Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №353/1120/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/1120/24

Провадження № 22-ц/4808/1220/26

Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,

секретарів Кузнєцова В.В., Панасюк В.О.,

з участю ОСОБА_1 його представника, представників недієздатного та органу опіки і піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 22 квітня 2026 року під головуванням судді Лущак Н.І. у м. Тлумач,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду першої інстанції про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заяву обґрунтував тим, що його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства першої А групи, проживає разом з ним по АДРЕСА_1 . Діагноз сина – атиповий дитячий аутизм у зв`язку з повноліттям інвалідність сина визначено довічно. Внаслідок хвороби син страждає стійким хронічним психічним розладом, не здатний в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП «Тлумацька ЦМЛ», неодноразово стаціонарно лікувався в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні № 3.

З 2015 року він офіційно здійснює догляд за сином та отримував державну соціальну допомогу. Хоча йому встановлено інвалідність третьої групи за загальним захворюванням, проте за станом здоров`я він може здійснювати догляд за особою, що не здатна до самообслуговування. Матір ОСОБА_3 не може здійснювати догляд та бути опікуном сина, так як працює за кордоном.

Просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном останнього.

Рішенням Тлумацького районного суду від 22 квітня 2026 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 .

Визнано недієздатним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 .

Відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 .

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , покладено обов`язки по здійсненні над ним опіки на Тлумацьку міську раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як орган опіки та піклування.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що не погоджуються із рішенням суду у частині відмови у задоволенні вимоги про призначення заявника опікуном над недієздатним сином.

Судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають істотне значення для справи, а висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Згідно висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тлумацької міської ради № 274 від 10.12.2024, враховуючи рекомендації опікунської ради при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради від 05.12.2024, з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2 , вважають за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над сином при умові визнання останнього недієздатним в судовому порядку.

При розгляді справи у судовому засіданні представник органу опіки та піклування Тлумацької міської ради не заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_1 та просив визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити заявника опікуном.

Апелянт вважає, що висновок суду має ознаки надмірного формалізму та суперечить змісту норм цивільного законодавства при розгляді судом справ про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.

Щодо змісту висновку органу опіки та піклування, який на думку суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства не затверджено єдину форму змісту висновку про доцільність призначення опікуном недієздатної особи. Також нормативно-правові акти не містять імперативних норм щодо вимог до змісту й структури такого висновку.

Суд першої інстанції фактично вказав на додаткові вимоги до змісту висновку органу опіки та піклування, які прямо не передбачені жодною нормою закону.

Суд безпідставно дійшов висновку, що у самому висновку обов`язково мають бути детально відображені всі критерії, які орган опіки враховував під час перевірки кандидатури заявника. За таких обставин посилання суду на неналежність висновку органу опіки та піклування як на підставу для відмови у призначенні заявника опікуном є надуманим, необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Позиція суду щодо необґрунтованості висновку органу опіки і піклування через відсутність даних про можливість інших родичів здійснювати опіку над ОСОБА_2 є незаконною, оскільки цей факт встановлюється органом опіки та піклування й на підставі сукупного аналізу всіх фактів і критерії призначення опікуна над недієздатною особою формується відповідний висновок.

Законодавство не містить вимоги про необхідність доведення неможливості призначення опікуном інших осіб.

В судовому засіданні заявником було аргументовано неможливість інших членів сім`ї, які зареєстровані та проживають разом із недієздатною особою, здійснювати над ним опіку.

Посилання суду на постанову Верховного Суду від 28.05.2025 щодо врахування органами опіки і піклування особи призовного віку при розгляді заяви про призначення опікуном недієздатної особи, у цій ситуації є необґрунтованим та неправомірним, оскільки суд фактично пов`язав питання призначення опікуна із воєнним станом та можливими зловживаннями щодо мобілізації.

Така правова позиція Верховного Суду не може застосовуватись автоматично без встановлення конкретних обставин зловживання у справі.

У судовому засіданні було з`ясовано про наявність у заявника інвалідності III групи та надано всю необхідну підтверджену медичну документацію.

Отже, заявник має законні підстави для відстрочки від мобілізації, тому по суті жодних доказів зловживання правом судом не встановлено. Таким чином, саме по собі перебування заявника у призовному віці не є передбаченою законом підставою для відмови у призначенні його опікуном недієздатної особи.

Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 , його представник, також представники недієздатного ОСОБА_2 і органу опіки і піклування апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника , представників недієздатного та органу опіки і піклування, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 , недієздатним не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому наявні всі правові підстави для визнання фізичної особи недієздатною.

Щодо можливості призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 його батька ОСОБА_1 , суд зазначив про відсутність підстав для задоволення заяви в цій частині, а висновок опікунської ради, затверджений рішення виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 274 від 10.12.2024 року щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном, суд оцінив як такий, що винесений передчасно, без повного дослідження всіх обставин та ґрунтується виключно на отриманих від заявника даних.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним, однак не погоджується з висновком суду щодо відмови у задовленні позову щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним сином ОСОБА_2 .

Встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи документів, а саме: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 063769 від 31.10.2024 року (а.с. 3), висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 2 від 20.11.2025 року (а.с. 118), консультаційного висновку спеціаліста КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» № 14936 від 19.08.2024 року (а.с. 5), довідки консультативної поліклініки комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 242 від 14.10.2024 року (а.с. 9), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІА групи з дитинства внаслідок психічного розладу довічно, потребує постійного стороннього догляду і нагляду, перебував під «Д» спостереженням у психіатра з 12.09.2011 року.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 459/2025 від 16.12.2025 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом – дитячим аутизмом, що згідно МКХ-10 F 84.0, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 95-98).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_1 (заявник) та ОСОБА_4 (а.с. 14).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної ромади №№ 2024/013416035, 2024/013416527 від 06.11.2024 року (а.с. 18, 19) ОСОБА_1 (заявник) та ОСОБА_2 з 26.12.2022 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.08.2016 року ОСОБА_1 (заявник) є законним представником дитини-інваліда до 18 років ОСОБА_2 і йому було призначено соціальну допомогу з 23.09.2015 року до 13.09.2017 року в розмірі 1550 грн, з 14.09.2017 року до 03.10.2024 року в розмірі 1806, 90 грн. (а.с. 6).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 062735 від 03.09.2024 року (а.с.7) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з 01.09.2024 року. Інвалідність встановлено до 03.09.2027 року і йому протипоказана важка фізична праця.

Відповідно до довідок консультативної поліклініки комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №№ 243, 244 від 14.10.2024 року (а.с. 10, 11) ОСОБА_1 (заявник) на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Тлумацької центральної міської лікарні не перебуває.

Згідно висновку лікарської консультативної комісії комунального некомерційного підприємства «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 8 від 26.03.2026 року (а.с. 117) ОСОБА_1 (заявник) по стану здоров`я може здійснювати догляд за інвалідом ІА групи, терміном до 20.11.2026 року.

Відповідно частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Статтею 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У статті 62 ЦК України зазначено, що опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

За змістом частини третьої статі 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

При призначенні опікуна необхідно враховувати, зокрема особисті взаємини між опікуном і підопічним, які забезпечать нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Отже, вказані норми визначають, що із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутися, в тому числі, член її сім`ї, який виступає у такій справі заявником, а вже в процесі розгляду справи суд, встановивши необхідність встановлення опіки над фізичною особою, за поданням органу опіки та піклування призначає такій особі опікуна.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 звертав увагу, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування.

З матеріалів справи встановлено, що згідно висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, затвердженого рішення виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 274 від 10.12.2024 року, враховуючи рекомендації опікунської ради при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради від 05.12.2024 року, з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_2 , вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 (заявник) опікуном над сином ОСОБА_2 , при умові визнання останнього недієздатним в судовому порядку (а.с. 50, 51).

Суд першої інстанції у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над його сином відмовив та звернув увагу на те, що висновок органу опіки та піклування щодо призначення заявника опікуном належним чином не мотивований.

Суд вказав, що такий висновок не відповідає вимогам Закону щодо його обґрунтованості, оскільки у ньому відсутня інформація щодо позитивного відношення та прив`язаності ОСОБА_2 до заявника, проведення ними дозвілля, прихильності ОСОБА_2 до заявника, довірливих та доброзичливих стосунків між ними, створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі. У поданні не вказано жодних даних про можливості інших родичів здійснювати опіку над ОСОБА_2 та не вказано з яких підстав орган опіки та піклування дійшов висновку, що опікуном слід призначити саме заявника і що це відповідатиме інтересам ОСОБА_2 , а тому такий висновок не свідчить про здатність виключно ОСОБА_1 здійснювати такі обов`язки.

Суд зазначив, що у висновку зазначено лише те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, однак на підставі яких фактичних даних (письмових доказів) встановлений вказаний факт не вказано. Фактично в основу висновку покладено заяву ОСОБА_1 а також довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 063769 від 31.10.2024 року.

Отже, обґрунтування висновку щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, що, на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

У частинах першій, другій статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.

У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом під час вирішення по суті питання про призначення позивача опікуном / співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23).

Сумніви суду в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності підстав для призначення опікуном над недієздатною особою, оскільки такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

З метою додаткового, повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення цієї справи апеляційним судом було ініційовано вирішення можливості призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

В результаті чого органом опіки та піклування при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради було проведено повторне вивчення кандидатури його батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особи, яка бажає бути призначеною опікуном.

Необхідність проведення додаткової перевірки обумовлена потребою у ретельному з`ясуванні характеру фактичних взаємин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , особистої прихильності підопічного, обставин здійснення за ним фактичного догляду, умов його проживання, можливості інших близьких родичів здійснювати опіку, а також відсутності обставин, які могли б свідчити про суперечність інтересів кандидата в опікуни інтересам недієздатної особи або про можливе зловживання інститутом опіки.

Апеляційному суду виконавчим комітетом Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області надано додатковий висновок опікунської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 від 25.08.2026.

У висновку зазначено, що під час повторної перевірки орган опіки та піклування не обмежився формальним документальним підтвердженням родинних зв`язків, а додатково:

- здійснив повторне обстеження умов проживання ОСОБА_2 ;

- безпосередньо з`ясував характер фактичних взаємин між ним та ОСОБА_1 ;

- провів спілкування та спостереження за взаємодією батька і сина;

- дослідив тривалість та характер фактичного догляду;

- з`ясував реальну можливість інших близьких родичів здійснювати функції опікуна;

- отримав та врахував письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- перевірив наявність обставин, які могли б свідчити про суперечність інтересів ОСОБА_1 інтересам його сина або про можливе зловживання інститутом опіки.

За результатами проведеної повторної перевірки орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради встановив, що:

1. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 та протягом багатьох років фактично здійснює постійний догляд за ним.

2. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сформувалися сталі, близькі, доброзичливі та довірливі сімейні взаємини, а також стійкий особистий та емоційний зв`язок.

3. ОСОБА_2 позитивно сприймає присутність, допомогу та комунікацію з батьком, а ОСОБА_1 добре обізнаний із його особливостями, станом здоров`я, поведінкою та повсякденними потребами.

4. Житлово-побутові умови за місцем їхнього фактичного спільного проживання є належними та дозволяють забезпечувати потреби ОСОБА_2 .

5. ОСОБА_1 має реальну можливість надалі здійснювати постійний догляд за сином та виконувати обов`язки його опікуна.

6. Інших близьких родичів, які фактично здійснюють постійний щоденний догляд за ОСОБА_2 та мають реальну можливість узяти на себе весь комплекс обов`язків опікуна, під час повторної перевірки не встановлено.

7. Обставин, передбачених законодавством, які б перешкоджали призначенню ОСОБА_1 опікуном, а також обставин, які б свідчили про суперечність його поведінки чи інтересів інтересам ОСОБА_2 , не встановлено.

8. Даних, які б свідчили про використання ОСОБА_1 інституту опіки всупереч його призначенню або на шкоду правам та інтересам ОСОБА_2 , не встановлено.

Враховуючи викладене, характер багаторічних сімейних та особистих взаємин між батьком і сином, фактичне здійснення ОСОБА_1 постійного догляду, результати повторного обстеження умов проживання, позицію інших членів сім`ї, відсутність іншої особи, яка реально здійснює постійний догляд, та відсутність будь-яких встановлених обставин, які суперечили б інтересам недієздатної особи, орган опіки та піклування Тлумацької міської ради вважає, що призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 відповідає правам, законним інтересам та потребам ОСОБА_2 , забезпечує безперервність фактичного догляду та збереження звичного для нього сімейного середовища.

Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Тлумацької міської ради Івано- Франківського району Івано-Франківської області вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над його сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є найближчою рідною особою ОСОБА_2 , який може бути його опікуном. Разом із тим встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров`я може бути опікуном недієздатного сина.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі № 641/7190/23 є необґрунтованими. Перебування заявника у призовному віці не є передбаченою законом підставою для відмови у призначенні його опікуном недієздатної особи. Суд першої інстанції не встановив конкретних обставин, які б свідчили про зловживання заявником правом, ухилення від мобілізації або використання інституту опіки з іншою метою, ніж забезпечення інтересів недієздатного сина. У справі підтверджено, що заявник має інвалідність III групи, фактично здійснює догляд за сином та відповідає вимогам, встановленим законом для призначення його опікуном.

Посилаючись на те, що орган опіки та піклування не з`ясував наявність інших родичів та відсутність їх заперечень щодо призначення їх опікунами, суд першої інстанції не використав наданих йому статтею 294 ЦПК України повноважень для з`ясування зазначених обставин. Відмовивши у призначенні опікуна недієздатній особі, суд першої інстанції тим самим порушивши права цієї особи на опіку.

Посилання суду на те, що орган опіки та піклування має вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства є формальним і таким, що не забезпечує право останнього на опіку.

Так, відповідно до пункту 3.6 Правил якщо над особами, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обов`язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ.

Відповідно до пункту 4.3 Правил, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 не перебуває в лікувальній установі чи установі соціального захисту, проживає разом з батьком ОСОБА_1 , отже йому має бути призначений опікун із членів сім`ї, які проживають із ним і виявив таке бажання.

Матеріали справи не містять даних про наявність інших осіб, які виявили бажання бути опікунами ОСОБА_2 і могли бути призначені опікунами.

Відтак, за наведених обставин покладання судом на орган опіки та піклування обов`язку підшукання особи, яка погодиться бути опікуном ОСОБА_2 , при відмові у призначенні таким опікуном його рідного батька, який проживає разом із ним, має бажання бути опікуном і фактично утримує та опікується ним, є безпідставним та не відповідає найкращим інтересам ОСОБА_2 .

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить переконання, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні опіки над недієздатною особою ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення заявлених вимог і призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним сином ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тлумацького районного суду від 22 квітня 2026 року в частині відмови в призначенні опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) опікуном над його недієздатним сином ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим та жителем АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 03 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський