Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №464/6885/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6885/25

пр.№ 1-кп/464/157/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 464/6885/25, внесене до ЄРДР 03.09.2025 за № 12025142410000303 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, гр-на України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працює, має судимість за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13 травня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки та покладенням обов`язків на підставі ст.59-1 КК України, покарання не відбуто, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення – прокурор ОСОБА_4 ;

захисту - обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5

з участю прокурора та захисника, -

з участю його сторін, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13 травня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки з покладенням обов`язків на підставі ст.59-1КК України, з яким належним чином ознайомлений, та неодноразово попередженим працівниками Сихівського районного відділіу з питань пробації філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області про кримінальну відповідальність за ч.3 ст.389 КК України за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи умисел на ухилення від відбування такого покарання і будучи ознайомленим із умовами відбування покарання, ігноручи обов`язки, встановлені судом, без поважних причин з серпня 2025 року не працевлаштувався та без жодного попередження не з`являвся в органи пробації для реєстрації, чим ухилився від відбування призначеного судом покарання.

Таким чином ОСОБА_3 , будучи засудженим, вчинив ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.389 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку визнав повністю та дав суду наступного змісту показання. За місцем реєстрації проживає з братом, батьки померли, востаннє офіційно працював у 2009 році, є наркозалежною особою, заробляє на прожиття підробітками. Дійсно 13.05.2025 був засуджений вироком Сихівського районного суду м.Львова за ст.309 ч.1 КК України до 2 років пробаційного нагляду з покладенням відповідних обов`язків. Указаний вирок суду він отримав, з призначеним покаранням був згідний, а тому вирок суду не оскаржував. Як в суді, так і органом пробації йому роз`яснювалися порядок відбування покарання і наслідки ухилення від цього (про відповідальність), про що розписувався, а також отримував письмові: направлення до центру зайнятості з метою реєстрації як безробітного й працевлаштування та попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України. Проте покарання не відбув, так як двічі в центрі зайнятості не дочекався черги і пішов, на реєстрацію до органу пробації або запізнювався, або переплутував дні чи години. Як ствердив, і у подальшому до сьогодні не працевлаштувався, халатно поставився до відбуття призначеного судом покарання, жодного разу у подальшому не прийшов і не повідомив орган пробації про поважність причин невідбуття покарання. Зазначив, що жодними хронічними захворюваннями не страждає. Розумів, що ухиляється від відбування призначеного покарання, в чому щиро розкаюється і шкодує, та просить суд врахувати, що за наявності судимості та вживання наркотичних засобів його ніхто не хоче приймати на роботу та суворо не карати.

З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального проступку за ч.3 ст.389 КК України є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.

Відтак дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.389 КК України, т.я. він, будучи засудженим, вчинив ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч.2 ст.50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Суд, визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого, вчинення обвинуваченим кримінального проступку; особу обвинуваченого, який має судимість, за якою покарання не відбуто, його середній вік, є неодруженим, тривалий час не працює; не має на утриманні осіб; наявність соціальних зв`язків; хронічними захворюваннями не страждає; під наглядом в психоневрологічному не перебуває, обліковується в КНП ЛОР «ЛОМЦПтаТУ» з січня 2024 року з діагнозом - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів; згідно з наданою характеристикою стороною обвинувачення за місцем проживання характеризується посередньо; пом`якшуючими вину обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого як на досудовому слідстві, так і під час судового провадження; обтяжуючої вину обставини судом не встановлено; з урахуванням його процесуальної поведінки під час судового провадження, - відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 без здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці в КВУ відкритого типу та дійшов висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у своїй сукупності покарання – обмеження волі (з урахуванням відсутності підстав для застосування ч.3 ст.61 КК України), адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим кримінальних правопорушень у майбутньому і сприятиме його виправленню та перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння, в межах санкції ч.3 ст.389 КК України з його розміром, наближеним до середнього, за якою кваліфіковано його дії – обмеження волі на строк два роки. Суд, ураховуючи те, що засуджений після постановлення вироку Сихівським районним судом м.Львова від 13.05.2025 і до повного відбуття покарання вчинив інкримінований йому кримінальний проступок, вважає необхідним до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком – пробаційний нагляд на строк один місяць, що в перерахунку з дотриманням правил п.5 ч.1 ст.72 КК України (одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду) відповідає одному місяцю обмеження волі, та положень ч.4 ст.71 КК України, де остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно визначивши покарання обмеження волі на строк два роки один місяць.

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи перелічені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, його ставлення до вчиненного, суд не знаходить.

Так, описані вище дані про особу обвинуваченого, який має судимість, повне визнання ним вини, щире каяття дають лише підстави для призначення покарання у вигляді обмеження волі у межах, наближених до середнього, передбачених санкцією відповідної статті, а не застосування ст.69 КК України.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення останнього і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень з урахуванням надання судом ОСОБА_3 можливості ще 13.05.2025 усвідомити вчинене, змінитись в кращу сторону і щодо способу життя, і щодо поведінки, однак останній не скористався такою та у підсумку не виправдав довіри суду.

Отже суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без його тримання в КВУ відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням до праці.

Указана позиція суду щодо виду і розміру призначеного покарання повністю співпадає з виступом прокурора у судових дебатах та думкою сторони захисту щодо суворості призначуваного покарання.

Суд, ухвалюючи вирок, відповідно до ст.368 КПК України зобов`заний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження. Речові докази, процесуальні витрати відсутні. Оскільки під час підготовчого провадження, як і в подальшому під час розгляду справи, клопотань про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило та такий не застосовувався, відсутні підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України,

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.389 КК України та призначити покарання – обмеження волі на строк два роки.

Приєднати частково ОСОБА_3 на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13 травня 2025 року - пробаційний нагляд на строк один місяць, що з урахуванням правил п.5 ч.1 ст.72 КК України відповідає обмеженню волі на строк один місяць, остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання - обмеження волі на строк два роки один місяць.

Рахувати ОСОБА_3 строк відбування покарання з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_6