Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №754/16621/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/16621/25 Головуючий у суді І інстанції: Скрипка О.І.

провадження №22-ц/824/7848/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26.04.2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема й в частині визначення виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. 31.05.2021 року на офіційному веб- сайті( vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/ або централізованого водовідведення у зв`язку з чим з 01.07.2021 року вказаний договір вважається укладеним.

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та централізованого відовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Жодних відмов від отримання послуг від них не надходило.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань із своєчасної оплати спожитих послуг за період з 01.01.2017 року по 31.07.2025 року з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення утворилась заборгованість в розмірі 59 939,70 грн, що складається з 57 973,40 грн - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 31,01 грн - заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку, 1935,29 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування. Крім того, з урахуванням положень ст.625 ЦК України здійснено нарахування 3 % річних в розмірі 6224,65 грн, інфляційних втрат в розмірі 31 819,12 грн та пені в розмірі 258,34 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, вищевказані суми, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 56 936,47 грн, заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 31,01 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 1935,29 грн, 3 % річних у розмірі 5 965,23 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 420,58 грн, пеню в розмірі 185,63 грн, а всього 95 464,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1471,19 грн, а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 19,43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1471,19 грн, а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 19,43 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення односторонній розрахунок позивача, без належної перевірки його достовірності, без дослідження первинних даних нарахувань та без встановлення істотних обставин, що впливають на сам факт та розмір заборгованості. Судом першої інстанції не витребувано і не досліджено: помісячний деталізований розрахунок із зазначенням бази нарахувань; дані щодо норм споживання; дані щодо кількості фактично проживаючих/зареєстрованих осіб; документи, що підтверджують фактичне користування послугами; докази застосування або незастосування пільг у розрахунку (відповідач ОСОБА_1 має другу категорію ЧАЕС - евакуйованої особи).

Також зазначала, що суд першої інстанції не встановив фактичне місце проживання відповідача та фактичне користування послугами.

Апелянт подає докази того, що ОСОБА_1 фактично проживала не у м. Києві, а у Київській області, м. Ржищів , з 01.09.2016 року по теперішній час.

Це підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним депутатом Ржищівської міської ради Київської області Журило О.В. від 18.12.2025 року, яким встановлено факт проживання ОСОБА_3 у м. Ржищів з 01.09.2016 року, а також проживання разом з нею сина ОСОБА_2 (відповідач у справі).

Додатково подається довідка, що ОСОБА_2 навчався на денній формі у Ржищівському індустріально-педагогічному технікумі/фаховому коледжі у період з 01.09.2017 року по 24.06.2021 року, що підтверджує тривале фактичне проживання/перебування домогосподарства у м. Ржищів (довідки опорного закладу освіти «Ржищівський ліцей «Лідер» Ржищівської міської ради Київської області №01, 02 від 07.01.2026 відповідно).

Між іншим апелянт періодично проживала в м. Києві однак за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором оренди житлового приміщення від 01.12.2016 який наразі є чиним та діючим.

Крім того, суд першої інстанції не дослідив питання наявності пільги ЧАЕС (категорія 2) та її впливу на розмір боргу.

Апелянт ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) та має право на пільгу 50% при оплаті житлово-комунальних послуг (у межах норм споживання), зокрема щодо послуг централізованого водопостачання та водовідведення. Однак, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зокрема вбачається відсутність будь-яких відомостей про застосування/незастосування пільги.

11 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцїі залишити без змін.

12 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 , підтримав доводи апеляційної скарги, та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

18 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від апелянта ОСОБА_1 , зокрема зазначаючи про те, що подана нею в суді першої інстанції заява про застосування строку позовної давності не була безумовним, повним та усвідомленим визнанням усіх позовних вимог, обставин нарахування боргу та факту фактично споживання послуг. Зміст заяви був пов`язаний виключно з застосування наслідків спливу строку позовної давності та констатацією наявності статусу співвласника квартири, і не свідчив про відмову від права заперечувати проти недоведності фактичного обсягу споживання та правильності ПрАТ «Київводоканал». Просила врахувати надані пояснення, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку з недоведеністю та відсутністю факту споживання послуг.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов`язання шляхом надання відповідачам централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення. Суд першої інстанції зокрема керувався ст.ст. 256-261, 267 ЦК України щодо позовної давності та її продовження на період карантину та воєнного стану, та прийшов до висновку, що в рамках позовної давності позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» має право на стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року. Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги разом за цей період має бути зменшено з 57 973,40 грн до 56 936,47 грн. Також, зменшенню підлягають нараховані за цей період 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі до 5 965,23 грн та 30 420,58 грн відповідно.

Також суд першої інстанції врахував, що відповідачам здійснено нарахування пені в загальному розмірі 258,34 грн за період з червня 2024 року по липень 2025 року. Однак оскільки з позовом позивач звернувся до суду 01.10.2025 року, то з урахуванням положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України, позивачем також пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 01.06.2024 року по 01.10.2024 року, а тому в цій частині вимог в розмірі 72,71 грн. належить відмовити і до стягнення підлягає 185,63 грн.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У постанові Верховного суду від 18.05.2020 року у справі № 176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Докази на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та наданим сторонами доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачі є споживачами послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем, а тому зобов`язані оплачувати їх вартість.

30.03.2020 року було прийнято Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30.06.2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15.03.2022, №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14.05.2025, №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія "Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Відповідно до пункту 1.1. договору позивач взяв на себе зобов`язання з надання відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 3.1. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київоводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з Товариством.

Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надаються житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.08.2025 року, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частинах, а саме по 1/2 (а.с. 26-27).

За даними Реєстру територіальної громади м.Києва від 06.10.2024 року, у вказаній квартирі також зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 45).

Відповідно до довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 16.09.2025 року № 10231/8/8/02-25 відповідачі мають заборговаіність за період з 01.01.2017 року по 31.07.2025 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 59 939,70 грн, з якої заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення - 57 973,40 грн, внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 31,01 грн та плата за абонентське обслуговування - 1935,29 грн. Крім того, у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач нарахував відповідачам 3% річних у розмірі 6224,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 819,12 грн та пеню у розмірі 258,34 грн (пеня нарахована за період з червня 2024 року по липень 2025 року) (а.с. 17, 18-20).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 56 936,47 грн, заборгованості зі сплати внеску за облуговування вузлів комерційного обліку в розмірі 31,01 грн, заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування у розмірі 1935,29 грн, а також нараховані на суму боргу 3% річних у розмірі 5965,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 30420,58 грн, пеню у розмірі 185,63 грн, з урахуванням позовної давності та строків її продовження на період карантину та воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачі фактично не проживали за адресою АДРЕСА_1 , з огляду на те, що відповідачка ОСОБА_1 фактично проживала не у м. Києві, а у Київській області, м. Ржищів , з 01.09.2016 року по теперішній час, що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеним депутатом Ржищівської міської ради Київської області, а відповідач ОСОБА_2 в свою чергу навчався на денній формі у Ржищівському індустріально-педагогічному технікумі/фаховому коледжі у період з 01.09.2017 року по 24.06.2021 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідачів до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявою про припинення надання послуг чи відмову від них.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідачі є співвласниками квартири ( АДРЕСА_1 ) та зареєстровані в ній, а тому, відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України право власності зобов`язує, а власник зобов`язаний утримувати належне йому майно та несе обов`язок сплачувати платежі, пов`язані з його утриманням, незалежно від факту проживання або причин непроживання у ньому, якщо інше не передбачено договором чи законом. Таким чином, постійне не проживання у квартирі не звільняє відповідачів від солідарного обов`язку сплатити заборгованість за надані послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) та має право на пільгу 50% при оплаті житлово-комунальних послуг (у межах норм споживання), зокрема щодо послуг централізованого водопостачання та водовідведення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 року № 1176 «Деякі питання надання житлових субсидії у грошовій формі» з лютого 2019 року в Україні запроваджено монетизацію житлової субсидії у грошовій готівковій та грошовій безготівковій формі. На сьогодні пільги на житлово-комунальні послуги надаються виключно у грошовій формі, що означає, що кошти надходять безпосередньо на банківські рахунки пільговиків або виплачуються через відділення поштового зв`язку.

Крім того, з розрахунку заборгованості з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який долучений до позовної заяви, в якому період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року в графі пільги відображені суми нарахувань пільг на які посилаються в апеляційній скарзі відповідач (а.с. 18).

Що стосується доводів апеляційної скарги про неналежне вирішення судом першої інстанції питання щодо строку позовної давності у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження відповідача ґрунтуються на невірному розумінні апелянта положень закону з даного приводу.

Питання щодо порядку застосування строку позовної давності у даних правовідносинах чітко регламентовано в Прикінцевих та Перехідних положеннях Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувався.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною в даному випадку слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українивизначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, суду першої інстанції правильно з відрахував строк позовної давності саме з квітня 2017 року, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача були порушені відповідачами.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «02» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Р.В. Березовенко

С.Г. Музичко