Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №360/193/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року справа №360/193/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Пивовар І. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. у справі № 360/193/26 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ), в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000,00 (одного мільйону) гривень, згідно підпункту 1 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану” та пунктів 7, 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000,00 (одного мільйону) гривень, згідно підпункту 1 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментально проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану” та пунктів 7, 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року задоволено позов, а саме суд:

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до положень пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні в позовних вимогах у повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що позивач уклав контракт про проходження служби в 23.02.2022. Умовами Постанови 153 не передбачена виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, які вже перебували на військовій службі до 24.02.2022. Підстави для виплати відсутні.

Апелянт вважає, що у позивача відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошового допомоги, передбаченої Постановою 153.

Саме пункт 4 Постанови №153, в якому зазначені обов`язкові умови необхідні для набуття права на отримання спірної винагороди містить посилання на обов`язковість прийняття або призову на військову службу під час дії воєнного стану.

Постановою 153 визначено ряд вимог за дотримання яких передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: особа має бути ПРИЙНЯТА АБО ПРИЗВАНА на військову службу у віці до 25 років під час дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 13.02.2025), брала безпосередню участь у бойових діях (з 24.02.2022 по 13.02.2025) в районах ведення воєнних (бойових) дій протягом шести місяців або менше (тоді пропорційна виплата або у повному обсязі у разі отримання поранення) та проходження служби.

Позивач уклав контракт від 23.02.2022 строком на 3 роки, то в даному випадку вбачається, що юридичні факти призову або прийняття на військову службу, мали місце до введення в Україні воєнного стану.

Згідно наказу загону від 23.02.2025 №202-ОС «Про особовий склад» дія укладеного контракту продовжена понад встановлені строки, з 23.02.2025 на період дії воєнного стану.

Відповідно до умов Постанови 153, право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були ПРИЙНЯТІ або ПРИЗВАНІ на військову службу ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ, тобто у період з 24 лютого 2022 року.

Оскільки, позивач уклав контракт на проходження військової служби в 23.02.2024, відповідно умова Постанови 153 щодо «прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану» не виконана.

Таким чином, обставини початку та власне проходження служби позивачем військової служби з 23.02.2024 не відповідають умовам визначеного експериментального проекту (оскільки він був і призваний і уклав контракт щодо проходження військової служби не під час воєнного стану, а до цього), що були законно встановлені Кабінетом Міністрів України в рамках реалізації ним дискреційних повноважень.

Дія контракту позивача продовжена після набуття чинності Постановою 153, тобто після 13.02.2025.

Від позивача надійшов відзив на скаргу.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років та на момент набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) проходив військову службу.

Також встановлено, що позивач є учасникам бойових дій, брав участь у бойових діях та не притягався до відповідальності.

Беручи до уваги встановлені обставини, вважає, що ним дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди.

Виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, лише особам, які проходять військову службу на період воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, які до 25 років прийняті на службу та проходять військову службу за контрактом до введення воєнного стану, та після введення воєнного стану також виявили бажання продовжувати військову службу, подовживши дію укладеного контракту в період воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2022 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на три роки з 23.02.2022 по 22.02.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.11.2023 № 758-ОС позивача зараховано до списків особового складу загону та всх видів забезпечення з 20.11.2023.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2025 № 202-ОС продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки з 23.02.2025 на період дії воєнного стану.

Згідно з довідкою відповідача від 17.02.2026 № 08/128/26-ВН позивач з 20.11.2023 по цей час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Державної прикордонної служби України та з 01.02.2024 по 01.03.2024; 16.03.2024; з 27.04.2024 по 20.06.2024; з 27.06.2024 по 21.07.2024; з 30.07.2024 по 01.11.2024; з 20.11.2024 по 29.04.2025; 03.05.2025 по 20.07.2025; з 08.08.2025 по 19.11.2025; з 25.11.2025 по 30.11.2025; 07.12.2025 по 22.12.2025; 26.12.2025 по 31.12.2025 брав безпосередню участь у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

20.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінетів Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

Листом від 24.01.2026 № 04.2/А-214/279 відповідач повідомив, що позивач 23 лютого 2022 року уклав контракт на проходження військової служби. Відповідно до умов Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” (далі – Постанова), право на отримання Винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року. Водночас військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі за контрактом виплата Винагороди не передбачена умовами Постанови.

З листа відповідача від 11.04.2026 № 03.2/8152-26-Вих встановлено, що за час проходження служби у відповідача позивач до кримінальної відповідальності, у тому числі до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення не притягався. Додатково повідомлено, що позивач на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився за час проходження служби у відповідача не притягався.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною 7 статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини 1 статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2232 громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153, у редакції від 08.04.2025)

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Разом із тим, як роз`ясненням департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд визначено, що постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:

-одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження військової служби у ЗСУ на посадах рядового складу;

-одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Згідно пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Міністерством оборони України на виконання Постанови № 153 було прийнято окреме доручення № 5601/уд від 26.09.2025, пунктом 4 якого установлено проводити виплату винагороди військовослужбовцям, які після 13.02.2025 були звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) і не отримали належну їм винагороду, шляхом внесення змін до наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини на підставі повідомлення (довідки) про проведення попередньої перевірки та оформлених належним чином підтверджуючих документів.

Аналізуючи зміст абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 колегія суддів дійшла висновку, що реалізація права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива за таких умов:

- до 13.02.2025 особу у віці до 25 років, призвано на військову службу під час воєнного стану;

- станом на 13.02.2025 особа проходила військову службу;

- до 13.02.2025 року особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

Отже, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн станом на 13 лютого 2025 року мають існувати одночасно усі три обов`язкові умови.

Матеріали справи свідчать, що позивач 23.02.2022 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на три роки з 23.02.2022 по 22.02.2025.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2025 № 202-ОС продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки з 23.02.2025 на період дії воєнного стану.

Колегія суддів наголошує, що для виникнення у особи права на одноразову грошову виплату, передбачену пунктом 4 Постанови № 153, така особа має відповідати обов`язковим умовам (критеріям) для виплати одноразової грошової винагороди.

Одним з правових наслідків закінчення строку контракту про проходження військової служби за загальним правилом (у мирний час) є звільнення з військової служби (пп “а” п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII).

Пункт 4 Постанови № 153, однією із ознак відповідності її вимогам визначає факт прийняття чи призову на військову службу під час дії воєнного стану, при цьому будь-яких застережень щодо повторного прийняття не міститься.

Оскільки в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, то контракт позивача, у зв`язку із законодавчими змінами продовжено в односторонньому порядку Державою, що оформлено новим наказом по стройовій частині відповідно до п. 12 Положення №1153/2008.

Фактично між сторонами відбулася зміна суттєвих умов договору, що по суті є новою угодою (за відсутності обопільної згоди сторін на пролонгацію), а тому у цьому випадку наявні підстави стверджувати саме про укладення нового контракту про проходження військової служби на новий строк.

Крім того суд звертає увагу, що на момент продовження контракту позивачеві не виповнилось 25 років, що є по між інших також є обов`язковою умовою (критерієм) для виплати одноразової грошової винагороди.

Перебування позивача станом на 24.02.2022 на військовій службі не впливає на набуття права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби.

За таких обставин доводи відповідача про те, що на позивача не поширюються положення норм Постанови №153, оскільки він, як військовослужбовець за контрактом, який станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі, колегією суддів не прийнято до уваги.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та зазначені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 р. у справі № 360/193/26- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.В. Пивовар