Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №160/3980/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3980/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 ( суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/3980/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної в місті ради, оформлене листом від 06.01.2026 р. № С-1-П про відмову встановлення йому статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни";

зобов`язати відповідача надати йому статус "особи з інвалідністю внаслідок війни" згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дня порушення права - 02.01.2026 р.;

зобов`язати відповідача видати йому "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни".

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю IIІ групи. На звернення до відповідача про встановлення статусу особи з інвалідністю та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач відмовив у наданні вказаного статусу та видачі посвідчення. Вказані обставини й стали підставою для звернення до суду позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у період з 04.10.1982 року по 17.05.1996 рік.

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва від 06.01.2022 року травма та захворювання старшого прапорщика ОСОБА_1 , 1963 року народження: "Відкритий перелом верхньої третини лівої ліктьової кісти", що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, - травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Позивач 02.01.2026 звернувся до відповідача із зверненням щодо встановлення йому статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" та видачі відповідного посвідчення.

Відповідач листом від 06.01.2026 №С-1-П повідомив позивача, що відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав, а пунктом 1 статті 7 Закону визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби, пов?язаних з: перебуванням на фронті в інші періоди; ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; ядерних аварій; ядерних випробовувань; з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Згідно наданих копій документів інформація про безпосередню участь у бойових діях відсутня. Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.01.2022 та довідки АВ №0033166 до акта огляду медико-соціальної експертної комісії ДЗ "Центральна МЦК МОЗ України" від 11.05.2022 встановлено безстроково третю групу інвалідності, Причина інвалідності - травма пов?язана з виконанням обов?язків військової служби. Тому відсутні підстави на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення. Зазначено, що питання соціального захисту осіб, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, врегульовано Законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими передбачено ряд соціальних гарантій. Інше чинним законодавством не передбачено.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-ХІІ), який застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону № 3551-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, для визначення права на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни має бути встановлені наступні обставини:

1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу;

2) такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

При цьому віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-ХІІ безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Відтак, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналогічний висновок викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а, від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а, від 18 листопада 2020 року у справі №1140/2362/18.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Порядок № 302), відповідно до пункту 2 якого посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом третім пункту 3 Положення №302 установлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно з абзацом другим пункту 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення № 302 передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

За обставинами цієї справи позивач проходив військову службу у період з 04.10.1982 року по 17.05.1996 рік.

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва від 06.01.2022 року травма та захворювання старшого прапорщика ОСОБА_1 , 1963 року народження: "Відкритий перелом верхньої третини лівої ліктьової кісти", що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, - травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У цьому документі відсутнє формулювання «поранення, контузія, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини», яке є обов`язковою підставою для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 1 частини другою статті 7 Закону № 3551-ХІІ.

Формулювання «захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» лише підтверджує причинний зв`язок із службою, але не засвідчує, що інвалідність настала внаслідок виконання бойових завдань чи безпосередньої участі у захисті Батьківщини.

Враховуючи недоведеність належними доказами, що захворювання, які отримав позивач та внаслідок яких встановлено інвалідність, пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 в адміністративній справі №160/3980/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 серпня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко