Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №440/5732/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 440/5732/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, повний текст складено 01.06.26 по справі № 440/5732/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом – ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування довідки № 01-138 від 12.09.2019, виданої АТ «Зарубежгеология» про заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 1987 - 1990 роки при обчисленні йому розміру пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 30.08.2019 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату з 01 жовтня 1987 року по 28 лютого 1990 року, виданої АТ «Зарубежгеология» від 12.09.2019 № 01-138 (з урахуванням раніше проведених виплат);

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача з 30.08.2019 з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 01 жовтня 1987 року по 28 лютого 1990 року, виданої АТ «Зарубежгеология» від 12.09.2019 № 01-138, що призвело до порушення прав позивача на отримання пенсії у належному розмірі.

З огляду на те, що подана відповідачу довідка про заробітну плату відповідає вимогам законодавства, видана на підставі особових рахунків по заробітній платі, містить чітко визначений період роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адреси установи, якою її видано, переконував, що у відповідача були відсутні правові підстави для її неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 440/5732/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Роз`яснено позивачу про необхідність усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Повідомлено, що недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 30.08.2019 по 06.03.2026 та доказів поважності причин його пропуску;

- копії звернення позивача до відповідача від 18.08.2025 із зазначенням підстав звернення позивача до відповідача;

- опису додатків до позовної заяви відповідно до мотивувальної частини даної ухвали суду;

- документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. (номер рахунку - UA078999980313191206084016719, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу : Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд).

На виконання вимог вищезазначеної ухвали від 12.05.2026 позивачем 25.05.2026 за допомогою системи «Електронний суд» направлено до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише отримавши 10.09.2025 лист відповідача за № 15424-15111/Ч-02/5-1600/25, у якому ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило про відсутність підстав для врахування заробітної плати за період роботи позивача у Російській Федерації з 01.10.1987 по 28.02.1990, включаючи відрядження до Народної Демократичної Республіки Ємен. З огляду на викладене, вважав, що строк на звернення до суду з позовом ним пропущений з поважних причин та його може бути поновлено.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач надав копію свого звернення до відповідача від 18.08.2025, опис додатків до позовної заяви та документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі № 440/5732/26 позовну заяву в частині вимог за період з 30.08.2019 по 06.11.2025 - повернуто позивачу.

Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5732/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 440/5732/26 скасувати в частині, якою позов повернуто та направити справу до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, підтримавши власні доводи, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, зазначив, що після призначення пенсії у 2019 році апелянт не знав і не міг знати, що спірний період роботи позивача у Російській Федерації з 01.10.1987 по 28.02.1990, включаючи відрядження до Народної Демократичної Республіки Ємен, не було враховано органами Пенсійного фонду під час обрахунку розміру його пенсії, водночас, про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався лише після отримання 10.09.2025 листа відповідача про відмову у зарахуванні вищезазначеного періоду.

Переконував, що після отриманні відповіді ГУ ПФУ в Полтавській області, без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) йому пенсії, ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про надання йому відповідної інформації, що свідчить про добросовісну поведінку позивача та є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, стверджував, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом, однак суд першої інстанції не врахував викладені позивачем доводи та повернув позовну заяву в частині позовних вимог за період з 30.08.2019 по 06.11.2025 з формальних підстав.

Звернув увагу, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту заяви про поновлення строку звернення до суду.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі №440/5732/26 - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини справи, надано вірну оцінку аргументам учасників, натомість доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, а отже підстави для скасування законної ухвали відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою суду від 12.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

26.05.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 10.09.2025.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України в частині позовних вимог за період з 30.08.2019 по 06.11.2025, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а її розмір у будь-якому разі відомий особі, яка її отримує.

Враховуючи, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини визнані судом не поважними, судом застосовано до такої заяви наслідки, передбачені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.

Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок незгоди позивача з відмовою ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.09.2025 у здійсненні з 30.08.2019 перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 12.09.2019 № 01-138 за період з 01 жовтня 1987 року по 28 лютого 1990 року, виданої АТ «Зарубежгеология» (з урахуванням раніше проведених виплат) через не підтвердження первинними документами вказаного періоду страхового стажу.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно з приписами частин 4, 5 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

Так, позивач з адміністративним позовом, що розглядається та стосується перерахунку пенсії, звернувся до суду 07.05.2026 та заявив вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування довідки № 01-138 від 12.09.2019, виданої АТ «Зарубежгеология» про заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 1987 - 1990 роки при обчисленні йому розміру пенсії за віком.

За твердженнями позивача, викладеними у заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі, про порушення своїх прав він дізнався лише з моменту отримання відповіді ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.09.2025 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, а тому, вважав, що ним не пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.

Разом з цим, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, не з`ясувавши дату отримання ОСОБА_1 спірної відмови ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.09.2025, що є визначальним для встановлення дійсних обставин дотримання позивачем процесуальних строків звернення до суду, помилково ототожнив предмет спору з датою, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача.

Фактично, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі наявності у позивача права на перерахунок пенсії, такий перегляд пенсійної виплати має здійснюватися з 07.11.2025, що не узгоджується з приписами частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої, перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа наступного місяця в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів наголошує, що у спірних правовідносинах лише за результатами розгляду позову ОСОБА_1 по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції мав визначити з якої дати слід здійснити перерахунок пенсії, а не повертати позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду.

З наведеного слідує, що повертаючи позивачу позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду, суд не з`ясував належним чином всі суттєві обставини у справі та не надав їм належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Постановляючи оспорювану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, зазначивши про відсутність в матеріалах справи доказів поважності пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати уточнену заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, ніж ті, які були зазначені ним у клопотанні від 25.05.2025, зокрема із зазначенням дати отримання відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 10.09.2025.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 440/5732/26 прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 440/5732/26 - скасувати.

Справу № 440/5732/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко