Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №939/2336/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/12098/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 939/2336/25

02 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Стасенка Г.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"звернувся до Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14 січня 2024 року уклали кредитний договір (оферту) № 14.01.2024-100000101.

Вказував, що відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14 січня 2024 року, строком на 42 дні.

Зазначав, що відповідно до умов кредитного договору № 14.01.2024-100000101 від 14 січня 2024 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 14 січня 2024 року; сума кредиту - 12 000 грн; строк, на який надається кредит, - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 24 лютого 2024 року; період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, та не може бути збільшена в односторонньому порядку.

Також зазначав, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої - плата за надання кредиту, становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Вказував, що графіком платежів передбачено сплату суми кредиту трьома платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у розмірах: перший платіж - 5 848 грн 88 коп., другий платіж - 5 848 грн 88 коп., третій платіж - 5 848 грн 88 коп., а комісія сплачується одним платежем у розмірі 1 800 грн.

Зазначав, що пунктом 3.1 кредитного договору передбачено обов`язок кредитодавця надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію.

Відповідно до пункту 3.2 договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Посилався на те, що відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, а спосіб надання коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_6.

Зазначав, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 18 839 грн 95 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн, заборгованості за процентами у розмірі 5 039 грн 95 коп. та комісії у розмірі 1 800 грн.

Позивач також зазначав, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

У зв`язку із викладеним просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.01.2024-100000101 від 14 січня 2024 року у розмірі 18 839 грн 95 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року позов ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 14.01.2024-100000101 від 14 січня 2024 року в розмірі 18 839 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 95 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 14 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.01.2024-100000101, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 000 грн строком кредитування 42 дні до 24 лютого 2024 року, зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки у розмірі 1 % за один день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту - 1 800 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку та жодних заперечень щодо позову суду не надав, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бородянського районного суду від 16.04.2026 та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу в разі необхідності залучення адвоката.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про наявність у Бородянському районному суді цивільної справи № 939/2336/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» він дізнався з повідомлення в застосунку «Дія», після чого звернувся до суду та отримав копію рішення від 16 квітня 2026 року про стягнення з нього, як він зазначає, неіснуючого боргу за кредитним договором від 14 січня 2024 року, за яким позивач нібито надав йому 12 000 грн.

Вказує, що повісток до суду він не отримував, оскільки певний час перебував на заробітках в іншому регіоні, про наявність цивільної справи дізнався тільки після того, як побачив рішення суду в «Дії», а саме рішення отримав у суді 14 травня 2026 року.

Зазначає, що, ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, стверджує, що ніколи не звертався за отриманням кредитних коштів і ніколи їх не отримував.

Вказує, що до позовної заяви не було подано роздруківки, відповідно до якої можливо було б установити, коли саме позивач перерахував йому кошти і на який рахунок.

Зазначає, що з позовної заяви вбачається, що позивач хоче стягнути з нього неіснуючий борг, а звідки у позивача взялися його анкетні дані, йому не відомо.

Вказує, що на момент нібито звернення для отримання вказаного кредиту у нього було відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» декілька рахунків, однак відповідно до наданих ним банківських роздруківок кошти від ТОВ «Споживчий центр» на його рахунки не надходили.

Зазначає, що якщо якісь шахраї використали його анкетні дані при отриманні кредитних коштів, це не доводить факту отримання ним указаних кредитних коштів.

Вказує, що позивач не надав належних доказів того, що він отримав якийсь кредит у позивача, а суд не витребував інформації щодо банківських карток на його ім`я чи рахунків, на які могли б надійти вказані кошти.

Апелянт звертає увагу на те, що в наданій суду квитанції про перерахування коштів зазначено одержувача та номер платіжного інструменту НОМЕР_7, який, за його твердженням, йому не належить і ніколи не належав.

Також зазначає, що вказане у матеріалах справи його нібито місце роботи « Ардіс » по вул. Драгоманова, 16 йому невідоме, як і нібито контактна особа ОСОБА_2 із зазначеним номером телефону.

Вказує, що у паспорті споживчого кредиту зазначено, що код підтвердження направлено на нібито його номер телефону НОМЕР_1 , хоча такого номера телефону він ніколи не мав. Вважає, що все це вказує на якісь шахрайські дії невстановлених осіб.

На обґрунтування своїх доводів посилається на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21.

Зазначає, що судом не перевірено всі обставини справи, у зв`язку з чим вважає рішення суду безпідставним та незаконним.

Просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року та відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог до нього повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач зазначає, що до суду першої інстанції ним були подані належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідач, заперечуючи укладення кредитного договору та видачу кредитних коштів, не надав належних доказів на спростування доводів позивача.

Вказує, що документи, які складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у смс-повідомленні на номер, указаний позичальником як фінансовий, та саме цей ідентифікатор був використаний для підписання договору.

ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що під час укладення кредитного договору відповідачем було проведено ідентифікацію через систему BankID Національного банку України, а внаслідок проходження багатофакторної автентифікації позивачу були передані дані, які однозначно ідентифікують відповідача.

Щодо видачі коштів відповідачу позивач вказує, що ним було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу, а надана квитанція є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та належним і допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження заявлених вимог надано, зокрема, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) (кредитної лінії), заявку кредитного договору № 14.01.2024-100000101 (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 14.01.2024-100000101 (кредитної лінії), паспорт споживчого кредиту, відомості щодо ідентифікації через систему BankID НБУ, довідку-розрахунок про стан заборгованості, квитанцію LiqPay, договір № 4507 про надання послуг у системі LiqPay від 01 листопада 2020 року.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (офертою) (кредитної лінії), дата набрання чинності пропозицією - 14 січня 2024 року, дата та час укладення - 14 січня 2024 року о 01:13.

У пропозиції зазначено, що електронний кредитний договір складається з електронних документів, які містять усі його істотні умови, а саме цієї пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.

Пропозиція містить зазначення про те, що ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E725.

У розділі «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис кредитодавця - КЕП ТОВ «Споживчий центр», а також міститься текст: «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний договір одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення). Для підписання та укладання договору введіть код з смс-повідомлення, яке було відправлене на ваш фінансовий номер НОМЕР_1», після чого зазначено ідентифікатор E725.

Заявка кредитного договору № 14.01.2024-100000101 (кредитної лінії) містить дату та час укладення - 14 січня 2024 року 01:13.

У заявці позичальником зазначено ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 08 вересня 2022 року, орган, що видав, 3223, а також реквізити електронного платіжного засобу для надання коштів за договором - НОМЕР_6.

Відповідно до заявки кредит позичальнику надається на таких умовах:

дата надання/видачі кредиту - 14.01.2024;

сума кредиту - 12 000 грн 00 коп.;

строк, на який надається кредит, - 42 дні з дати його надання;

дата повернення (виплати) кредиту - 24.02.2024;

період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту, надалі - черговий період;

процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, та не може бути збільшена в односторонньому порядку;

денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту; у заявці наведено розрахунок: 1,1 % = (5546,64 / 12000) / 42 ? 100 %;

проценти, економічна сутність яких визначена як плата за користування кредитом, розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші, або залишку від усієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку;

комісія, пов`язана з наданням кредиту, економічна сутність якої - плата за надання кредиту, становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн 00 коп.

Графіком платежів передбачено, що проценти, розраховані за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; сума кредиту сплачується трьома платежами: перший - 5 848 грн 88 коп., другий - 5 848 грн 88 коп., третій - 5 848 грн 88 коп.; комісія сплачується одним платежем у розмірі 1 800 грн 00 коп.

В заявці також зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку за кредитом 20 413,75 %, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача 17 546,64 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 5 546,64 грн.

Неустойка відповідно до умов заявки визначена у розмірі 120 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У заявці зазначено, що способом ідентифікації та верифікації споживача є отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 14.01.2024-100000101 датована 14 січня 2024 року 01:13 та містить ті самі відомості щодо позичальника, реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_6 та основних умов кредитування.

В акцепті також зазначено електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , погоджений канал комунікації - смс-інформування на фінансовий номер НОМЕР_1, а також міститься текст про підписання акцепту одноразовим ідентифікатором, який був відправлений на фінансовий номер НОМЕР_1, та значення одноразового ідентифікатора E725.

Матеріали справи містять роздруківку відомостей щодо ідентифікації через систему BankID, у якій зазначені прізвище ОСОБА_1 , ім`я ОСОБА_1 , по батькові ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також номер телефону НОМЕР_4 , дата 2024-01-13, фактичне місце проживання та місце проживання за реєстрацією: АДРЕСА_2 , та відомості про паспорт № НОМЕР_2 .

Отже, відомості щодо BankID містять номер телефону НОМЕР_5 , тоді як у пропозиції, заявці та акцепті як фінансовий номер, на який направлено одноразовий ідентифікатор E725, зазначено інший номер телефону - НОМЕР_1 .

Згідно з квитанцією LiqPay ID операції 2414758016, дата і час операції - 14 січня 2024 року 01:14, сума та валюта операції - 12 000,00 UAH, призначення платіжної операції - «Видача за договором №14.01.2024-100000101», платник - «Швидкий кредит», отримувач - VISA, номер платіжного інструменту - НОМЕР_7.

При цьому зазначена квитанція не містить прізвища, ім`я, по батькові отримувача коштів чи інших відомостей, які дають можливість ідентифікувати ОСОБА_1 як власника рахунку або держателя платіжного інструменту, на який здійснено переказ.

Матеріали справи містять договір № 4507 про надання послуг у системі LiqPay від 01 листопада 2020 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр», відповідно до якого банк надає клієнту дистанційне обслуговування та фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, у тому числі послугу «Масові виплати».

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.01.2024-100000101 від 14 січня 2024 року позивачем визначено: 12 000 грн - основний борг, 5 039 грн 96 коп. - проценти, 1 800 грн - комісія за надання кредиту, разом 18 839 грн 96 коп.; проценти за кредитом нараховані за період з 14 січня 2024 року по 24 лютого 2024 року.

Разом із тим у позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути 18 839 грн 95 коп., у тому числі 5 039 грн 95 коп. процентів.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; такий ідентифікатор може передаватися засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі.

За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується у відповідному порядку; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі та ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено способи підписання електронного правочину, серед яких, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Чинний текст статті 81 ЦПК України містить саме такий розподіл обов`язку доказування.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24, провадження № 61-8095св25, зазначено, що у спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором. Верховний Суд також звернув увагу на необхідність установлення того, чи належав відповідачу телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, та чи були грошові кошти перераховані на банківську картку саме відповідача.

У справі, яка переглядається, ТОВ «Споживчий центр» на підтвердження укладення кредитного договору надало пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), у яких зазначений одноразовий ідентифікатор E725.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що надані позивачем документи взагалі не містять одноразового ідентифікатора, не відповідають матеріалам справи.

Разом із тим сама по собі наявність у сформованих позивачем документах одноразового ідентифікатора E725 не є достатньою для встановлення того, що цей ідентифікатор був отриманий та використаний саме ОСОБА_1 .

Зі змісту пропозиції, заявки та акцепту вбачається, що одноразовий ідентифікатор E725 для підписання кредитного договору був направлений на фінансовий номер НОМЕР_1.

У той же час матеріали справи містять відомості щодо ідентифікації ОСОБА_1 через систему BankID НБУ, в яких зазначено інший номер телефону - НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі прямо заперечує належність йому номера телефону НОМЕР_1 та зазначає, що такого номера телефону він ніколи не мав.

Доказів, які б підтверджували, що номер телефону НОМЕР_1 станом на 14 січня 2024 року належав ОСОБА_1 , був його фінансовим номером або перебував у його користуванні, матеріали справи не містять.

Позивач не надав журналу подій інформаційно-комунікаційної системи, відомостей оператора електронних комунікацій, технічного підтвердження направлення та отримання саме ОСОБА_1 смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором E725 або інших доказів, які б пов`язували використання цього одноразового ідентифікатора саме з відповідачем.

Посилання ТОВ «Споживчий центр» у відзиві на проходження відповідачем ідентифікації через BankID НБУ саме по собі цього висновку не спростовує.

Колегія суддів враховує, що надані позивачем відомості BankID містять персональні дані ОСОБА_1 , його паспортні дані, адресу та номер телефону НОМЕР_5 .

Однак відомості щодо проходження ідентифікації через BankID не містять даних, які підтверджують, що інший номер телефону - НОМЕР_1 , на який відповідно до документів позивача було направлено одноразовий ідентифікатор E725, належав ОСОБА_1 , а також не підтверджують фактичного отримання ним такого коду та вчинення саме ним дій з акцепту спірного кредитного договору.

За таких обставин твердження ТОВ «Споживчий центр» у відзиві на апеляційну скаргу про те, що відповідач не заперечує належність йому відповідного засобу зв`язку, не відповідає змісту апеляційної скарги, в якій ОСОБА_1 прямо зазначає, що номер НОМЕР_1 йому ніколи не належав.

Саме лише зазначення в електронних документах персональних даних ОСОБА_1 , його паспортних даних та РНОКПП не усуває необхідності доведення того, що волевиявлення на укладення конкретного кредитного договору виходило саме від відповідача.

Не підтверджено належними та достатніми доказами і факт надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 .

З квитанції LiqPay від 14 січня 2024 року вбачається здійснення платіжної операції на суму 12 000 грн на платіжний інструмент НОМЕР_7.

У заявці та акцепті зазначено реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_6. Водночас матеріали справи не містять документа банку-емітента або іншого доказу, який би підтверджував, що платіжний засіб із такими реквізитами станом на 14 січня 2024 року належав саме ОСОБА_1 .

Квитанція LiqPay підтверджує факт здійснення платіжної операції на зазначений у ній платіжний інструмент, однак не містить відомостей про власника відповідного банківського рахунку або держателя платіжного засобу, а тому сама по собі не підтверджує отримання саме ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 12 000 грн.

Посилання ТОВ «Споживчий центр» на те, що повний номер банківської картки та інформація про рух коштів становлять банківську таємницю і не можуть бути самостійно отримані позивачем, не звільняють останнього від установленого статтями 12, 81 ЦПК України обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Сам факт наявності законодавчих обмежень щодо доступу небанківської фінансової установи до інформації, яка становить банківську таємницю, не дає підстав вважати доведеною належність певного платіжного засобу відповідачу за відсутності доказів такої належності.

Клопотань про витребування від банку-емітента відомостей, які б підтвердили належність платіжного засобу НОМЕР_6 саме ОСОБА_1 , позивач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв. При цьому суд не зобов`язаний замість позивача збирати докази, необхідні для доведення заявлених ним позовних вимог.

Не заслуговує на увагу і посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що у разі невідповідності даних отримувача платіжна операція не могла б відбутися. Здійснення платіжної операції підтверджує лише факт зарахування коштів за реквізитами, за якими така операція була ініційована, однак за відсутності відомостей про власника відповідного платіжного засобу не дає підстав для висновку, що отримувачем коштів був саме ОСОБА_1 .

Так само твердження позивача про те, що відповідач повинен був надати докази неналежності йому номера телефону, платіжного засобу або докази неотримання кредиту, фактично перекладає на відповідача обов`язок доведення відсутності обставин, які позивач зобов`язаний довести як підставу своїх вимог.

Неподання відповідачем відзиву на позов у суді першої інстанції також не звільняло ТОВ «Споживчий центр» від доказування обставин, якими обґрунтовані його позовні вимоги.

Тому висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, зокрема з тих підстав, що відповідач не подав заперечень щодо позову, не відповідає встановленому цивільним процесуальним законом розподілу обов`язку доказування.

При цьому колегія суддів не встановлює факту вчинення шахрайських дій третіми особами та не робить висновку про те, кому фактично належали номер телефону НОМЕР_1 або платіжний засіб НОМЕР_6, оскільки такі обставини не є необхідними для вирішення заявленого позову.

Вирішальним для розгляду цієї справи є те, що ТОВ «Споживчий центр», звертаючись з вимогою про стягнення заборгованості саме з ОСОБА_1 , повинно було належними та достатніми доказами підтвердити виникнення кредитного зобов`язання саме у відповідача та виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів саме цій особі. Таких доказів матеріали справи не містять.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що кредитний договір № 14.01.2024-100000101 від 14 січня 2024 року був укладений саме ОСОБА_1 та що останній отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредит у розмірі 12 000 грн, ґрунтуються на обставинах, належне доказове підтвердження яких у матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Чинна редакція ЦПК України станом на час апеляційного перегляду містить ці повноваження апеляційного суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції визнав установленими обставини укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 та отримання ним кредитних коштів, які належними та достатніми доказами не підтверджені.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову сплачений ТОВ «Споживчий центр» судовий збір за подання позовної заяви відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

З огляду на вище викладене з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542,00 грн.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню

Головуючий: Судді: