Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №629/6592/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6592/26

Провадження№2-а/629/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лозова адміністративну справу №629/6592/26 за позовом представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Петракова Володимира Анатолійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №R638086 від 18.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП: закрити провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 532,48 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн

В обґрунтування позову зазначено, що 18.07.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову №R638086 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з текстом постанови, позивач нібито не прибув за викликом (повістка №7536754) до ТЦК та СП на 09:00 годину 17.06.2026 для уточнення персональних та військово-облікових даних. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у постанові не зазначено дату підписання повістки, не підтверджено спосіб її направлення та не вказано докази, які б підтверджували вину особи. На переконання позивача, мета виклику, зазначена у повістці, не відповідає вимогам Постанови КМУ №560. Окремою підставою для скасування постанови вказано те, що вона підписана ОСОБА_2 як ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак згідно з протоколом перевірки електронного підпису, дана особа є працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Позивач вважає, що підписання постанови особою, яка не має на це повноважень, є самостійною підставою для її скасування. Позивач стверджує, що він самостійно уточнив свої дані ще 16.07.2026 року, що підтверджується військово-обліковим документом від 24.07.2026. Також наголошується, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини, крім заяви про визнання правопорушення, яка, відповідно до правової позиції Верховного Суду, не може бути єдиним доказом вини. Враховуючи викладене позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано сторонам час для надання заяв по суті.

ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі — ІНФОРМАЦІЯ_5 ) — надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним. Відповідач зазначає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). За даними АІТС «Оберіг», позивач перебуває на військовому обліку з 30.06.2009 року. 22.05.2026 було сформовано повістку № 7536754 про виклик ОСОБА_1 на 17.06.2026 для уточнення облікових даних, оскільки актуальна інформація про нього в реєстрі була відсутня (остання явка — у 2009 році). Повістка була надіслана засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта», рекомендоване відправлення № R067180301361). 03.06.2026 відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній», що згідно з п. 41 Порядку № 560 вважається належним підтвердженням оповіщення. У зв`язку з неприбуттям за повісткою, ОСОБА_1 з 27.06.2026 по 18.07.2026 перебував у розшуку через органи Національної поліції. Відповідач наголошує, що 16.07.2026 року через електронний кабінет військовозобов`язаного від ОСОБА_1 надійшла електронна заява № SA87CB06F. У цій заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та надав згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності, що відповідає вимогам ст. 279-9 КУпАП. На підставі отриманої заяви та враховуючи особливий період, згідно з ч. 6, 7 ст. 258 КУпАП протокол про правопорушення не складався. 18.07.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № R638086 про накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а дії своїх службових осіб — такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки рішення приймалося на підставі особистого визнання провини позивачем та за наявності підтвердних документів про порушення правил військового обліку.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій він заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вказує, що повістка №7536754 про виклик на 17.06.2026 була сформована на адресу АДРЕСА_1 за якою він ніколи не був зареєстрований. Його фактичне та зареєстроване місце проживання — АДРЕСА_1 , що підтверджується власними даними відповідача (підкарточка «користується правом на відстрочку»), де правильна адреса зазначена ще з 2009 року. Таким чином, повістка була направлена з порушенням вимог п. 34 Постанови КМУ №560, яка вимагає надсилання за адресою місця проживання. У повістці причиною явки вказано «для уточнення даних», що, за твердженням представника позивача, не відповідає вичерпному переліку підстав, визначених у п. 27 Постанови КМУ №560. Представник позивача наголошує, що згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП, положення про адміністративну відповідальність не застосовуються, якщо держатель Реєстру («Оберіг») має можливість отримати персональні дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами. Позивач зазначає, що наданий відповідачем опис вкладення до поштового відправлення не містить підпису відправника, а також підпису та печатки працівника поштового зв`язку, що є порушенням Правил надання послуг поштового зв`язку (Постанова КМУ №270) та Порядку пересилання поштових відправлень. Це, на думку позивача, не дозволяє вважати цей документ належним доказом направлення саме повістки №7536754. Відповідно до п. 34 Постанови КМУ №560, повістка має бути надіслана протягом 48 годин після її підписання керівником. Позивач вказує на неможливість перевірки часу накладення електронного підпису на повістку, яка була прийнята поштою лише о 16:47 26.05.2026. Представник вважає, що витяг з реєстру «Оберіг» не може бути беззаперечним доказом вини, оскільки відповідач є органом адміністрування цього реєстру і є прямо зацікавленою стороною у справі. На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №R638086 від 18.07.2026 року.

Представником позивача було подано заяву у якій вказано, що докази на підтвердження судових витрат будуть надані в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву у котрій прохав суд проводити розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи даної категорії, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений законом порядок, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути встановлено не лише формальне посилання на відповідну норму КУпАП, а конкретне протиправне діяння особи, його фактичні обставини, вину особи та наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, обов`язок щодо встановлення фактичних обставин правопорушення та перевірки наявності вини особи покладається саме на орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови № R638086 від 18.07.2026 року зазначено неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 00 хв. 17.06.2026 за повісткою № 7536754 для уточнення персональних та військово-облікових даних.

Відповідач посилається на те, що позивач 16.07.2026 року через електронний кабінет військовозобов`язаного подав заяву у якій визнав факт вчинення адміністративного правопорушення за статтею 210-1 КУпАП та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Разом з тим із дослідженого судом змісту зазначеної заяви вбачається, що вона містить лише загальне волевиявлення позивача щодо визнання порушення законодавства, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, та не містить посилання на повістку № 7536754, дату явки 17.06.2026, факт неприбуття позивача за вказаною повісткою, спосіб її направлення або отримання, а також інших конкретних обставин, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд не погоджується з доводами відповідача про те, що вказана заява є безумовним визнанням позивачем саме тих фактичних обставин, які зазначені в постанові № R638086.

Сам по собі факт зазначення особою про визнання порушення законодавства за статтею 210-1 КУпАП не означає автоматичного визнання кожної з обставин конкретного адміністративного правопорушення, яке згодом було покладено органом в основу постанови.

Більше того, положення статті 279-9 КУпАП щодо можливості розгляду справи за відсутності особи не звільняють уповноважену посадову особу від виконання вимог статті 280 КУпАП щодо встановлення факту вчинення конкретного адміністративного правопорушення та вини особи. Законодавче регулювання спеціального порядку розгляду таких справ пов`язує його застосування із тим, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Отже, заява позивача могла мати процесуальне значення для вирішення питання про форму розгляду справи, однак за її змістом вона не може розглядатися як належний доказ визнання позивачем конкретного факту неприбуття 17.06.2026 за повісткою № 7536754.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме на ІНФОРМАЦІЯ_5 покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови, у тому числі належність оповіщення позивача про необхідність прибуття 17.06.2026 року.

Згідно з пунктом 27 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, військовозобов`язані можуть викликатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, для уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа.

Отже, суд не приймає як обґрунтований довід позивача про те, що сама по собі мета виклику «для уточнення даних» суперечить Порядку № 560.

Разом з тим правомірність мети виклику не звільняє відповідача від обов`язку довести належне оповіщення конкретної особи про такий виклик.

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка може надсилатися засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання військовозобов`язаного у порядку, визначеному цим Порядком.

Відповідач стверджує, що повістку № 7536754 було сформовано та направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас позивач заперечує факт проживання або реєстрації за цією адресою та зазначає, що його зареєстрованим та фактичним місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 .

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що правильна адреса позивача була відома ТЦК ще з 2009 року, що підтверджено обліковою карткою (а.с.24).

Зазначена обставина відповідачем належним чином не спростована.

Суд звертає увагу, що відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та володіючи інформацією щодо військового обліку позивача, не надав належних і достатніх доказів того, що станом на час формування та направлення повістки № 7536754 саме адреса: АДРЕСА_1 була законною адресою для направлення позивачу поштової повістки.

Сам по собі факт повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній» не може бути визнаний достатнім доказом належного оповіщення особи, якщо не встановлено, що поштове відправлення було направлене за адресою, за якою відповідно до вимог Порядку № 560 воно повинно було бути направлене.

Положення пункту 41 Порядку № 560 щодо правових наслідків повернення поштового відправлення не можуть тлумачитися окремо від вимог пункту 34 цього ж Порядку щодо належної адреси направлення повістки.

Інше тлумачення фактично означало б можливість визнання особи належним чином оповіщеною незалежно від того, чи була повістка направлена за адресою, визначеною законодавством.

Суд також бере до уваги доводи позивача щодо невідповідності поштових документів, наданих відповідачем, та необхідності встановлення їх зв`язку саме з повісткою № 7536754.

Таким чином, відповідачем не доведено належного оповіщення позивача про необхідність прибуття 17.06.2026 за повісткою № 7536754.

За відсутності належного підтвердження оповіщення позивача про конкретний виклик відсутні достатні правові підстави вважати доведеним факт вини позивача у неприбутті за таким викликом.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на відомості АІТС «Оберіг» як на достатню та безумовну підставу для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Самі відомості з інформаційних систем відповідача не усувають суперечність щодо адреси позивача, на яку була направлена повістка, та не підтверджують належного його оповіщення.

Суд також враховує, що позивач, 16.07.2026 уточнив свої військово-облікові дані, тим самим фактично вжив заходів для виконання відповідного військово-облікового обов`язку.

Суд наголошує, що визначальним для вирішення цієї справи є не сам факт подальшого уточнення даних, а недоведеність відповідачем належного оповіщення позивача про конкретний виклик, невиконання якого покладено в основу оскаржуваної постанови.

Окремо суд оцінює доводи позивача щодо повноважень особи, яка винесла оскаржувану постанову.

Згідно зі статтею 235 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у межах визначеної законом компетенції. Від імені відповідного органу справи розглядають уповноважені посадові особи.

Оскаржувана постанова підписана ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Позивач заперечує наявність у ОСОБА_2 повноважень на винесення постанови саме від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на дані протоколу перевірки електронного підпису, відповідно до яких сертифікат електронного підпису вказаної особи пов`язаний з ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідачем в свою чергу не надано суду належного документа, який би усував зазначені сумніви щодо повноважень ОСОБА_2 на момент винесення постанови.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами як факт належного оповіщення позивача про виклик 17.06.2026, так і належну компетенцію посадової особи, яка винесла оскаржувану постанову.

З огляду на наведене суд вважає, що в матеріалах справи відсутня достатня сукупність належних, допустимих та достовірних доказів, яка б давала підстави для беззаперечного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням установленої судом недоведеності належного оповіщення позивача про виклик за повісткою № 7536754, відсутності належного доказу визнання позивачем саме факту неприбуття за цією повісткою, а також недоведеності належних повноважень посадової особи, яка винесла оскаржувану постанову, суд доходить висновку про протиправність постанови № R638086 від 18.07.2026 року.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови № R638086 від 18.07.2026 підлягають задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивача доведеного складу адміністративного правопорушення.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Зважаючи на викладене представником позивача, суд вважає за можливе питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Петракова Володимира Анатолійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Скасувати постанову №R638086 від 18.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.7 ст. 139 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_10

Суддя Т.О.Каращук