Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №307/3145/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/3145/26

Провадження № 3/307/870/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

03 вересня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши матеріали, якi надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає в АДРЕСА_1 , не працює,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Тяском В.В. 25 липня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 , 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, керував автомобілем марки Mеrcedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, нестійка хода), на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та показав, що в ніч з 24 липня 2026 року на 25 липня 2026 року він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі заїхали на мийку самообслуговування в с. Калини Тячівського району Закарпатської області. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_2 , а він та ОСОБА_3 були пасажирами. ОСОБА_3 сидів на передньому пасажирському сидінні, а він позаду. До їх автомобіля під`їхав службовий автомобіль працівників поліції. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля та підійшов до працівників поліції та почав з ними розмовляти. Через певний час він також підійшов до працівників поліції, щоб дізнатися чому ОСОБА_2 не повертається до автомобіля. Поліцейський сказав йому сісти в службовий автомобіль, і запропонував пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Він повідомив поліцейському, з яким перебуває в неприязних відносинах, що не бажає пройти такий огляд як пасажир, оскільки не керував автомобілем. Однак, поліцейський його заперечення проігнорував. Зазначив, що йому не було відомо про притягнення його 25 липня 2026 року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. В подальшому, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Із оглянутого в судовому засіданні відеозапису події відомо (камера відеоспостереження на мийці самообслуговування), що 24 липня 2026 року, о 23:45:32, на територію мийки самообслуговування, включивши правий покажчик повороту, заїхав автомобіль. О 23:45:45 на дану територію заїхав службовий автомобіль поліції та зупинився навпроти автомобіля, що заїхав перший. О 23:45:58 з автомобіля, з лівої сторони, вийшов громадянин та підійшов до службового автомобіля працівників поліції. О 23:46:01 з службового автомобіля вийшов громадянин, очевидно працівник поліції, став попереду службового автомобіля, і до нього підійшов громадянин, що вийшов з іншого автомобіля. Вони стояли разом. О 23:46:19 дані громадяни підійшли до водійських дверей службового автомобіля, і відео припиняється. При цьому слід зазначити, що на даному відеозаписі не можливо встановити та ідентифікувати будь-яку особу, в тому числі і працівника поліції, оскільки подія відбувалася у нічний час, на певній відстані від камери відеонагляду, та громадяни спілкувалися між собою, стоячи перед службовим автомобілем поліції, світло фар якого світило в сторону камери відеонагляду.

Згідно оглянутого в судовому засіданні відеозапису події відомо, що ОСОБА_1 сидів на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля працівників поліції, і поліцейський запропонував йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 відмовився, і неодноразово зазначив поліцейському, що він не керував автомобілем, а був пасажиром. Поліцейський повідомив, що в службовому автомобілі є відеореєстратор, який працює 24/7, на якому зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем. Після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для визначення стану алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що як пасажир відмовляється, оскільки не керував автомобілем, а сидів на місці пасажира. На 03:34 хв. відеозапису ОСОБА_1 знову неодноразово повідомив поліцейському, що не був водієм, на що поліцейський відповів "Добре, най буде". Після цих слів поліцейський навів камеру на автомобіль, і сказав, що інший громадянин сидить на передньому пасажирському сидінні, на що ОСОБА_1 відповів, що він пересів. Також, із даного відеозапису відомо, що ОСОБА_1 та поліцейський знайомі між собою, оскільки в кінці відеозапису ОСОБА_1 неодноразово звертається до поліцейського по імені.

Із рапортів працівника поліції Тяска В.В. від 25 липня 2026 року відомо, що у нього була інформація, що ОСОБА_1 вживав алкоголь та сів за кермо транспортного засобу, і ним, 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, було зупинено транспортний засіб марки Mеrcedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в якого були ознаки алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, нестійка хода), і який на вимогу пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Згідно постанови серії ЕНА № 7607209 від 25 липня 2026 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та на нього накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за те, що він, 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, керуючи автомобілем Mercedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху.

Вислухавши учасника процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Так, відеозаписи, що долучені до матеріалів справи підтверджують тільки сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, однак, не підтверджують факт того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.

Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 , 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, керував автомобілем марки Mercedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.

Оглянутий в судовому засіданні відеозапис з камери відеоспостереження на мийці самообслуговування, де відбулася подія, що зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджує, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, оскільки на відеозаписі не можливо встановити та ідентифікувати будь-яку особу.

Суд не бере до уваги постанову серії ЕНА № 7607209 від 25 липня 2026 року як доказ того, що ОСОБА_1 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, керував автомобілем Marcedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки зазначені в ній обставини не відповідають встановленим в суді фактичним обставинам, а саме, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, однак, із долученого до матеріалів справи відеозапису відомо, що 24 липня 2026 року, о 23:45:32, на територію мийки самообслуговування, включивши правий покажчик повороту, заїхав автомобіль.

Крім того, дана постанова не була вручена ОСОБА_1 , і про її існування йому, з його слів, стало відомо лише в суді.

Суд, з метою перевірки показів ОСОБА_1 , викликав в судове засідання зазначених ним свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак останні в судове засідання не з`явилися.

Згідно п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 , який заперечував факт керування автомобілем, що в службовому автомобілі є відеореєстратор, який працює 24/7, і на ньому зафіксовано факт керування ним автомобілем, жодного відеозапису з відеореєстратора, де б був зафіксований факт керування ОСОБА_1 автомобілем, до матеріалів справи не долучив.

Також слід зазначити, що поліцейський, після того, як ОСОБА_1 заперечив факт керування автомобілем, не встановив особу пасажира, який на час складання протоколу перебував в автомобілі та не допитав його на предмет того, хто саме, 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, керував автомобілем марки Mersedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 .

Тобто, перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейський жодним чином не намагався спростувати покази ОСОБА_1 , в тому числі і шляхом опитування пасажира автомобіля Marcedes Benz S450, номерний знак НОМЕР_1 .

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справі "Карелін проти Росії" (заява № 926/08), рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа "Гайдашевський проти України") ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши долучені до справи докази, в тому числі відеозаписи події, вважаю, що у справі відсутні будь-які докази, яким би підтверджувався факт керування 24 липня 2026 року, о 23 год. 45 хв., в с. Калини, по вул. Джона Ленона, ОСОБА_1 автомобілем Mеrcedes Benz S450, і, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).).

А тому, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі слід закрити за відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283, 284, КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Суддя В.В. Ніточко