Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №372/255/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/255/26 Головуючий у суді І інстанції: Зінченко О.М.

провадження №22-ц/824/11012/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Бондарчука Юрія Вікторовича , який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи, яку зазначив, що ОСОБА_3 працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський» правонаступником якого є ПрАТ «Обухівське» мала право на земельну частку (пай) у землі колишнього радгоспу-комбінтау «Обухівське». Під час розпаювання земель ініціативною групою, оскільки ПрАТ «Обухівське» самоусунулось, ОСОБА_3 , як працівнику ПрАТ «Обухівське» було виділено земельну частку/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Обухівської міської ради Київської області. При жеребкуванні часток/паїв їй дісталася частка № НОМЕР_1 відповідно до схеми розпаювання земель ПрАТ, розміром 3,6200 га за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, яка знаходиться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області. ОСОБА_3 за життя не встигла реалізувати своє право на оформлення у власність земельної частки (паю) № НОМЕР_1 , розміром 3,6200 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, ОСОБА_3 право власності на земельну частку/пай не оформила через обставини, які не залежали від її волі та таке право не припинило існувати, а перейшла до її спадкоємців. Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є її онук - позивач ОСОБА_2 . Згідно з листом приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.П. від 10.02.2023 року від 10.02.2023 року №23/01-16, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Але оригінали правовстановлюючих документів на ім`я ОСОБА_3 щодо земельної частки (паю) № НОМЕР_1 , розміром 3,6200 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, відсутні, через що вирішення питання щодо оформлення у власність вказаного майна може бути вирішеного виключно в судовому порядку.

В зв`язку з цим позивач просив суд визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., РНОКПП: НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) №745, розміром 3,6200 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області,- в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на земельну ділянку частку (пай) № НОМЕР_1 , площею 3,6200 га за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Бондарчук Ю.В., який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Обухівське» подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що до позовної заяви позивачем було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав від 14.10.2024 року щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, що підтверджує відсутність запису про набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , замість чого земельна ділянка обтяжена правом постійного користування ПрАТ «Обухівське», що досі не припинене в порядку передбаченого частиною 5 статті 116 та статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Щодо набуття права комунальної власності територіальних громад на землі державної власності на підставі пункту 24 Розділу Х Земельного кодексу України з 27.05.2021 року скаржник зазначав, що відповідно до абзацу 9 та 10 пункту 24 Розділу Х Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Однак, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав від 14.10.2024 року щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, надана позивачем до матеріалів справи, чітко підтверджує відсутність державної реєстрації права комунальної власності щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, тож твердження суду про те, що розпорядником земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007 суперечить матеріалам справи.

Позивачем не доведено моменту отримання Приватним акціонерним товариством «Обухівське» акта на право колективної власності на землю, не доведено факту членства спадкодавця (власника акцій) ПрАТ «Обухівське», і позивача чи спадкодавця не було включено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, позаяк, той не видавався досі. А тому, скаржник вважає, що позивачем не доведено ані факту членства ПрАТ «Обухівське», ані факту включення до списку що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За життя бабуся позивача не набула права власності на земельну ділянку чи на земельний пай, а позивачем не може бути успадковане особисте нереалізоване право на земельну частку (пай), оскільки, земельна ділянка з кадастровими номерами 3223186600:04:007:0007 для товарного сільськогосподарського виробництва що розташована на території Обухівської міської ради Київської області державної власності, а державну власність позивач успадкувати не може.

06 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - адвоката Корзаченка В.М., просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача зазначав, що скаржник помилково ототожнює право на земельну частку (пай) з наявністю паперового бланка сертифіката чи рішенням органу приватизації про виділення ділянки в натурі. При цьому, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на частку (пай) мають члени підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта.

Зазначав, що право на земельну частку (пай) виникає не з моменту видачі чи вручення самого бланка сертифіката, а з моменту включення особи до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю відповідного підприємства, та наявності у неї статусу члена КСП/радгоспу на момент видачі акта.

Заперечуючи проти твердження скаржника, що земельна ділянка є державною чи комунальною власність, а суд не має права передавати її у приватну власність, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції цілком законно і справедливо застосував ст. 392 ЦК України та лише визнав за спадкоємцем вже існуюче право, яке спадкодавець ОСОБА_3 набула за життя в процесі розпаювання, але не встигла оформити. Землі, що перебувають у постійному користування ПрАТ «Обухівське» на підставі державних актів від 1996 року, підлягають приватизації саме її пайовиками, що підтверджено судовою практикою. Визнання права в порядку спадкування є єдиним дієвим способом захисту спадкових прав позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач, як спадкоємець за законом відносно майна померлої ОСОБА_3 має право спадкування в тому числі і права на земельну частку (пай), яку ОСОБА_3 набула за життя та відносно якого не встигла оформити правовстановлюючий документ. Право померлої на земельну частку (пай) виникло на законних правових підставах, до цього часу це право не припинялось і не оспорювалось, відсутність належного правовстановлюючого документа не позбавляє таких прав його спадкоємців. До складу спадщини згідно чинного законодавства входять усі права та обов`язки спадкодавця, в тому числі і щодо права на землю як пайщика ПрАТ «Обухівське».

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що згідно позову ОСОБА_3 працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є ПрАТ «Обухівське».

У лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1 327 га, для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01 грудня 1995 року. Вказаний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284 (а.с. 85-88 том 1).

Позивач у позовній заяві зазначив, що у процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ОСОБА_3 була внесена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). При жеребкуванні часток/паїв їй дісталася частка №745 відповідно до схеми розпаювання земель ПАТ, розміром 3,6200 га за кадастровим номером 3223186600:04:007:0007, яка знаходиться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно копій Протоколів загальних зборів №2 від 05.03.2010 року та №1 від 30.11.2013 р. було вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай) (а.19-32 том 1).

22.02.2014 року загальними зборами членів ПрАТ «Обухівське» було проведено розподіл земельних часток (паїв) шляхом жеребкування, результати розподілу оформили протоколом загальних зборів №3 з додатками до нього, а саме списком членів ПрАТ «Обухівське», які мають право на отримання земельної частки (паю) та схеми поділу с/г земель ПАТ «Обухівське» згідно проекту приватизації із зазначенням номерів їх власників (за списком).

Розпорядженням Обухівської районної Державної адміністрації Київської області №365 від 08.12.2015 затверджено проект приватизації земель ПрАТ «Обухівське» (а.с.16 том 1).

ОСОБА_3 за життя не встигла реалізувати своє право на оформлення у власність земельної частки (паю) № НОМЕР_1 , розміром 3,6200 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0007.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 06 квітня 2022 року (а.с. 11 том 1).

Згідно довідки вих.№28/02-14 від 01.02.2024 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. 10.08.2022 року була відкрита спадкова справа за №49/2022 до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоєцем за законом є її онук, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14 том 1).

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.П. від 20.09.2024 року №165/02-14, 11.08.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,6200 га кадастровий номер 3223186600:04:007:0007. Оскільки ОСОБА_2 не надав документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, йому було роз`яснено право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав (а.с.33-34 том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 372/3482/19 визнанао недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України від 1990 року (тут і надалі, у редакції станом на час отримання державного акту на право постійного користування землею) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України від 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України від 1990 року визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільгосппідприємствам, сільгоспкооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» регламентовано питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року. Виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), а також Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21 (провадження № 61-3067св22).

У пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

У пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 11 статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 372/2673/23.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Аналізуючи правові підстави набуття такої земельної частки (паю) у приватну власність, колегія суддів зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 392/1660/16-ц (провадження № 61-24311св18) та від 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17-ц (провадження № 61-36639св18).

З наданих суду письмових доказів та змісту позову не вбачається, що померла баба позивача - ОСОБА_3 була власником вказаної земельної ділянки, мала правовстановлюючий документ, який засвідчує її право власності на спірну земельну частку (пай), а також була внесена до списків осіб, які мають право на пай.

Під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) померла ОСОБА_3 не отримувала.

Рішень органів місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_3 на підставі статті 122 ЗК України з державної власності у приватну власність земельної ділянки, кадастровий номер 3223186600:04:007:0007, матеріали справи не містять.

За відсутності сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого районною (міською) державною адміністрацією, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай), право позивача на земельну частку (пай) не доведено згідно з частиною першою та другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Отже, відсутні підстави для реалізації прав Бондарчука Юрія Вікторовича на підставі статті 122 ЗК України, статей 328, 392 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеним Верховним Судом у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 712/2967/23 (провадження № 61-8074св24).

Таким чином, враховуючи, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів про підтвердження набуття його бабою - ОСОБА_3 права на спірну земельну ділянку (пай), площею 3,6200 га, кадастровий номер 3223186600:04:007:0007, для сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради, та в матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно підтверджували виникнення у позивача прав на вказану земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва на право власності на (пай) землю, в той же час відсутня відмова щодо видачі свідоцтва на земельну ділянку (пай).

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пунктом 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання апеляційної скарги судовий збір сплачений відповідачем у розмірі 1996,80 грн (а.с. 16 том 2).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,80 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бондарчука Юрія Вікторовича, який представляє інтереси Приватного акціонерного товариства «Обухівське» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1996 грн 80 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Обухівське», код ЄДРПОУ: 00857284, адреса: 08704, Київська обл., м. Обухів, мр-н. Яблуневий, 26.

Повний текст постанови складено «02» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Р.В. Березовенко

С.Г. Музичко