Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №752/16365/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/16365/25 Головуючий у суді першої інстанції - Чекулаєв С.О.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10271/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шумейком Ярославом Віталійовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

встановив:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В обґрунтування свої вимог позивачка посилалася на те, що 27 серпня 2010 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 , який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року.

Сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом із позивачкою.

Позивачка вказувала, що діти перебувають на її утриманні, відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей не бере.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ними повноліття, а також у разі продовження навчання - до 23 років.

Відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував щодо стягнення з нього аліментів, однак не погоджувався з тим, що розмір аліментів має складати 1/3 частку від його заробітку. Просив позов задовольнити частково, стягнути з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку, а в задоволенні решти вимог відмовити

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (одна третя) частини від усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 29.06.2025 та до моменту досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в іншій частині позову відмовити.

У апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не урахував стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а лише врахував стан здоров`я позивачки по справі.

Так, судом було залишено поза увагою те, що відповідач мешкає наразі у Німеччині, має захворювання та інвалідність, що підтверджується рішенням Окружного суду м. Екернферде по справі №3 XVII 8168, Посвідченням особи з інвалідністю, видане Державним управління з охорони праці, соціальних справ та здоров`я - Шлезвіг/74144806, Рішенням про встановлення ступеня інвалідності інвалідності (GdB) 50.

Також, згідно з довідкою ВЛК №717 від 20.04.2024, відповідач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Крім цього, відповідач має кредитні зобов`язання на суму 1676 євро, що підтверджується кредитним договором, а також зобов`язання по позиці у розмірі 760 євро для орендної плати, не працює, офіційного доходу не має.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Встановлено, що сторони з 27 серпня 2010 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року.

Сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом із позивачкою.

Відповідачем зазначені обставини не оспорювалися.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України).

За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Із наданих сторонами доказів суд першої інстанції встановив, що, згідно з Медичним висновком №21 від 23.04.2025, дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має захворювання: інсулінозалежний цукровий діабет.

Також суд встановив, що відповідач проживає у Німеччині та є особою з інвалідністю.

Відповідач має грошові зобов`язання перед фізичною особою ОСОБА_5 за договором позики від 15.04.2025 у розмірі 1 676,00 євро із терміном погашення до 01.04.2026, а також затверджену 29.10.2024 Центром зайнятості Округу Рендебург-Екернферде позику на орендну плату в розмірі 760,00 євро із щомісячним утриманням для погашення позики в розмірі 28.15 євро.

Як вбчається з наданих відповідачем квитанцій сформованих у застосунку Monobank відповідач у період із 29.07.2025 по 06.11.2025 здійснив переказ грошових коштів у загальному розмірі 39 165,00 гривень на рахунок одержувача « ОСОБА_6 ».

Водночас доказів того, що отримувачем цих коштів є саме позивачка, а призначенням цих коштів було надання матеріальної допомоги на утримання спільних дітей матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх його видів заробітку, оскільки це буде складати необхідний мінімум для забезпечення їх утримання та розвитку.

Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано урахував вік відповідача, відсутність даних про те, що його стан здоров`я, матеріальне становище не дозволяє йому сплачувати у визначеному позивачем розмірі.

При визначенні розміру аліментів суд враховав стан здоров`я дочки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також те, що відповідач не надав доказів щодо розміру свого сукупного доходу в результаті чого суд позбавлений можливості встановити його матеріальний стан.

Сам по собі факт наявності інвалідності у відповідача не свідчить, що він не має доходу та можливості сплачувати аліменти на утримання своїх дітей.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період із 29.07.2025 по 06.11.2025 здійснив переказ грошових коштів у загальному розмірі 39 165,00 гривень на рахунок одержувача « ОСОБА_6 », що свідчить про наявність у нього доходу та про його фінансову можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Суд першої інстанції правильно відхилив надані відповідачем докази про наявні у нього грошові зобов`язання, оскільки зобов`язання перед фізичною особою за договором позики від 15.04.2025 у розмірі 1 676,00 євро, згідно графіку погашення припиняється 01.04.2026. При цьому, розмір щомісячних відрахувань на погашення позики на орендну плату становить лише 28,15 євро, що не має суттєвого впливу на майновий стан відповідача.

Доводи апеляційної скарги повністю повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, зводяться до незгоди позивача із розміром аліментів на утримання дітей, визначених судовим рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шумейком Ярославом Віталійовичем залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: В.А. Нежура

Судді: С.М. Верланов

Т.О. Невідома