Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №480/922/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.В. Соп`яненко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. Справа № 480/922/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 26.05.26 по справі № 480/922/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД НД"

до Головного управління ДПС у м.Києві

про стягнення витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, ТОВ "АГРОТРЕЙД НД", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування зазначеної заяви, представник позивача зазначає, що Сумським окружним адміністративним судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі за позовом ТОВ "АГРОТРЕЙД НД" до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги задоволено. Просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 87640 грн.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " "АГРОТРЕЙД НД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 87640 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД НД" у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що заявлений до відшкодування розмір витрат є завищеними та необґрунтованим. Позивачем не надано ніяких доказів співмірності витрат на правничу допомогу: встановлених нормативно-правовими актами норми видатків на певні юридичні послуги, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати послуг адвокатів, інформацію щодо середньої заробітної плати регіону, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тощо.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 87640 грн. є співмірним.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту поданої позивачем до суду заяви вбачається, що до заяви додано Договір про надання правничої допомоги між АО "Статутс -К Ковальов і партнери" та ТОВ "АГРОТРЕЙД НД" від 11.02.2026, акти наданих послуг від 03.03.2026 та від 08.05.2026, рахунки-фактури , платіжні інструкції про сплату 43580 грн. та 44060 грн. Також у матеріалах справи мається копія ордеру, виданого АО "Статутс -К Ковальов і партнери" адвокату Гордієнко Л. На підставі договору про надання правової допомоги з ТОВ "АГРОТРЕЙД НД". ( а.с.11, 23).

З п. 1.1 наданої копії договору про надання правничої допомоги від 11.02.2026 вбачається, що сторони узгодили надання виконавцем правової допомоги, у тому числі у Сумському окружному адміністративному суді, з питань оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 01112680704 від 03.12.2025 щодо відмови у бюджетному відшкодуванні за серпень 2025 року на суму 5098901,00 грн. Відповідно до п. 3 договору вартість послуг виконавця встановлюється у розмірі, що еквівалентний 1000 дол. США за курсом продажу АТ "Райффайзен банк" на день платежу. У випадку прийняття судом рішення на користь клієнта, він додатково сплачує виконавцю кошти у розмірі, еквівалентному 1000 дол. США. Тобто сторонами дійшли згоди щодо гонорару адвокатського об`єднання у фіксованій сумі. Сторонами договору складено два акти наданих послуг від 03.03.2026 № АО-12 та від 08.05.2026 № АО-23, адвокатським об`єднанням складено два рахунки-фактури з номерами та датами складання, що відповідають зазначеним актам. На підтвердження оплати надано платіжні інструкції від 03.03.2026 на суму 43580 грн. та від 08.05.2026 на суму 44060 грн.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання відшкодування витрат, понесених позивачем на правничу допомоги, виходив з того, що слід врахувати обсяг наданих послуг, тривалість розгляду справи, обсяг опрацьований адвокатом матеріалів, складених документів, участь у судових засіданнях, ціну позову та у зв`язку з цим значенням справи для позивача, вплив на його фінансовий стан та господарську діяльність.

Колегія суддів частково не погоджується із такими висновками, оскільки при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Досліджуючи зміст наданих адвокатом документів на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 87640 грн., колегія суддів встановила, що адвокатом позивача не деталізовано за надання яких саме послуг та в якому обсязі сплачено зазначену суму, не наведено конкретного переліку виконаних робіт із зазначенням кількості витраченого на їх виконання часу, а також не надано детального розрахунку вартості кожної із наданих послуг.

Зокрема, з актів наданих послуг від 03.03.2026 № АО-12 та від 08.05.2026 № АО-23 вбачається лише загальне визначення предмета наданої правничої допомоги без належної конкретизації змісту та обсягу фактично виконаних адвокатом робіт. Самі по собі зазначені акти, рахунки-фактури та платіжні інструкції підтверджують факт погодження сторонами та оплати відповідної винагороди, однак не дають можливості встановити, які саме дії були фактично виконані адвокатом, скільки часу було витрачено на їх виконання та якою є вартість кожної з таких дій.

При цьому положення частини третьої та четвертої статті 134 КАС України пов`язують можливість розподілу витрат на професійну правничу допомогу не лише з фактом їх сплати, а й з необхідністю підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості. Відсутність детального опису робіт унеможливлює належну оцінку судом співмірності заявлених витрат із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 87640 грн. не відповідає критеріям співмірності та розумності, визначеним статтею 134 КАС України, у повному обсязі.

Колегія суддів, врахуючи суть спірних правовідносин, складність справи, зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, вважає, що обґрунтована сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є співмірною та відповідає критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат, понесених на правничу допомогу, підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн.

Отже, за наслідками перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку колегія суддів зазначає про необхідність змінити розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, та стягнути на користь позивача витрати у розмірі 10000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - задовольнити частково.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 480/922/26 скасувати.

Прийняти додаткову постанову, якою заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " "АГРОТРЕЙД НД" (40003, м. Суми, вул. Революції Гідності б. 15, оф. 307, ЄДРПОУ 33526187) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ 44116011) судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва