Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №643/13342/18 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13342/18

Провадження № 2/643/160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,,

розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 в особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора нотаріус Зімніцька Вікторія Павлівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов Сергій Олександрович, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Харківської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог прохає визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.03.2015 р. № 1-142, виданого державним нотаріусом Одинадцятої Харківської нотаріальної контори Зімніцькою В.П.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.10.2015 серія та номер: 1840, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О за змістом якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 ; визнати відмерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_2 , яка належала на праві приватної власності померлої ОСОБА_6 та передати її до Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради; витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача в особі ОСОБА_2 на користь законного її власника в особі Харківської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належала на праві приватної власності ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.03.2015, серія та номер: 1-142, виданого нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Зімницькою В.П., вищезазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_5 . Підставою для отримання ОСОБА_5 зазначено свідоцтва про право на спадщину було рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 у справі №643/9325/14-ц за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення. В подальшому право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2015, серія та номер: 1840, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.10.2015 у справі № 643/9325/14-ц за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення апеляційну скаргу прокуратури Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 скасовано. Заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду, роз`яснено ОСОБА_5 , що він має право подати позов на загальних підставах. Колегію суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області встановлено, що згідно з матеріалів справи після смерті ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_9 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, на яке претендують в порядку спадкування за законом різні особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ОСОБА_10 та держава в особі Харківської міської ради в порядку вимог ст. 1277 ЦК України. Тобто при подачі ОСОБА_5 заяви в порядку окремого провадження існували конкретні особи, які перешкоджають заявнику в реалізації його права на спадщину, тобто виник спір про право цивільне. Враховуючи, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 у справі №643/9325/14-ц скасовано, юридичний факт, який би давав особі підстави для закликання до спадкування, у даному випадку відсутність встановленого ступеня спорідненості або родинного зв`язку між спадкоємцем ОСОБА_5 та спадкодавцем ОСОБА_6 не встановлено, позов на загальних підставах ОСОБА_5 не подавався, то правомірним юридичним наслідком скасування зазначеного рішення є вимога Харківської міської ради про визнання свідоцтва про право власності за законом недійсним. Наявність підстав для визнання недійсним в судовому порядку спірного свідоцтва про право на спадщину вказує на підставність визнання судом вказаної квартири відумерлою спадщиною та на підставність визнання недійсними в порядку договору купівлі-продажу квартири та витребування майна шляхом віндикації. Харківська міська рада позбавлена можливості виконати обов`язок, а саме звернутися із заявою про визнання квартири АДРЕСА_2 відмерлою спадщиною та передачі нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Харкова, після спливу одного року. Харківська міська рада є законним власником квартири в порядку визнання спадщини відумерлою та на підставі ст. 1277 ЦК України наділена вимогою до добросовісного набувача в особі ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України. Позивач вважає, що оскільки у померлої ОСОБА_6 відсутні спадкоємці, а тому спадщина у вигляді квартири, підлягає визнанню відумерлою та передачі територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

30.11.2020 представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Зеленцовим О.П. подано відзив на позовну заяву, в якому представник прохає відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що 21.10.2015 ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О., зареєстрованого за № 1840. Відповідний актовий запис було внесено державним реєстратором прав на нерухоме майно до реєстру. Отже посилання позивача на незаконність підстав для придбання прав власності на нерухоме майно з боку ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки всі дії відбувались відповідно до діючих законів України і станом на дату оформлення договору купівлі-продажу. Право власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт нерухомості виникло після проходження минулим власником ОСОБА_5 належної законодавчої процедури, на вказаний момент судом не було скасовано право власності на квартиру, а тому вважати незаконним придбання квартири немає підстав. Протягом майже трьох років позивач не сповіщав про свої претензії на спірне майно ОСОБА_2 , що погіршує становище останнього, оскільки він не був обізнаний в прийнятому апеляційним судом рішенні.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Поліщук Т.В. від 24.09.2018 відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче судове засідання.

20.01.2020 ухвалою суду задоволено частково заяву Харківської міської ради про забезпечення позову, накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 44 кв.м., яка згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 30.08.2018, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу сереї та номер: 1840, виданого 21.10.2015 приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О.

Ухвалою суду від 30.11.2020 зобов`язано П`яту Харківську міську державну нотаріальну контору надати до Московського районного суду м. Харкова належним чином виготовлену та завірену копію спадкової справи № 463/2014 після померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з архіву Московського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 643/9325/14-ц за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Одинадцята ХДНК про встановлення факту, що має юридичне значення.

16.03.2021 ухвалою суду зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шевцова С.О. надати до Московського районного суду м. Харкова належним чином виготовлену та завірену копію договору купівлі продажу квартири від 21.10.2015 р. № 1840, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022, зазначену справу передано у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Барбанової В.В.

Відповідно до повторного авторозподілу справа передана судді Октябсрького районного суду м. Полтави Гольник Л.В.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.05.2023 справу прийнято до провадження судді Гольник Л.В.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19.12.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_11 та справу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 визначено головуючого суддю Поліщук Т.В.

14.03.2024 ухвалою Московського районного суду м. Харкова цивільну справ прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

10.02.2025 протокольною ухвалою суду прийнято уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.02.2025 витребувано від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію актового запису про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.04.2025 ухвалою суду витребувано від П`ятої Харківської державної нотаріальної контори відомості щодо звернень із заявами про прийняття спадщини або відмовою від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 30.09.2025 залучено до участі у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано в АДРЕСА_4 , в якості правонаступника померлого відповідача ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 29.01.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_12 , Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов С.О., Департамент реєстрації Харківського міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання набувача добросовісним та визнання права власності повернуто особі, яка її подала, закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

Представник позивача Харківської міської ради – Марченко М.С. в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за її відсутності, в яких позовні вимоги підтримує, прохає задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, причини не явки суду не повідомили.

Третя особа - державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцька В.П. прохала розглядати справу без її участі, про що зазначила у відповідній заяві.

Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , представник третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов С.О., представники Департаменту реєстрації Харківського міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 15.05.2014 (т. 2 а.с. 111).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_6 - ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 112,114).

З матеріалів спадкової справи № 463/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 вбачається, що 21.05.2014 до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_5 ( т. 2 а.с.107).

Крім того, 21.05.2014 до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 124).

Проте 05.03.2015 ОСОБА_7 подала до Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори заяву, в якій зазначила, що її родинні відносини з померлою не підтверджуються, до суду звертатись не буде та не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю. Наслідки подачі вищезазначеної заяви їй державним нотаріусом роз`яснено (т. 2 а.с. 131).

Разом з тим, відповідно до матеріалів спадкової справи 21.03.2020 до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини надійшла заява ОСОБА_13 , представника за законом своєї малолітньої доньки дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про прийняття спадщини після ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 з тих підставі, що ОСОБА_6 є прабабцею ОСОБА_14 по лінії батька. Батьком ОСОБА_14 є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дідом якої є ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , двоюрідним дідом якого є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2 а.с. 189).

03.04.2020 за вих. № 1144/02-14 завідувач П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімницька В. щодо отриманої заяви, на адресу ОСОБА_13 направила лист, в якому зазначила, що факт того, що ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 може бути встановлений лише судом. ОСОБА_16 та ОСОБА_9 є рідними братами та мають спільного рідного батька та різних матерів. Отже, є рідними родичами лише по батьковій лінії. В зв`язку із чим малолітня ОСОБА_14 не має жодних родинних відносин з ОСОБА_6 та не підпадає під жодну статтю ЦК України (ст.ст.1261-1266) за якою могла б спадкувати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_6 (т. 2 а.с.190).

До спадкової маси померлої ОСОБА_6 серед іншого належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09.03.1994, реєстраційний № НОМЕР_4 , виданого, згідно з розпорядженням від 09.03.1994 № 13991, Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду (т. 2 а.с. 160).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014, з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 02.02.2015, у справі № 643/9325/14-ц задоволено частково заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено, що ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , є рідною сестрою ОСОБА_18 – ОСОБА_19 (після укладення шлюбу), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 та померла ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_9 та двоюрідною сестрою ОСОБА_5 . В іншій частині заяви – відмовлено (т. 2 а.с. 121,123).

05.03.2015 державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори Зімницькою В.П. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її двоюрідному брату ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 181-182).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2015 серія та номер: 1840, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевцовим С.О. (т. 1 а.с.14).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.10.2015 у справі №643/9325/14-ц за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_7 , Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення апеляційну скаргу прокуратури Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради - задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 року по вищевказаної справі - скасовано. Заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, роз`яснивши ОСОБА_5 , що він має право подати позов на загальних підставах.

Судом безпосередньо були досліджені матеріали цивільної справи № 643/9325/14-ц.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 05.05.2020, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.4 а.с.81).

З листа державного нотаріуса П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Зімніцької В.П. від 29.05.2029 за вих № 27307/25 щодо надання інформації по спадковій справі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 вбачається, що 27.10.2020 дружиною померлого ОСОБА_1 подано заяву про прийняття спадщини. 27.10.2020 від імені синів померлого ОСОБА_20 та ОСОБА_21 подані заяви про відмову від спадщини. Інших заяв не надходило. 16.12.2020 за р.№ 4/760, державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Степанець О.Б. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 5 а.с. 84), що також підтверджується копією спадкової справи після померлого ОСОБА_5 (т. 5 а.с. 1- 47).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 , а саме на спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_2 . В подальшому ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.10.2015 рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.07.2014 скасовано.

21.10.2015 ОСОБА_5 продав спірну квартиру ОСОБА_3 . Отже, покупець ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири. Підстави, з яких пред`явлено позов, не вказують на недобросовісні дії покупця ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири.

У позовній заяві позивач не вказував, що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем спірної квартири, навпаки, посилався на норми матеріального права, які передбачють витребування майна як у добросовісного набувача.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див.: рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року(Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див.: постанову Великої Палати Верховного Судувід 14 листопада 2018 року у справі№ 183/1617/16,провадження №14-208цс18, пункт 100).Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Водночас, приписами статті 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Зміст зазначених норм статті 1277 ЦК України свідчить про те, що спадщина набуває статусу відумерлої лише після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади після ухвалення такого рішення суду, та з дня реєстрації на цій підставі права власності на відумерлу спадщину за громадою, згідно частини четвертої статті 334 ЦК України.

До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує лише законний інтерес та публічний обов`язок на звернення до суду з вищевказаною заявою для набуття права власності на спадщину після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці.

Розглядаючи проблему застосування цивільного та цивільного процесуального законодавства при визнанні спадщини відумерлою з точки зору процедур розгляду таких справ та способу захисту інтересу територіальної громади на спадкове майно, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20) дійшла таких висновків: спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою. При цьому орган місцевого самоврядування не є спадкоємцем у справі про визнання спадщини відумерлою та не залучається до спадкування.

Разом з тим законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі-спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Велика Палата Верховного суду, застосовуючи аналогію закону, у зазначеній вище постанові 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15 (провадження № 14-190цс20) виснувала, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації його вартості. Велика Палата Верховного Суду вважає, що закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.

До аналогічного висновку дійшла ОП КЦС ВС у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), а саме.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див.: пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19, пункт 7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див.: пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (абзац 1 частини першої статі 1277 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 295/7291/20, провадження № 61-11106св21).

Як зазначалось, стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.

А відтак, застосовуючи аналогію закону й територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації, розмір якої визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.

Саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, провадження № 14-247цс18; від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13). У цій справі суд встановив, що позивач не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому правильно вважав, що у нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача.

Під час укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної квартири діяв Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей (див. пункт 6.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, провадження № 12-35гс21).

Покладення на ОСОБА_2 додаткового обов`язку перевіряти та аналізувати обставини правомірності попередніх переходів майна є неприпустимим.

Матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки ОСОБА_2 , щодо набуття спірного майна у власність і такі не встановлені судом.

Територіальна громада міста Харкова не є власником або законним користувачем спірного майна та має лише інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність територіальної громади, тому вона не має підстав для витребування спірної квартири на свою користь як неволодіючого власника або користувача.

Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна за ринковими цінами.

Оскільки позивач не заявляв вимоги про компенсацію вартості спадкового майна, а судом не встановлено недобросовісних дій ОСОБА_5 , то позовні вимоги, заявлені в інтересах територіальної громади міста Харкова про визнання спадщини відумерлою та передання спірної квартири територіальній громаді міста Харкова задоволенню не підлягають.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), яка розглянула спір у подібних правовідносинах за схожих обставин.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

Практика ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та норми чинного законодавства України в сукупності із правовими висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 20.01.2020.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 128-131, 141, 211, 223, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 в особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора нотаріус Зімніцька Вікторія Павлівна, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов Сергій Олександрович, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсними правочинів, визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 20.01.2020 щодо накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_2 загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 44 кв.м., яка згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 30.08.2018, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу сереї та номер: 1840, виданого 21.10.2015 приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Харківська міська рада, місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 в особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора нотаріус Зімніцька Вікторія Павлівна, адреса: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г, код ЄДРПОУ 02900726.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевцов Сергій Олександрович, адреса: м. Харків, шосе Салтівське, буд. 244.

Третя особа: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, адреса: м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412.

Суддя Т.В. Поліщук