Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №373/2517/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 373/2517/25

номер провадження: 22-ц/824/6910/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Петриної Олени Іванівни на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року у складі судді Панченко О.М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №447550, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. строком на 365 днів. ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на вказану відповідачем платіжну картку. Водночас ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув та проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив.

Позивач вказував, що згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 01 лютого 2024 року становить 70 939 грн 72 коп., з яких: 11 543 грн 83 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 59 395 грн 89 коп. - заборгованість за процентами.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 447550 від 12 жовтня 2022 року. Направлена відповідачу 12 серпня 2025 року досудова вимога про погашення кредитної заборгованості залишилася без виконання.

Крім того, позивач зазначав, що у зв`язку зі зверненням до суду ним понесено судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

З урахуванням наведеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 447550 від 12 жовтня 2022 року в загальному розмірі 70 939 грн 72 коп., з яких: 11 543 грн 83 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 59 395 грн 89 коп. - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Петрина О.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам укладення кредитного договору в електронній формі, перерахування відповідачу кредитних коштів, часткового виконання ним зобов`язань та фактичного визнання заборгованості.

Стверджує, що 12 жовтня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір про надання споживчого кредиту № 447550, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. Зі сторони відповідача договір підписано електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на повідомлений ним номер мобільного телефону. Наявна у матеріалах справи довідка про ідентифікацію клієнта підтверджує особу відповідача, номер телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор, та використання цього ідентифікатора для підтвердження згоди з умовами договору.

Вказує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, електронний договір, укладений із використанням логіна, пароля або одноразового ідентифікатора, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а використання одноразового пароля підтверджує прийняття особою відповідної пропозиції.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитним договором № 447550 від 12 жовтня 2022 року, у зв`язку з цим визнав факт укладення договору та існування боргу. На підтвердження цього посилається на постанови Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 та від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17, у яких зазначено, що часткова сплата основного боргу або інших нарахованих сум може свідчити про визнання боржником свого зобов`язання.

Вказує, що відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, кошти мали надаватися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку відповідача з маскою НОМЕР_1 . На підтвердження виконання кредитодавцем цього обов`язку до матеріалів справи долучено лист-повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25 березня 2025 року № 20250325-84, відповідно до якого 12 жовтня 2022 року на зазначену картку успішно перераховано 15 000 грн 00 коп.

Зазначає, що відповідно до пункту 10 Положенняпро додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, номер електронного платіжного засобу зазначається у форматі перших шести та останніх чотирьох цифр, а решта цифр приховується. Тому використання маски картки НОМЕР_1 відповідає нормативним вимогам і не свідчить про неможливість ідентифікації платіжного засобу.

Стверджує, що лист-повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» містить усі необхідні реквізити електронного розрахункового документа, зокрема дату і номер, номери транзакцій у системах ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Селфі Кредит», Session ID, сайт торговця, код авторизації, банк-еквайр, призначення платежу та суму операції. При цьому ТОВ «ПЕЙТЕК» є фінансовою установою, яка на підставі ліцензії Національного банку України має право надавати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Зазначає, що суд першої інстанції, маючи сумніви щодо існування договірних відносин між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ПЕЙТЕК», міг витребувати відповідний договір. Водночас відповідач відзиву на позов не подав, факту укладення кредитного договору та отримання коштів не заперечував, а позивача про необхідність подання додаткових доказів повідомлено не було. Крім того, договір між зазначеними товариствами підтверджував би лише наявність між ними цивільних правовідносин, тоді як безпосереднє перерахування коштів підтверджується листом-повідомленням.

Звертає увагу, що в ухвалі від 11 вересня 2025 року про витребування доказів суд першої інстанції помилково зазначив суму кредиту 1 500 грн 00 коп. замість 15 000 грн 00 коп. Унаслідок цієї описки АТ «ВСТ БАНК» повідомило про відсутність 12 жовтня 2022 року операції із зарахування саме 1 500 грн 00 коп. Водночас банк підтвердив, що картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 та є засобом доступу до його рахунку, тобто належність відповідачу картки, зазначеної у кредитному договорі та листі-повідомленні, була встановлена.

Наголошує, що відповідь банку АТ «ВСТ БАНК» про відсутність операції на суму 1 500 грн 00 коп. не спростовує факту перерахування відповідачу 15 000 грн 00 коп. Суд, допустивши описку в ухвалі про витребування доказів, мав усунути її шляхом повторного витребування інформації щодо належної суми, а не покладати негативні наслідки власної процесуальної помилки на позивача.

З огляду на наведене вважає, що суд формально підійшов до оцінки доказів, не з`ясував усіх обставин справи та передчасно дійшов висновку про недоведеність факту надання кредитних коштів. На переконання заявника, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують укладення кредитного договору № 447550 від 12 жовтня 2022 року, отримання відповідачем кредитних коштів, часткове виконання ним зобов`язань та наявність заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 70 939 грн 72 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір №447550 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» шляхом інформаційно-технологічного супроводу товариства на ВЕБ-сайті - направлення коду підтвердження на номер мобільного телефону споживача, який вказує споживач при вході (реєстрації) на сайті товариства. За умовами цього договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором (п.1.3 кредитного договору). Строк кредиту 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 11 днів (п.1.4 кредитного договору).

Згідно з п.9.2 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.4.4.1 кредитного договору).

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з пунктами 1.5.1, 1.5.2 кредитного договору, нарахування процентів здійснюється за стандартною або зниженою процентною ставкою. Відповідно до положень договору, якщо клієнт до визначеної у кредитному договорі дати, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме, повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Додаток №1 до договору №447550 містить таблицю графіку платежів за кредитом та значення розрахунків за кредитом за період 12 жовтня 2022 року - 10 жовтня 2023 року, відповідно до якого сума платежів за розрахунковий період становить 134 790 грн 00 коп., сума процентів за користування кредитом - 119 790 грн 00 коп.; реальна річна процентна ставка складає 132 677,86 % річних; загальна вартість кредиту складає 134 790 грн 00 коп. (а.с.31-32).

Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг від 12 жовтня 2022 року містить згоду ОСОБА_1 за зобов`язаннями за договором про надання споживчого кредиту №447550 від 12 жовтня 2022 року (а.с.34).

Довідка про ідентифікацію клієнта містить інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону та дані про одноразовий ідентифікатор - ЕЦП позичальника (Т381) (а.с.34-зворот).

Копія паспорта споживчого кредиту містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та містить електронний підпис ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Т381 (а.с.32-33).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №447550 від 12 жовтня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» станом на 01 лютого 2024 року складає за тілом кредиту у розмірі 11 543 грн 83 коп.; заборгованість за процентами - 59 395 грн 89 коп., а всього 70 939 грн 72 коп. Також з даного розрахунку видно, що первинна сума видачі кредиту була здійснена 12 жовтня 2022 року у розмірі 15 000 грн 00 коп. (а.с.36-42).

У відповідності до листа від 25 березня 2025 року за №20250325-84, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладений договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03 травня 2022 року. Відповідно до зазначеного договору, 12 жовтня 2022 року було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта на суму 15 000 грн 00 коп., маска картки НОМЕР_1 , також вказано номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» та в системі ТОВ «Селфі Кредит», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.35-зворот).

У справі встановлено, що 01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024, за умовами якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення права вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п. 6.2.3 договору факторингу, права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників за формою додатку 2 цього договору та виконання фактором вимог п.7.2 договору.

Згідно з п.п.7.1, 7.2 договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2 262 377 грн 25 коп. Фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування клієнту грошових коштів у сумі, що зазначена в п. 7.1 цього договору, протягом 2 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

Позивачем надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 447550 від 12 жовтня 2022 року.

01 лютого 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року (а.с.48-зворот).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 74875 від 01 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Селфі Кредит» 2 262 377 грн 25 коп. згідно договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року (а.с.49).

Позивачем направлено досудову вимогу на адресу місця проживання відповідача, яку він вказав в анкетах на отримання кредиту, в якій товариство просило виконати зобов`язання перед позивачем за договором № 484028 від 11 листопада 2022 року та погасити заборгованість у сумі 70 939 грн 72 коп. (а.с.49-зворот).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч.2 ст.639 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також за правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 жовтня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 447550. Зазначений договір укладено з дотриманням вимог ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію»: кредитодавцем його засвідчено кваліфікованою електронною печаткою, а позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст.12 цього Закону такий електронний договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із копій кредитного договору та довідки про ідентифікацію клієнта вбачається, що ОСОБА_1 пройшов реєстрацію та ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит», надавши свої прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію і номер паспорта, дату його видачі, адресу місця проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти. Після цього кредитодавець надіслав на зазначений відповідачем номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор Т381, який ОСОБА_1 використав для підтвердження прийняття умов і підписання кредитного договору.

Ідентифікацію ОСОБА_1 , як споживача фінансових послуг, на вебсайті товариства проведено відповідно до вимог закону, оскільки під час реєстрації в особистому кабінеті він повідомив кредитодавцю свої паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу місця проживання та адресу електронної пошти, а волевиявлення щодо укладення договору підтвердив отриманим на вказаний номер телефону одноразовим ідентифікатором Т381.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять даних про оспорення сторонами або визнання у встановленому законом порядку недійсним договору про надання споживчого кредиту № 447550 від 12 жовтня 2022 року чи договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року.

Факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. строком на 365 днів, підтверджується копією договору та додатків до нього, інформаційним повідомленням споживача фінансових послуг і довідкою про ідентифікацію клієнта.

Перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим договором підтверджується договором факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом із Реєстру боржників та платіжною інструкцією № 74875 від 01 лютого 2024 року про перерахування фактором на користь первісного кредитора 2 262 377 грн 25 коп.

Зазначені обставини відповідачем не заперечені та не спростовані. Отже, відповідно до закріпленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину зазначені договори є правомірними та породжують передбачені ними цивільні права й обов`язки, зокрема право позивача вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 447550 від 12 жовтня 2022 року та перерахування йому кредитних коштів у розмірі 15 000 грн 00 коп. Суд урахував, що копія договору не містить електронного підпису відповідача, а лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25 березня 2025 року № 20250325-84 не дає змоги ідентифікувати власника картки, не містить її повного номера та посилання на відповідний кредитний договір. Крім того, за інформацією АТ «ВСТ БАНК» 12 жовтня 2022 року кошти в розмірі 15 000 грн 00 коп. на належний ОСОБА_1 рахунок не зараховувалися. Поданий позивачем розрахунок заборгованості суд визнав внутрішнім документом кредитора, який не є первинним бухгалтерським документом і самостійно не підтверджує отримання кредиту та виникнення заборгованості. З огляду на недоведеність підстав позову суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору за власною ініціативою, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, з метою підтвердження фактичного надання ОСОБА_1 кредитних коштів представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заявив клопотання про витребування від банківської установи інформації про належність відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , успішність здійсненої 12 жовтня 2022 року о 23 год 22 хв. транзакції, зарахування коштів на відповідний рахунок та проведення верифікації власника картки.

Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року зазначене клопотання задоволено та витребувано відповідну інформацію у ПАТ «БАНК ВОСТОК» (а.с.63).

Разом з тим суд першої інстанції в ухвалі про витребування доказів помилково зазначив суму транзакції 1 500 грн 00 коп., замість 15 000 грн 00 коп., які передбачені кредитним договором № 447550 від 12 жовтня 2022 року, оскільки у матеріалах справи сума 1 500 грн 00 коп. взагалі не фігурує та не узгоджується із жодним з наданих доказів.

Натомість у кредитному договорі, додатках до нього, розрахунку заборгованості, листі-повідомленні ТОВ «ПЕЙТЕК» та клопотанні представника позивача про витребування доказів послідовно зазначено суму кредиту і відповідної транзакції в розмірі 15 000 грн 00 коп.

Отже, зазначення в ухвалі Переяславського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року суми 1 500 грн 00 коп. є очевидною технічною помилкою суду, допущеною під час постановлення ухвали, а не наслідком суперечностей у доводах позивача чи поданих ним доказах.

На виконання вказаної ухвали суду, АТ «ВСТ БАНК» надало відповідь саме в межах сформульованого судом запиту та повідомило про відсутність 12 жовтня 2022 року операції із зарахування 1 500 грн 00 коп. Одночасно банк підтвердив, що платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 як засіб доступу до банківського рахунку № НОМЕР_3 , а верифікацію особи її власника проведено у відділенні банку (а.с.80).

Отже, надана банком інформація стосувалася виключно операції на суму 1 500 грн 00 коп. і не містила відомостей про відсутність або неуспішність транзакції на суму 15 000 грн 00 коп. Відсутність операції на одну суму не може підтверджувати відсутність операції на іншу суму.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково витлумачив відповідь банку як доказ неперерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 000 грн 00 коп. та фактично поклав на позивача негативні наслідки допущеної неточності в ухвалі суду першої інстанції про витребування доказів.

Натомість листом-повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 25 березня 2025 року № 20250325-84 підтверджено, що 12 жовтня 2022 року на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 успішно перераховано 15 000 грн 00 коп. Зазначений лист містить номери транзакцій у системах ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «Селфі Кредит», Session ID, код авторизації, відомості про банк-еквайр, призначення платежу, дату та суму операції (а.с.36-зворот).

Наведені в ньому дата, сума і реквізити платіжної картки повністю узгоджуються з умовами кредитного договору № 447550, зокрема з пунктом 2.1 щодо перерахування кредиту на картку № НОМЕР_1 , а також із розрахунком заборгованості, у якому відображено видачу 12 жовтня 2022 року кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп.

Таким чином, умови кредитного договору, відомості листа-повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК», розрахунку заборгованості та відповіді АТ «ВСТ БАНК» є взаємопов`язаними, які у сукупності підтверджують перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідь банку щодо відсутності операції на суму 1 500 грн 00 коп. цих доказів не спростовує, оскільки стосується іншої суми та була надана відповідно до змісту помилково сформульованого судом запиту.

Помилковим є також висновок суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати платіжну картку через зазначення частини її номера астерисками. У кредитному договорі та листі-повідомленні ТОВ «ПЕЙТЕК» зазначено картку з маскою НОМЕР_1 , тоді як АТ «ВСТ БАНК» підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку з повним номером НОМЕР_2. Перші шість і останні чотири цифри повного номера картки, повідомленого банком, повністю збігаються з відкритими цифрами її номера, зазначеними у кредитному договорі та листі-повідомленні ТОВ «ПЕЙТЕК». Отже, використання маски картки не перешкоджає її ідентифікації, а, навпаки, у поєднанні з інформацією банку дає змогу однозначно співвіднести зазначений у матеріалах справи платіжний засіб із карткою, емітованою на ім`я відповідача.

Крім того, зазначення номера платіжної картки у форматі перших шести та останніх чотирьох цифр із приховуванням проміжних знаків відповідає пункту 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113.

Тому сам факт маскування частини номера картки не може бути підставою для визнання відповідного доказу неналежним або для висновку про неможливість установити одержувача коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, наголосила на необхідності застосування стандарту більшої переконливості доказів, відповідно до якого обставина вважається доведеною, якщо висновок про її існування з урахуванням усієї сукупності поданих доказів є більш вірогідним, ніж протилежний висновок.

Застосовуючи зазначений стандарт доказування, колегія суддів ураховує, що кредитним договором передбачено перерахування 15 000 грн 00 коп. на картку з маскою НОМЕР_1 ; ТОВ «ПЕЙТЕК» підтвердило успішне перерахування 12 жовтня 2022 року саме 15 000 грн 00 коп. на картку з такою маскою; АТ «ВСТ БАНК» повідомило повний номер відповідної картки та підтвердило її належність ОСОБА_1 ; дата, сума і реквізити операції узгоджуються з кредитним договором та розрахунком заборгованості. Жодних доказів того, що зазначена у кредитному договорі та листі ТОВ «ПЕЙТЕК» картка належала іншій особі, матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність наведених доказів свідчать про належність платіжної картки ОСОБА_1 та перерахування на неї кредитних коштів значно більш вірогідним, ніж протилежний висновок. Суд першої інстанції оцінив позначення частини номера картки астерисками ізольовано від інших доказів, не зіставив відкриті цифри маски з повним номером картки, наданим банком, внаслідок цього дійшов помилкового висновку про недоведеність належності картки відповідачу.

Суд першої інстанції не оцінив у сукупності лист ТОВ «ПЕЙТЕК», умови кредитного договору, розрахунок заборгованості та підтверджену банком належність картки ОСОБА_1 , а також помилково ототожнив відсутність операції на суму 1 500 грн 00 коп. із неперерахуванням кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп. Унаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про недоведеність видачі кредитних коштів і відсутність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Отже, враховуючи, що факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів, виникнення та розмір заборгованості, а також перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором підтверджено належними доказами, які відповідачем не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 70 939 грн 72 коп., з яких: 11 543 грн 83 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 59 395 грн 89 коп. - заборгованість за процентами.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 447550 від 12 жовтня 2022 року в загальному розмірі 70 939 грн 72 коп.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання та розгляд позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. (а.с.58), а за подання апеляційної скарги - 3 633 грн 60 коп. (а.с.120).

Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 6 056 грн 00 коп.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів встановлено, що звертаючись із даним позовом позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в апеляційному суді представник позивача надав належним чином засвідчену копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. (а.с. 79).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з п. 1.2 договору від 01 липня 2025 року, цим договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені ст.ст. 43, 49, 64 ЦПК України, ст. 42, 46, 61 ГПК України. Виконавець має право вчиняти від імені клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів.

Як передбачено пунктом 1.3 договору, всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ із стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту.

Згідно з пунктом 1.4 договору про надання правової (правничої) допомоги 01 липня 2025 року, строк дії даного договору становить 3 роки. Строк може бути змінено шляхом укладення додаткової угоди.

Сторони погодили у пункті 2.3 договору від 01 липня 2025 року, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.4 договору, детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у акті наданих послуг.

Згідно з актом № 67 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. підписанням цього акту підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Згідно з пунктом 2 акту від 09 червня 2025 року виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0101 від 01 липня 2025 року: боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , кредитний договір № 777550 (а.с.52 зворот).

Відповідно до пункту 3 акту від 05 серпня 2025 року, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000 грн 00 коп.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Так, сторони договору визначили вартість послуг, необхідних для надання правничої допомоги у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з детального опису наданих послуг до акту № 67 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, АО «Апологет» виконав послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год), погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв), складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта, а всього 6 год 30 хв. (а.с.53).

Оцінюючи подані представником позивача докази на підтвердження понесених ним витрат у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката підтверджені.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.

Колегія суддів також ураховує, що суд першої інстанції направив ОСОБА_1 судову повістку разом із копіями ухвали Переяславського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року про відкриття провадження та позовної заяви з доданими до неї документами за наявною в матеріалах справи адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . 01 жовтня 2025 року поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції без вручення з відміткою поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується даними відстеження поштового відправлення (а.с.66).

Копію ухвали Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року про відкриття апеляційного провадження також було направлено ОСОБА_1 за цією самою адресою, однак поштове відправлення повернулося до апеляційного суду без вручення з аналогічною відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч.5 ст.130 ЦПК України).

За таких обставин судова кореспонденція, направлена ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання, вважається врученою відповідачу в порядку, встановленому ч.8 ст.128 ЦПК України. Крім того, представник відповідача - адвокат Красненко Ю.В. - отримав уточнене клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп. Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення процесуального документа представникові учасника справи вважається його врученням і такому учаснику. Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений як про розгляд справи, так і про заявлену позивачем вимогу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас відповідач не подав заперечень щодо заявленого розміру витрат, не заявив клопотання про їх зменшення та не навів доводів або доказів на підтвердження неспівмірності, необґрунтованості чи завищеності витрат у розмірі 8 000 грн 00 коп. За відсутності відповідного клопотання іншої сторони колегія суддів не має підстав зменшувати заявлену позивачем суму витрат з власної ініціативи.

Ураховуючи надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, характер і складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також відсутність заперечень відповідача, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8 000 грн.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Петриної Олени Іванівни задовольнити.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28 4-ий поверх; ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 939 (сімдесят тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28 4-ий поверх; ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: