Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/8212/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/8212/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року по справі №200/8212/25 (суддя І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.04.2025 року про відмову в зарахуванні довідки про заробітну плату при перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про здійснення перерахунку з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 12.03.2025 року № 04-447/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області №04-447/25 від 12.03.2025 року станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83А, ЄДРПОУ 21390940) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області №04-447/25 від 12.03.2025 року станом на 01.01.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

В задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Разом з тим, починаючи з 2021 законодавець у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Оскільки надані позивачем довідки містять відомості про розмір суддівської винагороди, обчислений виходячи з неналежної розрахункової величини, такі довідки не є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року у справі №200/8759/24 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області складена довідка №04-447/25 від 12.03.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, згідно якої розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 145344,00 грн, у т.ч. посадовий оклад 90840,00 грн, доплата за вислугу років (50%) 45420,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 9084,00 грн..

03.04.2025 року позивач звернувся до органів ПФУ з заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 на підставі виданої довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області від 10.04.2025 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав, оскільки довідка видана на 01.01.2024, що законодавством не передбачено.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з ч.ч. 3, 4 статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У порядку норм ч.ч. 1, 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За п. 1 ч. 3 статті 135 Закону №1402-VI (в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (частина 4 статті 135 Закону №1402-VI).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028,00 гривень.

За ст. 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 гривень.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.

Правовідносини, подібні до тих, що склалися у справі, яка розглядається, вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглядаючи справу №200/2309/25, у постанові від 17.02.2026 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, щодо застосування окремого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, встановленого відповідним законом про Державний бюджет України, при визначенні базового розміру посадового окладу судді, який враховується під час обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і сформував правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня виникають правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, Верховний Суд вкотре наголосив на неприпустимості звуження гарантії незалежності суддів, закріплених статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII, шляхом запровадження окремої розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати не безпідставність посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Встановлюючи обов`язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій відповідач посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №3460-IX, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах про визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, у постановах від 03.03.2026 у справі №600/5380/24, від 10.03.2026 у справі №620/15453/24, від 17.06.2026 у справі №280/4259/25 та від 16.07.2026 у справі №340/6616/24.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що позивач має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято ГУ ПФУ в Чернігівській області, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме цей пенсійний орган повинен здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року по справі №200/8212/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року по справі №200/8212/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко