Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №404/8254/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/8254/24

провадження № 22-ц/4809/1409/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Костюк Любові Тарасівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року у складі судді Кулінки Л. Д. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 561872004 від 26.01.2021 у розмірі 78 254 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір № 561872004, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 22 000 грн, однак зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів належним чином не виконано.

Унаслідок невиконання умов договору утворилася заборгованість у загальному розмірі 78 254 грн, з яких 22 000 грн — заборгованість за тілом кредиту та 56 254 грн — заборгованість за процентами.

Право вимоги за вказаним кредитним договором послідовно відступалося за договорами факторингу від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 20.08.2024 — до ТОВ «Юніт Капітал», у зв`язку з чим останнє набуло статусу нового кредитора та право вимагати від відповідача погашення заборгованості.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», заборгованості за кредитним договором № 561872004 від 26.01.2021 в загальній сумі 78 254 грн, з яких: заборгованість за кредитом в сумі 22 000 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 56 254 грн, судовий збір в сумі 2 422,4 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було належним чином укладено в електронній формі кредитний договір № 561872004 від 26.01.2021, за яким відповідач отримала кредитні кошти у сумі 22 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.

Суд першої інстанції встановив, що право вимоги за кредитним договором на підставі послідовно укладених договорів факторингу перейшло до ТОВ «Юніт Капітал», а неповідомлення боржника про зміну кредитора саме по собі не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість.

Оскільки доказів повернення кредиту відповідачем не надано, суд першої інстанції визнав обґрунтованим стягнення 22 000 грн основного боргу, а враховуючи, що процентна ставка була визначена договором та відповідач ознайомилася з нею при його підписанні, — також 56 254 грн процентів.

Водночас заявлені витрати на правничу допомогу суд першої інстанції визнав завищеними та зменшив їх із 6 000 грн до 1 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Костюк Л. Т., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року в частині нарахування відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалено без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судом першої інстанції безпідставно стягнуто 56 254 грн процентів, оскільки вони нараховувалися поза межами строку кредитування.

Зокрема, кредит було надано на 30 днів, тоді як із розрахунку позивача слідує нарахування процентів за більший період.

Крім того, відповідач вказує на невідповідність наданих ТОВ «Юніт Капітал» розрахунків заявленій до стягнення сумі: при первісному відступленні права вимоги заборгованість становила 49 412 грн, у тому числі 22 000 грн основного боргу та 27 412 грн процентів, тоді як надалі розмір вимоги збільшився до 78 254 грн, тобто на 28 842 грн, при цьому підстави та порядок такого донарахування позивачем не пояснені та судом не досліджені.

ТОВ «Юніт Капітал» не надало належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичний розмір заборгованості та врахування здійснених відповідачем платежів, не виконав ухвалу суду про витребування відповідної виписки по рахунку, а наданий ним документ, названий випискою, не дає можливості встановити існування заборгованості саме у розмірі 78 254 грн.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 78 254 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 561872004, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 22 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів відповідно до визначених договором ставок.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2021.

У подальшому право вимоги за цим кредитним договором послідовно відступалося на підставі договорів факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього — до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 20.08.2024 — до ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 78 254 грн, з яких 22 000 грн — основна сума кредиту та 56 254 грн — заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1081 ЦК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи, сформованими та наявними в підсистемі «Електронний Суд», що 26.01.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 561872004, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось надати відповідачу кредит на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.2. Договору).

Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 дев`яносто чотири цілих дев`ять десятих процентів річних, що становить 0,26 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.4.1. Договору).

Згідно платіжного доручення № 3cc717e2-db19-41c9-8cbe-2d2029fcf251 від 26.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 22 000 грн (а. с. ).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

У подальшому згідно додаткових угод від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, від 31.12.2023 № 32 строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024.

29.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 127 про передачу, зокрема, права вимоги за кредитним договором № 561872004 від 26.01.2021.

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язався відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі умови залишися без змін.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 561872004 від 26.01.2021 на загальну суму 78 254 грн, яка складається з 22 000 грн - заборгованість по кредиту, 56 254 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

20.08.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 200824, за умовами пункту 1.1 якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 200824 від 20.08.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 561872004 від 26.01.2021 на загальну суму 78 254 грн, яка складається з 22 000 грн - заборгованість по кредиту, 56 254 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 22 000 грн.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаним договором та сплачені відсотки у розмірі, передбаченому умовами договору, матеріали справи не містять.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Юніт Капітал», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 30 днів, тобто до 25.02.2022 відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № 561872004 від 26.01.2021 вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 30 днів, а тому заборгованість за договором № 561872004 від 26.01.2021 станом на кінець строку дії договору становить 23 716 грн (22 000 грн - сума основного боргу, 1 716 грн (22 000*0,26 %*30) грн - проценти), яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Юніт Капітал» надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості по процентам, що підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Костюк Л. Т., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року зміні та стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 561872004 від 26.01.2021 в розмірі 23 716 грн, з яких: 22 000 грн - сума основного боргу, 1 716 грн - проценти.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 30,31 % від ціни позову (23 716*100/78 254) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 734 грн 23 коп (2422,4*30,31 %) судового збору та 303 грн 10 коп (1 000*30,31 %) витрат на професійну правничу допомогу.

В порядку розподілу судових витрат із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 69,69% (100%-30,31%) підлягає стягненню 2 532 грн 26 коп (3633,6*69,69 %) судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 798 грн 03 коп (2 532,26-734,23) судового збору, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 303 грн 10 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Костюк Любові Тарасівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 561872004 від 26 січня 2021 року у розмірі 23 716 (двадцять три тисячі сімсот шістнадцять) грн, з яких: 22 000 грн - сума основного боргу, 1 716 грн - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) 303 (триста три) грн 10 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 798 (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) грн 03 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко