Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №635/9159/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9159/26

Провадження № 3/635/2580/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ВБА № 161257 від 19.08.2026 року, ОСОБА_1 19.08.2026 року близько 15-50 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї онуки ОСОБА_2 , а саме розмовляв на підвищених тонах, чим завдав шкоди психологічного характеру. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

До протоколу додані наступні докази:

- копію електронного рапорту від 19.08.2026 року;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 19.08.2026 року, в яких він зазначає, що за адресю: АДРЕСА_1 , він мешкає разом зі своєю дружиною, донькою та онукою. 19.08.2026 року близько 10-00 год. він запитав у онуки про те, коли і які підручники треба отримати в школі, на що остання відповіла, що це не його справа і що вони можуть разом піти до школи чи бібліотеки і спитати про це там. Вони одягнулись, вийшли з будинку і онука почала від нього тікати. Тоді він сам пішов до бібліотеки, коли йому зателефонували співробітники поліції;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.08.2026 року, в яких вона зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 , вона проживає разом з матір`ю, бабусею та дідусем. 19.08.2026 року близько 12-50 год. вона викликала поліцію, у зв`язку з тим, що її дідусь спілкувався з нею на підвищених тонах, від чого їй було страшно, останній хотів, щоб ОСОБА_2 пішла до школи за підручниками, хоча остання йому повідомила про те, що за підручниками треба йти в інший день, а саме 20.08.2026 року. Після чого вона вибігла на вулицю, тому що їй було страшно;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19.08.2026 р, в якому зазначено, що рівень небезпеки є низьким;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 353268 від 19.08.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 строком на 3 доби з 14-30 год. 19.08.2026 р. по 14-30 год. 22.08.2026 р.;

- копію паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 № 010458214, виданого 02.04.2024 р. органом 6316.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про день та час розгляду справи завчасно та належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення на номер, який зазначений в її письмових поясненнях, яке вона тримала 31.08.2026 року. Суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час він проживає разом зі своєю дружиною, донькою та онукою. Починаючи з другого класу, онука проживає у нього і з цього часу він та дружина займаються її вихованням, оскільки донька проживала у іншому місці. Останнім часом донька також проживає з ними. Стосунки останнім часом між ним та онукою погіршились, у зв`язку з тим, що потерпіла не хоче слухатись старших, навчатись, у зв`язку з чим родичі змушені робити їй зауваження, щоб бути почутими. 19.08.2026 року він побачив повідомлення від вчителя онуки про те, що треба отримати підручники для навчання, у зв`язку з чим він почав спілкуватися з онукою з цього приводу. На його запитання онука відповідала різко та без поваги. Він запропонував їй разом піти до школи та отримати підручники, щоб не допустити повторення ситуації, яка трапилась минулого року, коли онуці підручників не вистачило, через те, що вона пізно за ним прийшла. ОСОБА_2 погодилась піти з ним до школи та бібліотеки, однак коли вони вийшли на вулицю, остання втекла у невідомому напрямку. Він вирішив сам піти до школи та бібліотеки і самостійно отримати підручники для онуки. Знаходячись в бібліотеці, він отримав телефонний дзвінок від працівників поліції, які повідомили йому про те, що ОСОБА_2 викликала наряд поліції і йому треба повернутись за місцем мешкання для з`ясування обставин. Свою провину в зазначеному правопорушенні ОСОБА_1 не визнав, зазначивши, що ніяку умисну шкоду психічному здоров`ю онуки не завдавав, робив все для її благополуччя, а в процесі спілкування дійсно підвищив голос, оскільки він під час спілкування знаходився у кімнаті, а онука на балконі.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, дійшов наступних висновків.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст.1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Основними засадами судочинства, визначеними п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом під час розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_1 та його онукою ОСОБА_2 виникла суперечка з приводу небажання останньої отримати підручники у школі, під час чого ОСОБА_1 підвищив на неї голос.

Відповідно до національного законодавства, з урахуванням внесених змін до ст. 173-2 КУпАП, домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. При цьому, сама по собі сварка осіб, без застосування насильства, та без настання жодних відповідних наслідків, не утворює складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що поведінка ОСОБА_1 була спрямована на обмеження волевиявлення онуки. Доказів того, що відповідне спілкування викликало у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдало шкоди її психічному здоров`ю, матеріали справи не місять і судом не було встановлено. Сам факт підвищення голосу в процесі спілкування дідуся та онуки, вихованням якої він займається, без інших належних та допустимих доказів заподіяння потерпілому шкоди, не свідчить про вчинення домашнього насильства.

Суд зауважує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України «Про протидію домашньому насильству» основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, чого працівниками поліції зроблено не було.

При збиранні доказів працівники поліції обмежились лише відібранням пояснень від учасників конфлікту, не з`ясувавши його причини, взаємовідносини у сім`ї, школі, не опитавши сусідів, які могли бути свідками події, не отримали інформацію щодо емоційного стану дитини.

Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Між тим, згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Надані суду докази не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відсносно ОСОБА_2 .

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження за справою про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 247, 283, ч.2 ст.173-2 КпАП України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Повний текст постанови складений 03.09.2026 року.

Суддя О.М. Якішина