Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №758/2964/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 758/2964/26 Апеляційне провадження № 33/824/4197/2026Головуючий у суді першої інстанції - Павленко О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Закрито провадження за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись указаною постановою, в частині визнання винним та накладення стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 06.08.2026 ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом у повній мірі не було досліджені наявні в матеріалах справи докази та не надано їм відповідну правову оцінку.

Посилається на те, що на підтвердження виявлення ознак алкогольного сп`яніння не було залучено свідків, а відеофіксація проводилась неповно, епізодично. Долучений відеозапис є неповним, фрагментарним, а також не дає можливості розпізнати особу, якій було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп`яніння.

Вказує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні залишила вирішення вимог апеляційної скарги на розсуд суду.

У судове засідання 01.09.2026, призначене апеляційним судом для розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, про причини неявки у встановленому законодавством порядку апеляційний суд не сповістив.

При цьому, ОСОБА_1 було повідомлено за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, однак поштове повідомлення вручено не було у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Окрім цього, ОСОБА_1 було повідомлено засобами мобільного зв`язку, однак останнім повідомлення суду не було прийнято.

З огляду на викладене та за відсутності доказів на підтвердження неможливості неявки у судове засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за участі потерпілої та у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яку належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Убачається, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2026 в частині закриття провадження за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 фактично не оскаржується, а отже в апеляційному порядку не переглядається.

Що ж стосується притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд першої інстанції встановив, що 16.01.2026 о 17 год. 45 хв., водій ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, керував транспортним засобом «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стані сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками зокрема, але не виключно, наркотичного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена належними, допустимими та достатніми доказами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом переглянуто наявний в матеріалах справи відеозапис, з якого встановлено, що у ОСОБА_1 інспектором поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, оголошені водію, у зв`язку із чим було запропоновано пройти огляд з метою визначення стану сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився. Стан сп`яніння ОСОБА_1 не заперечував, при цьому вказував інспектору поліції: «а може не треба».

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння було зафіксовано відеозаписом, який було долучено до матеріалів справи.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку).

Зазначений пункт порядку вказує на можливість зафіксувати відмову водія від проходження огляду двома способами: із застосуванням технічних засобів відеозапису або в присутності двох свідків.

У даній справі, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду зафіксована за допомогою відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неповноти та епізодичності відеозапису, адже як простежується із наявного в матеріалах справи відеозапису - він є достатнім для вірної кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Твердження особи, яка притягається до відповідальності про неможливість ідентифікації особи, зафіксованої на відеозаписі, є безпідставними та спростовуються сукупністю інших доказів у справі. Долучений відеозапис чітко фіксує розмову працівників поліції з водієм та оголошення йому ознак алкогольного сп`яніння, а також конкретні відповіді ОСОБА_1 на питання інспектора поліції.

Вимога працівника поліції щодо проходження огляду на визначення стану алкогольного чи іншого сп`яніння, в разі зупинки транспортного засобу та наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язковою для виконання, задля спростування чи підтвердження відповідного стану сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Аргументи апеляційної скарги, які полягають в тому, що працівниками поліції при складанні протоколу не було роз`яснено ОСОБА_1 його прав і наслідків відмови від проходження огляду, апеляційний суд до уваги не приймає, з огляду на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що інспектором поліції роз`яснювались ОСОБА_1 його права, суть адміністративного правопорушення та наслідки відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння.

Відмовившись від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив п 2.5 ПДР України, яким імперативно встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, є доведеною поза розумним сумнівом.

При цьому, докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова суду є законною та мотивованою, а накладене на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, повністю відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП.

З огляду на викладене, слід зазначити, що доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інших, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі.

Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2026 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук