Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №520/29485/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 р. Справа № 520/29485/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., м. Харків, повний текст складено 04.03.26 по справі № 520/29485/25

за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування постанови, припису,

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі по тексту – КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту – відповідач, Укртрансбезпека), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085126 від 21.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати припис Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених відповідачем постанови № 085126 від 21.10.2025 та припису щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025, оскільки положення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III) та пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі – Правила № 363), поширюються лише на автомобільних перевізників, до яких позивач не відноситься.

Повідомив, що перевезення КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» вантажу здійснюється з метою ведення статутної господарської діяльності не на комерційній основі та не на підставі укладеного договору перевезення вантажу.

За таких обставин, складання товарно-транспортної накладної в умовах здійснення позивачем статутної господарської діяльності власними силами взагалі не вбачається за можливе з огляду на характер такої діяльності. Фактично, належний позивачу транспортний засіб залишає місце стоянки за адресою місцезнаходження підприємства без будь-якого вантажу та виключно із відповідним маршрутним листом. Лише у подальшому, протягом здійснення збирання твердих побутових відходів, транспортний засіб «накопичує» цей вантаж, з метою подальшого його перевезення на полігон твердих побутових відходів. За таких обставин, попри відсутність відповідного обов`язку, неможливо визначити момент складання товарно-транспортної накладної, а також інші її обов`язкові реквізити – вантажовідправника, вантажоодержувача, вагу вантажу, місце завантаження, документ на підставі якої здійснюється господарська операція тощо.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі №520/29485/25 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 520/29485/25 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції протиправно не враховано, що позивач не є автомобільним перевізником, а сам лише факт користування КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» належним йому транспортним засобом, без надання послуг відповідно до укладеного договору перевезення вантажу транспортним засобом не дає підстав для визначення позивача, як автомобільного перевізника.

Зауважив, що перевезення позивачем вантажу здійснюється з метою здійснення статутної господарської діяльності, а саме збирання та перевезення (вивезення) твердих відходів споживання та виробництва, а також твердих побутових відходів, тобто надання комунальних послуг з управління відходами відповідно до Закону України «Про управління відходами».

КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», із залученням водія підприємства, з метою здійснення статутної господарської діяльності, власними силами, в межах м. Харкова здійснював збирання твердих побутових відходів. В подальшому, зібрані тверді побутові відходи, в межах статутної діяльності, перевозились до полігону твердих побутових відходів, який розташований в межах Дергачівської міської територіальної громади та експлуатується Комунальним підприємством «МУНІЦИПАЛЬНА КОМПАНІЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ» Харківської міської ради, що підтверджується Маршрутним листом № Мл-000001750 від 15.09.2025.

Однак, суд першої інстанції не встановив наявність всіх передбачених статтею 33 Законом України «Про автомобільний транспорт» умов, за яких позивач відповідав би вимогам, що кваліфікують його, як автомобільного перевізника, на якого б поширювались вимоги, передбачені статтями 34, 48 Закону № 2344-III та пункту 11.1 Правил Правила № 363.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Повідомив, що оскільки під час перевірки належного позивачу транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 було встановлена відсутність тахокарти або роздруківки даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом) та товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ, державними інспекторами правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085126 від 21.10.2025 та припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025, яким запропоновано позивачу вжити заходи щодо облаштування транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , діючим та повіреним тахографом.

З посиланням на приписи Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385), вказував, що оскільки повна маса транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає більше ніж 3,5 тони, останній повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

З огляду на те, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як юридична особа з основним видом діяльності згідно КВЕД є 38.11 збирання безпечних відходів; також він здійснює господарську діяльність, серед іншого, щодо утримання, ремонту та обслуговування, освітлення, інформаційного забезпечення комунальних доріг, вулиць, місць загального користування, озеленення, утримання зелених насаджень та інше, а відтак КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» є автомобільним перевізником, оскільки є суб`єктом господарювання у сфері управління відходами, що здійснює транспортування відходів від місця їх утворення до об`єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об`єкта до іншого.

Крім того, просив врахувати позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 02.04.2026 у справі № 520/29482/25, за позовом Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо визнання протиправними та скасування постанови про застосування адміністративно господарського штрафу № 085011 від 07.10.2025 та припису щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005641 від 07.10.2025 де констатовано, що: «Крім того, з огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких користувачем транспортного засобу є позивач, який здійснював перевезення вантажу, колегія суддів дійшла висновку про те, що саме він є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Отже, позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» є перевізником у даному випадку з огляду на визначення його перевізником у накладній та приналежності на праві користування транспортного засобу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відділом правомірно було винесено припис та постанову за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.»

У додаткових поясненнях від 16.04.2026 відповідач вкотре наголосив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 520/29482/25, у якій обставини є аналогічними даній справі, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у цій справі залишено без змін.

Позивач також надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення від 22.04.2026, в яких зазначив, що у розумінні частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана Другим апеляційним адміністративним судом певним фактам при розгляді справи № 520/29482/25, на які посилається відповідач, не є обов`язковою для суду який розглядає дану справу.

Відповідач, у поясненнях від 23.04.2026 наполягав, що справа № 520/29482/25 є аналогічною за предметом доказування та підставами позову зі справою, в якій подаються додаткові пояснення, тому просив суд врахувати вказану постанову Другого апеляційного адміністративного суду при ухваленні остаточного рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що інспекторами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі - Відділ), на підставі направлення на рейдову перевірку від 11.09.2025 № ОНР 002323, 15.09.2025 проводилась рейдова перевірка за адресою: вул. Сіверська, 179, м. Харків.

Так, старшим державним інспектором зупинено транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить автомобільному перевізнику Комунальному підприємству "Комплекс з вивозу побутових відходів" та використовується останнім у господарській діяльності.

У ході проведення перевірки встановлено, що відсутні: тахокарти або роздруківка даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом); товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2025 року № ОАР 063724, з яким водій транспортного запису ознайомився та підписав останній.

Згідно з вищевказаним актом, суб`єктом владних повноважень встановлено порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу транспортним засобом із повною масою понад 3500 кг без встановленого контрольного пристрою - тахографа, передбаченого п. 6.1 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 та за відсутності заповнених тахокарт у кількості, яка передбачена ЄУТР або роздруківки даних роботи водія з тахографа та пункту 3 наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. Також, в Акті зазначено про відсутність на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної встановленої форми, передбаченої пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Повідомленням № 84626/40/24-25 від 25.09.2025, позивача викликано для розгляду справи на 21.10.2025 з 9.00 до 10.00.

За результатами розгляду акту, Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову № 085126 від 21.10.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 зазначеного Закону.

Також, Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025, яким запропоновано позивачу вжити заходи щодо облаштування транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , діючим та повіреним тахографом.

Копії постанови та припису направлено позивачу разом із супровідними листами від 21.10.2025.

Позивач не погодився із винесеними постановою та приписом, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» є перевізником, що підтверджується накладною, у які його визначено перевізником, та належністю йому на праві користування транспортного засобу, який було перевірено, а тому відповідачем правомірно винесено припис та постанову за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону № 2344-III.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-вагового контролю транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі по тексту – Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

На виконання вимог пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20,21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Згідно з пунктами 12 та 13 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 19 Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться у будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Колегією суддів встановлено, що 15.09.2025, на підставі направлення на перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях № ОНР 002323 від 11.09.2025, співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка за адресою: вул. Сіверська, 179, м. Харків, під час якої був перевірений транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , належний КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», та встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний акт проведення перевірки № ОАР 063724 від 15.09.2025.

Зі змісту акту проведення перевірки № ОАР 063724 від 15.09.2025 вбачається, що фактичною підставою для прийняття спірних постанови та припису вказано відсутність тахокарти або роздруківки даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом); товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ, що є порушенням статей 34, 48 Закону № 2344-ІІІ та пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі – Положення № 340), відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

При цьому, позивач стверджував про незаконність притягнення його до відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, як неналежного суб`єкта, оскільки КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» не надає послуг з перевезення вантажів та не укладав будь-яких договорів на перевезення вантажів, а здійснював статутну господарську діяльність - збирання та перевезення (вивезення) твердих відходів споживання та виробництва, а також твердих побутових відходів.

Отже, спірним у цій справі є набуття позивачем при перевезенні твердих побутових відходів статусу автомобільного перевізника у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт та, як наслідок, наявності у КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» обов`язку мати при перевезенні таких відходів тахокарти або роздруківки даних роботи водія з тахографа (транспортний засіб не облаштовано тахографом) та товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначеного законодавством документ.

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

У розумінні статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Зі змісту наведених у статті 1 та статті 33 Закону № 2344-III визначень понять «автомобільний перевізник», «послуга з перевезення пасажирів чи вантажів» випливає, що перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами відбувається на договірних умовах із замовником, а тому за загальним правилом наявність в особи відповідного статусу може визначатися на підставі договору, або інших документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажів на договірних умовах.

У статті 50 Закону № 2344-III визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із пунктом 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, статус перевізника може підтверджуватися, зокрема, договором про перевезення вантажу, накладними (товарно-транспортними накладними), квитанціями тощо.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22 та ін.) відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача було встановлено особу автомобільного перевізника на підставі сукупності документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та маршрутного листа № Мл-000001750 від 15.09.2025.

За змістом маршрутного листа № Мл-000001750 від 15.09.2025, 15.09.2025 КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» здійснювало вивезення відходів (вид – НГО) до полігону.

Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначено Законом України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX (далі – Закон № 2320-IX).

Відповідно до статті 1 Закону № 2320-IX відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; перевезення відходів - операція, що полягає у транспортуванні відходів від місця їх утворення до об`єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об`єкта до іншого; полігон - місце захоронення відходів, призначене для їх розміщення на поверхні чи під поверхнею (підземне) землі, включаючи: внутрішні місця для видалення відходів, на яких утворювач відходів - суб`єкт господарювання здійснює видалення власних відходів на місці утворення; постійні місця, на яких відходи розміщуються понад один рік; послуга з управління побутовими відходами - операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов`язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що здійснюється виконавцем послуги з управління побутовими відходами.

Частиною 1 статті 30 Закону № 2320-IX передбачено, що органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.

Згідно зі статтею 32 Закону № 2320-IX у територіальних громадах з чисельністю населення понад 500 тисяч осіб рішенням міської, сільської, селищної ради визначається адміністратор послуги з управління побутовими відходами.

В інших територіальних громадах адміністратор послуги з управління побутовими відходами визначається рішенням міської, сільської, селищної ради.

Адміністратором послуги з управління побутовими відходами визначається виключно комунальне підприємство.

У рамках співробітництва територіальних громад органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення про визначення єдиного адміністратора послуги з управління побутовими відходами для декількох територіальних громад.

Адміністратор послуги з управління побутовими відходами не може здійснювати іншу діяльність, крім діяльності, пов`язаної з адмініструванням послуги з управління побутовими відходами.

Адміністратор послуги з управління побутовими відходами:

1) забезпечує функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами;

2) укладає за дорученням органу місцевого самоврядування договори із суб`єктами господарювання на виконання окремих операцій з управління побутовими відходами;

3) укладає договори із споживачами про надання послуги з управління побутовими відходами;

4) створює єдину інформаційну базу споживачів для здійснення нарахувань за надану послугу з управління побутовими відходами, обліку стану оплати та заборгованості;

5) проводить претензійно-позовну роботу з боржниками та інформаційні заходи щодо дотримання споживачами вимог нормативних документів у сфері управління побутовими відходами;

6) проводить розрахунок середньозваженого тарифу і подає його у встановленому порядку до органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 та 7 статті 33 Закону № 2320-IX послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту.

До складу послуги з управління побутовими відходами входять операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів.

Виконавцем послуги з управління побутовими відходами є суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, або адміністратор послуги з управління побутовими відходами.

Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори з суб`єктами господарювання, які здійснюють відновлення та видалення побутових відходів. Якщо виконавцем послуги з управління побутовими відходами є адміністратор, він також укладає договори з суб`єктами господарювання, які здійснюють збирання та перевезення побутових відходів.

Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги.

Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.10.2004 № 134/04 «Про створення комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», з метою удосконалення та розвитку системи поводження з відходами в місті, а також підвищення якості послуг з вивезення побутових відходів та упорядкування діяльності КП «Муніципальна компанія поводження з відходами», керуючись статтями 56, 78 Господарського кодексу України, на підставі статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до статті 59 зазначеного Закону та статті 29 Статуту територіальної громади міста Харкова, Харківською міською радою створено комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» шляхом виділення зі складу комунального підприємства «Муніципальна компанія поводження з відходами» структурного підрозділу «Комплекс з вивозу побутових відходів».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» зареєстроване як юридична особа, основним видом якої за КВЕД є, зокрема, 38.11 Збирання безпечних відходів.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» в редакції станом на 30.04.2025, текст якого розміщений на офіційному веб-порталі позивача за посиланням https://kpkvpv.kharkiv.ua/wp-content/uploads/2025/05/statut-kp-kvpv-25.pdf, Комунальне підприємство «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі - Підприємство) є спеціалізованим підприємством з питань збирання та перевезення (вивезення) побутових відходів.

Згідно із пунктом 1.2 Статуту КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», підприємство створено відповідно до рішення 25 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.10.2004 № 134/04 «Про створення комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» шляхом виділення зі складу комунального підприємства «Муніципальна компанія поводження з відходами» структурного підрозділу «Комплекс з вивозу побутових відходів» та є правонаступником комунального підприємства «Муніципальна компанія поводження з відходами».

Пунктом 2.2 Статуту КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» передбачено, що підприємство є самостійним господарюючим суб`єктом, що здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація здійснюється у встановленому законодавством України порядку.

З огляду на вищенаведене, КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» визначено Харківською міською радою, як виконавця послуг із вивозу побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» здійснювало діяльність із благоустрою населення – збирання та вивезення побутових відходів у межах територіальної громади, яка не є наданням транспортних послуг і, відповідно, не породжує обов`язку з дотримання вимог, передбачених для автомобільних перевізників, оскільки не є перевезенням вантажу у розумінні Закону № 2344-III.

Слід також зауважити, що форма товарно-транспортної накладної затверджена Правилами №363 і відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 повинна міститм всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Відповідно до затвердженої у додатку 7 до Правил № 363 форми товарно-транспортної накладної, основними реквізитами вказаного документа є, зокрема: місце складання, автомобіль, причіп/напівпричіп, вид перевезень, місце, де зберігається автомобіль, автомобільний перевізник, водій, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження та розвантаження, кількість місць, маса брутто, отримав водій/експедитор, відомості про транспортний засіб (автомобіль/автопоїзд/комбінований транспортний засіб), усього відпущено на загальну суму, супровідні документи на вантаж.

Специфіка спірних правовідносин, а саме надання комунальної послуги з управління побутовими відходами у спосіб збирання побутових відходів за місцями їх утворення та перевезення до місць постійного зберігання (чи переробки), виключає фізичну можливість складання товарно-транспортної накладної на побутові відходи, адже такі завантажуються працівником КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» до автомобіля без особистої участі як замовника послуги, так і утворювача побутових відходів, та вивантажуються з автомобіля за місцем постійного зберігання (чи переробки) (полігон) без особистої участі будь-якої матеріально-відповідальної особи. Фактично відсутня відповідальна особа вантажоодержувача при відвантаженні побутових відходів на полігон, а відомості про вантаж не можна зафіксувати остаточно як на початок транспортування побутових відходів так і протягом всього маршруту, оскільки постійно змінюються і не є сталими в силу специфіки надання таких послуг.

Отже, у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення вимог вказаного закону.

Посилання відповідача на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду колегія суддів не приймає до уваги, адже у розумінні частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За таких обставин, враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду обставини, колегія суддів вважає, що Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті при винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085126 від 21.10.2025 та припису щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, наявні підстави для їх скасування, що зумовлює прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції не належним чином встановив фактичні обставини у даній справі, що призвело до прийняття невірного рішення, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 520/29485/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій про сплату судового збору позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4844,80 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 7267,20 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на користь КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 12112 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 520/29485/25 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 085126 від 21.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати припис Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 005660 від 21.10.2025.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» (61140, м. Харків, пров. Золотий, буд. 4, код ЄДРПОУ 33290649) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Харків, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 12112 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко