Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №405/8080/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/8080/25

провадження № 22-ц/4809/1396/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пузіна Дениса Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 24 квітня 2026 року у складі судді Волоткевича А. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.07.2007 у розмірі 30 722 грн 26 коп та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Позовна заява мотивована тим, що 25.07.2007 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 31 000 грн.

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість, чим, за твердженням банку, підтвердила укладення договору та погодження з його умовами.

У подальшому відповідач підписувала заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а 08.10.2024 — додаткову угоду, якою сторони змінили умови кредитування, зокрема встановили процентну ставку 12 % річних та пільговий порядок погашення заборгованості.

Однак відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів, унаслідок чого станом на 15.12.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 30 722,26 грн, з яких 28 322,23 грн — заборгованість за тілом кредиту та 2 400,03 грн — заборгованість за простроченими процентами.

Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, заборгованість не сплачує, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 24 квітня 2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь АТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.07.2007 в розмірі 30 772,26 грн та 2 422,40 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідачу надано кредитну лінію, якою вона фактично користувалася, однак належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 30 772,26 грн.

Суд першої інстанції визнав надані банком докази достатніми для підтвердження заборгованості, а докази відповідача про її часткове погашення не взяв до уваги через відсутність підтвердження їх надсилання позивачу, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Пузін Д. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 24 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач не надав належних, допустимих і достовірних доказів укладення між сторонами кредитного договору в установленій законом письмовій формі, погодження відповідачем істотних умов кредитування, отримання нею кредитних коштів та розміру заявленої заборгованості.

Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не підтверджують, що саме з цією їх редакцією відповідач була ознайомлена та погодилася, а заява про приєднання та паспорт споживчого кредиту нею не підписувалися.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази фактичної видачі або перерахування кредитних коштів саме відповідачу, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 30 722 грн 26 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі договору від 25.07.2007, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку, видав платіжну картку та передбачив сплату процентів за користування кредитними коштами.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою за особовим рахунком.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 30 772,26 грн, з яких 28 322,23 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 2 400,03 грн — заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з Положенням про застосування електронного підпису в банківській системі України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2017 № 78 використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (пункт 14).

Відповідно до пункту 29 Положення фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Матеріалами справи підтверджується, що Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25.07.2007 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, зазначила свої анкетні та ідентифікаційні дані та обрала кредитну картку «Універсальна».

У заяві визначено кредитний ліміт та зазначено базову процентну ставку за кредитним лімітом у розмірі 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів на рік.

Також документ містить підпис клієнта, що підтверджує виникнення між сторонами договірних кредитних правовідносин та погодження основних умов користування кредитною карткою (а. с. 48-49).

Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25.10.2021 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил АТ КБ «ПриватБанк», які разом із заявою становлять договір банківського рахунку, та прийняла визначені ним права й обов`язки.

Документом передбачено надання послуг з відкриття та обслуговування поточного рахунку та споживчого кредитування, встановлено тип кредиту як відновлювану кредитну лінію зі строком кредитування 12 місяців із пролонгацією, а для картки «Універсальна Gold» визначено процентну ставку 40,8 % річних та порядок внесення мінімального обов`язкового платежу.

Документ також містить умови щодо використання простого електронного підпису, зокрема OTP-пароля, а на останній сторінці зазначено, що заява підписана ОСОБА_1 за допомогою OTP 25.10.2021 о 11:49, що підтверджує її електронне підписання та приєднання до відповідних умов договору (а. с. 44-47).

Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № 241008B1ID915782TXIDMAIN від 08.10.2024 визначено надання відповідачу банківських послуг з відкриття та обслуговування поточного рахунку, обслуговування платіжного інструменту та споживчого кредитування.

Підписанням цієї заяви передбачено приєднання клієнта до відповідних розділів Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із заявою становлять договір банківського рахунку, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту; документ містить відомості про його підписання відповідачем за допомогою OTP 08.10.2024 о 11:10 (а. с. 39-43).

Додатковою угодою № SAMDN52000077166469_01 до кредитного договору від 08.10.2024, укладеною 08.10.2024, сторони погодили зміну умов кредитування, визначивши тип кредиту як невідновлювану кредитну лінію, строк кредитування — 12 місяців із можливістю пролонгації, але не більше п`яти років, та процентну ставку в розмірі 12 % річних.

Додатковою угодою також передбачено зменшення мінімального щомісячного платежу до 1 % від заборгованості, але не менше 100 грн, протягом перших шести місяців із подальшим його збільшенням до 3 %, що підтверджує погоджений сторонами порядок подальшого погашення кредитної заборгованості.

Документ містить відомості про його підписання відповідачем за допомогою OTP 08.10.2024 о 11:10 (а. с. 34-38).

Випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період з 30.07.2007 по 17.12.2025, складеною 17.12.2025, відображено рух коштів за картковим рахунком відповідача, здійснення нею видаткових операцій, поповнення рахунку, списання процентів за користування кредитним лімітом та залишок заборгованості.

Зокрема, виписка містить відомості про численні операції з використання кредитних карток та внесення коштів на погашення заборгованості, а баланс на кінець періоду становить мінус 30 722,26 грн, що підтверджує фактичне користування відповідачем картковим рахунком і кредитними коштами та здійснення платежів на їх погашення. (а. с. 52-64).

Розрахунками заборгованості за договором № б/н від 25.07.2007, складеними банком за відповідні періоди, відображено динаміку виникнення та погашення кредитної заборгованості, розміри поточного і простроченого тіла кредиту, застосовані процентні ставки, нарахування та погашення процентів і внесені позичальником платежі (а. с. 65-85).

Зокрема, розрахунок станом на 30.06.2019 містить відомості про операції за рахунками обліку заборгованості, розмір тіла кредиту, процентні ставки, нараховані проценти та суми погашення.

Остаточним розрахунком станом на 15.12.2025 визначено заборгованість за тілом кредиту в сумі 28 322,23 грн та за простроченими процентами в сумі 2 400,03 грн, а загальний розмір заборгованості — 30 722,26 грн.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 17.12.2025 зафіксовано відкриття карткового рахунку 30.07.2007 та подальші зміни встановленого відповідачу кредитного ліміту, зокрема його збільшення до 11 000 грн, 16 000 грн, 18 000 грн, 23 000 грн та 31 000 грн, а також подальше зменшення кредитного ліміту, що підтверджує встановлення та зміну банком кредитного ліміту протягом користування відповідачем рахунком (а. с. 51).

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані кредитні картки від 17.12.2025 зазначено про оформлення в межах договору № б/н низки кредитних карток на ім`я відповідача, починаючи з картки Gold credit, відкритої 30.07.2007, та надалі карток World, «Універсальна GOLD», «Універсальна WORLD», остання з яких відкрита 04.10.2023 зі строком дії до 10/27. Цей документ підтверджує послідовне перевипускання та використання платіжних карток у межах відповідного карткового рахунку (а. с. 50).

З наведеного слідує, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, банк виконав свої зобов`язання шляхом надання відповідачу можливості користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту, а відповідач такими коштами фактично користувалася та здійснювала їх часткове погашення.

Умови кредитування, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку користування кредитними коштами та їх повернення, були погоджені сторонами, а в подальшому умови кредитних правовідносин неодноразово підтверджувалися та змінювалися шляхом приєднання відповідача до відповідних умов банківського обслуговування та укладення додаткової угоди.

Оскільки відповідач належним чином не виконала обов`язку щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів, утворилася непогашена заборгованість, що є підставою для покладення на неї обов`язку повернути банку заборгованість за тілом кредиту та сплатити нараховані відповідно до погоджених умов проценти.

Таким чином, позивач довів факт виникнення кредитного зобов`язання, надання та використання кредитних коштів, порушення відповідачем умов їх повернення та наявність непогашеної заборгованості, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення кредитного договору є безпідставними, оскільки підписана відповідачем анкета-заява від 25.07.2007 містить її волевиявлення на отримання банківських послуг, умови кредитування, кредитний ліміт та базову процентну ставку, а подальші заяви про приєднання підтверджують продовження кредитних правовідносин між сторонами.

Посилання апелянта на непогодження істотних умов кредитування відхиляються, оскільки відповідні умови щодо виду кредиту, процентної ставки, строку кредитування та порядку його погашення визначені у підписаних відповідачем документах, а в подальшому умови кредитування були погоджені нею шляхом електронного підписання заяви про приєднання та додаткової угоди.

Доводи про те, що відповідач не підписувала заяви про приєднання та інші електронні документи, не спростовують висновків суду, оскільки такі документи містять відомості про їх підписання за допомогою OTP-пароля, використання якого сторони погодили як спосіб простого електронного підпису.

Твердження апелянта про відсутність доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка за картковим рахунком є належним доказом не лише розміру заборгованості, а й фактичного надання та використання кредитних коштів, оскільки відображає рух коштів за рахунком, проведені за рахунок кредитного ліміту операції та платежі, здійснені на погашення заборгованості.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

З огляду на викладене, надана позивачем виписка за рахунком, засвідчена працівником банку, відповідає вимогам до первинного документа та є належним і допустимим доказом, який підтверджує фактичне надання відповідачу кредитних коштів шляхом їх використання в межах установленого кредитного ліміту, здійснення операцій за рахунком, часткове погашення заборгованості та наявність її непогашеного залишку.

Доводи щодо недоведеності розміру заборгованості відхиляються, оскільки її розмір визначений з урахуванням руху коштів за рахунком, фактично здійснених відповідачем платежів, нарахованих процентів та залишку непогашеного тіла кредиту, а належних доказів повного виконання кредитних зобов`язань відповідачем не надано.

Посилання на неналежність поданих банком електронних доказів саме по собі не спростовує встановлених обставин, оскільки відомості, що містяться в поданих документах, узгоджуються між собою щодо виникнення кредитних правовідносин, користування кредитними коштами, здійснення їх часткового погашення та наявності непогашеної заборгованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Пузіна Дениса Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 24 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко