Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №520/24048/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. Справа № 520/24048/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 11.06.26 по справі № 520/24048/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа Військова частина НОМЕР_2

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить суд: скасувати довідку та протокол Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого проведено призов ОСОБА_1 під час дії мобілізації, як придатного до військової служби; скасувати наказ про мобілізацію ОСОБА_1 , який винесений Військовою частиною НОМЕР_2 ; скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині, що стосується призначення та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 військовослужбовця ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 та ухвали постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; призначити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та дозволити представнику апелянта – адвокату Сергієнко Ніні Олександрівні – брати участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що аналіз картки обстеження та медичного огляду (форма 13) від 11.12.2024 свідчить, що: серологічні аналізи крові (ВІЛ, гепатит В, гепатит С, RW) не проводились; група крові та резус-фактор не визначались; ЕКГ не проводилась. Зазначені дослідження є обов`язковими та не можуть бути замінені іншими. Їх відсутність свідчить про те, що медичний огляд фактично не проводився в повному обсязі, а довідка ВЛК оформлена без належного медичного обстеження. Вказує, що у картці медичного огляду відсутній підпис обстежуваного в пункті 10 («Інформація щодо стану мого здоров`я надана мною в повному обсязі»), хоча така вимога є обов`язковою відповідно до форми картки. Натомість за позивача розписались співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що позивач заявляв в позовній заяві і що є предметом окремого кримінального провадження за ч.1 ст.358 КК України. Стверджує, що медичний огляд проводився ВЛК при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому в АДРЕСА_1 ), тоді як позивача було доставлено до головного відділення в м. Мукачеві. Позивач жодного разу не підписував жодного документа про своє ознайомлення з постановою ВЛК – відповідна графа в довідці залишається незаповненою, що є порушенням вимог Положення № 402. Звертає увагу, що позивач не мав можливості надати медичні документи перед оглядом, оскільки його було доставлено примусово та не надано часу для їх збору. Відповідно до пунктів 3.4-3.5 Положення №402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого (форма №025/о) та виписки з медичної документації. Проходженню медичного огляду має обов`язково передувати вручення повістки – з метою надання часу для підготовки медичних документів. Фактичне позбавлення позивача такої можливості є порушенням права на справедливу процедуру. Зауважує, що наказ про зарахування до списків особового складу є самостійним актом індивідуальної дії, який ще не вичерпав своєї дії станом на момент звернення до суду. Наголошує, що у справі відсутні: будь-який протокол або акт про порушення правил військового обліку, складений уповноваженою посадовою особою; постанова у справі про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП (порушення військового обліку); витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який би свідчив про несповіщення органів обліку при зміні місця проживання; будь-які інші документи, що об`єктивно підтверджують дату та обставини переїзду позивача та факт ухилення від обліку. Посилається на те, що стосовно підробки картки медичного огляду та документів ВЛК від 11.12.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (підроблення документів). Номер провадження: 12025078150000101 від 18.11.2025. Зазначає, що розгляд справи без виклику сторін позбавив позивача можливості надати усні пояснення, поставити питання відповідачам та довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Зазначене є самостійною підставою для скасування рішення відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України. Стверджує, що 11.05.2026 судом першої інстанції залучено Військову частину НОМЕР_1 як другого відповідача, а 13.05.2026 – через два дні після отримання ухвали – вказаний відповідач подав відзив без жодних доказів його надіслання учасникам справи. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено 11.06.2026 – через лише 31 день після заміни відповідача, без реального повторного дослідження всіх обставин справи у повному обсязі з урахуванням нового відповідача. Натомість рішення ухвалено з порушенням строку розгляду більш ніж на 6 місяців. При цьому суд першої інстанції не виносив жодних ухвал із зазначенням підстав для продовження строку розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 без змін. Зазначає, що посилаючись на порушення порядку проведення медичного огляду, фактично позивач не погоджується із оцінкою членами ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 стану здоров`я позивача й визначення ступеня придатності до військової служби з огляду на наявні захворювання. Вказує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Стверджує, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 № 1242 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2024 №349 про зарахування у списки особового складу частини ОСОБА_1 є актами індивідуальної дії разового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання. Звертає увагу, що наявність відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (підроблення документів) не свідчить про те, що довідка ВЛК є підробленою, крім того невідомо - щодо наявності такого провадження та щодо яких документів воно стосується. наголошує, що апелянт ніяким чином не доводить, що позивача було «примусово поміщено до мікроавтобуса та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 без змін. Зазначає, що з часу зарахування до списків Військової частини НОМЕР_1 , тобто з 12.12.2024, солдат ОСОБА_1 набув статус військовослужбовця Збройних Сил України. За час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами) не звертався, а також будь-яких документів, що давали йому підстави для відстрочки від мобілізації або звільнення із Збройних Сил України не надавав. Вказує, що 13.12.2024 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 . За фактом самовільного залишення військової частини третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління ДБР розташованого у АДРЕСА_2 08.01.2025 внесено відомості до ЄДРДР №62025240030000228 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. У відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №31 від 30.01.2025 солдату ОСОБА_1 з 08.01.2025 військову службу призупинено та він вважається таким, що не виконує (не несе) обов`язків військової служби.

ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що доводи відзивів ІНФОРМАЦІЯ_2 і військової частини НОМЕР_1 не спростовують доводів апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права, а подекуди прямо підтверджують обґрунтованість позиції апелянта.

Щодо заявленого позивачем клопотання про призначення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та участь представника позивача у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (тобто в порядку письмового провадження у відповідності до п.10 ч.1 ст.4 КАС України), характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та не вбачає необхідності надання пояснень сторонами у зазначеній справі, у зв`язку з чим підстави для апеляційного розгляду справи за участю сторін у справі відсутні, що, відповідно, виключає можливість її розгляду в режимі відеоконференції, тому клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2025 №105, 11.12.2024 представниками Національної поліції, у присутності уповноважених осіб з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Мукачівського району було перевірено громадянина ОСОБА_1 . Під час перевірки документів було встановлено порушення ним правил військового обліку, зокрема п.10-1 ст.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додатку 2 до Поряду організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на зазначене, громадянину ОСОБА_1 було запропоновано прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою припинених порушень правил військового обліку, на що він погодився. Після уточнення облікових даних громадянин ОСОБА_1 скерований для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією, громадянин ОСОБА_1 визнаний таким, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2024 №1242 призваний на військову службу під час загальної мобілізації та направлений у складі Військової частини НОМЕР_3 . Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянин ОСОБА_1 із заявами/скаргами до службових осіб не звертався. Документи, що підтверджують право на відстрочку від призову за мобілізацією, не подавав.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 вх.№25760 від 11.12.2024 про взяття його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного щодо визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 від 11.12.2024 складено довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.12.2024 №300/2343 про придатність ОСОБА_1 для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони.

11.12.2024, згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1242, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2024 №349 ОСОБА_1 зараховано з 12.12.2024 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

З відповіді Військової частини НОМЕР_2 на адвокатський запит вих.№4047 від 10.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 зараховано у штат Військової частини НОМЕР_1 . Також повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 та є частиною підпорядкування.

Як вбачається з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі норм ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.144 Положення про проходження військової служби у ЗСУ, військовослужбовець самовільно залишив військову частину 13.12.2024, а з 08.01.2025 його військову службу призупинено та визнаним таким, що фактично не виконує обов`язків військової служби з 31.10.2024 із виключенням відповідного періоду зі строку служби та вислуги. Облікові документи позивача направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З долученого відповідачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що під номером 62025240030000228 зареєстровано кримінальне провадження щодо того, що військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу за мобілізацією, солдат ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби 13.12.2024, самовільно залишив територію вказаної військової частини та відправився у невідомому напрямку, проводячи час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, наказ про зарахування до списків особового складу є похідним від незаконного мобілізаційного призову та медичних документів із ознаками підробки, тому має бути скасований разом із усіма пов`язаними актами. Також зазначено, що самовільне залишення частини не усуває незаконності первинного призову і не перешкоджає поновленню порушених прав позивача.

Позивач не погоджується з вчиненими щодо нього мобілізаційними діями, заперечує проти правомірності взяття його на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 , результатів проведення ВЛК та зарахування його до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів допущення з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби за станом здоров`я під час дії правового режиму воєнного стану та оформлення його результатів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

У силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі по тексту - Закон №3543-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Приписами ч.3 ст.22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Приписами ч.7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

За змістом пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 розділу І Положення №402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321.

Згідно з п.2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.2.2 Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Відповідно до п.2.4.4 на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.

Згідно з п.2.4.5 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Пунктом 2.4.6 розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп.2.4.10 п. 2.4 розділу І Положення №402).

Водночас, згідно з пп. 2.5.1 п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП.

Згідно з пп.2.5.11 п.2.5 розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені.

ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК (абзаци 1, 2 пп.2.8.1 п.2.8 розділу I Положення №402).

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (пп.2.8.2 п.2.8 розділу I Положення №402).

Згідно з пп.2.8.3 п.2.8 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (пп.2.8.4 п.2.8 розділу I Положення № 402).

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп.2.8.5 п.2.8 розділу I Положення №402).

Разом з тим, пунктом 3.3 розділу I Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Відповідно до п.3.4 розділу I Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.2 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Згідно з абз. 1 п.1.1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Відповідно до п.3.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Згідно з п.3.8 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

За змістом п.3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення №402.

Як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2025 №105, 11.12.2024 представниками Національної поліції, у присутності уповноважених осіб з числа військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Мукачівського району було перевірено громадянина ОСОБА_1 . Під час перевірки документів було встановлено порушення ним правил військового обліку, зокрема п.10-1 ст.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, додатку 2 до Поряду організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, та ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на зазначене, громадянину ОСОБА_1 було запропоновано прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою припинених порушень правил військового обліку, на що він погодився.

Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487), відповідно до п.2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад.

Так, для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Підпунктом 7 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Згідно із положеннями п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633) визначено установити, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Відповідно до положень ст.54 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Згідно з п.81 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 змінив фактичне місце проживання з м. Харків, Харківської області, де перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 , переїхавши до м. Мукачева Закарпатської області.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 10.12.2024 (вх. №25760 від 11.12.2024) про взяття його на військовий облік у зв`язку з переїздом до АДРЕСА_3 .

Відповідні обставини свідчать про правомірність постановлення позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилання апелянта на те, що у справі відсутній будь-який протокол або акт про порушення правил військового обліку, складений уповноваженою посадовою особою, постанова у справі про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП (порушення військового обліку), витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який би свідчив про несповіщення органів обліку при зміні місця проживання, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки стосуються питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності та виходять за межі судового розгляду у даній справі.

За обставинами справи, позивачу 11.12.2024 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою встановлення ступеня придатності позивача до військової служби.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач реалізував своє право на відстрочку від проходження військової служи.

У результаті проведення позивачу медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що позивач придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка військово-лікарської комісії від 11.12.2024.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду, складеної відносно позивача 11.12.2024, вбачається здійснення огляду позивача відповідними лікарями, зазначеними у списку картки, про що містяться відповідні записи про стан здоров`я позивача та підписи лікарів. Доказів, що б спростовували зазначені обставини, позивачем до позовної заяви не подано.

З картки обстеження та медичного огляду встановлено, що позивачу взято загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та проведено флюорографічне обстеження органів грудної клітки.

При цьому, згідно з п.3.4 глави 3 розділу II Положення №402 ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Доводи апелянта про те, що в картці обстеження та медичного огляду за позивача розписались співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що позивач заявляв в позовній заяві і що є предметом окремого кримінального провадження за ч.1 ст.358 КК України за фактом підробки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження підроблення (фальсифікації) поданих документів.

Разом з тим, доказів відкриття провадження у порядку кримінального судочинства за фактом підроблення документів та їх використання матеріали справи не містять.

Щодо посилання апеляційної скарги позивача на те, що військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ, колегія суддів зазначає, що надання вказаних медичних документів є обов`язком військовозобов`язаного у випадку, якщо військово-лікарська комісія не має доступу до медичних документів військовозобов`язаного під час проведення ВЛК або такі документи відсутні в ЕСОЗ, а тому відсутність у військовозобов`язаного на руках медичної документації при направленні на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не є підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону чи до ЦВЛК, які повноважні розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Втім, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ВЛК регіону чи до ЦВЛК з питання перегляду висновку відповідача щодо придатності позивача до військової служби, оформленого довідкою від 11.12.2024.

Також суд враховує, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а згідно рішення, зокрема яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону, позивач був оглянутий лікарями, йому визначений діагноз і за Розкладом хвороб визнаний придатним до служби, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у межах цієї справи надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду, а відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку вказаним обставинам.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 порядку проведення огляду позивача та прийняття оскаржуваної постанови про придатність позивача до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд не встановив на підставі належних та допустимих доказів допущення з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача на предмет його придатності до військової служби за станом здоров`я під час дії правового режиму воєнного стану та оформлення його результатів, суд дійшов висновку, що спірна постанова ВЛК, оформлена довідкою від 11.12.2024, є правомірною, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування такої постанови.

Враховуючи, що в ході розгляду справи не було встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувалися процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, подальші дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 не містять ознак протиправності, тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого проведено призов ОСОБА_1 під час дії мобілізації, а також наказів командира Військової частини НОМЕР_2 про мобілізацію ОСОБА_1 , про призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки 11.05.2026 судом першої інстанції залучено Військову частину НОМЕР_1 як другого відповідача, а 13.05.2026, через два дні після отримання ухвали, вказаний відповідач подав відзив на позов без жодних доказів його надіслання учасникам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Пунктом 37 підрозділу ІІ розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, передбачено, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи.

Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто, з моменту підключення до підсистеми «Електронний суд» та внесення РНОКПП (коду ЄДРПОУ) у систему, учасник справи отримує доступ до матеріалів, і всі подальші документи надходять йому автоматично в його кабінет, що є підтвердженням належного процесуального повідомлення.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2026 у справі №300/772/23.

Оскільки представник позивача має зареєстрований власний електронний кабінет в ЄСІТС, як адвокат та особа, яка відповідно до статті 18 КАС України зобов`язана його мати, та має доступ до електронних матеріалів справи №520/24048/25, які направляються йому системою автоматично, відповідні доводи про порушення відповідачем порядку надсилання до суду відзиву на позов та доданих документів, направлених з використанням системи "Електронний суд", у зв`язку з ненаданням до суду доказів надсилання стороні позивача, є помилковими.

Стосовно посилання апеляційної скарги на те, що розгляд справи судом першої інстанції без виклику сторін позбавив позивача можливості надати усні пояснення, поставити питання відповідачам та довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 10 ч.6 ст.12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст.257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з п.1, п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

Позивачем не надано до суду належних доказів та обґрунтувань стосовно того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №755/12623/19.

Враховуючи те, що скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції у справі, яка у відповідності до положень статті 12 КАС України не відноситься до категорії справ, що підлягань розгляду виключно за правилами зального позовного провадження, тобто пріоритетним для цієї справи є швидке її вирішення, при цьому враховуючи те, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено 11.06.2026, через лише 31 день після заміни відповідача, без реального повторного дослідження всіх обставин справи у повному обсязі з урахуванням нового відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст.258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Тобто, КАС України не встановлено мінімального строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції двомісячного строку розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що відповідно до абз.2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В цьому випадку справу вирішено правильно.

При цьому, колегія суддів вказує, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 по справі № 520/24048/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий