної заяви фактично базується на попередній оцінці судом характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи. З огляду на стадію процесу така оцінка є передчасною.

Перевіряючи законність і обґрунтованість повернення позовної заяви позивачу як не поданої, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в наданий судом строк заявниця не усунула недоліки, зазначені в ухвалі суду від 14 січня 2026 року про залишення заяви без руху, а у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Таким чином, заява має бути визнана неподаною, та підлягає поверненню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається з матеріалів справи, 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позов обґрунтовувала тим, що у лютому 2021 року вона натрапила в мережі Інтернет на інвестиційну організацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і зареєструвалася на веб-сайті цієї організації. У телефонних розмовах брокер компанії «Траст Макворі Кепітал» умовив її вносити кошти на її так званий «торговий рахунок». Позивачка вчинила декілька платежів. Ці платежі вона вважала, і як її переконували брокери, були спрямовані на внесення коштів на її «торговий рахунок» у цій організації та на обслуговування цього рахунку. Фактично ж кошти сплачувалися на рахунки кількох різних суб`єктів господарської діяльності. Брокер пояснював їй, що ці підприємці та організації є офіційними представниками компанії, уповноваженими на вирішення будь яких питань в межах України.

Ухвалою суду 14.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

23.03.2026 ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали від 14.01.2026 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 12.05.2026 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною і повернуто позивачці. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Визнаючи неподаною та повертаючи заяву, суд виходив із того, що заявник не виконав вимоги ухвали суду та не сплатив судовий збір.

Такі висновки суду не відповідають вимогам закону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Продукція – будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Системне тлумачення норм статті 5 Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (під час подання апеляційної та касаційної скарги). Усі стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого – справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

У позовній заяві позивач зазначила, що вона сплатила кошти за «брокерскі послуги» відповідачу як надавачу послуг, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Між сторонами склалися правовідносини, які мали ознаки правочинів із надання послуг. Разом з цим ці правочини мали дефектний характер зі сторони відповідача, адже мали ознаки нечесної підприємницької практики.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений на відстані, – це договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Відповідно до пункту 1 статті 1, частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика – будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Закон не передбачає виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, визначеного в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», за позовом споживача, пов`язаним із правочинами про надання інформаційних послуг.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовних вимог, які свідчать, що цей позов пов`язаний із захистом прав позивача як споживача за правовідносинами про надання послуг у сфері інвестування.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в цій справі на всіх стадіях судового процесу в силу закону (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), суд першої інстанції помилково поклав на позивача обов`язок щодо сплати судового збору за подання позовної заяви.

Зазначене узгоджується з висновком викладеними у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі №644/10448/24.

Оскільки відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, з мотивів несплати судового збору, тому суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву у зв`язку із неусуненням зазначених недоліків.

Відповідно до п. 6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на вищенаведене, повертаючи заяву як таку, що не подана, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст. 379, ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Основ`янського районного суду м. Харкова від 24 червня 2026 року скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю.Тичкова