Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №643/21111/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/21111/25

Провадження № 2/643/2527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Харківської міської ради

2. Комунальної установи Малиженський психоневрологічний інтернат

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Єрмакова Лілія Сергіївна

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради (далі – відповідач-1), Комунальної установи Малиженський психоневрологічний інтернат (далі – відповідач-2), у якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що є тіткою спадкодавиці, бажає прийняти спадщину, однак пропустила встановлений законом строк унаслідок обставин, які склалися одночасно та істотно ускладнили реалізацію нею спадкового права. Зокрема, позивачка посилається на свій похилий вік, стан здоров`я, тривале лікування, фізичні обмеження пересування, а також на об`єктивно небезпечні умови, що склалися у місті Харкові та Харківській області внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Позивачка зазначає, що протягом відповідного періоду у Харкові систематично оголошувалися повітряні тривоги, здійснювалися ракетні та інші обстріли, виникали перебої у функціонуванні критичної інфраструктури, що створювало реальну загрозу життю та здоров`ю, особливо для особи похилого віку з тяжкими хронічними захворюваннями. Згідно з медичною документацією позивачка має ішемічну хворобу серця, стенокардію, гіпертонічну хворобу, атеросклеротичний кардіосклероз, серцеву недостатність, енцефалопатію, артроз тазостегнових та колінних суглобів. Із виписки з медичної картки від 10 жовтня 2025 року вбачається, що позивачка перебувала на лікуванні. Позивачка пояснила, що з огляду на стан здоров`я та небезпечну безпекову ситуацію вона відкладала візит до нотаріуса, сподіваючись на покращення стану здоров`я та припинення активної фази бойових дій.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка не надала доказів того, що протягом шестимісячного строку намагалася реалізувати право на прийняття спадщини, а також не зазначила конкретних обставин, які перешкоджали їй направити заяву про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку. Відповідач-1 також послався на те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не може визнаватися поважною причиною пропуску строку без встановлення конкретних обставин, які унеможливили звернення до нотаріуса. Крім того, відповідач-1 вказав, що медична виписка не містить відомостей про стаціонарне лікування позивачки, а зазначений у ній період лікування до 19 серпня 2024 року не може пояснювати бездіяльність позивачки у подальший період.

Відповідач-2 – Комунальна установа Малиженський психоневрологічний інтернат – проти задоволення позову не заперечував та просив розглянути справу без участі його представника.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Малижине Богодухівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , наявним у матеріалах справи.

Відповідно до довідки Комунальної установи Малиженський психоневрологічний інтернат від 28 жовтня 2025 року № 751, ОСОБА_2 була зареєстрована на постійне місце проживання та перебувала на повному державному забезпеченні у зазначеній установі з 29 червня 2004 року до дня своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі свідоцтва від 28 вересня 1994 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що співвласниками зазначеної квартири були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом також встановлено родинний зв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідоцтвом серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_6 підтверджується, що його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Отже, наведені документи підтверджують походження ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від спільних батьків – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Факт смерті ОСОБА_4 20 липня 1960 року підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану.

Водночас із свідоцтва про народження ОСОБА_6 , наявного в матеріалах справи, вбачається, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 вбачається, що її батьком є ОСОБА_6 , а матір`ю – ОСОБА_8 .

Таким чином, у сукупності з документами, які підтверджують зміну прізвища ОСОБА_9 у зв`язку з укладенням та розірванням шлюбу, суд встановлює родинний зв`язок між позивачкою та спадкодавицею як між тіткою та племінницею.

Зокрема, свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 07 березня 1987 року підтверджується укладення шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , внаслідок чого ОСОБА_11 набула прізвище ОСОБА_12 .

Свідоцтвом серії НОМЕР_6 від 18 серпня 1992 року підтверджується розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .

Суд також бере до уваги свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 від 17 червня 1962 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , яке підтверджує зміну прізвища ОСОБА_3 на ОСОБА_14 .

З огляду на викладене суд встановив, що ОСОБА_1 є тіткою ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, на момент відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_1 – позивачці було 86 років.

Відповідно до виписки від 10 жовтня 2025 року з медичної картки ОСОБА_1 , остання має такі захворювання: ішемічну хворобу серця, стенокардію, гіпертонічну хворобу, атеросклеротичний кардіосклероз, серцеву недостатність, енцефалопатію, артроз тазостегнових та колінних суглобів.

Із матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , судом встановлено, що 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Разом із заявою у спадковій справі містяться інформаційна довідка зі Спадкового реєстру щодо заповітів та спадкових договорів від 10 листопада 2025 року, відповідно до якої відомості про заповіти та спадкові договори відсутні, а також інформаційна довідка зі Спадкового реєстру щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, відповідно до якої відповідна інформація відсутня.

Зазначені документи підтверджують заведення спадкової справи та звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини.

Постановою приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Єрмакової Л.С. від 15 листопада 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням документів, які б підтверджували факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відомостей про наявність інших осіб, які б зверталися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 чи складання останньою заповітів матеріали спадкової справи не містять.

Отже, у результаті дослідження доказів судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина; позивачка ОСОБА_1 є її тіткою; спадкодавиця на момент смерті постійно перебувала у Комунальній установі Малиженський психоневрологічний інтернат; позивачка у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подала; 10 листопада 2025 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини; постановою нотаріуса від 15 листопада 2025 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, між сторонами виникли цивільні правовідносини у сфері спадкування, предметом яких є реалізація позивачкою права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Зміст спору полягає не у вирішенні питання про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно та не у визначенні її спадкової частки, а у встановленні наявності передбачених законом підстав для надання їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частин першої – третьої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до статті 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, які визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Загальновідомим є факт того, що 24 лютого 2022 розпочалася військова агресія російської федерації проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений наступними Указами Президента України і триває до цього часу.

Війна, як соціально-політичне явище, безумовно негативно вплинула на усі сфери життя громадян та не оминула жодної категорії населення. На переконання суду, введення воєнного стану на території України, постійний обстріл міста Харкова та Харківської області у період з 24 лютого 2022 року, що є загальновідомою обставиною, слід розцінювати як об`єктивну перешкоду, яка істотно перешкоджала позивачці здійснити передбачені законом дії щодо прийняття спадщини після смерті своєї племінниці.

При цьому суд зауважує, що на момент відкриття спадщини їй було 86 років.

Випискою від 10 жовтня 2025 року з медичної картки позивачки підтверджується наявність у неї комплексу тяжких хронічних захворювань, зокрема: ішемічної хвороби серця; стенокардії; гіпертонічної хвороби; атеросклеротичного кардіосклерозу; серцевої недостатності; енцефалопатії; артрозу тазостегнових та колінних суглобів.

Наявність одночасно серцево-судинних, неврологічних та ортопедичних захворювань має значення для оцінки реальної можливості позивачки пересуватися та безпечно здійснювати поїздки.

Суд не погоджується з аргументом відповідача-1 про те, що відсутність у медичній виписці відомостей про стаціонарне лікування виключає можливість визнання захворювання поважною причиною. Цивільний кодекс України не встановлює правила, за яким лише перебування особи у стаціонарі може бути доказом неможливості своєчасного подання заяви про прийняття спадщини. Юридичне значення має фактичний вплив стану здоров`я на можливість особи реалізувати право.

У цій справі медична документація підтверджує не одиничний короткостроковий епізод захворювання, а комплекс хронічних патологій у 86-річної особи.

При цьому суд вважає помилковим підхід, за якого стан здоров`я позивачки та воєнні обставини оцінювалися б окремо. Для здорової та фізично мобільної особи необхідність пересування в умовах повітряних тривог може мати один ступінь складності. Для 86-річної особи з серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, стенокардією, енцефалопатією та захворюваннями суглобів – інший.

Суд бере до уваги, що на території Харківської області у відповідний період існувала реальна загроза ракетних та інших ударів, а місто Харків систематично зазнавало обстрілів.

Доводи Харківської міської ради про те, що позивачка не довела відсутності можливості направити заяву про прийняття спадщини поштовим зв`язком суд вважає безпідставними, оскільки наявність альтернативного способу вчинення юридичної дії не означає, що за будь-яких обставин цей спосіб є фактично доступним конкретній особі.

При цьому суд зауважує, що принцип «пропорційності» пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 1272 Цивільного кодексу України підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

З огляду на вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном у три місяці з моменту набрання законної сили рішенням суду.

3.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ).

5.Відповідач-1: Харківська міська рада (код ЄДРПОУ 04059243; м. Харків, м-н Конституції, буд. 7).

6.Відповідач-2: Комунальна установа Малиженський психоневрологічний інтернат (код ЄДРПОУ 03189630; 62232, Україна, Богодухівський р-н, Харківська обл., село Малижине, вулиця Підлісна, будинок 1).

7.Третя особа: Приватний нотаріус Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Єрмакова Лілія Сергіївна (Харківська обл., Богодухівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, буд. 46).

Повне рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко