Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №645/4609/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4609/26

Провадження № 2/645/3206/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,

представника відповідача - адвоката Калетнік М.Ю. (дистанційно, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року ТОВ «Кредит-Капітал» звернулось до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2036574 про надання кредиту від 19.12.2019 року, що становить 28996,50 грн., судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 2036574, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами якого відповідач отримав 10000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. П. 7.1. Кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. 27.03.2020 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, сума заборгованості відповідача становить 28996,50 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 9700,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 13096,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1200,00 грн., заборгованість по штрафах/пені становить - 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито загальне позовне провадження.

28 травня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Калетнік М.Ю., в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити їх розмір до 2000,00 грн. Посилається на те, що позивачем не доведено: факт укладення кредитного договору № 2036574 саме відповідачем шляхом належної електронної ідентифікації; факт фактичного зарахування кредитних коштів безпосередньо на рахунок відповідача; перехід до позивача права вимоги в заявленому обсязі з дотриманням встановленого законом порядку; правомірність нарахування та обґрунтованість кожної зі складових заявленої суми. Недоведеність кожної з цих обставин є самостійною підставою для відмови в позові. У сукупності вони виключають можливість задоволення позовних вимог. Позивач стверджує, що кредитний договір № 2036574 від 19.12.2019 укладено в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 . На підтвердження цієї обставини позивачем долучено довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальника, що містить три рядки відомостей: ідентифікатор F40656, дата і час - 19.12.2019 о 13:03:12, номер телефону - НОМЕР_1 . Відповідач вважає, що зазначена довідка не є належним та достатнім доказом укладення договору саме ОСОБА_1 . На підтвердження факту надання кредиту позивач долучив платіжне доручення № 7011878 від 19.12.2019, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» (через ТОВ «ФК Елаєнс», МФО 38905834) ініціювало перерахування 10 000,00 грн. на картку VISA НОМЕР_2 , де отримувачем зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Сам позивач усвідомлює недостатність платіжного доручення як доказу - саме тому він одночасно з позовною заявою подав клопотання про витребування від банку доказів зарахування коштів. Щодо суми тіла кредиту - 9 700,00 грн. Сума кредиту за договором становила 10 000,00 грн. (пункт 1.2 договору). Різниця між цією сумою та заявленим тілом кредиту складає 300,00 грн. Проте виписка з особового рахунку, надана позивачем, не містить ні дати, ні підстави зарахування цих 300,00 грн., ні відомостей про те, ким здійснено погашення. Без цих відомостей правильність розрахунку залишку основного боргу перевірити неможливо. Щодо процентів - 13 096,50 грн. Відповідно до пунктів 1.5 та 1.5.2 кредитного договору сукупна вартість кредиту визначена у розмірі 5 700,00 грн., з яких проценти за погоджений 30-денний строк складають 4 500,00 грн. Пунктом 1.7 договору прямо передбачено, що цей розрахунок здійснено виходячи з припущення чинності договору протягом погодженого строку. Заявлена позивачем сума процентів - 13 096,50 грн. - у 2,9 рази перевищує договірну вартість процентів за повний погоджений строк. Відповідач вважає, що для стягнення такої суми позивач зобов`язаний надати деталізований розрахунок: дату початку та закінчення нарахування, залишок заборгованості на кожну дату, математичний розрахунок по кожному рядку, підтвердження відповідності умовам пунктів 2.2.2-2.2.3 договору. Натомість виписка містить лише підсумкову цифру без жодних проміжних даних. За таких умов стягнення процентів у заявленому розмірі є неможливим. Відповідач також звертає увагу суду на те, що ставка 1,50% на день відповідає 547,5% річних, і нарахування за такою ставкою поза погодженим строком потребує окремого правового обґрунтування, відсутнього у матеріалах позову. Щодо комісії за надання кредиту - 1 200,00 грн. Пунктом 1.5.1 кредитного договору комісія у розмірі 1 200,00 грн. вже включена до загальної вартості кредиту 5 700,00 грн. (пункт 1.5). Вона є одноразовою автоматичною платою при видачі кредиту та не пов`язана з жодною конкретною послугою, наданою споживачу окремо. Відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору є несправедливими, якщо вони всупереч принципу добросовісності призводять до суттєвого дисбалансу між правами та обов`язками сторін. Умова про комісію, яка фактично є прихованою складовою ставки та вже врахована у загальній вартості кредиту, але заявляється до стягнення окремо, - є такою, що без жодної реальної послуги збільшує вартість кредиту для споживача понад розкриту суму. Позивач заявляє до стягнення штрафи та пеню на суму 5 000,00 грн. Відповідач звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи будь-якої деталізації цієї суми: не зазначено підстави нарахування, ставку, базу, строк. Відсутність деталізованого розрахунку є самостійною підставою для відмови у цій частині. Поряд з цим відповідач наполягає на відмові у стягненні штрафних санкцій з двох незалежних правових підстав, кожна з яких є самостійною і достатньою. Підстава перша - сплив спеціальної позовної давності. Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Прострочення розпочалось 19.01.2020. З урахуванням карантинного зупинення (пункт 12 ПТП ЦК, з 02.04.2020 по 30.06.2023) до початку зупинення минуло 73 дні. Після закінчення карантину залишалось 292 дні однорічного строку - що відповідає приблизно жовтню 2023 року. Навіть якщо додатково враховувати зупинення до 29.01.2024 - строк сплинув не пізніше листопада 2024 року. Позивач звернувся до суду у травні 2026 року - через щонайменше 18 місяців після спливу цього строку. Підстава друга - пряма законодавча заборона. Законом України № 2120- IX від 15.03.2022 ЦК України доповнено пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а всі штрафні санкції, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають обов`язковому списанню кредитодавцем. Оскільки позивач не надав деталізованого розрахунку з розбивкою по датах нарахування, неможливо виключити, що заявлені 5 000,00 грн. або їх частина нараховані після 24.02.2022 і підлягають обов`язковому списанню в силу прямої вимоги закону. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Прострочення за кредитним договором № 2036574 почалось 19.01.2020. З урахуванням карантинного зупинення (пункт 12 ПТП ЦК, з 02.04.2020 по 30.06.2023) до початку зупинення минуло 73 дні. Після закінчення карантину залишалось 1 022 дні трирічного строку. Відлік 1 022 днів від 30.06.2023 завершується приблизно 17 квітня 2026 року. Позов подано 22 травня 2026 року - після спливу зазначеного строку. Відповідач наголошує: відступлення права вимоги 27.03.2020 не вплинуло на перебіг позовної давності. Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Новий кредитор отримав право вимоги в тому правовому стані, в якому воно існувало на момент відступлення, включаючи строк позовної давності, що вже тривав. Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, підстав для покладення будь-яких судових витрат на відповідача не існує. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові всі витрати покладаються на позивача. З огляду на наведене: витрати позивача на правничу допомогу документально не підтверджені; доказів фактичної оплати не надано; заяву про намір подати докази у порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України не подано; поведінка позивача у справі є недобросовісною. За таких умов питання співмірності заявленої суми 8 000,00 грн. з обсягом виконаних робіт взагалі не підлягає оцінці - адже витрати, фактичність яких не доведена, не можуть бути стягнуті незалежно від їхнього розміру. Відповідач просить суд у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу позивача відмовити повністю. Витрати відповідача на правничу допомогу. Відповідно до статті 133 та частини першої статті 137 ЦПК України до судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, належать витрати на правничу допомогу. Відповідач ніс і несе витрати на правничу допомогу у зв`язку із захистом своїх інтересів у цій справі на підставі договору про надання правничої допомоги № 2605-01/26 від 26.05.2026, укладеного з Адвокатським бюро «Адвокатське бюро «Марини Калетнік». Загальна вартість правничої допомоги у цій справі становить 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2026 за клопотанням представника позивача судом витребувано докази в АБ «Південний» та закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті в судове засідання.

30.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній посилається на дотримання строків позовної давності, оскільки в період з 02.04.2020 по 03.09.2025 вони були зупинені. Щодо укладення кредитного договору посилається на дотримання відповідачем послідовності дій в особистому кабінеті сайту первісного кредитора, що дозволяє верифікацію особи клієнта, реквізитів його банківської карти, заповнення заявки на кредит, та підписання ним договору за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам чинного законодавства. Факт перерахування коштів представником позивача доводиться, шляхом подання клопотання про витребування доказів, оскільки позивач є вторинним кредитором та самостійно не може надати інформацію, що є банківською таємницею. Щодо припинення нарахування після закінчення строку договору та пені: Відповідно договору про споживчий кредит від 19.12.2019 № 2036574: 1.3. Кредит надається строком на 30 днів з 19.12.2019. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 18.01.2020. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. 2.3.1. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. 2.3.2. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/ повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору. 4.1. У разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/ або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Розрахунок: (згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення) 10 000.00 * 1.50% = 150.00 грн за 1 день 150.00 * 30 днів = 4500.00 грн. Пролонгація здійснювалась на 3 дні 18.01.2020 року за ставкою 3% від тіла кредиту: Було сплачено 300 грн. тіла кредиту: 10 000.00 - 300.00 = 9700.00 грн 9700.00 * 1.50% = 145.50 грн за 1 день 145.50 * 3 = 436.50 грн за 3 дні. Сплачено 570 грн. процентів: 4500.00 + 436.50 - 570.00 = 4366.50 грн. Опісля 60 днів нараховувались відсотки за ставкою 1.50% за 1 день. 145.50 * 60 днів = 8730.00 грн. Загальна сума відсотків 4366.50 + 8730.00 = 13 096.50 грн. Нарахування пені у сумі не може перевищувати 50% від тіла кредиту. Пеня нараховувалась 26 днів за ставкою 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання: 9700.00 * 2.00% = 194.00 грн. 194.00 * 25 днів = 4850.00 грн. 4850.00 + 150.00 = 5000.00 грн. Сума заборгованості: 9700.00 грн + 1200.00 + 5000.00 + 13 096.50 = 28 996.50 грн. Встановлення ТОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин, Позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Представник позивача посилався на умови договору, що передбачають нарахування відсотків та комісії, на практику судів та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.06.2026 представником відповідача - адвокатом Калентнік М.Ю. до суду надано відповідь на відзив (заперечення), в якій наголошує на необхідності застосування спеціального строку позовної давності щодо пені, та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, наводить заперечення щодо форми довідки про ідентифікацію, на підтвердження укладення договору між сторонами, не підтвердження перерахування суми кредитних коштів на платіжку картку, належну ОСОБА_1 , не підтвердження об`єму прав, переданих новому кредитору за зобов`язанням відповідача, наявність недоліків в розрахунку заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи без його участі, вимоги позову просив задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Калетнік М.Б. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позов. Надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 2036574, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн., строком на 30 днів з 19.12.2019.

Згідно з п. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 18.01.2020. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Відповідно до 2.3.1. Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 2.3.2. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/ повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/ або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019 року цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір був підписаний відповідачем одноразовим електронним ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кошти у розмірі 10000,00 грн. були перераховані ОСОБА_1 на його банківську карту у АБ «Південний» 19.12.2019 року, про що свідчить відповідь від АБ «Південний» від 02.07.2026 року надана на виконання ухвали суду про витребування доказів, з якої вбачається зарахування на карту відповідача 10000,00 грн. від ТОВ «МІЛОАН» 19.12.2019 року. Доказів на спростування вказаного стороною відповідача не надано.

27.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020, згідно витягу з реєстру боржників, що є Додатком 1 до вказаного договору, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019, в сумі залишку по тілу кредиту - 9700,00 грн., залишку по відсотках - 13096,5 грн., залишку по комісії - 1200,00 грн., заборгованість по штрафах/пені - 5000,00 грн., загальна сума заборгованості - 28996,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019, у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наявна заборгованість станом на 14.04.2026 р. у розмірі 28996,50 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 9700,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 13096,5 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1200,00 грн., заборгованість по штрафах/пені становить - 5000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За ч. 1, 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином судом встановлено, що укладений кредитний договір відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, 19.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2036574, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору F040656. Строк дії договору - до 18.01.2020 року.

За умовами кредитного договору № 2036574 відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 50% за кожен день користування кредитом, одноразової комісії за надання кредиту 1200,00 грн.

ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку відповідача.

27.03.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020, згідно витягу з реєстру боржників, що є Додатком 1 до вказаного договору, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019, в сумі залишку по тілу кредиту - 9700,00 грн., залишку по відсотках - 13096,5 грн, залишку по комісії - 1200,00 грн., заборгованість по штрафах/пені - 5000,00 грн., загальна сума заборгованості - 28996,50 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом наведеному позивачем, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019, у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наявна заборгованість станом на 14.04.2026 р. у розмірі 28996,50 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 9700,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 13096,5 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 1200,00 грн., заборгованість по штрафах/пені становить - 5000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що строк дії договору закінчився настанням 19.01.2020, оскільки це суперечить п.7.1 укладеного між сторонами договору, згідно якого права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, набувають чинності з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Представником позивача у відповіді на відзив наведений детальний розрахунок періодів та сум нарахованих первісним кредитором процентів, комісії та пені, розмір яких відповідає умовам укладеного сторонами кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019 та який не спростовано стороною відповідача протягом розгляду справи. За таких обставин, судом не вбачається підстав для зменшення суми нарахованих відсотків, комісії та пені.

З приводу нарахування позивачем комісії, суд зазначає на наступне.

Пунктом 1.5.1 Кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019 визначено обов`язок позичальника сплатити кредитодавцю одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 12% від суми кредиту, що становить 1200,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості кредитодавця, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд бере до уваги, оскільки він ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку Кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом за матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 18.01.2020 сплатив частково заборгованість за кредитом, що не відповідає графіку розрахунків, наведеному в кредитному договорі № 2036574 від 19.12.2019.

Доказів на підтвердження дотримання відповідачем графіка розрахунків, що є Додатком 1 до кредитного договору № 2036574 від 19.12.2019, а також погашення заборгованості за договором до суду протягом розгляду справи не надано. Посилання представника відповідача на те, що розмір заявлених позовних вимог є значно більшим, ніж сума кредиту, наведена у графіку розрахунків не заслуговує на увагу, оскільки наведена у ньому сума зазначена у разі належного своєчасного виконання відповідачем умов договору та п.2 вказаного графіку передбачено, що у разі часткового погашення кредиту або продовження його строку, позичальник доручає кредитору самостійно оновити (актуалізувати) графік розрахунків.

Суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаному у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.4.1 У разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/ або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Пеня нараховувалась первісним кредитором 26 днів за ставкою 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання: 9700.00 * 2.00% = 194.00 грн. 194.00 * 25 днів = 4850.00 грн. 4850.00 + 150.00 = 5000.00 грн.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Щодо строків позовної давності.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання і до моменту його усунення, однак обмежується останніми трьома роками, що передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки у цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність не спливла, перебіг такого строку підлягав продовженню на строк дії карантину, а згодом - на строк дії воєнного стану.

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували поданню позову, є обґрунтованим.

Доводи представника відповідача про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій, нарахованих станом на час переходу права вимоги за договором від 27.03.2020 спростовуються викладеними висновками.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26.03.2026 по справі № 639/469/24.

Посилання представника відповідача на п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України також є недоречним, оскільки штрафні санкції було нараховано первісним кредитором до 27.03.2020, коли вказаний пункт у Цивільному кодексі був відсутній, отже вказана норма не підлягає застосуванню в даному випадку.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019 року в розмірі 28996,50 грн. підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджуються Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, актом прийому-передачі наданих послуг №Д/23860 від 14.04.2026 з детальним описом наданих послуг, ордером на надання правничої допомоги №1408806 від 20.10.2025, свідоцтвом адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Враховуючи обґрунтування вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також позицію відповідача у відзиві, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, з урахуванням критеріїв розумності та співмірності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи викладене, та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а також клопотання предствника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 4000,00 грн. Саме такий розмір витрат на правничу допомогу суд вважає розумним та співмірним обсягу наданих послуг, таким що відповідає складності справи (є стандарною), об`єму наданих послуг (невеликий обсяг), реальним часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та ціною позову (малозначна справа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус) суму заборгованості за кредитним договором № 2036574 від 19.12.2019 року в розмірі 28996 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус) судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 03.09.2026 року.

Суддя Г. С. Шевченко