Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №200/3586/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №200/3586/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Пивовар І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (повне судове рішення складено 25 травня 2026 року) у справі № 200/3586/26 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про:

- визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.09.2025 та з 28.02.2026, які призвели до зменшення розміру призначеної пенсії;

- визнання протиправною триваючої бездіяльності щодо невиплати в повному розмірі призначеної пенсії з 01.09.2025;

- зобов`язання поновити нарахування та виплату раніше призначеної (перерахованої) пенсії в максимальному розмірі і на умовах що діяли до 01.09.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказує, що пенсія позивачу була обчислена, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за січень-квітень 1988 року, відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), отриманої у 1988 році.

Зазначає, що відповідачем без будь-яких звернень за перерахунком, без надсилання або вручення рішення, без перевірок, запитів, обґрунтувань, письмових повідомлень, без рішення суду – припинено виплату раніше призначеної довічної пенсії в максимальному розмірі 23610 грн. (у 2025 році), та з вересня 2025 року управління починає виплачувати 11387,54 грн. Надалі, продовжуючи протиправну бездіяльність, 28.02.2026 відповідач знову робить перерахунок пенсії, зменшуючи максимальний її розмір.

Так, відповідач без звернення позивача прийняв рішення №914220114986 про перерахунок пенсії з формулюванням: Вид перерахунку: «У зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01.09.2025, Підстава: «розмежування», припинивши виплату раніше призначеної довічної пенсії в максимальному розмірі.

На адвокатський запит, направлений до відповідача з метою пояснення причини зменшення розміру пенсії, отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2026 №0500-0202-8/44117, в якому зазначено: «З 01.03.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 становить - 12709,42 грн. За даними електронної пенсійної справи виплата пенсії не припинялась та здійснюється щомісячно на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Але відповідач не аргументував і не пояснив причину недоплати пенсії.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 та з 28.02.2026, які призвели до зменшення розміру призначеної пенсії.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі призначеної пенсії з 01.09.2025.

Зобов`язано Управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної (перерахованої) пенсії в максимальному розмірі і на умовах, що діяли до 01.09.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2025 з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідках про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, з урахуванням виплачених сум.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при перевірці матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 було встановлено, що в довідці про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1988 році від 14.06.2007 №129 зазначено суми нарахованої заробітної плати та суми премій у розмірі 60%, копії первинних документів, на підставі яких видано довідку, відсутні.

Таким чином, довідка від 14.06.2007 № 129 не врахована, оскільки не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки достовірності даних, зазначених в ній.

В зв`язку з вищезазначеним розмір пенсії ОСОБА_1 було приведено у відповідність з 01.09.2025 обчислено, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року 25861,34 грн (8913,83 грн х 2,90126).

Додатково повідомляє, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 становить 12709,42 грн, який не виходить за межі максимального розміру.

Як свідчать матеріали справи, позивач з заявою встановленої форми до пенсійного органу не звертався.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 23.04.2026 № 0500-0202-8/441117 було повідомлено ОСОБА_1 про приведення пенсійної справи у відповідність та потребу надання довідки про заробітну плату з первинними документами.

Адвокат О.Кириченко 20.04.2026 звернувся до управління ПФУ із адвокатським запитом. Управління зазначає, що саме цей адвокатський запит став підставою для звернення до суду з цим позовом.

Зазначений запит, подано позивачем в підтвердження звернення до УПФУ за перерахунком пенсії, не є такими заявами з огляду на приписи Порядку та ст.44 Закону №1058.

Також не є рішенням УПФУ відповідь на звернення.

Наголошує, що довідка про заробітну плату від 14.06.2007 №129, видана ДП ДХК «Добропіллявугілля» за період роботи в зоні відчуження з 17.01.1988 по 23.04.1988 зазначено завищену тарифну ставку.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи, про що зазначено у відповідному посвідченні № НОМЕР_2 від 21.08.2019.

Позивач значиться на пенсійному обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено матеріалами його пенсійної справи.

Згідно з розрахунками з матеріалів пенсійної справи, позивачу була обчислена пенсія виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1988 році відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про заробітну плату від 28.04.1988 про період роботи з 17.01.1987 по 23.04.1988.

20.04.2026 позивач через представника звернувся із адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо причин зменшення розміру пенсії з вересня 2025 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.04.2026 №0500-0202-8/44117 відповідач зазначив: «З 01.03.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 становить - 12709,42 грн.

За даними електронної пенсійної справи, виплата пенсії не припинялась та здійснюється щомісячно на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Разом з тим, відповідач не аргументував та не пояснив причину недоплати пенсії.

Крім того, відповідачем без звернення позивача прийнято рішення №914220114986 про перерахунок пенсії з формулюванням: Вид перерахунку: «У зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01.09.2025, Підстава: «розмежування», припинивши виплату раніше призначеної довічної пенсії в максимальному розмірі.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 796 цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

За приписами статей 54, 55 Закону України №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 65, ст. 70 Закону України №796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.

Статтею 57 Закону України №796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

У відповідності до ст. 1 Порядку № 1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Частиною 1, 3, 4 ст. 3 Порядку № 1210 від 23 листопада 2011 року передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні; менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;

Згідно з п. 10 Порядку № 1210, призначення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.

Отже, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 1210 передбачено, що розрахунок пенсії проводиться на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про перерахунок пенсії, з заробітної плати, одержаної за основним місцем роботи, тобто, при обчисленні пенсії враховується фактичний заробіток, який був одержаний працівником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про доходи № 7177841648132189 з вересня 2025 року позивачу нараховано 11387,54 гривень пенсії при тому, що до здійснення відповідачем перерахунку його пенсія складала 23610,00 гривень. З березня 2026 року розмір пенсії позивача складає 12709,42 гривень.

Отже, до вересня 2025 року управління нараховувало пенсію позивачу у вдвічі збільшеному розмірі на підставі одних і тих же довідок про заробітну плату у зоні відчуження за 1988 рік.

Водночас, відповідач не пояснив у листі від 23.04.2026 №0500-0202-8/44117 причин такого зменшення розміру пенсії після здійснення її перерахунку.

При цьому, жодних посилань на норми права, які зобов`язують позивача підтверджувати довідки ліквідованих військових частин СРСР, первинними документами ані відзив, ані лист пенсійного органу не містить.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що довідка про заробітну плату від 14.06.2007 №129, видана ДП ДХК «Добропіллявугілля» за період роботи в зоні відчуження з 17.01.1988 по 23.04.1988 містить завищену тарифну ставку та про необхідність підтвердження довідки про розмір заробітної плати первинними бухгалтерськими документами, оскільки відповідач має всі повноваження щодо отримання від установ та підприємств необхідної інформації та право здійснити перевірку довідок.

Відтак, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025 та з 28.02.2026, які призвели до зменшення розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Враховуючи встановлені обставини справи, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 200/3586/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 03 вересня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

І. В. Пивовар

Т. Г. Гаврищук