Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/569/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/569/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. у справі №200/569/26 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 203040025968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати періоди роботи в ТОВ «ГРАН» з 01.07.2000 по 12.04.2001, з 13.04.2001 по 27.07.2003 в ТОВ «Гран-Фармація» згідно трудової книжки від 08.01.1990 НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з 19.11.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2025 №203040025968 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2001 по12.04.2001 в ТОВ «Гран», з 13.04.2001 по 27.07.2003 в ТОВ «Гран-Фармация».

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи: в ТОВ «Гран» з 01.07.2000 по 12.04.2001, в ТОВ «Гран-Фармація» з 13.04.2001 по 27.07.2003 згідно трудової книжки від 08.01.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.11.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатом розгляду заяви від 19.11.2025 прийнято рішення від 26.11.2026 № 203040025968 про відмову у призначенні пенсії за віком. Відмова обумовлена відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058. При опрацюванні наданих позивачем документів розраховано страховий стаж – 27 років 8 місяців 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: в ТОВ «Гран» з 01.07.2000 по 12.04.2001, в ТОВ «Гран-Фармація» з 13.04.2001 по 27.07.2003 згідно трудової книжки від 08.01.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року — не менше 32 роки.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року — від 15 до 25 років.

Страховий стаж Позивача становить: 27 років 8 місяців 23 дні.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

Щодо не зарахування періодів роботи: в ТОВ «Гран» з 01.07.2000 по 12.04.2001, в ТОВ «Гран-Фармація» з 13.04.2001 по 27.07.2003 згідно трудової книжки від 08.01.1990 НОМЕР_1 , оскільки відсутні відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , наявні зокрема записи про роботу в ТОВ «Гран» (код ЄДРПОУ 20394550, м.Слов`яньск) на посаді заступника директора Харківського філіалу у період 17.06.1999 – 12.04.2001 (записи 5, 6); в ТОВ «Гран-Фармация» (код ЄДРПОУ 31054847) на посаді заступника директора Харківського філіалу у період 13.04.2001 – 27.07.2003 (записи 7,8).

З розрахунку стажу вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період 17.06.1999 – 31.12.2000, та не зараховані інші періоди, а саме 01.01.2001 – 12.04.2001, 13.04.2001 – 27.07.2003.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

Отже, аналізуючи положення Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2004 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що в системі персоніфікованого обліку станом на 20 листопада 2025 року наявна інформація про щомісячні суми заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин за період роботи позивача в ТОВ «Гран» з листопада 1999 року по грудень 2000 року, також наявні позитивні позначки щодо сплати страхових внесків. Разом з цим, відсутні відомості про період роботи 01.01.2001 – 12.04.2001 в ТОВ «Гран» та період роботи 13.04.2001 – 27.07.2003 в ТОВ «Гран-Фармация».

Суд звертає увагу, що відсутність в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, що мала місце до 1 січня 2004 року не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки відповідно до ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В цьому випадку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи (в т.ч. дати, посаду, накази про призначення та про звільнення, їх дати на номери) для зарахування періодів роботи з 01.01.2001 по 12.04.2001 в ТОВ «Гран», та з 13.04.2001 по 27.07.2003 в ТОВ «Гран-Фармация». Отже, такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2025 №203040025968 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2001 по 12.04.2001 в ТОВ «Гран», з 13.04.2001 по 27.07.2003 в ТОВ «Гран-Фармация».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. у справі №200/569/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 р. у справі №200/569/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко