Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/3785/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

Суд: Перший апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: членів сімей, які втратили годувальника

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №200/3785/25

Суддя: Пивовар Ірина Вікторівна

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/3785/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 200/3785/25 (головуючий суддя у І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у припиненні нарахування та виплати з 01.05.2025 ОСОБА_1 щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн додатково до існуючого розміру пенсії, згідно Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 «’Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області додатково до існуючого розміру пенсії поновити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.05.2025 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення нарахування та виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.05.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 200/3785/25 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 200/3785/25 залишено без змін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 21.04.2026 подав до Донецького окружного адміністративного суду заяву про перегляд судового рішення, прийнятого 29.07.2025 у справі № 200/3785/25 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати вказане рішення суду та закрити провадження у справі у зв`язку із смертю позивача 20.01.2026.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 200/3785/25 в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 29.07.2025 у справі № 200/3785/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі, дійшов висновку, що обставина смерті позивача, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після ухвалення рішення суду у цій справі (29.07.2025), не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

Апелянт зазначає, що обставина смерті ОСОБА_1 стала йому відома вже після завершення апеляційного перегляду судового рішення у цій справі, коли ГУ ПФУ в Донецькій області було отримано лист Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області від 20.03.2026 № 505/31-19-31, яким підтверджено факт смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, вказана обставина не була відома апелянту під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій та об`єктивно не могла бути повідомлена суду під час апеляційного перегляду справи.

Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що на дату смерті позивача рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/3785/25 не набрало законної сили та перебувало на стадії апеляційного перегляду. Станом на 20.01.2026 судовий розгляд справи фактично тривав, остаточне рішення у справі було ухвалене судом апеляційної інстанції лише 12.02.2026. Отже, смерть позивача настала не після остаточного завершення судового провадження у справі, а під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відтак, за позицією апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є передчасним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу передано судді-доповідачу – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 28.07.2026.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області додатково до існуючого розміру пенсії поновити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.05.2025 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно Постанови КМУ № 713 від 14.07.2021»Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позов задоволено.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22.01.2026 - ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частин першої-четвертої та шостої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Зміна правової позиції суду, навіть якщо вона впливає на подібні правовідносини, не є нововиявленою обставиною, оскільки не змінює фактичні обставини справи, що були предметом судового розгляду.

Колегія суддів також враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справах № 2а-7523/10/1270 та № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 у справі № 826/14224/15, від 30.01.2020 у справі № 127/2-а-4944/11, від 21.07.2022 у справі № 826/10281/16, від 29.09.2022 у справі № 560/3507/19 та від 02.05.2023 у справі № 420/20522/21.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20, від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20 та від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, дійшла подібних висновків і вказала, що нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їхнього врахування судового рішення.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 вказала, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС, має бути встановлено, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Наведена позиція відображена в постанові Верховного Суду від 19.08.2026 у справі № 380/25437/24.

Звертаючись 21.04.2026 із заявою про перегляд рішення у справі № 200/3785/25 за нововиявленими обставинами, відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області повідомляє, що ним було отримано лист Самарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області від 20.03.2026 № 505/31-19-31, яким підтверджено факт смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт смерті позивача підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.01.2026, згідно якого ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Самар, Дніпропетровської області.

Колегія суддів зауважує, що сукупність встановлених у цій справі обставин вказує на те, що невиплачена відповідачем з 01.05.2025 щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» належала ОСОБА_1 за життя, останній вчинялись необхідні дії для її отримання, а відмова відповідача у її виплаті визнана у судовому порядку такою, що суперечила вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, згідно зі статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами статті 1219 ЦК України визначено права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України встановлено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що членам сім`ї спадкодавця передаються (або включаються до складу спадщини у разі відсутності членів сім`ї) ті суми соціальних виплат, які належали спадкодавцю за життя, проте, не були одержані ним.

Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі, спірні правовідносини щодо невиплати позивачу з 01.05.2025 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» допускали правонаступництво, а тому провадження у цій справі не підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, наведені заявником обставини не відповідають необхідним ознакам нововиявлених обставин та критеріям, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу відповідача на важливість дотримання балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначності, який є складовою верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «принцип юридичної визначеності» вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу «resjudicata», який є принципом остаточності рішень. Цей принцип фактично наголошує на тому, що жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру (п.43 рішення ЄСПЛ від 09.09.2011 «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» (заява №4994/04)).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення від 29.07.2025 у справі № 200/3785/25.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 200/3785/25– залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 200/3785/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 03 вересня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua