Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №941/212/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

02 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 941/212/26

провадження № 22-ц/4809/1506/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від15 травня 2026 року у складі судді Больбот А.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулосяв суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1606718 від 07.12.2019 у розмірі 31060,00 грн.

В обґрунтування позову вказало, що 07.12.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі по тексту ТОВ «Авентус Україна») був укладений кредитний договір №1606718 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачка отримала 10000,00 грн.

ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит на вказану суму. Відповідач зі свого боку умов кредитного договору не виконав.

11.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.12.2019 №1606718.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 31060,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 21060,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору та судові витрати.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від15 травня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу (а.с.95-98).

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 07 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1606718, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн. Строк кредиту за договором складає 30 днів. Відповідно до п.п.1.3-1.7 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,53 % від суми позики за кожен день користування позикою (558,45 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору. Стандартна процента ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних). Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього договору. Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 145,90% від суми позики (у процентному виразі) або 14590,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 45,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 4590,00 грн (у грошовому виразі). Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Порядок нарахування процентів у разі порушення строків виконання зобов`язань узгоджений сторонами у п.3.6.2 договору, яким передбачено, що з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до дев`яностого дня прострочення.

Виконання кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів за договором від 07.12.2019 №1606718 підтверджується листом платіжної установи ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вих. від 16.12.2025 №6520-ВП, в якому зазначено, що відповідно до договору на переказ коштів від 20.04.2017 №ВП-200417-1 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 07.12.2019 було здійснено успішний переказ коштів на картку клієнта на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknow, номер транзакції в системі WayFor Pay - creditplus-4353469.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що первісний кредитор виконав зобов`язання, передбачене умовами кредитного договору №1606718 від 07.12.2019, зокрема, щодо перерахування грошових коштів у розмірі 10000,00 гривень на належну ОСОБА_1 платіжну картку, як і не надав доказів належності останній платіжної картки: маска картки НОМЕР_1 .

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор A983609 був сформований автоматично та відправлений клієнту 07.12.2019 о 16:47:18 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який був повідомлений безпосередньо ОСОБА_1

11.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.12.2019 №1606718.

Крім того, слід зазначити, що відповідачкою до суду першої інстанції були направлені письмові пояснення, в яких вона не заперечувала сам факт укладення кредитного договору (а.с.39-45).

Отже, факт отримання відповідачем у позику грошових коштів у розмірі 10000 грн підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами у справі та сумнівів не викликає. Зазначеною вище довідкою про ідентифікацію вказана дата народження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , телефон - НОМЕР_2 , зареєстрована адреса відповідача, які повністю співпадають із реквізитами, зазначеними самим відповідачем у своїх письмових поясненнях (а.с.39-45), що унеможливлює будь-яку помилку або фальсифікацію.

ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, яка здійснює саме банківську діяльність, а, отже, не створює для споживача окремий рахунок, а надає кошти на будь-який вже існуючий рахунок, який вказує споживач, тому не може мати доступу до такого рахунку або отримувати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Таку інформацію по рахунку може отримати безпосередньо споживач у банківській установі. Разом з тим, відповідач, заперечуючи отримання грошових коштів, не скористався таким правом самостійно надати інформацію по картковому рахунку.

Інформація за укладеним договором, надана позивачем, яку колегія суддів вважає належним та допустимим доказом, свідчить про те, що відповідач частково сплачував заборгованість по кредитному договору від 07.12.2029, а саме 06.01.2020 у розмірі 4590 грн та 05.02.2020 у розмірі 5400 грн, що дало можливість до пролонгації цього договору до 90 днів.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 10000 грн.

11.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Авентус Україна», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1606718 від 07.12.2019.

Факт переходу права вимоги підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору, актом приймання-передачі Реєстру боржників від 11 вересня 2020 року та витягом з Реєстру боржників до договору.

Станом на дату відступлення права вимоги за кредитним договором кредитором нарахована заборгованість у загальному розмірі 31060 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за процентами - 21060 грн.

Сторони відповідно до ст.6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону.

Статтею 12 Закону визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з норм цього Закону, укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Звертаючись до суду з цим позовом ТОВ «Кредит-Капітал» просило також стягнути нараховані відсотки у розмірі 21060 грн.

Пунктом 1.2 договору зазначено, що строк кредиту складає 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору. З четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до дев`яностого дня прострочення (п.3.6.2 договору).

Як свідчить розрахунок заборгованості ОСОБА_1 здійснила два платежі, які були зараховані на погашення відсотків, а саме 06.01.2020 у розмірі 4590 грн та 05.02.2020 у розмірі 5400 грн (загальна сума - 9990 грн). Враховуючи умови договору строк кредитування правомірно продовжувався двічі.

За період з 07.12.2019 по 05.01.2020 року відповідачу були нараховані проценти за користування кредитом згідно з п.1.3.1. кредитного договору у розмірі 4590,00 грн, що становить 1,53 % в день.

Надалі, у зв`язку з пролонгацією, відповідач втратив право на знижену ставку і кредитор правомірно застосовував стандартну ставку 1,8% (180,00 грн на день).

Тож, у період з 07.01.2020 по 05.02.2020 та з 06.02.2020 року по 06.03.2020 відбулась пролонгація строку кредитного договору згідно з умовами, встановленими Розділом 1 договору, оскільки ОСОБА_1 були здійснені платежі у розмірі нарахованих та несплачених процентів, що відповідає положенням пп.1.6.-1.7 договору. Станом на 06.03.2020 утворилась заборгованість по процентам у розмірі 5400 грн (180 грн х 30 днів).

З огляду на п.3.6.2 у період з 10.03.2020 (4-ий день прострочення) по 04.06.2020 року було відновлено щоденне нарахування процентів (87 днів), у зв`язку з чим було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою (180,00 грн в день), що становить 15660,00 грн заборгованості по процентах.

Заперечення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про нездійснення ним оплати 06.01.2020 у розмірі 4590 грн та 05.02.2020 у розмірі 5400 грн не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, обґрунтованими є позовні вимоги і в частині нарахування процентів у розмірі 21060 грн (5400 грн за період з 06.02.2020 по 06.03.2020 + 15660,00 грн за період з 10.03.2020 по 04.06.2020) за користування кредитними коштами, оскільки такі умови були погоджені сторонами укладеним між ними кредитним договором.

Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є помилковим, не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договоромвід 07 грудня 2019 року №1606618 становить 31060 грн, з яких 10000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21060 грн - заборгованість за відсотками.

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 31060 грн заборгованості за кредитним договором від від 07 грудня 2019 року №1606618.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов ТОВ «Юніт Капітал» майнового характеру заявлено з ціною 31060 грн і задоволено у повному обсязі. Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн, всього 6656 грн.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

ТОВ «Юніт Капітал» заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8000 грн. На підтвердження таких витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «Юніт Капітал», акт наданих послуг від 13.02.2026 №858, детальний опис наданих послуг до акту №858за договором про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107.

Посилання відповідача на те, що розмір цих витрат не відповідає вимогам розумності та співмірності, є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати за надання правничої допомоги у розмірі 8000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від15 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором №1606718 від 07.12.2019 року у розмірі 31060 (тридцять одна тисяча шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір в сумі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л.Карпенко

С.І. Мурашко