Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №199/6215/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2251/26 Справа № 199/6215/25 Суддя у 1-й інстанції - СЕНЧИШИН Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю захисника Сабури С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Сабури С.О. на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2025 року о 00 год. 00 хв. ОСОБА_1 по вул. Івана Франка у м. Добропілля Покровського району Донецької області керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкіри обличчя від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Сабура С.О. та оскаржила в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, повідомлення про призначення справи до розгляду та оскаржувану постанову не отримував через перебування на військовій службі. У зв`язку з цим просить визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити його.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що виявлені працівниками патрульної поліції ознаки сп`яніння мають формальний характер.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Крім того, апелянт зазначає, що водія не було відсторонено від керування, посвідчення водія не вилучалося, а його процесуальні права не роз`яснювалися, відеозапис не є належним та допустимим доказом.

Позиції сторін в суді:

Захисник Сабура С.О. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просила їх задовольнити .

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 керуючись вимогами ст. 268 КУпАП суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Висновки суду:

Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 13 травня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 . Згідно матеріалів справи апеляційну скаргу подано захисником через підсистему електронний суд та зареєстровано канцелярію суду першої інстанції 17 липня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання учасниками справи копії оскаржуваної постанови, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_3 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292007 від 05.04.2025, де зазначено, що ОСОБА_3 в порушення п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння при наявності таких ознак;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.04.2025 року, згідно якого огляд не проводився;

відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд зауважує, що обов`язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом, який беззаперечно доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та зазначає наступне.

Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються саме сукупністю доказів. При цьому, на відеозаписі з місця події зафіксовано необхідні складові об`єктивної сторони правопорушення, а саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Більш того, наявний відеозапис містить дату, час фіксації та назву пристрою, за допомогою якого проводилась зйомка. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозапису як доказу вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відеозапис містить зафіксованими всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.

До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності разом з іншими доказами, наявними в справі, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зазначає, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.

Перевіряючи вказаний довод апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 підтвердив керування транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування вказаним транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказану позицію сторони захисту сприймає як намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не приймає до уваги.

Відсутність на запису факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, ніяким чином не впливає на склад вказаного адміністративного правопорушення та не спростовує факт порушення особою п. 2.5 ПДР України. Натомість відсторонення особи на підставі частини 1 ст. 266 КУпАП від керування транспортним засобом є лише процедурним аспектом і не впливає на законність огляду такої особи на стан сп`яніння працівниками поліції.

Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.

Виявлення ознак сп`яніння є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду. Водієм в свою чергу не виконано вимогу поліцейського та не пройдено огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Одночасно з тим, апеляційний суд вказує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №292007 від 05.04..2025 року містить перелік виявлених у водія ОСОБА_1 ознак сп`яніння, які було оголошено останньому, що підтверджено наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням захисника про те, що процесуальні права водію не роз`яснювалися, оскільки воно повністю спростовується матеріалами справи. З доданого до протоколу відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що працівник поліції зачитав ОСОБА_1 його процесуальні права та обов`язки у повному обсязі, що повністю спростовує вказані доводи сторони захисту.

Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР – не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Сабурі С.О. строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Апеляційну скаргу захисника Сабури С.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя