Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №308/11344/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11344/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Таранущенко Катерини Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року в розмірі 45 949,36 грн, з яких: 16 385,79 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 574,57 грн – заборгованість за процентами; 10 989,00 грн – заборгованість за комісією; 8 000,00 грн – штраф, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат, понесених унаслідок направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 223,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102896452, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 16 500,00 грн строком на 360 днів.

Кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору первісним кредитором здійснено віддалену ідентифікацію відповідача шляхом отримання його ідентифікаційних даних через систему BankID Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 485,00 грн та нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 9,00 відсотків від суми кредиту.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредиту протягом усього строку кредитування в загальному розмірі 26 862,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,40 відсотка від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду, відповідно до графіка платежів.

Згідно з пунктом 1.5.3 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 36,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.4 кредитного договору протягом решти строку кредитування проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою в розмірі 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 02.12.2025 року перерахував на рахунок із використанням банківської картки НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 16 500,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших передбачених договором платежів належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 04.08.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 45 949,36 грн.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідному Реєстрі боржників.

На виконання умов договору факторингу сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1, згідно з яким до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року.

Факт сплати фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, долученою до матеріалів справи.

29.06.2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» направило на фінансовий номер телефону відповідача повідомлення про укладення договору факторингу, відступлення права вимоги за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року та необхідність здійснювати подальші платежі на користь нового кредитора.

Отже, позивач вважає, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» є належним кредитором за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року та має право вимагати від відповідача погашення заявленої заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», позовні вимоги підтримала в повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

У матеріалах справи наявна заява представника відповідача - адвоката Росул О.М., про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, датована 18.08.2026 року.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102896452, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в розмірі 16 500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, комісії та виконати інші зобов`язання на умовах і в строки, визначені кредитним договором та графіком платежів.

Строк кредитування за договором становить 360 днів.

Загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування визначено в розмірі 55 405,20 грн, а денну процентну ставку – у розмірі 0,93 відсотка.

Тип процентної ставки за кредитним договором є фіксованим.

Протягом першого розрахункового періоду проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 36,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, а протягом решти строку кредитування – за стандартною процентною ставкою в розмірі 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту.

Договором також передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 485,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту, та комісію за обслуговування кредиту в загальному розмірі 26 862,00 грн за весь строк кредитування.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних, фінансового номера телефону та реквізитів банківської картки, пройшов процедуру віддаленої ідентифікації за допомогою системи BankID Національного банку України, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив свою згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються договором про споживчий кредит № 102896452 від 02.12.2025 року, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про моніторинг дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, матеріалами верифікації клієнта та іншими доказами, долученими до матеріалів справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та 02.12.2025 року перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 16 500,00 грн на рахунок із використанням банківської картки НОМЕР_1 , зазначеної ним під час оформлення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами та доказами перерахування коштів.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги за спірним кредитним договором;

4.чи наявні підстави для стягнення заборгованості та в якому розмірі.

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір № 102896452 від 02.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ініціював отримання кредиту, зазначив необхідні персональні та платіжні дані, пройшов процедуру ідентифікації та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 16 500,00 грн підтверджується доказами, наданими позивачем, які суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів, відповідач суду не надав.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року відповідач суду не надав.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1.

Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуває такі права вимоги та сплачує клієнту передбачену договором ціну продажу.

Пунктом 2.5 договору факторингу передбачено, що після підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників до фактора переходять усі права та обов`язки клієнта як сторони кредитних договорів в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору факторингу.

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1 та сформовано Реєстр боржників № 1, згідно з якими до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року.

У Реєстрі боржників зазначені відомості, які дають можливість ідентифікувати відповідача, кредитний договір та передане позивачу право грошової вимоги.

Факт виконання ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» обов`язку щодо сплати ціни продажу за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

30.07.2026 року введено в дію Закон України «Про факторинг» від 03.06.2025 року № 4466-IX.

Відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про факторинг» положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення його в дію. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення його в дію.

Оскільки договір факторингу № МТ-260626-1 укладено 26.06.2026 року, правовідносини, що виникли на його підставі, регулюються законодавством, чинним на момент укладення цього договору.

Відповідно до статті 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, за договором факторингу одна сторона – фактор – передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони – клієнта – за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи – боржника.

За змістом статті 1082 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2026 року на фінансовий номер телефону відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року та про визначення ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» новим кредитором.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку боржник має право виконати зобов`язання первісному кредитору, а таке виконання вважатиметься належним.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному кредитору, ні ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено належний перехід до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні визначено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві отримані грошові кошти у строк та в порядку, встановлених договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

Звернення позивача до суду із цим позовом свідчить про реалізацію новим кредитором права вимагати дострокового повернення непогашеного залишку кредиту у зв`язку з порушенням відповідачем графіка платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.08.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45 949,36 грн, з яких: 16 385,79 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 574,57 грн – заборгованість за процентами; 10 989,00 грн – заборгованість за комісією; 8 000,00 грн – штраф.

Розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами підтверджується кредитним договором, графіком платежів, доказами перерахування кредитних коштів, довідкою про заборгованість та розрахунком заборгованості.

Доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок у частині заборгованості за тілом кредиту та процентами, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 16 385,79 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 574,57 грн заборгованості за процентами.

Щодо заборгованості за комісією в розмірі 10 989,00 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 485,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредиту в загальному розмірі 26 862,00 грн за весь строк кредитування, яка нараховується за ставкою 7,40 відсотка від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 04.08.2026 року заборгованість відповідача за комісією визначена в загальному розмірі 10 989,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Разом із тим установлення в договорі певного платежу як комісії саме по собі не є достатньою підставою для його стягнення. Кредитодавець повинен визначити, за які конкретні додаткові або супровідні послуги встановлена відповідна плата, а також довести фактичне надання таких послуг позичальнику.

Надання грошових коштів позичальнику є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України, а тому дії, безпосередньо пов`язані з прийняттям рішення про видачу кредиту, оформленням договору та перерахуванням кредитних коштів, є виконанням кредитодавцем власних договірних обов`язків, а не окремою додатковою послугою, замовленою позичальником.

Умовами кредитного договору не визначено конкретного переліку самостійних додаткових чи супровідних послуг, які надаються відповідачу саме за сплату комісії за надання кредиту.

Позивачем також не надано доказів фактичного надання відповідачу окремої послуги, яка не охоплювалася б звичайними діями кредитодавця щодо укладення та виконання кредитного договору.

Щодо комісії за обслуговування кредиту суд ураховує, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно надавати інформацію про поточний розмір заборгованості, здійснені та майбутні платежі й іншу передбачену законом інформацію щодо виконання договору.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, якщо договором не передбачено надання за таку плату інших послуг, не пов`язаних із безоплатним інформуванням споживача про стан кредитної заборгованості.

У кредитному договорі № 102896452 від 02.12.2025 року не зазначено конкретного переліку послуг, які ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надавати відповідачу за комісію з обслуговування кредиту.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до кредитодавця з вимогами про надання інформації про стан кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць або замовляв інші додаткові послуги, за які могла бути встановлена окрема плата.

Не надано позивачем і доказів фактичного надання відповідачу будь-яких самостійних послуг з обслуговування кредиту, які не охоплювалися б звичайним веденням кредитної справи, обліком заборгованості та виконанням кредитодавцем власних обов`язків за договором.

За таких обставин положення кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту не створюють правових підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості за комісією.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в загальному розмірі 10 989,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 3.3.3 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника в разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу кредитодавця сплатити штраф та/або інші передбачені договором платежі.

Пунктом 2.4.1 кредитного договору встановлено, що сплата заборгованості після спливу визначеної графіком дати платежу призводить до прострочення та є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів відповідно до розділу 4 договору.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором або договором позики, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцеві неустойку у вигляді штрафу чи пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні, введений 24.02.2022 року, станом на дату виникнення спірних правовідносин, здійснення розрахунку заборгованості та розгляду справи не припинений і не скасований.

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містять застереження про їх застосування виключно до кредитних договорів, укладених до певної дати, та поширюються на всі кредитні й позикові зобов`язання, прострочення за якими виникло в період дії воєнного або надзвичайного стану.

Зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 року № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», не виключили та не змінили положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, зміна положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо кола договорів, на які поширюється передбачене цим Законом звільнення від відповідальності, не припиняє дії окремої та самостійної норми пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Подібний висновок щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до кредитного договору, укладеного після 24.01.2024 року, викладений у постанові Черкаського апеляційного суду від 24.09.2025 року у справі № 707/1142/25.

Оскільки кредитний договір № 102896452 укладено 02.12.2025 року, а заявлений позивачем штраф у розмірі 8 000,00 грн нарахований за прострочення виконання зобов`язань у період дії воєнного стану, така сума не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежне виконання ним договірних зобов`язань та належний перехід до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року.

Водночас позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 385,79 грн та заборгованості за процентами в розмірі 10 574,57 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року в загальному розмірі 26 960,36 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 10 989,00 грн заборгованості за комісією та 8 000,00 грн штрафу необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Також позивачем понесено витрати в розмірі 223,38 грн у зв`язку з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки позовні вимоги задовольняються на суму 26 960,36 грн із заявлених 45 949,36 грн, частка задоволених позовних вимог становить 58,67 відсотка.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 562,14 грн та витрати, понесені внаслідок направлення копії позовної заяви з додатками, у розмірі 131,07 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10–13, 76–81, 89, 133, 141, 247, 258–259, 263–265, 274, 280–284 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 4, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 638, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про факторинг», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Таранущенко Катерини Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) заборгованість за кредитним договором № 102896452 від 02.12.2025 року в розмірі 26 960,36 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 36 копійок, з яких: 16 385,79 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 79 копійок – заборгованість за тілом кредиту; 10 574,57 (десять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 57 копійок – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601) судовий збір у розмірі 1 562,14 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) гривні 14 копійок та витрати, понесені внаслідок направлення копії позовної заяви з додатками, у розмірі 131,07 (сто тридцять одна) гривня 07 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.