Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №359/6011/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ,03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 359/6011/26 Апеляційне провадження № 33/824/4194/2026Головуючий у суді першої інстанції - Шевченко О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Глебською Юлією Василівною, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого головним бухгалтером ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ»

до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної постанови висновки про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вказуючи на те, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з цим вказує, що ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» буде реалізовано своє право на судове оскарження в межах місячного строку, встановленого п. 56.19 ст. 56 ПК України, тому до остаточного вирішення спору судом у встановленому законодавством порядку факт допущення будь-яких податкових порушень не є доведеним та встановленим.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Глебська Ю.В. підтримала апеляційну скаргу, уточнивши вимоги скарги та просила оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, що 09.04.2026 у ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» (код ЄДРПОУ 37747547), за адресою: Київська область, Бориспільський район, с.Велика Олександрівка, вул. Соборна, буд. 59, було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» вчинив порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 3824399,20 гривень, у тому числі по періодах: листопад 2021 року на загальну суму 572103,71 гривень; грудень 2021 року на загальну суму 42705,45 гривень; жовтень 2023 року на загальну суму 969501,10 гривень; грудень 2023 року на загальну суму 91188,28 гривень; січень 2024 року на загальну суму 53339,64 гривень; листопад 2025 року на загальну суму 2088561,02 гривень; завищено від`ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 116366,60 гривень, у тому числі по періодах: грудень 2025 року на загальну суму 116366,60 гривень; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 3824399,20 гривень, у тому числі по періодах: листопад 2021 року на загальну суму 572103,71 гривень; грудень 2021 року на загальну суму 42705,45 гривень; жовтень 2023 року на загальну суму 969501,10 гривень; грудень 2023 року на загальну суму 91188,28 гривень; січень 2024 року на загальну суму 53339,64 гривень; листопад 2025 року на загальну суму 2088561,02 гривень

Визнаючи ОСОБА_1 винним суд першої інстанції вказав, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, кваліфіковані правильно, оскільки останній, будучи головним бухгалтером товариства, порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Кодекс України про адміністративне правопорушення визначає, що адміністративне правопорушення по своїм суб`єктивним властивостям - діяння чи бездіяльність, вчинені з певною ціллю і з певних мотивів. Ці органічно зв`язані між собою, взаємозалежні форми психічної активності створюють зміст суб`єктивної сторони правопорушення. Вина це є психічне ставлення особи в формі умислу або необережності до своїх дій і їх наслідкам. Вина - це обов`язкова умова адміністративної відповідальності.

Умисел - це відношення пізнавальної можливості і волі суб`єкта до вчиненого ним діяння. Його обов`язкові елементи, це повне усвідомлення протиправності скоєного діяння в його юридичних і соціально-побутових особливостях, передбачення антигромадських результатів свого діяння (бездіяльності), бажання або усвідомлене допущення настання вказаних наслідків. Відсутність умислу і необережності засвідчують про випадок - такому збігу життєвих обставин, при яких особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати властивостей вчиненого або не передбачала і не могла передбачати наслідків вчиненого діяння. Випадок і вина - це категорії взаємовиключні, а тому вчинення діяння або бездіяльності випадково не є умовою адміністративної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП імперативно визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2026 ГУ ДПС у Київській області було складено акт № 16436/10-36-07-03/37747547 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ».

28.04.2026 головним державним інспектором ГУ ДПС у м. Києві Ремовською Я.М. був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно головного бухгалтера ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» ОСОБА_1 .

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується зокрема, але не виключно, копією акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» № 16436/10-36-07-03/37747547 від 09.04.2026 та копією рішення ДПС України від 17.07.2026 № 18968/6/99-00-06-01-01-06 про залишення без задоволення скарги ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ».

Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу..

Згідно ст. 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявна у матеріалах справи копія акту документальної планової виїзної перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» подало свої заперечення щодо відомостей, викладених в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» № 16436/10-36-07-03/37747547 від 09.04.2026.

18.05.2025 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення залишити без змін висновки акту перевірки відносно ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ», що стало наслідком прийняття податкових повідомлень-рішень: №225720703 від 18.05.2026, № 225850703 від 18.05.2026, № 225910703 від 18.05.2026, № 22606/10-36-23-02 від 18.05.2026, № 225940703 від 18.05.2026.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» оскаржило їх до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.07.2026 № 18968/6/99-00-06-01-01-06, залишено без змін ППР ГУ ДПС у Київській області від 18.05.2026 № 225720703, № 225850703, № 225910703, № 22606/10-36-23-02, № 225940703, а скаргу без задоволення.

В свою чергу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

17.08.2026 ТОВ «АР БОРИСПІЛЬ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнанням протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 18.05.2026 № 225720703, № 225850703, № 225910703, № 22606/10-36-23-02, № 225940703.

Диспозиція ст. 163-1 КУпАП передбачає, зокрема, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Згідно абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 15 розд. ІІ Інструкції до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

ГУ ДПС у м. Києві до протоколу був доданий лише Акт перевірки, на підставі якого, у подальшому, були прийняті податкові повідомлення-рішення, які наразі оскаржуються, а відтак є неузгодженими і невиконуваними, до набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 викладеній у справі № П/811/2893/14А, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платників податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, зокрема і дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладених у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови не сплив, визначений законом строк оскарження податкових повідомлень-рішень, а отже до закінчення цього строку, податкове зобов`язання вважається неузгодженим і у платника податків відсутній обов`язок його виконання.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є помилковим, а отже, з огляду на те, що у діях останнього не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, подану від його імені та в його інтересах адвокатом Глебською Юлією Василівною - задовольнити частково.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук