Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/1200/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/1200/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Кошкош О.О.) у справі № 200/1200/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив:

-визнати дії протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2025 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»,

-зобов`язати нараховувати та виплачувати з 01.03.2025 пенсію у розмірі 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 19.08.2025 пенсії без обмеження максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.08.2025 пенсію у розмірі 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, враховуючи раніше виплачені суми.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 70 % суми грошового забезпечення, відтак перерахунок пенсії є вірним та з внесенням змін у статтю 43 Закону №2262 зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належних чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» ГУ ПФУ в Донецькій області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2025 року.

17 листопада 2025 року адвокат позивача звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром.

15 грудня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області листом повідомив адвоката позивача, що розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 відповідно до ст. 43 Закону №2262 було обмежено максимальним розміром і становить 23 610,00 грн.

З листа вбачається, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 з 01.03.2025 позивачу підвищено основний розмір пенсії на 11,5%.

Враховуючи, що будь-яких зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження розміру пенсії на Головне управління не покладено, виплата пенсії позивача здійснюється з обмеженим розміром.

Відповідно до розрахунку пенсія позивача станом на 01.03.2025 становить 28 290,38 грн (основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 29) у розмірі 20 868,75 грн), підсумок пенсії (з надбавками): 28 290,38 грн. з урахуванням максимального розміру – 23 610,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи спірну постанову, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі – Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Підпунктом 8 пункту 6 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ і зменшено розмір пенсій військовослужбовців спочатку з 90% до 80% грошового забезпечення, а надалі з 80% до 70% грошового забезпечення.

У той же час, пунктом 2 Розділу 2 (Прикінцеві та перехідні положення) Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Позивач отримував (до перерахунку) пенсію за вислугу років з розрахунку 77% основного розміру пенсії.

Отже, дія Закону № 3668-VI не поширюється на позивача, тому що йому призначено пенсію до набрання чинності цим Законом.

Крім того, зменшення розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення є порушенням гарантій, передбачених статтею 22 Конституції України, якою закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічну позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), у рішенні від 04.02.2019 року № Пз/9901/58/18 (зразкова справа № 240/5401/18),у постанові від 23.05.2023 по справі № 380/24477/21.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, суд зазначає наступне.

Після здійснення перерахунку пенсії позивача відповідач застосував обмеження пенсії її максимальним розміром.

Внаслідок перерахунку розмір пенсії (з надбавками) склав 28 290,38 грн, а з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром – 23 610,00 грн.

За таких обставин, суд приходить висновку, що підстави для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром не відповідають нормативному регулюванні спірних правовідносин.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі № 200/1200/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі № 200/1200/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.В. Сіваченко