Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/9819/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/9819/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 р. у справі №200/9819/25 (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е.) за позовом Шевченко Ангеліни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

- зобов`язати Державну установу «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно (з урахуванням фактично виплачених сум доплати) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

Зобов`язано Державну установу «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, з урахуванням фактично виплачених сум доплати.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що виходячи зі змін внесених до постанови КМУ № 168 постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 року, в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Донецької області, у період з 24.02.2022 року по 01.06.2022 року виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

З наведеного буквального змісту норми вбачається, що Кабінетом Міністрів України розповсюджено дію на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які саме несуть службу.

При цьому, необхідно відокремлювати «несення служби» від «проходження служби», оскільки вказані поняття за своїм змістом не є тотожними, в той час як постанова КМУ № 168 оперує поняттям саме «несення служби».

В даному випадку, час несення служби ОСОБА_1 в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» визначається конкретною кількістю робочих годин, протягом яких Позивач виконував свої безпосередні посадові обов`язки, а саме:

період з 25.02.2022 по 25.04.2022 за фактично відпрацьований час 136 години, нараховано та виплачено в сумі Всього: 6 594.50 грн. З них 1 005,94 – компенсація податку з доходів фізичних осіб, та до виплати 5504.73 грн.

період з 26.04.2022 по 30.04.2022 за фактично відпрацьований час 0 години, нараховано та виплачено в сумі 0.00 грн.

період з 01.05.2022 по 31.05.2022 за фактично відпрацьований час 176 години, нараховано та виплачено в сумі Всього: 8 373.66 грн. З них 1 277,34 – компенсація податку з доходів фізичних осіб та до виплати 6 989.88 грн.

період з 01.06.2022 по 30.06.2022 за фактично відпрацьований час 72 години, нараховано та виплачено в сумі Всього: 3 540.28 грн. З них 540,01 – компенсація податку з доходів фізичних осіб, та до виплати 2 955.24 грн.

Виходячи з наведеної кількості годин несення служби, Позивачу була нарахована додаткова винагорода, тобто пропорційно до фактичних годин несення служби протягом звітного місяця, що відповідає приписам абз.1 п.1 постанови КМУ № 168 та узгоджується із поняттям «несення служби», яким оперує законодавець в зазначеній постанові, а також спростовує доводи позовної заяви ОСОБА_1 .

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, в Артемівському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (№6) у Донецькій області, з 18 грудня 2000 року (наказ про призначення від 18.12.2000 року № 99 о/с) по 13 червня 2022 року (наказ про звільнення від 13.06.2022 №145/ОС-22). Звільнена зі служби за п.7 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію», що підтверджується довідкою відповідача від 28.11.2025 №5/604.

14.11.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок виплачуваного грошового забезпечення, де серед іншого, просила нарахувати і виплатити додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.

27.11.2025 Листом №8/600 відповідач повідомив ОСОБА_1 архів ДУ «БУВП (№6)» не був переданий на зберігання до інших установ. Відновлення цих документів на даний момент об`єктивно неможливе через повну втрату носіїв інформації. У результаті щільних обстрілів архів установи не було можливості евакуювати. Підтвердження (фотофіксація) знищеного архіву можлива тільки після деокупації міста.

На теперішній час відсутні будь-які джерела для отримання необхідної інформації. Наразі електронні копії документів про нараховане грошового забезпечення відсутні. На віддалених серверах копії документів не зберігалися.

Також відсутні «Табелі обліку використання робочого часу» в яких вказується чи перебула особа на робочому місті або знаходилась у простої, відпустці, відпустці у зв`язку з вагітністю і пологів, відпустці за власним бажання, командировці, прогулі та видів неявок.

Облік нарахованих страхових внесків в розрізі кожної особи рядового і начальницького складу до 01.06.2016 не проводився.

Починаючи з 01.06.2016 звітність до системи персоніфікованого обліку щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на заробітну плату, доходи, грошового забезпечення за осіб офіцерського складу, прапорщиків та мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб рядового та начальницького складу подається в розрізі кожної особи рядового і начальницького складу, але без зазначення складових грошового забезпечення, тобто зазначається сума нарахованого грошового забезпечення, яка є базою для нарахування єдиного внеску.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України».

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

За приписами ч. 5 ст. 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) (далі по тексту – Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2, 3 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 (далі по тексту – Порядок № 925/5), яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України введений воєнний стан.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено про проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 Постанови №168 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що з 24.02.2022 у осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виникло право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень щомісячно.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Надалі, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 пункт 1 Постанови № 168 був викладений у такій редакції: "1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.".

Згідно з п.2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів враховує, що Верховним Судом в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладений наступний правовий висновок:

- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;

- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 для вирішення цього спору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1146 від 08.10.2022 внесено такі зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168: в абзаці першому: слова "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)" та "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)" виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: "Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення "здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1146 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.09.2022.

Судом встановлено, що в період часу з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, позивач працювала в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань №6» на посаді начальника спецвідділу, що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. за відповідний відпрацьований період.

У матеріалах справи міститься витяг з інформації щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (у редакції станом на 24.03.2022р.) за період з 26 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року:

- з 25.02.2022 по 25.04.2022 фактична кількість годин несення служби – 176, всього до виплати 8373,66 грн, в т.ч. 1277,34 грн компенсація податку з доходів фізичних осіб, до виплати 6989,88 грн.;

- з 26.04.2022 по 30.04.2022 фактична кількість годин несення служби – 0;

- з 01.05.2022 по 31.05.2022 фактична кількість годин несення служби – 176, всього до виплати 8373,66 грн, в т.ч. 1277,34 грн компенсація податку з доходів фізичних осіб, до виплати 6989,88 грн.;

- з 01.06.2022 по 30.06.2022 (наказ про звільнення від 13.06.2022 №145/ОС-22) фактична кількість годин несення служби – 72, всього до виплати 3540,28 грн, в т.ч. 540,04 грн компенсація податку з доходів фізичних осіб, до виплати 2955,24 грн.

Також зазначено, що у розрахунковому періоді (26.04.2022 – 31.05.2022) – 864 години (36 календарних дні * 24 години).

Тобто, в оскаржуваний відповідачем період (з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року) позивачці виплачувалася додаткова винагорода, розрахована, виходячи з кількості годин несення служби, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться відповідні розрахунки з зазначенням кількості годин несення позивачем служби та відповідної суми, нарахованої позивачці додаткової винагороди.

За позицією відповідача, розмір спірної додаткової винагороди визначався пропорційно та виплачувався за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).

Отже, фактично відповідачем здійснено розрахунок додаткової винагороди позивачки пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відносно до загальної кількості годин на місяць (з урахуванням 24 годин на добу), а не пропорційно часу несення позивачкою служби в розрахунку до встановленої норми робочого часу на місяць.

Здійснений відповідачем розрахунок додаткової винагороди позивачки судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідно до здійсненого відповідачем розрахунку позивачка може отримати додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн, передбачену пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року), лише за умови несення служби протягом 24 годин кожного дня місяця без вихідних днів та без годин на відпочинок.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 у справі № 260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди позивачки за спірний період не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи наведене вище, нарахування та виплата позивачці додаткової винагороди, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах в місячному періоді проходження служби в оскаржуваний відповідачем період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року є протиправним.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачці додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року в розмірі 30000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований період.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, з урахуванням фактично виплачених сум доплати.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Бахмутська установа виконання покарань (№6)" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 р. у справі №200/9819/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 р. у справі №200/9819/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 03 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко