Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №615/2052/25 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2052/25

Провадження № 2/615/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/2052/25

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про відшкодування шкоди,

за участю учасників судового процесу:

представника позивача Сисоєвої К.М.,

представника відповідача Горобець Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту – відповідач, ОСОБА_2 ), який неодноразово уточнювала, востаннє – 12 січня 2026 року, та в остаточній редакції просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 356 942,00 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником 7/18 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 16 травня 2007 року є власником 7/18 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником указаного житлового будинку є ОСОБА_3 .

20 червня 2023 року приблизно о 17 год 35 хв на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, яка у подальшому поширилася на житловий будинок.

Унаслідок пожежі було пошкоджено як частину житлового будинку, належну ОСОБА_3 , так і частину житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 .

Позивач посилається на акт про пожежу від 20 червня 2023 року, відповідно до якого у частині житлового будинку ОСОБА_3 внаслідок пожежі було знищено веранду, кухню, ванну, дах, перекриття, побутову техніку, домашні речі, електромережу, двері та вікна, а у частині житлового будинку ОСОБА_1 пошкоджено перекриття, меблі, підвісну стелю, домашні речі, підлогу, стіни з гіпсокартону та МДФ, електропроводку, музичну апаратуру та інше майно.

Під час пожежі у житловому будинку перебував ОСОБА_4 , який загинув.

У зв`язку із подією 21 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221050000166 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України.

На обґрунтування твердження про причини виникнення пожежі позивач посилається на звіт про причину виникнення пожежі від 22 червня 2023 року, відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі визначено необережність під час куріння.

У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_4 систематично вживав спиртні напої та палив цигарки, у тому числі у житловому будинку, а тому позивач пов`язує виникнення пожежі саме з його поведінкою.

Позивач вважає, що порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, його загибель та заподіяння ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

Також позивач посилається на висновок експерта № 23463 від 23 жовтня 2024 року, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, завданої їй унаслідок пожежі, становить 356 942,00 грн.

Позивач зазначає, що обов`язок з відшкодування майнової шкоди, завданої спадкодавцем, входить до складу спадщини, відповідно такий обов`язок має бути покладено на спадкоємця ОСОБА_4 – ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок пожежі вона зазнала сильного психологічного стресу та душевних переживань, пов`язаних зі знищенням і пошкодженням належного їй житлового будинку та майна, необхідністю організації відновлення будинку, зміною звичного способу життя та необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення попередніх умов проживання. Крім того, в уточненій позовній заяві зазначено, що у цьому житловому будинку проживали батьки позивача – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з чим наслідки пожежі безпосередньо позначилися і на їхньому житті та стані здоров`я.

Щодо батька позивача – ОСОБА_6 – у позовній заяві зазначено, що після пожежі у нього відбулося загострення захворювання. На підтвердження цього позивач посилається на медичні документи, зокрема виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5876, відповідно до якої у ОСОБА_6 було діагностовано захворювання органів дихання та інші захворювання, а в подальшому – рак лівої нирки IV стадії.

Позивач стверджує, що пожежа спричинила різке погіршення стану здоров`я її батька, загострення та прогресування захворювання, а його подальша смерть стала для неї тяжкою моральною та психологічною травмою.

Щодо матері позивача – ОСОБА_5 – у позовній заяві зазначено, що пожежа сталася під час святкування дня її народження, унаслідок чого вона зазнала значного емоційного потрясіння, погіршення самопочуття та потребувала медичної допомоги. Позивач також посилається на те, що після зазначених подій у ОСОБА_5 виникли проблеми з артеріальним тиском та серцем.

На думку позивача, внаслідок пожежі був порушений звичайний спосіб життя її сім`ї, позивач та її батьки зазнали фізичних та душевних страждань, були змушені проходити лікування, медичні огляди та обстеження, а також самостійно здійснювати відновлювальні роботи у пошкодженому житловому будинку.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, пошкодження житлового будинку та особистого майна, порушення звичайного способу життя, необхідність проведення відновлювальних робіт, а також обставини, пов`язані зі станом здоров`я її батьків, ОСОБА_1 визначила розмір завданої їй моральної шкоди у 200 000,00 грн.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

03 травня 2026 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 4 а.с. 19-23).

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 зазначила, що одним із питань, яке підлягає встановленню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди, є належність позивачу майна, якому завдано шкоди. На підтвердження права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до матеріалів справи надано договір дарування житлового будинку від 16 травня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко Вірою Олександрівною, та витяг про реєстрацію права власності від 26 травня 2007 року, відповідно до яких 7/18 часток житлового будинку належить ОСОБА_7 . У зв`язку з цим відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи доказів, які підтверджують право власності саме ОСОБА_1 на зазначену частку житлового будинку.

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що згідно з інформаційною довідкою від 07 березня 2025 року ОСОБА_3 належить 11/18 часток у праві власності на зазначений житловий будинок, а виділ у натурі часток ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зі спільного майна не здійснювався. Посилаючись на положення статей 355, 357, 360, 364 ЦК України, відповідач зазначила, що співвласники зобов`язані брати участь в утриманні та збереженні спільного майна.

Також відповідач послалася на те, що доказів перебування ОСОБА_4 у правовідносинах найму житлового будинку або його частини матеріали справи не містять. Договору найму, яким на ОСОБА_4 було б покладено обов`язок із забезпечення пожежної безпеки будинку, до матеріалів справи не надано. На думку відповідача, саме по собі перебування ОСОБА_4 у житловому будинку не підтверджує наявності у нього статусу наймача.

Посилаючись на звіт про причини виникнення пожежі, яка сталася 20 червня 2023 року, ОСОБА_2 зазначила, що у житловому будинку були відсутні системи протипожежного водопостачання, димовидалення, автоматичного протипожежного захисту та первинного пожежогасіння. У зв`язку з цим відповідач вважає, що співвласниками житлового будинку не було забезпечено належну пожежну безпеку, а відсутність відповідних засобів могла сприяти збільшенню розміру завданої пожежею шкоди.

Щодо причин виникнення пожежі ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до звіту про причину виникнення пожежі від 22 червня 2023 року ймовірною причиною пожежі визначено необережність під час куріння. При цьому, як зазначено у відзиві, у вказаному звіті не встановлено особу, яка здійснювала куріння, та не встановлено, що необережність під час куріння була допущена саме ОСОБА_4 .

Також відповідач послалася на висновок експертів № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року за результатами проведення комплексної комісійної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, відповідно до якого джерелом запалювання, що зумовило займання наявного горючого середовища у місці формування зони первинного вогнища пожежі, могли бути теплові прояви електричної енергії, тепло, отримане від більш розігрітого або розжареного тіла, зокрема електронагрівального елемента, а також нештатне джерело відкритого вогню – полум`я, сірники, запальничка тощо. Відповідач звернула увагу на те, що зазначеним висновком конкретне джерело запалювання та особу, дії якої спричинили виникнення пожежі, не встановлено.

ОСОБА_2 заперечила доводи позивача про те, що пожежа виникла внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки, зазначивши, що надані позивачем докази, на її думку, не встановлюють ОСОБА_4 особою, яка спричинила пожежу. Також відповідач заперечила посилання позивача на зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями як на обставину, що підтверджує його причетність до виникнення пожежі.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 зазначила, що матеріали справи, на її думку, не містять доказів причинного зв`язку між пожежею та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_6 . Відповідач зазначила, що надані медичні документи підтверджують наявність у ОСОБА_6 захворювань, однак не містять відомостей про те, що причиною їх виникнення або погіршення стала пожежа. Також відповідач послалася на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження зазначених позивачем проблем зі здоров`ям ОСОБА_5 .

Щодо пред`явлення позовних вимог до неї як до спадкоємця ОСОБА_4 ОСОБА_2 послалася на положення статті 1231 ЦК України та зазначила, що обов`язок відшкодувати майнову шкоду переходить до спадкоємця лише у разі, якщо така шкода була завдана спадкодавцем. На думку відповідача, матеріалами справи не доведено, що шкода ОСОБА_1 була завдана саме ОСОБА_4 .

Також ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до частини другої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок з відшкодування моральної шкоди, яка була присуджена судом зі спадкодавця за його життя, тоді як вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заявлені після смерті ОСОБА_4 . Крім того, відповідач послалася на відсутність доказів вартості рухомого або нерухомого майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_4 .

08 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Сисоєва Катерина Миколаївна подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що вважає доводи ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, та просила їх не враховувати під час ухвалення рішення, а позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі, задовольнити (т. 4 а.с. 44-46).

Щодо права власності позивача на пошкоджене майно представник позивача зазначила, що 7/18 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 16 травня 2007 року та витягу про реєстрацію права власності від 26 травня 2007 року. Зміна прізвища ОСОБА_7 на ОСОБА_8 пов`язана з реєстрацією шлюбу та підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Заперечуючи проти тверджень відповідача про недоведеність вини ОСОБА_4 у виникненні пожежі, представник позивача послалася на матеріали досудового розслідування та проведених експертних досліджень. За позицією представника позивача, сукупність наявних у справі доказів свідчить про те, що пожежа виникла внаслідок необережності ОСОБА_4 під час куріння, унаслідок чого було пошкоджено належне позивачу майно.

18 травня 2026 року ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (т. 4 а.с. 70-72).

Щодо належності позивачу пошкодженого майна ОСОБА_2 зазначила, що свідоцтво про шлюб, яким позивач підтверджує зміну прізвища з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_8 », не було подано разом із позовною заявою, незважаючи на неодноразове уточнення позовних вимог, а причин неможливості його своєчасного подання представником позивача не наведено. У зв`язку з цим відповідач вважала, що вказаний доказ не підлягає прийняттю судом, а належність саме ОСОБА_1 пошкодженої частини житлового будинку належними доказами не підтверджена.

Також ОСОБА_2 заперечувала проти тверджень про те, що пожежа виникла внаслідок дій ОСОБА_4 . Зазначила, що відомості щодо вживання ним алкогольних напоїв та його перебування у стані алкогольного сп`яніння на момент пожежі ґрунтуються на припущеннях, а наявні у справі матеріали не встановлюють ОСОБА_4 як особу, дії якої спричинили пожежу. Звернула увагу, що необережність під час куріння визначена лише як ймовірна причина пожежі без встановлення особи, яка курила, тоді як експертним дослідженням передбачено декілька можливих джерел запалювання.

Посилаючись на недоведеність причинного зв`язку між діями ОСОБА_4 та заподіяною позивачу шкодою, ОСОБА_2 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 22 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано: у Департаменту реєстрації Харківської міської ради інформацію щодо місця реєстрації місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у Першій Харківській міській державній нотаріальній конторі інформацію чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з повідомленням кола спадкоємців.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янової Оксани Євгенівни належним чином завірену копію спадкової справи № 44/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2026 року прийняти до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 від 12 січня 2026 року про відшкодування шкоди. Задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_10 про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Замінено первісного відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем ОСОБА_2 . Відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката Негодової Ольги Петрівни про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з договором дарування житлового будинку від 16 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 848, ОСОБА_6 подарував малолітній ОСОБА_7 , від імені якої як законний представник діяла її мати ОСОБА_5 , 7/18 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 32-33).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, 29 вересня 2023 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 укладено шлюб, після реєстрації якого останній присвоєно прізвище – ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 47).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 416908604 від 7 березня 2025 року, вбачається, що власником 11/18 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .

20 червня 2023 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 21 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221050000166 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України, за фактом того, що 20 червня 2023 року о 17 год 35 хв на території подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки виявлено труп ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 40).

Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, складеного 22 червня 2023 року головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та організації наглядово-профілактичної роботи Богодухівського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області Савченком Сергієм Миколайовичем, повідомлення про пожежу отримано 20 червня 2023 року о 17 год 21 хв (т. 3 а.с. 41-50).

Із змісту вказаного звіту вбачається, що об`єктом пожежі є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у спільній власності частка якої (умовно квартира АДРЕСА_2 ) належить ОСОБА_3 та частка (мовно квартира АДРЕСА_1 ) належить ОСОБА_7 (далі по тексту – умовно квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ).

Об`єктом пожежі є одноповерховий житловий будинок розміром 5?10 м та загальної площі 50 м? (квартира АДРЕСА_2 площа якої складає 25 м? власниці гр. ОСОБА_3 та квартира АДРЕСА_1 площа якої складає 25 м? власниці гр. ОСОБА_7 ) житловий будинок за функціональним призначенням призначений для постійного проживання людей.

У ході дослідження пожежі встановлено, що на час виникнення пожежі у житловому будинку квартири АДРЕСА_2 знаходився ОСОБА_4 , який постійно проживав у зазначеному будинку.

З пояснень ОСОБА_3 було встановлено, що 20 червня 2023 року вона виїхала до м. Харкова, а її чоловік ОСОБА_4 залишився сам удома. Ймовірно, під час вживання спиртних напоїв у прибудові житлового будинку її чоловік постійно палив цигарки та іноді хаотично кидав недопалки на підлогу, не погасивши їх.

Згідно з поясненнями мешканки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 встановлено, що приблизно о 17 год 20 хв 20 червня 2023 року, святкуючи свій день народження, вона побачила, що у житловому будинку, де проживав ОСОБА_4 , горить прибудова по всій площі, почав вибухати шифер. Вибігши на територію свого домоволодіння, вона побачила, що з-під даху будинку спостерігалося сильне задимлення.

В місці (прибудова до житлового будинку) квартири АДРЕСА_2 , де виникла пожежа, оглянувши електрогосподарство було встановлено, що прилади для електроживлення не під`єднані, ознак причетності до горіння пов`язаних з порушенням електрогосподарства, електрообладнання, двигунів і апаратів не виявлено. Будь-яке опалення в прибудові до житлового будинку – квартира АДРЕСА_2 де виникла пожежа відсутнє, тому версію причетності опалення варто виключити.

З огляду на місце пожежі та пояснень свідків було встановлено, що горіння розпочалось з середини прибудови до житлового будинку квартири АДРЕСА_2 , що і є осередком пожежі.

На підставі викладеного, була висунута та проаналізована версія щодо можливого джерела запалювання по даній пожежі – відкрите полум`я.

Аналіз ознак полум`я, вказує на те, що більш тривалий час горіння відбувався в прибудові житлового будинку квартири АДРЕСА_2 . В коридорі житлового будинку квартири АДРЕСА_2 виявлено тіло загиблого ОСОБА_4 , який знаходився в положенні – лицем до підлоги.

За результатами огляду зроблено висновок, що ймовірною причиною виникнення пожежі, яка сталася 20 червня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , прибудова до житлового будинку квартири АДРЕСА_2 , є необережність під час куріння.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та причиною його смерті є гостре отруєння оксидом вуглецю (т. 1 а.с. 169).

У межах кримінального провадження № 12023221050000166 була призначена комплексна комісійна судова пожежно-технічна та електротехнічна експертиза.

За результатами її проведення експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора Миколи Сергійовича Бокаріуса» ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 складено висновок експертів № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року (т. 1 а.с. 46-63 найбільш читабельна копія).

На вирішення експертів були поставлені питання щодо місця знаходження первинного вогнища пожежі, джерела запалювання та технічної причини виникнення пожежі.

Під час проведення експертизи досліджено матеріали кримінального провадження, матеріали огляду місця події, акт про пожежу, звіт про причину виникнення пожежі, фотоматеріали, відеоматеріали та інші надані об`єкти.

19 вересня 2023 року експертами також проведено натурний експертний огляд житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У висновку експертів зазначено, що об`єктом пожежі був одноповерховий двоквартирний житловий будинок, частини якого відокремлені суцільною глухою стіною.

За результатами дослідження слідів термічної дії та характеру пошкоджень експерти встановили, що первинне вогнище пожежі знаходилося у просторовій зоні, в одній із точок, біля внутрішньої стіни приміщення № 1 на висоті близько одного метра над рівнем підлоги.

У висновку зазначено, що вогонь розповсюджувався від зони первинного вогнища за круговою схемою у всіх напрямках за рахунок конвекції та випромінювання.

Експертами досліджувалися різні можливі групи джерел запалювання, зокрема теплові прояви хімічних реакцій, механічної енергії, електричної енергії, природних явищ, самозаймання речовин та матеріалів, а також джерела відкритого вогню.

За результатами проведених досліджень експертами визначено, що джерелом запалювання, яке могло зумовити займання наявного горючого середовища у місці формування зони первинного вогнища пожежі, могли бути:

– теплові прояви електричної енергії;

– тепло, отримане від більш розігрітого або розжареного тіла, у тому числі від електронагрівального елемента;

– нештатне джерело відкритого вогню, зокрема полум`я сірника, запальнички, сигарети тощо.

У висновку експертів № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року технічна причина виникнення пожежі сформульована як займання горючих матеріалів у просторовій зоні, в одній із точок, де сформоване первинне вогнище пожежі, яка зосереджена біля внутрішньої стіни приміщення № 1 на висоті близько одного метра над рівнем підлоги, під впливом одного із потенційних джерел запалювання: теплових проявів електричної енергії; тепла, отриманого від більш розігрітого або розжареного тіла; нештатного джерела відкритого вогню, з подальшим тепловим впливом на конструктивні елементи будинку та оточуючу речову обстановку.

У межах цього ж кримінального провадження проведена судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку експерта № 23463 від 23 жовтня 2024 року, складеного судовим експертом Пугачовою Іриною Леонідівною, розмір матеріальної шкоди, завданої співвласнику ОСОБА_1 внаслідок пожежі, яка сталася 20 червня 2023 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , визначено у розмірі 356 942,00 грн (т. 1 а.с. 65-73 найбільш читабельна копія).

Постановою старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Тимошенко Юлії Василівни від 11 листопада 2024 року кримінальне провадження № 12023221050000166 від 21 червня 2023 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України (т. 1 а.с. 74-78).

У постанові про закриття кримінального провадження викладено показання осіб, допитаних під час досудового розслідування.

Зокрема, ОСОБА_6 повідомив, що 20 червня 2023 року святкував день народження дружини та телефоном розмовляв із ОСОБА_4 . Зі слів ОСОБА_6 , ОСОБА_4 вживав алкогольні напої та курив у будинку. Приблизно о 17 год 20 хв ОСОБА_6 почув запах диму, після чого побачив вогонь за парканом та почав самостійно гасити пожежу.

ОСОБА_3 під час досудового розслідування повідомила, що 20 червня 2023 року перебувала у місті Харкові. Близько 12 год 20 хв вона розмовляла телефоном із ОСОБА_4 . Приблизно о 18 год 30 хв їй повідомили про загибель чоловіка. Також ОСОБА_3 повідомила, що її чоловік вживав алкогольні напої та курив.

Інші допитані під час досудового розслідування особи повідомляли про виявлення диму та вогню, прибуття до місця події, виклик працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій та обставини гасіння пожежі.

У постанові слідчого від 11 листопада 2024 року зазначено про порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки, що спричинило загибель останнього та завдання майнової шкоди ОСОБА_15 .

З матеріалів спадкової справи № 44/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 131-188), вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Того ж дня ОСОБА_16 , яка є донькою ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 13 липня 2023 року, ОСОБА_4 станом на 20 червня 2023 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі станом на 20 червня 2023 року також були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_16 .

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , 10 листопада 1999 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірваний (т. 1 а.с. 158 зворот).

Інших заяв про прийняття спадини після смерті ОСОБА_4 або про відмову від неї матеріали спадкової справи не містять.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб марки УАЗ 3163, 2005 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_4 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 14 серпня 2006 року, ОСОБА_4 та члени його сім`ї ОСОБА_3 і ОСОБА_17 мають на праві спільної часткової власності, по 1/3 частині кожний, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб марки AUDI 100, 1994 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за ОСОБА_4 .

Згідно з листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Янової Оксани Євгеніївни від 24 листопада 2025 року № 269/02-14, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 , заведено спадкову справу № 44/2023, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 70896473.

Зі слів спадкоємця до складу спадкового майна входять: 1/3 частка у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки УАЗ 3163, 2005 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки AUDI 100, 1994 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_5 .

Відомостей про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 матеріали спадкової справи не містять.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд зазначає, що особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач має довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана особі і майну громадянина або завдана майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування завданої шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За частиною першою статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення «майнова шкода», наприклад, у статтях 22, 623, 1166, 1177 ЦК України.

До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя (частина друга статті 1231 ЦК України).

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину (частина четверта статті 1231 ЦК України).

Таким чином, до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя, та майнову шкоду, завдану спадкодавцем, в межа вартості спадкового майна та пропорційно до частки кожного із спадкоємців.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.

Статтею 1281 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У своїй практиці Верховний Суд висновував, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника на підставі статей 1281, 1282 ЦК України, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК (див. постанову Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 755/7730/16).

Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 669/446/17.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 та у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Відсутність у відповідача свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її прав на прийняту спадщину.

Враховуючи, що матеріали спадкової справи не містять відомостей про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , строк для пред`явлення вимог кредитора, пов`язаний з одержанням спадкоємцем такого свідоцтва, не розпочався.

При цьому сама по собі обізнаність позивача про смерть ОСОБА_4 не свідчить про її обізнаність щодо прийняття спадщини конкретним спадкоємцем та не є обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу строку для пред`явлення вимог кредитора спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт виникнення 20 червня 2023 року пожежі у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також факт пошкодження належної позивачу частини житлового будинку підтверджуються дослідженими судом доказами.

Висновком експерта № 23463 від 23 жовтня 2024 року визначено розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пожежі, у сумі 356 942,00 грн.

Отже, факт настання майнової шкоди та її розмір підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи.

Водночас предметом доказування у цій справі є не лише факт пожежі та розмір завданої шкоди, а й те, що така шкода стала наслідком конкретної протиправної поведінки ОСОБА_4 .

Позивач пов`язує виникнення пожежі саме з необережністю ОСОБА_4 під час куріння.

На підтвердження цієї обставини позивач посилається передусім на звіт про причину виникнення пожежі від 22 червня 2023 року, в якому ймовірною причиною пожежі зазначено необережність під час куріння, а також на відомості про те, що ОСОБА_4 палив цигарки.

Оцінюючи цей доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, суд враховує, що причина пожежі у звіті від 22 червня 2023 року сформульована саме як ймовірна.

Сам звіт не містить відомостей про те, що будь-яка особа безпосередньо спостерігала ОСОБА_4 під час куріння у місці формування первинного вогнища пожежі безпосередньо перед її виникненням, а також не містить відомостей про виявлення в цьому місці конкретного тютюнового виробу або інших слідів, які дозволяли б однозначно пов`язати виникнення пожежі саме з курінням ОСОБА_4 .

Із змісту звіту про причину виникнення пожежі вбачається, що висновок про ймовірну причину виникнення пожежі — необережність під час куріння — зроблено, зокрема, з урахуванням пояснень ОСОБА_3 , наведених у звіті, згідно з якими 20 червня 2023 року вона виїхала до м. Харкова, а її чоловік ОСОБА_4 залишився сам удома. У звіті зазначено: «Ймовірно під час вживання спиртних напоїв в прибудові житлового будинку її чоловік постійно палив цигарки та іноді кидав недопалки хаотично не погасивши їх на підлогу».

При цьому із зазначених пояснень одночасно вбачається, що ОСОБА_3 на місці пожежі в момент її виникнення не перебувала, а тому їй не могли бути безпосередньо відомі обставини, які передували виникненню пожежі, зокрема, чи вживав ОСОБА_4 у цей час спиртні напої, чи палив цигарки та чи кидав непогашені недопалки. Більше того, у самому звіті щодо цих обставин використано слово «ймовірно», що свідчить про їх припустимий, а не достовірно встановлений характер.

Окрім того, у висновку звіту не зазначено особу, необережність якої під час куріння спричинила пожежу, а безпосередніх даних про те, що ОСОБА_4 палив саме у момент або безпосередньо перед виникненням пожежі, звіт не містить.

У межах кримінального провадження була проведена комплексна комісійна судова пожежно-технічна та електротехнічна експертиза, під час якої експерти безпосередньо досліджували питання про місце виникнення пожежі, джерело запалювання та її технічну причину. Висновком експертів № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року визначено місце первинного вогнища пожежі – просторову зону біля внутрішньої стіни приміщення № 1 на висоті близько одного метра над рівнем підлоги. Однак за результатами дослідження експертами не встановлено єдиного джерела запалювання. Експертами визначено три можливі групи джерел, кожна з яких могла спричинити займання наявного горючого середовища: теплові прояви електричної енергії; тепло від більш розігрітого або розжареного тіла, у тому числі електронагрівального елемента; нештатне джерело відкритого вогню, зокрема сірник, запальничка або сигарета.

Таким чином, можливість займання від сигарети висновком експертів не виключена, однак вона визначена лише як один із декількох можливих механізмів виникнення пожежі поряд із іншими незалежними джерелами запалювання.

При цьому у висновку експертів відсутній висновок про те, що з технічної точки зору пожежа виникла саме внаслідок куріння, а також відсутній висновок про причинний зв`язок між виникненням пожежі та конкретними діями ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено, що пожежа 20 червня 2023 року виникла саме внаслідок конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_4 .

Сам по собі факт перебування ОСОБА_4 у будинку на момент виникнення пожежі, а також відомості про те, що він палив цигарки, повідомлені ОСОБА_3 , яка на момент виникнення пожежі у будинку не перебувала та безпосередньо не спостерігала обставин, що передували її виникненню, не є достатніми для висновку про те, що саме необережність ОСОБА_4 під час куріння стала безпосередньою причиною займання.

Звіт про причину виникнення пожежі від 22 червня 2023 року містить лише ймовірний висновок щодо причини пожежі, який значною мірою ґрунтується на припущеннях та поясненнях особи, яка безпосередньо не була присутня під час виникнення пожежі.

Водночас висновком комплексної комісійної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року не встановлено єдиного джерела запалювання та визначено декілька можливих механізмів виникнення пожежі, серед яких поряд із нештатним джерелом відкритого вогню, зокрема сигаретою, зазначені теплові прояви електричної енергії та тепло від розігрітого або розжареного тіла.

Отже, можливість виникнення пожежі внаслідок необережності під час куріння не виключена, однак належними та достатніми доказами не підтверджено, що саме цей механізм реалізувався 20 червня 2023 року та що він був пов`язаний із поведінкою ОСОБА_4 .

Окремо суд надає оцінку постанові старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Богодухівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Тимошенко Юлії Василівни від 11 листопада 2024 року про закриття кримінального провадження № 12023221050000166.

Відповідно до статті 82 ЦПК України преюдиційне значення для суду мають лише обставини, встановлені судовими рішеннями у передбачених цією нормою випадках.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження не є судовим рішенням, а тому встановлені та викладені у ній обставини не мають преюдиційного значення для суду під час розгляду цієї цивільної справи та підлягають перевірці й оцінці у сукупності з іншими доказами.

Крім того, відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі змісту постанови від 11 листопада 2024 року вбачається, що, доходячи висновку про порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки, слідчий послалася, зокрема, на показання ОСОБА_6 , який повідомив, що 20 червня 2023 року телефоном розмовляв із ОСОБА_4 та що останній вживав алкогольні напої і курив у будинку. Приблизно о 17 год 20 хв ОСОБА_6 почув запах диму, після чого побачив вогонь за парканом та почав самостійно гасити пожежу.

У постанові також наведено показання ОСОБА_3 , яка повідомила, що 20 червня 2023 року перебувала у м. Харкові, близько 12 год 20 хв розмовляла з ОСОБА_4 телефоном, а приблизно о 18 год 30 хв їй повідомили про його загибель. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що її чоловік вживав алкогольні напої та курив.

Інші наведені у постанові показання стосуються переважно обставин виявлення диму та вогню, прибуття осіб до місця події, виклику працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій та гасіння пожежі.

На підставі наведених обставин слідчий у постанові від 11 листопада 2024 року дійшла висновку про порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки, що спричинило його загибель та завдання майнової шкоди ОСОБА_15 .

Разом із тим із наведених у постанові показань не вбачається, що будь-яка з допитаних осіб безпосередньо спостерігала ОСОБА_4 під час куріння у місці формування первинного вогнища пожежі у момент або безпосередньо перед її виникненням, бачила, як він залишив непогашений недопалок, або вчинив інші конкретні дії, які могли спричинити займання.

Показання ОСОБА_3 про те, що її чоловік вживав алкогольні напої та курив, характеризують його звички, однак вона на момент виникнення пожежі у будинку не перебувала та безпосередньо не спостерігала обставин, які передували займанню. Відомості, повідомлені ОСОБА_6 , також не містять даних про безпосереднє спостереження ним за конкретними діями ОСОБА_4 , які могли стати причиною виникнення пожежі.

Таким чином, наведені у постанові відомості підтверджують перебування ОСОБА_4 у будинку та наявність у нього звички курити, однак самі по собі не дають підстав для встановлення ані конкретного порушення ним вимог пожежної безпеки, ані причинного зв`язку між його поведінкою та виникненням пожежі.

При цьому викладений у постанові слідчого висновок не узгоджується повною мірою з результатами спеціальних досліджень причин виникнення пожежі. Так, у звіті про причину виникнення пожежі від 22 червня 2023 року необережність під час куріння визначена лише як ймовірна причина пожежі. Водночас висновком комплексної комісійної судової пожежно-технічної та електротехнічної експертизи № 21159/21163/2069 від 15 березня 2024 року не встановлено єдиного джерела запалювання та визначено декілька можливих механізмів виникнення пожежі.

Отже, постанова слідчого від 11 листопада 2024 року не має преюдиційного значення для суду та оцінюється нарівні з іншими доказами у справі. Викладений у ній висновок про те, що саме порушення ОСОБА_4 вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, його загибель та завдання майнової шкоди позивачу, не підтверджується безпосередніми фактичними даними, наведеними у самій постанові, та не узгоджується з висновком проведеної у кримінальному провадженні комплексної експертизи, якою конкретної причини займання не встановлено.

У цій справі факт виникнення пожежі, факт пошкодження майна позивача та розмір завданої майнової шкоди підтверджені належними доказами. Разом із тим причинний зв`язок між виникненням пожежі та конкретними діями або бездіяльністю ОСОБА_4 належними, допустимими та достатніми доказами не встановлений.

За таких обставин суд не встановив сукупності передбачених законом умов, необхідних для виникнення у ОСОБА_4 обов`язку з відшкодування позивачу майнової шкоди.

Оскільки відповідальність ОСОБА_2 має похідний характер та може виникати лише внаслідок переходу до неї у порядку спадкування обов`язку, який належав спадкодавцю, недоведеність виникнення такого обов`язку у ОСОБА_4 виключає підстави для покладення на його спадкоємця обов`язку з відшкодування заявленої позивачем майнової шкоди.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, якщо таке відшкодування було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

Таким чином, законом передбачена спеціальна умова переходу до спадкоємця обов`язку з відшкодування моральної шкоди — наявність за життя спадкодавця судового рішення, яким на нього вже було покладено відповідний обов`язок.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто у день виникнення пожежі, з якою позивач пов`язує заподіяння їй моральної шкоди. Матеріали справи не містять відомостей про те, що за життя ОСОБА_4 судовим рішенням з нього на користь позивача було присуджено відшкодування моральної шкоди.

Отже, на момент відкриття спадщини у ОСОБА_4 не існувало встановленого судовим рішенням обов`язку з відшкодування позивачу моральної шкоди, який міг би перейти до його спадкоємця.

За таких обставин обов`язок з відшкодування заявленої позивачем моральної шкоди до ОСОБА_2 у порядку спадкування не перейшов, а тому позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази окремо та у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбаченої законом сукупності підстав для покладення на ОСОБА_4 обов`язку з відшкодування майнової шкоди, а обов`язок з відшкодування заявленої моральної шкоди відповідно до закону до його спадкоємця не перейшов, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 141, 258-261, 263, 351-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов