Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №645/8153/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/8153/26

Провадження № 3/645/1271/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова Феленко Ю.В., розглянувши матеріали що надійшли з Головного управління ДПС України у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ПП-ФО, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Немишлянського районного суду міста Харкова з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області надійшла справа про адміністративне правопорушення податкового законодавства та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП України, платником податків фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: порушення порядку подання відомостей про доходи громадян в частині невідображення у податкових розрахунках (ф.4ДФ) відомостей щодо виплачених на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою «157», чим порушено п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу зі змінами, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосуються періодів з 01.01.2020 по 18.04.2025 та з 25.11.2016 по 18.04.2025.

Розглянувши справу про адміністративні правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч.1 ст.251 КУпАП).

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Положеннями ч. 1 ст.163-4КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

За результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки податковим органом були виявленні порушення податкового законодавства, про що відповідно був складений акт перевірки від 14.08.2026 № 30610/20-40-24-09-04/2775415540.

Вказаним актом встановлено порушення, а саме: в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 153441,15 грн., в тому числі за січень-лютий 2025 року – 153441,15 грн.; в частині порушення порядку подання відомостей про виплачені доходи громадян, зокрема, не відображення у Податкових розрахунках (ф.4ДФ) сум доходу, виплаченого на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою «157»; порушення п. 63.3 ст. 63 ПКУ, - несвоєчасне подання повідомлення за формою № 20-ОПП до ГУ ДПС у Харківській області.

Згідно положень п. 86.1 ст. 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, ч. 2 ст.38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Згідно ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення».

Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.12.2019 у справі №158/286/17.

Отже, як встановлено вище, правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 стосується періодів з 2016 до 2025 років, тобто, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163- 4КУпАП, не носить триваючого характеру, отже на час розгляду справи судом закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і вказують, що після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Під час розгляду адміністративного матеріалу суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Отже, на час розгляду справи закінчився граничний строк накладення адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, встановлений ст.38 КУпАП., так за приписами ч.2 ст.38 КУпАП встановлено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-шостій цієї статті.

У правовому висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 11.07.2018 у справі № 308/8763/15-а щодо застосування ст. 38 КУпАП, Верховний Суд зауважує, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності чи відсутності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Окрім того, Верховний Суд у вказаній вище постанові здійснив логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП, яке дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Також, Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі №308/8763/15-а зробив висновок, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Отже, суд дійшов висновку, що закінчення граничного строку накладення адміністративного стягнення є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих як на притягнення особи до адміністративної відповідальності, так і на встановлення наявності чи відсутності події і складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 ..

Суд враховує вимоги ч.1 ст.284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Відповідно до ч.2 ст.284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Отже, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, суд дійшов переконання, що провадження по справі, відносно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-4 КУпАП, слід закрити на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 9, 38, ч. 1 ст. 163-4, п.7 ч.1 ст.247, 280, 283, 284 КУпАП України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Феленко