Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №440/3925/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. Справа № 440/3925/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко) від 11.06.2026 по справі № 440/3925/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції , Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оформленої листом Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції від 10.03.2026 № 2544/41/26/1/01-2026.

- зобов`язати Департамент патрульної поліції видати наказ про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2026.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що право батька на участь у догляді за малолітньою дитиною пов`язане не лише з трудовими чи службовими гарантіями, а й з охороною сімейного життя, принципом рівності матері та батька у сімейних правовідносинах, а також забороною формального чи стереотипного підходу до ролі батька у догляді за дитиною. Суд не врахував що спір стосується не будь-якої відпустки, яка може бути обмежена у період дії воєнного стану, а саме відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку законодавець прямо виокремив як виняток із загального правила про можливість відмови у наданні відпусток у період воєнного стану. Частина друга статті 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає можливість відмови працівнику у наданні відпусток у період дії воєнного стану, якщо працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання / замовлення. Водночас ця ж норма прямо встановлює виняток щодо відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Саме тому посилання відповідача на воєнний стан, посилений режим служби, неукомплектованість, службове навантаження та участь Національної поліції у виконанні завдань у сфері публічної безпеки не можуть бути самостійною та достатньою правовою підставою для відмови позивачу в тому виді соціальної відпустки, який прямо захищений законом від такого обмеження. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що частина друга статті 92 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» прямо передбачає надання поліцейським соціальних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати / грошового забезпечення та інших видів відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Тобто спеціальний статус поліцейського не виключає його з кола суб`єктів права на соціальні відпустки, а навпаки — підтверджує застосування до нього законодавства про відпустки у відповідній частині. Вказує, що суд першої інстанції також не надав належної оцінки тому, що після змін, внесених Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX, батько дитини є самостійним суб`єктом права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Абзац перший частини першої статті 18 Закону України «Про відпустки» прямо визначає, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається така відпустка. Аналогічне положення міститься у частині третій статті 179 Кодексу законів про працю України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що суд першої інстанції вірно зазначив, що Позивач, як інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в силу своїх повноважень зобов`язаний вживати всіх заходів з метою підтримання громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, боротьби зі злочинністю та реагування на надзвичайні ситуації, що є критично важливими для стабільного функціонування безпосередньо як і об`єктів критичної інфраструктури та і суспільства та держави в цілому, в тому числі в період дії воєнного стану на території України. Доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції щодо важливості Національної поліції України в системі захисту та функціонування критичної інфраструктури держави під час дії воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України, не спростовують.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що

ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора взводу 1 роти 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук з рапортом та доданими документами про надання соціальної відпустки без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2026.

Листом від 10.03.2026 № 2542/41/26/1/01-2026 Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції повідомив позивача про відмову в наданні соціальної відпустки без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2026.

Підставами відмови у листі вказано: стан укомплектування батальйону, перебування частини працівників у відпустках і відрядженнях, значне навантаження у службовій діяльності підрозділу, необхідність узгодження конкретного періоду надання відпустки між працівником і керівником, а також посилання на статтю 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Не погодившись із діями Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції щодо відмови ОСОБА_4 у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оформленої листом Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції від 10.03.2026 № 2544/41/26/1/01-2026, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в силу своїх повноважень зобов`язаний вживати всіх заходів з метою підтримання громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, боротьби зі злочинністю та реагування на надзвичайні ситуації, що є критично важливими для стабільного функціонування безпосередньо як і об`єктів критичної інфраструктури та і суспільства та держави в цілому, в тому числі в період дії воєнного стану на території України. Таким чином, враховуючи дію воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України та зважаючи на важливість Національної поліції України в системі захисту та функціонування критичної інфраструктури держави, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні йому відпустки по догляду за дитиною з огляду на приписи частини другої статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Спірні правовідносини щодо проходження публічної служби в поліції врегульовані положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут).

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Положення ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язують поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30, 24.02.2022, строком на 30 діб (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026) та його дія триває і на цей час.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

За приписами ч. 2, 4 с. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» визначено, що одним із видів відпусток є соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Водночас, ч. 4 ст. 179 КЗпП України також передбачено, що за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері, батька дитини або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки» особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана матір`ю або батьком дитини, або також бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

При цьому, виходячи із наведених норм одному із батьків дитини за бажанням спірний вид відпустки надається за поданою ним заявою за місцем роботи.

У той час, для інших осіб встановлений обов`язок надання довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки.

Отже, обставини працевлаштування враховуються при вирішенні питання щодо надання відпустки особам, які зазначені у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки», а саме бабі, діду чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною.

При цьому, у разі використання права на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку одним із батьків наведені правові норми не містять вимоги дослідження обставин працевлаштування та фактичного виконання трудових обов`язків іншим із батьків.

Як встановлено апеляційним розглядом та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук з рапортом та доданими документами про надання соціальної відпустки без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.04.2026. До рапорту додав свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань сформовану 23.06.2025 та довідку/відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб ПФУ сформовану 27.02.2026 року засобами автоматичних систем. /а.с.21/

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 . /а.с. 24/

Отже, враховуючи вищевикладене, у позивача наявні всі підстави для отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, зі змісту листа № 2542/41/26/1/01-2026 від 10.03.2026 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області встановлено, що підставою для відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_5 від 27.02.2026, є відсутність значної частини особового складу (перебування співробітників у відпустках та службових відрядженнях). Крім того, як на підставу для відмови в задоволенні рапорту відповідач посилався на статтю 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

При цьому, частиною другою статті 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Отже, зі змісту вищевказаної норми вбачається, що роботодавець у період дії військового стану може відмовити у наданні будь-якого виду відпустки, окрім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами, а також у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про надання відпустки саме для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відмова відповідача на підставі ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є протиправною.

Наведене вище свідчить про неналежний розгляд рапорту позивача про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки», у зв`язку з чим для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача з урахуванням висновків суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо стягнення судових витрат, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 1597,44 грн., який підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 по справі № 440/3925/26 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в задоволенні рапорту від 27.02.2026 ОСОБА_1 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що оформлена листом Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції від 10.03.2026 № 2544/41/26/1/01-2026.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.02.2026 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в загальній сумі 2662,4 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло