Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №308/10239/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10239/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., представника позивача – Реви В. В. (в режимі відеоконференції), представника відповідача – адвоката Голянської Ю. А. (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», в інтересах якого діє представник, Рева Владислав Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», в інтересах якого діє представник, Рева Владислав Володимирович, звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме: штрафу за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 148 345,34 грн, пені за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 148,35 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2024 між ТОВ «Державний земельний банк» та ОСОБА_1 укладено Договір суборенди землі № 48/24 строком на 14 років.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240920-17189 від 24 жовтня 2024 року, передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 35,3092 га з кадастровим номером 2124883000:10:013:0007, цільове призначення — 01.01 «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться на території Середнянської селищної територіальної громади (Киблярівська сільська рада, контур 226) Ужгородського району Закарпатської області, без зміни цільового призначення.

Позивач стверджує, що є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 2124883000:10:013:0007 на підставі Договору оренди землі № 33/57-24-ДО/37 від 16.09.2024, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та згідно з п. 8.3.6 договору оренди землі наділений правом передачі земельної ділянки у суборенду виключно на конкурентних засадах.

Позивач наводить, що право суборенди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2024, номер запису 57734135, що підтверджує виникнення у відповідача речового права на земельну ділянку та дію договору в установленому законом порядку.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.2 договору розмір річної суборендної плати визначений за результатами земельних торгів та становить 102 200,00 грн без урахування податку на додану вартість. З урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків у розмірі 20 440,00 грн загальний розмір річної суборендної плати становить 122 640,00 грн.

Пунктом 4.5 договору встановлено такий порядок внесення суборендної плати:

- за перший рік суборенди – одноразово протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення договору;

- за неповний рік суборенди у 2025 році – одноразово не пізніше 31 жовтня 2025 року;

- за період суборенди з 01.01.2026 року та до завершення строку договору – до 25 січня кожного року суборенди.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.6 і 4.7 договору розмір суборендної плати не є фіксованим та підлягає щорічному коригуванню з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коефіцієнтів її індексації без необхідності укладення додаткових угод. Обов`язок самостійного обчислення та сплати зміненого розміру суборендної плати прямо покладений на суборендаря умовами договору.

Позивач повідомляє, що станом на 31.12.2025 заборгованість за договором була відсутня та розмір річної суборендної плати за 2026 рік становить 148 345,34 грн.

Покликаючись на положення договору, позивач стверджує, що суборендна плата за 2026 рік підлягала внесенню не пізніше 25.01.2026, однак враховуючи, що 25.01.2026 припало на неділю, останнім днем виконання грошового зобов`язання було 26.01.2026.

За твердженням позивача, відповідач у встановлений договором строк грошове зобов`язання не виконав, повну річну суборендну плату за 2026 рік у розмірі 148 345,34 грн останнім було сплачено лише 27.01.2026.

Позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором на один календарний день, подальше погашення основної суми зобов`язання не усуває факту його неналежного виконання та не припиняє обов`язку сплатити передбачені пунктом 4.9 договору штраф і пеню.

На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача штраф за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 148 345,34 грн та пеню за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 148,35 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт прострочення виконання грошового зобов`язання рівно на один календарний день та не заперечує проти стягнення пені у розмірі 148,35 грн, нарахованої за цей день згідно з п. 4.9 договору.

На думку відповідача заявлений до стягнення штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати є неспівмірним наслідкам незначного порушення, а тому підлягає суттєвому зменшенню судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідач покликається на практику Верховного Суду у справах щодо зменшення розміру неустойки (штрафу).

Відповідач просить врахувати, що він належним чином та своєчасно виконував грошові зобов`язання перед позивачем, прострочення, яке стало підставою для звернення до суду, є єдиним за весь час договірних відносин сторін, а позивач не посилається на жодне інше порушення відповідачем умов договору і не надає доказів існування таких порушень.

Відповідач звертає увагу на відсутність будь-яких негативних наслідків прострочення для позивача та те, наслідки прострочення вже повністю компенсовані нарахуванням пені.

Відповідач мотивує, що презумпція добросовісності, яку позивач не спростував; відсутність інших порушень за весь час дії договору; повне та добровільне виконання зобов`язання наступного дня – до пред`явлення претензії й до звернення до суду; відсутність доказів будь-яких збитків чи негативних наслідків для кредитора; повна компенсація наслідків прострочення нарахованою пенею - становить ті «інші обставини, які мають істотне значення» у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України, за наявності яких суд має і право, і достатні підстави зменшити розмір заявленого штрафу.

Зважаючи на викладене, відповідач просить зменшити розмір штрафу за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 зі 148 345,34 грн до 1 483,45 грн, судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив заперечує доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафу.

Зазначає, що договором установлено чіткий строк виконання грошового зобов`язання, а відповідач у відзиві визнає факт прострочення на один календарний день. Тобто, між сторонами відсутній спір щодо настання прострочення, факту платежу 27.01.2026 та застосовності пункту 4.9 договору як умови про відповідальність.

Пунктом 4.9 договору сторони прямо погодили два правові наслідки одного виду порушення – невнесення суборендної плати у строки, передбачені пунктом 4.5 договору, а саме штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати та пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач стверджує, що пеня та штраф мають різний спосіб обчислення. Пеня залежить від тривалості прострочення і нараховується за кожен день. Штраф є одноразовою санкцією, право на яку виникає через сам факт невнесення річної суборендної плати у встановлений строк. Договір не передбачає, що пеня замінює штраф, поглинає його або визначає граничну «вартість» порушення.

Крім того, відповідач добровільно взяв участь у конкурентних земельних торгах, став переможцем, уклав договір і погодив пункт 4.9 без застережень. Умова про штраф не визнана недійсною, не змінена сторонами та є обов`язковою відповідно до ст. 629 ЦК України.

Позивач покликається на положення ст. 550 ЦК України, з якої вбачається, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. А тому відсутність самостійної вимоги про відшкодування збитків не спростовує ані правової підстави штрафу, ані факту виникнення права позивача на його стягнення 27.01.2026.

Позивач вважає, що наведена відповідачем практика Верховного Суду підтверджує лише наявність у суду дискреційного повноваження за ч. 3 ст. 551 ЦК України, але не доводить існування суб`єктивного права відповідача на зменшення штрафу до одного відсотка.

Позивач заперечує проти клопотання відповідача про розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, оскільки вважає позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі та просить їх задовольнити повністю. Також, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру зі 148 345,34 грн до 1 483,45 грн.

27.07.2026 представником позивача Ревою В. В. подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.08.2026 представником відповідача Голянською Ю. А. подано до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 12.08.2026 задоволено заяву представника позивача Реви В. В. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 12.08.2026 задоволено заяву представника відповідача Голянської Ю. А. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечував проти зменшення розміру штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні просила зменшити розмір штрафу, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав від 20.09.2024 № 395754771 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883000:10:013:0007, площею 35,3092 га, внесено запис № 56749420 про реєстрацію 17.09.2024 іншого речового права - права оренди земельної ділянки за договором 33/57-24-ДО/37 від 16.09.2024 на строк 50 р., дата закінчення 16.09.2074, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, розмір орендної плати становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

12.11.2024 між ТОВ «Державний земельний банк» та ОСОБА_1 укладено Договір суборенди землі № 48/24 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240920-17189 від 24.10.2024, надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 35,3092 га з кадастровим номером 2124883000:10:013:0007, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Середнянської селищної територіальної громади (Киблярівська сільська рада, контур 226) Ужгородського району Закарпатської області, без зміни цільового призначення.

Згідно п. 2.1 договору, в суборенду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 35,3092 га, з них: рілля – 35,3092 га, яка перебуває в користуванні орендаря на підставі Договору оренди землі № 33/57-24-ДО/37 від 16.09.2024, укладеного між орендарем та Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатської області. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.09.2024 року, № запису про речове право 56749420.

Пунктом 2.2 договору визначено, що право передачі земельної ділянки або її частини іншій особі у суборенду без зміни цільового призначення виключно на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) належить орендареві на підставі пункту 8.3.6. Договору оренди землі, вказаного в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 589 156,52 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят шість гривень 52 копійки) і підлягає щорічній індексації.

Згідно п. 3.1-3.2 договору, договір укладено строком на 14 (чотирнадцять) років з дати його укладення. Датою укладення договору є дата його підписання суборендарем шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Сторони домовилися, що у разі невнесення суборендарем річної суборендної плати за перший рік суборенди у строки, зазначені п. 4.5. цього договору, цей договір вважається неукладеним. Право суборенди земельної ділянки виникає у суборендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.2 договору, розмір річної суборендної плати визначений за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону та становить 102 200,00 грн (сто дві тисячі двісті гривень 00 копійки) без урахування податку на додану вартість. Крім того, суборендар додатково сплачує розмір податку на додану вартість, розмір якого на момент укладання цього договору складає 20 440,00 грн (двадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійки). Загальний розмір річної суборендної плати за цим договором з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20% становить 122 640,00 грн (сто двадцять дві тисячі шістсот сорок гривень 00 копійок).

За умовами п. 4.3 договору обчислення розміру річної суборендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов цього Договору.

Згідно з п. 4.4. договору, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної власності, автоматично змінюються права та обов`язки сторін договору суборенди в частині розміру суборендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. При таких обставинах сторони погодили, що відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору суборенди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки суборендар з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки набуває обов`язку сплачувати суборендну плату в розмірі, який збільшений на коефіцієнт збільшення нормативної грошової оцінки, що вираховується за формулою: Кзбільшенния = НГОнова / НГО по договору з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 4.5. договору, суборендна плата вноситься суборендарем у такі строки:

за перший рік суборенди – одноразово протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладання цього договору;

за неповний рік суборенди у 2025 році – одноразово не пізніше 31 жовтня 2025 року;

за період суборенди з 01.01.2026 року та до завершення терміну – до 25 січня кожного року суборенди.

Сторонами погоджено, що розмір суборендної плати за неповний рік суборенди визначається шляхом ділення розміру річної суборендної плати на кількість календарних днів у році та множиться на кількість днів фактичного перебування земельної ділянки в суборенді протягом такого року користування.

Пунктом 4.6 договору, визначено, що розмір суборендної плати переглядається сторонами щорічно у разі, зокрема, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (у такому разі суборендар самостійно обчислює розмір суборендної плати в порядку, визначеному п. 4.4. цього договору на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку і додаткова угода щодо зміни розміру суборендної плати не укладається).

Відповідно до п. 4.9 договору, у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього договору, сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим договором, та стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.1.1 договору орендар має право вимагати від суборендаря, зокрема, своєчасного та повного внесення суборендної плати у порядку та строки, визначені цим договором.

Згідно п. 8.4.5 договору суборендар зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі, в порядку та строки, визначені цим договором, вносити суборендну плату.

За змістом п. 15.1 договору цей договір набирає чинності з дати внесення річної суборендної плати за перший рік суборенди.

Відповідно до п. 15.4 договору сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних облікових документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Сторони погодили, що договори про зміни до цього договору, додаткові угоди, інші документи, які є невід`ємною частиною цього договору, акти звіряння можуть складатися сторонами як в паперовому, так і в електронному вигляді, із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. У разі складання таких документів у електронному вигляді та підписання їх з використанням кваліфікованого електронного підпису, використання печатки сторонами не є потрібним.

Сторони погоджуються, що рахунки-фактури, будь-які розрахунки і розшифровки, акти звіряння розрахунків, офіційні листи і повідомлення, інші документи в рамках виконання цього договору, будуть підготовлені виключно в електронному вигляді, складені відповідно до чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг і електронні довірчі послуги, із заповненням усіх обов`язкових реквізитів і накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи.

Підписання та обмін вищевказаними документами буде здійснюватися з використанням наступних систем електронного документообігу (далі – Сервіс) - система «FlyDoс», або інші системи (платформи, веб-сервіси чи комп`ютерні програми), які здійснюють обмін електронними документами через платформу ПТАХ (https://edi.com.ua) – «M.E.Doc», «СОТА», FREDO, ін. Також для підписання та обміну такими документами можливе використання сервісу електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua).

Датою оформлення електронного документа, крім цього договору, вважається дата, що зазначена стороною, яка сформувала такий документ та надіслала його іншій стороні через сервіс.

Уповноваженою особою сторони для цілей підпису електронного документа є її керівник (директор чи т. ін.), інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Про призначення інших уповноважених осіб сторона має поінформувати шляхом надання письмового повідомлення з доданням копії підтверджуючого такі повноваження документа (довіреність, наказ тощо).

На вимогу будь-якої зі сторін у випадку виникнення технічних проблем сторони вправі у будь-який момент призупинити оформлення електронних документів і повернутися до оформлення документів у паперовій формі із дотриманням погоджених строків підписання документів.

Сторони домовилися, що електронні документи, які відправлені, завірені КЕП (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Судом встановлено, що договір суборенди землі № 48/24 підписано електронними підписами представників сторін 12.11.2024.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав від 26.11.2024 № 405465853 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883000:10:013:0007, площею 35,3092 га, внесено запис № 57734135 про реєстрацію 21.11.2024 іншого речового права - права суборенди за договором № 48/24 від 1120.11.2024 на строк 14 р., дата закінчення 12.11.2038, розмір плати за користування 122 640,00 грн, орендар, суборендар: ОСОБА_1 , орендодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100398842024 від 09.09.2024 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124883000:10:013:0007, площею 35,3092 га, вид цільового призначення земельної ділянки 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нормативна грошова оцінка означеної ділянки становить 589 156,52 грн.

Згідно витягу № НВ-2100011302026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.01.2026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2124883000:10:013:0007 становить 693 022,21 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами факт сплати суборендної плати відповідачем за 2024 та 2025 роки у строки, передбачені договором.

Крім того, підтверджується даними платіжної інструкції № 889451588.1 від 27.01.2026 та не оспорюється сторонами сплата 27.01.2026 суборендної плати відповідачем на виконання умов договору за 2026 рік у розмірі 148 345,34 грн.

З матеріалів справи встановлено направлення на адресу відповідача претензії щодо порушення умов договору оренди № вих. 02/322 від 06.02.2026, за змістом якої позивач, покликаючись на несвоєчасне здійснення повної суборендної плати за 2026 рік, вимагав сплатити штраф у розмірі у розмірі 144 224,64 грн, що становить 100 % річної орендної плати та пеню у розмірі 148,35 грн, передбачені пунктом 4.9. договору.

Несвоєчасна сплата відповідачем суборендної плати стала підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Положеннями ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до вимог ч. 1-6, 11 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Строк суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка передається на земельних торгах в суборенду акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, яка була передана зазначеному господарському товариству в оренду відповідно до ст. 120-1 Земельного кодексу України, не може становити більше 14 років, а для земельних ділянок, переданих в суборенду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), - більше 25 років.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Плата за суборенду земельної ділянки державної власності, що орендується акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебувала така земельна ділянка, визначається за результатами земельних торгів і сплачується орендарю в порядку, визначеному договором суборенди земельної ділянки.

Положеннями ст. 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом п. 4.2. договору загальний розмір річної суборендної плати з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20% становить 122 640,00 грн.

Враховуючи положення п. 4.3, 4.6, 4.7 договору, застосовуючи коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель (у 2025 році – 1,08; у 2026 році – 1,12), розмір річної суборендної плати за 2026 рік становив 148 345,34 грн .

Положеннями абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

У свою чергу, приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.5. договору, за період суборенди з 01.01.2026 та до завершення терміну суборендна плата вноситься до 25 січня кожного року суборенди.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи, що 25.01.2026 припало на вихідний день – неділю, суборендну плату за 2026 рік у сумі 148 345,34 грн гривень відповідач мав сплатити до 26.01.2026. Такий платіж було здійснено відповідачем – 27.01.2026.

Тобто, суборендну плату за 2026 рік відповідачем сплачено з порушенням строку визначеного п. 4.5 договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, цивільним законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.9 договору у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього договору, сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим договором, та стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов договору неналежно виконав обов`язок зі сплати суборендної плати за 2026 рік у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем у відповідності до п. 4.9 договору нарахована пеня за 1 день прострочення – 26.01.2026 у розмірі 148,35 грн та штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік в розмірі 148 345,34 грн.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати суборендної плати є доведеним, врахувуючи те, що в договорі передбачено право орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу і пені як заходів відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбачених п. 4.9 договору штрафу та пені.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем правильно з урахуванням обставин справи, умов договору, положень цивільного законодавства визначено розмір штрафу в сумі 148 345,34 грн та пені у розмірі 148,35 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафу на 99%, яке обґрунтовано відповідачем з посиланням на відсутність негативних наслідків прострочення для позивача, добросовісною поведінкою відповідача, неспівмірності заявленого розміру штрафу наслідкам порушення, суд зазначає таке.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

А тому, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів цивільного судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з урахуванням клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99% - перевірив наявність підстав для зменшення штрафу за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом враховано, що у п. 4.9. договору сторони погодили, що у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього договору, сплачується штраф у розмірі 100 (сто) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим договором.

Розмір штрафу, визначений договором відповідає положенням Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (зі змінами).

Як встановлено судом, штраф у розмірі 148 345,34 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 4.9 договору за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік, строк сплати якої настав 26.01.2026. При цьому, означену суму суборендної плати відповідачем добровільно сплачено 27.01.2026, що підтверджується сторонами у справі та вбачається з поданого позивачем детального розрахунку позовних вимог, тобто період прострочення не є тривалим, а позивачем, в свою чергу, не доводиться наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов`язаних з простроченням на 1 день виконання зобов`язань відповідачем зі сплати суборендної плати за 2026 рік.

З урахуванням наведеного, судом встановлено явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, стягнення якого в повному обсязі a priori не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника у зобов`язанні (відповідача у справі), покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем.

При вирішенні питання стягнення з відповідача нарахованого позивачем штрафу суд зважає також й на ту обставину, що право нарахування такого штрафу в орендодавця виникло на підставі п. 4.9 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 (в редакції на час укладення договору зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017), що відповідно до абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 3 ч. 1 ст. 630 ЦК України виключає можливість відступу від умов такого Типового договору та, відповідно, обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд.

Суд зауважує, що неустойка є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Відтак, з огляду на добросовісне виконання відповідачем умов договору у 2024, 2025 роках, добровільну сплату суборендної плати 27.01.2026, тобто з простроченням на 1 календарний день, відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання такого зобов`язання відповідачем; суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, наведеним вище критеріям та з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі, принципу пропорційності, зменшити розмір штрафу до 30% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати суборендної плати за 2026 рік (148 345,34 грн), що за підрахунками суду становить 44 503,60 грн, які й слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому, суд наголошує, що, крім сплати штрафу в означеному розмірі, суд також вбачає підстави для стягнення з відповідача у повному обсязі пеню в сумі 148,35 грн.

За таких обставин, на переконання суду, штрафні санкції на загальну суму 44 651,95 грн у виді пені в розмірі 148,35 грн та штрафу в розмірі 44 503,60 грн цілком справедливо відіграють свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі та враховують усі обставини справи та досліджені судом докази у справі, а також судом у цьому випадку буде дотримано принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та зменшення судом неустойки не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом неустойки, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», в інтересах якого діє представник, Рева Владислав Володимирович, до ОСОБА_1 , про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» (код ЄДРПОУ 00692334) штраф за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 44 503,60 (сорок чотири тисячі п`ятсот три гривні 60 копійок) грн, пеню за порушення строку внесення суборендної плати за 2026 рік за Договором суборенди землі № 48/24 від 12.11.2024 у розмірі 148,35 (сто сорок вісім гривень 35 копійок) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» (код ЄДРПОУ 00692334) судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», код ЄДРПОУ 00692334, місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.09.2026.

Суддя В. В. Чепка