Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №615/110/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/110/26

Провадження № 2/615/226/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/110/26

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ майна подружжя,

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про поділ майна подружжя,

за участю учасників судового процесу:

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , представника позивача за первісним позовом Брек Л.О. ,

представника відповідача за первісним позовом Мирошниченко К.П.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24 листопада 2012 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року у справі № 615/1918/25 розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто транспортні засоби, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме: причіп марки ПВА 1, 2014 року випуску; автомобіль AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що вказане майно набуте сторонами за час шлюбу за спільні кошти, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Автомобіль AUDI A6 07 червня 2025 року було перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу № 3245/2025/5396602 від 06 червня 2025 року. Позивач стверджує, що зазначений автомобіль було відчужено без її відома та згоди, а отриманими від його продажу грошовими коштами відповідач розпорядився не в інтересах сім`ї, а тому вона має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості вказаного майна.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір між сторонами неможливо, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила суд:

- визнати причіп марки ПВА 1, зеленого кольору, 2014 року випуску, вартістю 16 230,00 грн; автомобіль марки AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зеленого кольору, з об`ємом двигуна 2771 см?, вид пального - бензин або газ, вартістю 113 623,00 грн; автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , синього кольору, з об`ємом двигуна 1896 см?, вид пального - дизель, вартістю 164 909,00 грн спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації 1/2 частини вартості у спільному сумісному майні подружжя на причіп марки ПВА 1, зеленого кольору, 2014 року випуску, що складає 8 115,00 грн; суму грошової компенсації 1/2 частини вартості у спільному сумісному майні подружжя на автомобіль марки AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зеленого кольору, з об`ємом двигуна 2771 см?, вид пального - бензин або газ, що складає 56 811,50 грн; суму грошової компенсації 1/2 частини вартості у спільному сумісному майні подружжя на автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , синього кольору, з об`ємом двигуна 1896 см?, вид пального - дизель, що складає 82 454,50 грн, - у загальному розмірі 147 381,00 грн.

03 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що 24 листопада 2012 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Валківського районного суду Харківської області у справі № 615/1918/25 розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було сформовано спільні сімейні заощадження у розмірі 10 000 доларів США, а також набуто інше майно, зокрема причіп марки ПВА 1, автомобіль AUDI A6 та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT. Зазначив, що сімейні заощадження складалися з коштів у сумі 2 000 доларів США, отриманих його матір`ю у 2013 році від продажу автомобіля; коштів у сумі 133 000,00 грн, отриманих його матір`ю у 2022 році після продажу житлового будинку; а також спільно накопичених коштів подружжя. Вказував, що зазначені грошові кошти використовувалися сторонами як єдиний сімейний бюджет та перебували під режимом спільної сумісної власності подружжя. Також зазначив, що у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ним було відчужено автомобіль AUDI A6, який, за його твердженням, перебував у технічно несправному стані та потребував значних витрат на ремонт. Отримані від його продажу грошові кошти у сумі 50 000,00 грн, як стверджує позивач за зустрічним позовом, були використані виключно на спільні потреби сім`ї, зокрема на оплату орендованого житла, повсякденні сімейні витрати та забезпечення потреб спільної дитини. Крім того, послався на те, що після розірвання шлюбу між сторонами було досягнуто домовленості про досудовий поділ майна, відповідно до якої всі грошові кошти у сумі 10 000 доларів США залишилися у розпорядженні ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 взяв на себе витрати з оплати оренди житла, в якому вона проживала разом із дітьми, та витрати на утримання спільного сина. Також зазначив, що після розірвання шлюбу 02 жовтня 2025 року ним було відчужено автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, а отримані від його продажу грошові кошти використані на оплату оренди житла для себе та ОСОБА_1 з дітьми, а також на витрати, пов`язані з утриманням, забезпеченням та вихованням спільної дитини.

Оскільки спільні сімейні заощадження у розмірі 10 000 доларів США залишилися у розпорядженні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини спільних грошових коштів, що становить 216 333,50 грн, що еквівалентно 5 000 (п`яти тисячам) доларів США, за курсом Національного банку України станом на 20 лютого 2026 року.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

26 лютого 2026 року від представника відповідача за первісним позовом - адвоката Мирошниченко Ксенії Павлівни надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 143-147).

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, представник відповідача за первісним позовом посилається на те, що між сторонами після припинення сімейних відносин було досягнуто домовленостей щодо врегулювання майнових питань та участі ОСОБА_2 у забезпеченні сім`ї і спільної дитини. Щодо автомобіля AUDI A6 представник відповідача зазначила, що автомобіль перебував у технічно несправному стані та потребував значних витрат на ремонт, у зв`язку з чим його подальше утримання й експлуатація були економічно недоцільними. Отримані від продажу автомобіля грошові кошти були використані на спільні потреби сім`ї, зокрема на оплату орендованого житла, повсякденні сімейні витрати та забезпечення потреб спільної дитини. Щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT зазначила, що після його придбання автомобіль також використовувався у сімейних інтересах, а отримані після його відчуження кошти були спрямовані на виконання сімейних зобов`язань, у тому числі на оплату житла та утримання дитини. Крім того, представник відповідача посилалася на те, що у ОСОБА_1 залишилися спільні сімейні заощадження у сумі 10 000 доларів США, а тому вважала, що при вирішенні спору необхідно враховувати не лише транспортні засоби, зазначені у первісному позові, а й інше майно та грошові кошти, які сторони набули за час шлюбу. Окремо представник відповідача заперечувала проти визначеної позивачем вартості транспортних засобів. Зазначала, що надані позивачем цінові довідки містять лише орієнтовну вартість подібних за характеристиками транспортних засобів, а не конкретних об`єктів, які є предметом спору; вважала, що об`єкти оцінки належним чином не ідентифіковані, а з наданих документів неможливо достовірно встановити особу, яка здійснювала оцінку. У зв`язку з цим вважала такі цінові довідки неналежними, недопустимими та недостовірними доказами вартості майна.

03 березня 2026 року від представника позивача за первісним позовом - адвоката Брек Людмили Олегівни надійшла до суду відповідь на відзив, у якій вона просить первісний позов задовольнити (т. 1 а.с. 169-172).

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що твердження відповідача про досягнення між сторонами домовленостей щодо участі ОСОБА_2 у матеріальному забезпеченні сім`ї та дитини після розірвання шлюбу, врегулювання майнових питань, а також використання коштів, отриманих від продажу автомобіля AUDI A6, на оплату орендованого житла, повсякденні потреби сім`ї та утримання дитини, не відповідають дійсності. Крім того, заперечує наявність у ОСОБА_1 спільних сімейних заощаджень у розмірі 10 000 доларів США.

Зазначила, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року у справі № 615/1918/25 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживають з січня 2025 року, при цьому ОСОБА_2 проживає окремо з іншою родиною. Автомобіль AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , 07 червня 2025 року було перереєстровано ОСОБА_2 на іншого власника на підставі електронного договору купівлі-продажу № 3245/2025/5396602 від 06 червня 2025 року без відома та згоди ОСОБА_1 . У зв`язку з цим представник позивача вважала, що відчуження зазначеного автомобіля здійснено після фактичного припинення сімейних відносин між сторонами та не в інтересах сім`ї. Також зазначила, що відповідно до інформаційної довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , був зареєстрований за ОСОБА_2 з 24 червня 2022 року. Про відчуження зазначеного автомобіля ОСОБА_1 стало відомо лише зі змісту відзиву на позовну заяву. На думку представника позивача, це також свідчить про розпорядження ОСОБА_2 спільним майном подружжя без відома та згоди ОСОБА_1 . Крім того, представник позивача зазначила, що будь-яких домовленостей щодо поділу майна, участі ОСОБА_2 в утриманні сім`ї після припинення спільного проживання чи залишення ОСОБА_1 спільних заощаджень у сумі 10 000 доларів США між сторонами не існувало. Вказала, що ОСОБА_1 працює на двох роботах та самостійно забезпечує себе і дитину. Заперечуючи доводи відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів вартості транспортних засобів, представник позивача зазначила, що цінові довідки ПП «Приват-Інвест» містять відомості, які дають можливість ідентифікувати спірні транспортні засоби, зокрема за їх VIN-кодами, а оцінювання проведено суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат, та оцінювачем, який має право на здійснення професійної оціночної діяльності щодо рухомого майна. Також представник позивача послалася на те, що у випадку відчуження одним із подружжя спільного майна проти волі іншого та неможливості визначення дійсної ринкової вартості безпосередньо такого майна визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями та технічними характеристиками майна на час розгляду справи.

19 березня 2026 року від представника відповідача за зустріним позовом - адвоката Брек Людмили Олегівни надійшов до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні зустрічного позову (т. 1 а.с. 196-198).

В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову, викладених у відзиві, представник відповідача за зустрічним позовом посилається на те, що надані ОСОБА_2 розписка від 15 серпня 2013 року, довіреність від 15 серпня 2013 року та договір купівлі-продажу від 22 липня 2022 року не підтверджують існування у сторін спільних сімейних заощаджень у сумі 10 000 доларів США. Зазначила, що розписка підтверджує лише отримання ОСОБА_4 2 000 доларів США від продажу автомобіля ВАЗ 21063, а договір купівлі-продажу від 22 липня 2022 року - отримання нею 133 000,00 грн від продажу житлового будинку. Водночас ці документи не підтверджують передачу вказаних коштів безпосередньо подружжю Долуда у спільну власність. У зв`язку з цим представник відповідача за зустрічним позовом зазначила, що ОСОБА_2 не довів належними та достатніми доказами ані формування спільних сімейних заощаджень у сумі 10 000 доларів США, ані перебування таких коштів у розпорядженні ОСОБА_1 . Щодо автомобіля AUDI A6 зазначила, що твердження про використання 50 000,00 грн, отриманих від його продажу, на спільні потреби сім`ї не відповідають фактичним обставинам, оскільки сторони не проживали спільно з січня 2025 року, а автомобіль було відчужено у червні 2025 року без відома та згоди ОСОБА_1 . Також заперечила існування домовленості про досудовий поділ майна, за якою 10 000 доларів США нібито залишилися у ОСОБА_1 . Зазначила, що будь-яких таких домовленостей між сторонами не було, а наданий аудіозапис не підтверджує їх існування. Крім того, вказала на недопустимість аудіозапису, оскільки ОСОБА_1 не давала згоди на запис приватної розмови. Щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT зазначила, що про його відчуження ОСОБА_1 стало відомо лише з процесуальних документів ОСОБА_2 . Твердження про використання коштів від продажу автомобіля на оплату житла та утримання дитини вважала такими, що не підтверджені належними доказами.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача та позивач за первісним позовом у судовому засіданні просили первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача та відповідач за первісним позовом у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні первісного позовові, а зустрічний позов задовольнити.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 27 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, об`єднавши їх в одне провадження.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування доказів. Витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи на: причіп марки ПВА 1, зеленого кольору, 2014 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 ; автомобіль Audi A6, 1995 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , зеленого кольору; автомобіль Volkswagen Passat, 2002 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , синього кольору.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07 травня 2026 року частково задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування доказів. Витребувано у Державної податкової служби України інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 , за період з 24 листопада 2012 року по 07 жовтня 2025 року.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Щодо первісного позову.

24 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Валківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року у справі № 615/1918/25 (т. 1 а.с. 14-16).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення набрало законної сили 07 жовтня 2025 року.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/13/1505-аз/04-2025-1511-2025 від 11 листопада 2025 року (т. 1 а.с. 20-21), згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, на ім`я ОСОБА_2 , дата народження та РНОКПП співпадають із зазначеними в запиті, у період з 24 листопада 2012 року по 04 вересня 2025 року було зареєстровано/перереєстровано наступні транспортні засоби:

18 жовтня 2014 року зареєстровано причіп ПВА 1, зеленого кольору, 2014 року випуску;

13 грудня 2019 року зареєстровано автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, червоного кольору, 1989 року випуску, який 01 лютого 2020 року було перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу № 6349/2020/191397 від 01 лютого 2020 року, укладеного в ТСЦ;

09 січня 2020 року зареєстровано автомобіль AUDI A6, зеленого кольору, 1995 року випуску, який 07 червня 2025 року було перереєстровано на нового власника на підставі електронного договору купівлі-продажу № 3245/2025/5396602 від 06 червня 2025 року;

24 червня 2022 року зареєстровано автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, синього кольору, 2002 року випуску.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях № 31/32/08-9285-2026 від 24 квітня 2026 року, згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів (т. 1 а.с. 227):

09 січня 2020 року транспортний засіб AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1995 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , перереєстровано на ОСОБА_2 . 07 червня 2025 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника із укладанням договору купівлі-продажу через електронні сервіси та зовнішні ресурси у ТСЦ 3245.

24 червня 2022 року транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано на ОСОБА_2 . 02 жовтня 2025 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу та договором комісії, укладеними у суб`єкта господарювання.

18 жовтня 2014 року причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстровано на ОСОБА_2 . У листі також зазначено, що документи, на підставі яких здійснювалася реєстрація причепа, у територіальних сервісних центрах не збереглися у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

06 червня 2025 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_5 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5396602 (т. 1 а.с. 204 зворот - 206).

Відповідно до пункту 1.1 договору ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність ОСОБА_5 транспортний засіб марки AUDI, модель A6, 1995 року випуску, зеленого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 1.2 договору продавець гарантував, що майно, яке є предметом продажу за цим договором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку та заставі не перебуває, не є предметом спору у суді.

Відповідно до пункту 1.4 договору покупець оглянув та ознайомився з майном, зазначеним у пункті 1.1 договору, претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу не має.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Згідно з пунктом 2.2 договору право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 60 000,00 грн.

Згідно з пунктом 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, а відповідно до пункту 9.2 договору його укладено в електронній формі. Договір оформлено, перевірено та підписано сторонами в електронній формі засобами Порталу «Дія».

Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5396602 від 06 червня 2025 року не містить відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на відчуження автомобіля AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

01 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», як комісіонером, та ОСОБА_2 , як комітентом, укладено договір комісії № 7696/25/1000197 (т. 1 а.с. 232-233).

Відповідно до пункту 1.1 договору комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за винагороду від свого імені, але за рахунок комітента, укласти договір купівлі-продажу належного комітенту транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

02 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», від імені якого діяв ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/25/1000197 (т. 1 а.с. 230 зворот - 231).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язався передати у власність покупця транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель PASSAT, 2002 року випуску, синього кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , дата першої реєстрації - 24 червня 2022 року.

Згідно з пунктом 1.2 договору продавець гарантував, що транспортний засіб, який є предметом договору, не перебуває під арештом, у розшуку чи заставі та не є предметом спору.

Відповідно до пункту 1.3 договору продавець погодився залишити покупцеві закріплені за транспортним засобом номерні знаки.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що покупець оглянув та ознайомився з транспортним засобом і претензій щодо його технічного стану та якісних характеристик не має.

Відповідно до пункту 2.1 договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна, а згідно з пунктом 2.2 право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 159 957,00 грн.

Відповідно до пункту 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. Договір підписаний представником продавця ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_7 .

Договори комісії № 7696/25/1000197 від 01 жовтня 2025 року та купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/25/1000197 від 02 жовтня 2025 року не містять відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на відчуження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 .

Щодо зустрічного позову.

Згідно з розпискою від 15 серпня 2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_8 2 000 доларів США за автомобіль марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_9 (т. 1 а.с. 154).

Відповідно до довіреності від 15 серпня 2013 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_8 експлуатувати та розпоряджатися автомобілем марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_9 , з правом поїздок за кордон. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1920 (т. 1 а.с. 153).

Згідно з договором купівлі-продажу від 22 липня 2022 року ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_9 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за 133 000,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2118 (т. 1 а.с. 155).

Відповідно до наданого ОСОБА_2 аудіозапису розмови між сторонами, під час спілкування вони обговорювали питання утримання спільної дитини, сплати аліментів, оплати житла та інших витрат. У ході розмови також йшлося про грошові кошти, які залишилися у кожного зі сторін. Зокрема, один зі співрозмовників зазначив: «візьму гроші, які осталися…», на що інший відповів, що кошти, які залишилися, мають зберігатися, оскільки дитині надалі необхідно навчатися. У подальшому під час розмови зазначалося: «те, що в мене осталося, і те, що в тебе осталося, тобі більше осталося. Все, забули про це, все», а також обговорювалася можливість обміну наявних доларів США для придбання речей дитині.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 показала, що вона є матір`ю ОСОБА_2 . Після укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за її словами, стосунки між ними спочатку були добрими, конфліктів вона не спостерігала. У подальшому їй зателефонував син та повідомив, що ОСОБА_1 поставила перед ним ультиматум щодо вибору між дружиною та матір`ю, у зв`язку з чим із 2019 року вона з ОСОБА_1 не спілкується. Свідок зазначила, що на весілля подарувала подружжю 1 000 доларів США. Крім того, приблизно у 2012 році після продажу належного їй автомобіля вона передала ОСОБА_2 2 000 доларів США. У 2022 році після відчуження належного їй житлового будинку отримані від його продажу кошти у розмірі 3 800 доларів США також подарувала сину. ОСОБА_4 також показала, що їй було відомо про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заощаджували кошти з метою придбання житла. Зазначила, що ОСОБА_2 привозив їй на зберігання грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США, які вона особисто бачила, при цьому кошти були у купюрах номіналом по 100 доларів США. Також свідок показала, що у серпні 2025 року ОСОБА_2 повідомив їй про припинення спільного проживання з дружиною та про те, що ОСОБА_1 забрала 10 000 доларів США, які, зі слів сина, були спільними заощадженнями подружжя.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 показала, що раніше вона підтримувала дружні стосунки із сім`єю Долуд, вони спілкувалися сім`ями. Після припинення спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остання залишилася проживати разом із дитиною у квартирі, оплату за яку, зі слів свідка, здійснював ОСОБА_2 . У подальшому свідок дізналася, що разом із ОСОБА_1 у вказаній квартирі проживає інша особа, про що повідомила ОСОБА_2 . Після цього, за словами свідка, ОСОБА_2 припинив передавати ОСОБА_1 кошти. Також ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 особисто повідомляла їй про наявність у неї та ОСОБА_2 спільних заощаджень у розмірі 10 000 доларів США, які вони відкладали з метою придбання житла. Після виникнення конфлікту між подружжям ОСОБА_1 , зі слів свідка, повідомила їй, що забрала зазначені грошові кошти собі, тоді як транспортні засоби залишаються ОСОБА_2 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 показав, що він є братом ОСОБА_2 . На початку повномасштабної війни ОСОБА_2 приїхав до матері, де вони зустрілися. Під час цієї зустрічі ОСОБА_2 повідомив йому, що має заощадження у розмірі 10 000 доларів США, та показав грошові кошти. Свідок зазначив, що особисто не перераховував кошти, однак зі слів брата зрозумів, що їх сума становила саме 10 000 доларів США. У подальшому ОСОБА_2 повідомив, що не знає, де зберігати зазначені кошти. Свідок також показав, що йому було відомо про намір ОСОБА_2 накопичувати кошти для придбання власного житла. З цією метою, за словами свідка, він разом із матір`ю на весілля подарували подружжю 1 000 доларів США. Надалі після відчуження будинку та автомобіля кошти, отримані від продажу цього майна, також були передані ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 працював та отримував власні доходи. Окрім цього, ОСОБА_5 показав, що придбав у брата автомобіль AUDI, який на момент продажу перебував у технічно несправному стані, зокрема мав несправний двигун. На момент відчуження автомобіля, зі слів свідка, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно не проживали. Відомостей про те, як ОСОБА_2 розпорядився коштами, отриманими від продажу цього автомобіля, свідок не має.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У частині першій статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 20 травня 2022 року у справі № 330/1079/20 (провадження № 61-5763св21).

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Судовим розглядом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2012 року по 07 жовтня 2025 року (дата набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу), під час якого ними було набуто майно, що є предметом спору у даній справі, а саме: причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ; автомобіль AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1995 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2002 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Ураховуючи набуття зазначених транспортних засобів у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а також те, що належність такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя сторонами не оспорюється, суд доходить висновку, що вказані транспортні засоби, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності сторін.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункти 41, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).

У даній справі предметом первісного позову в тому числі є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу.

Відповідно, позовні вимоги за первісним позовом про визнання причепа марки ПВА 1, зеленого кольору, 2014 року випуску, вартістю 16 230,00 грн; автомобіля марки AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зеленого кольору, з об`ємом двигуна 2771 см?, вид пального - бензин або газ, вартістю 113 623,00 грн; автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , синього кольору, з об`ємом двигуна 1896 см?, вид пального - дизель, вартістю 164 909,00 грн спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ, а тому такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зазначене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 761/17817/19 (провадження № 61-11101св24), відповідно до якого у спорі про поділ спільного сумісного майна подружжя окрема позовна вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є належним способом захисту, оскільки правовий режим спірного майна встановлюється судом при вирішенні вимоги про його поділ.

Щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Оскільки норми СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі, якою є автомобіль, у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.

Судовим розглядом встановлено, що 06 червня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5396602, предметом якого був автомобіль AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Вартість автомобіля за договором становила 60 000,00 грн. Договір не містить відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на відчуження цього автомобіля.

Крім того, 02 жовтня 2025 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ГОСТ.УА» укладено договір комісії № 7696/25/1000197 щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , а 02 жовтня 2025 року між ТОВ «ГОСТ.УА» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу № 7696/25/1000197. Вартість автомобіля за цим договором становила 159 957,00 грн. Договір комісії та договір купівлі-продажу також не містять відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на відчуження зазначеного транспортного засобу.

При цьому зазначені договори не містять відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на відчуження вказаних транспортних засобів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що грошові кошти, отримані від відчуження автомобілів AUDI A6 та VOLKSWAGEN PASSAT, були використані в інтересах сім`ї.

Саме по собі посилання відповідача на те, що отримані від продажу транспортних засобів кошти були спрямовані на оплату оренди житла, утримання та забезпечення сім`ї, за відсутності доказів фактичного здійснення таких витрат та їх зв`язку з потребами сім`ї, не підтверджує використання цих коштів в інтересах сім`ї.

Враховуючи, що обов`язок доведення факту використання коштів, отриманих від відчуження спільного майна, в інтересах сім`ї покладається саме на того з подружжя, хто здійснив таке відчуження, суд доходить висновку, що відповідачем зазначених обставин не доведено.

У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, слід визначити ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Відповідно до цінової довідки Приватного підприємства «Приват-Інвеста» № 26/12-1 від 23 грудня 2025 року, складеної директором ОСОБА_11 , ринкова вартість подібного за своїми якісними (технічними характеристиками) причепа марки ПВА 1, 2014 року випуску, станом на 02 грудня 2025 року становить 16 230,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до цінової довідки Приватного підприємства «Приват-Інвеста» № 26/12-2 від 26 грудня 2025 року, складеної директором ОСОБА_11 , ринкова вартість подібного за своїми якісними (технічними характеристиками) автомобіля AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , станом на 02 грудня 2025 року становить 113 623,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до цінової довідки Приватного підприємства «Приват-Інвеста» № 26/12-3 від 26 грудня 2025 року, складеної директором ОСОБА_11 , ринкова вартість подібного за своїми якісними (технічними характеристиками) автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , станом на 02 грудня 2025 року становить 164 909,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 54).

При визначенні ринкової вартості зазначених транспортних засобів використано порівняльний підхід, відомості про технічні характеристики транспортних засобів, інформацію щодо пропозицій продажу подібних транспортних засобів, розміщену на інтернет-ресурсі AUTO.RIA, а також відомості про офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України станом на 02 грудня 2025 року.

До цінових довідок долучено сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 366/20 від 05 травня 2020 року, виданий Фондом державного майна України Приватному підприємству «Приват-Інвеста», а також кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_11 , яке надає йому право на здійснення професійної оціночної діяльності за напрямом оцінки рухомого майна.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо визначеної позивачем вартості спірних транспортних засобів, оскільки на підтвердження іншої їх вартості відповідачем належних та допустимих доказів не надано.

При цьому 09 червня 2026 року у підготовчому судовому засіданні представнику відповідача за первісним позовом роз`яснювалося право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи у разі непогодження з визначеною позивачем вартістю спірних транспортних засобів, однак таким правом представник відповідача не скористався.

За таких обставин самі по собі заперечення щодо вартості транспортних засобів, визначеної у наданих позивачем цінових довідках, без подання доказів на підтвердження іншої їх ринкової вартості, не є підставою для відхилення зазначених доказів.

Суд також враховує, що вартість транспортних засобів, зазначена сторонами у договорах купівлі-продажу, не є тотожною його дійсній ринковій вартості та сама по собі не визначає розмір компенсації, яка підлягає стягненню при поділі спільного сумісного майна подружжя.

Оскільки спірні транспортні засоби були відчужені відповідачем без згоди ОСОБА_1 , а їх фактичний огляд на час розгляду справи є неможливим у зв`язку з переходом права власності до інших осіб, суд виходить із ринкової вартості подібних за своїми якісними та технічними характеристиками транспортних засобів, визначеної на час розгляду справи.

Тому зазначення у договорі купівлі-продажу автомобіля AUDI A6 вартості 60 000,00 грн, а у договорі купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT - 159 957,00 грн не спростовує визначеної у наданих позивачем цінових довідках ринкової вартості цих транспортних засобів та не є підставою для визначення розміру компенсації саме виходячи з договірної ціни.

Враховуючи рівність часток подружжя у спільному сумісному майні, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля AUDI A6, що становить 56 811,50 грн, та 1/2 ринкової вартості автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, що становить 82 454,50 грн, а всього - 139 266,00 грн.

За загальним правилом, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Подібні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16 (провадження № 61-37616св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 127/16630/17 (провадження № 61-83св21), від 09 червня 2021 року у справі № 761/18817/17 (провадження № 61-6447св21), від 14 листопада 2024 року у справі № 727/1140/21 (провадження № 61-14646св23).

Судовим розглядом встановлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який 18 жовтня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_2 , тобто спірний транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя і на нього поширюється презумпція спільності майна подружжя.

Суд зауважує, що у разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.

У постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про виплату позивачеві 1/2 вартості автомобіля як компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.

Причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , є неподільною річчю, який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_2 , у зв`язку з чим поділ такого майна в натурі є неможливим, а тому частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на зазначений транспортний засіб підлягає компенсації у грошовій формі.

При цьому, згідно з відомостями Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях, документи, на підставі яких 18 жовтня 2014 року було проведено державну реєстрацію причепа ПВА 1 за ОСОБА_2 , у тому числі договір купівлі-продажу, на зберіганні відсутні у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання.

У зв`язку з цим встановити вартість, за яку зазначений транспортний засіб був придбаний сторонами, на підставі реєстраційних документів не вбачається можливим.

За таких обставин при визначенні розміру грошової компенсації частки ОСОБА_1 суд виходить із ринкової вартості подібного за своїми якісними та технічними характеристиками транспортного засобу, визначеної на час розгляду справи.

Як вже зазначалось, відповідно до цінової довідки Приватного підприємства «Приват-Інвеста» № 26/12-1 від 23 грудня 2025 року, складеної директором ОСОБА_11 , ринкова вартість подібного за своїми якісними (технічними характеристиками) причепа марки ПВА 1, 2014 року випуску, станом на 02 грудня 2025 року становить 16 230,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 22).

Визначена у зазначеній ціновій довідці ринкова вартість причепа відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, доказів на підтвердження іншої ринкової вартості спірного транспортного засобу суду не надано.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

У п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року зазначено, що «Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя. Таким майном є неподільна річ - автомобіль. Суди обох інстанцій, хоч і зробили протилежні висновки щодо суті позову, правильно вважали, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль і стягнення на користь позивачки відповідної грошової компенсації треба розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивачки у праві спільної сумісної власності на автомобіль».

Отже, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , підлягає виділенню у власність ОСОБА_2 , а з останнього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8 115,00 грн компенсації замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на це майно.

Такий спосіб поділу, з огляду на неподільність причепу, його реєстрацію за ОСОБА_2 та присудження ОСОБА_1 компенсації вартості його частки, забезпечує остаточне вирішення спору між сторонами щодо цього майна та відповідає засадам ефективного судового захисту.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що під час шлюбу сторонами були накопичені спільні грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, які після припинення сімейних відносин залишилися у ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просив стягнути на його користь 1/2 частину зазначених коштів.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_2 посилався, зокрема, на письмові докази щодо отримання його матір`ю коштів від продажу автомобіля та житлового будинку, а також на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 особисто повідомляла їй про наявність у подружжя заощаджень у розмірі 10 000 доларів США, які вони накопичували з метою придбання житла. Також, за словами свідка, ОСОБА_1 повідомляла, що після конфлікту між подружжям забрала зазначені кошти собі, тоді як транспортні засоби залишалися ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 показала, що на весілля подарувала подружжю 1 000 доларів США, у подальшому після продажу автомобіля передала сину 2 000 доларів США, а у 2022 році після продажу житлового будинку - ще 3 800 доларів США. Також зазначила, що їй було відомо про накопичення сторонами коштів для придбання житла, а ОСОБА_2 привозив їй на зберігання 8 000 доларів США, які вона особисто бачила. Водночас відомості про те, що ОСОБА_1 забрала 10 000 доларів США, свідок отримала зі слів свого сина.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 показав, що на початку повномасштабної війни ОСОБА_2 демонстрував йому грошові кошти та повідомив, що їх сума становить 10 000 доларів США. При цьому свідок особисто кошти не перераховував. Також йому було відомо, що брат накопичував кошти на придбання житла, а частина коштів була подарована йому матір`ю та отримана нею від продажу майна.

Оцінюючи зазначені показання свідків у сукупності з іншими доказами у справі, суд виходить з того, що вони підтверджують лише окремі обставини, пов`язані з наявністю у ОСОБА_2 певних грошових коштів, наміром сторін накопичувати кошти для придбання житла, а також фактом передачі йому матір`ю окремих сум.

Разом із тим показання свідків не дають можливості достовірно встановити ані джерела формування саме 10 000 доларів США як спільних коштів подружжя, ані момент формування такої суми, ані її фактичну наявність на момент припинення спільного проживання сторін.

Суд також враховує, що показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у частині того, що ОСОБА_1 забрала 10 000 доларів США, ґрунтуються переважно на повідомленнях самого ОСОБА_2 , а не на обставинах, які свідки сприймали безпосередньо.

Показання ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1 повідомляла їй про спільні заощадження у розмірі 10 000 доларів США та про те, що вона забрала ці кошти собі, суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Разом з тим самі по собі такі показання, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не дають можливості встановити факт фактичного знаходження у ОСОБА_1 всієї суми 10 000 доларів США на момент поділу майна.

Крім того, матеріали справи містять відомості про доходи ОСОБА_1 за період шлюбу, з яких убачається, що вона працювала та отримувала самостійний дохід. Сам факт отримання нею доходів не спростовує можливість існування спільних заощаджень подружжя, однак так само не дає підстав для висновку, що грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США, на які посилається позивач за зустрічним позовом, були сформовані виключно або переважно за рахунок коштів ОСОБА_2 .

Так само сам по собі факт отримання ОСОБА_4 коштів від продажу належного їй автомобіля та житлового будинку не підтверджує, що всі отримані нею кошти були передані подружжю, увійшли до складу їх спільної сумісної власності та збереглися у складі заявлених у зустрічному позові заощаджень у розмірі 10 000 доларів США.

Отже, на ОСОБА_2 як позивача за зустрічним позовом покладався обов`язок доведення факту набуття сторонами під час шлюбу спільних грошових коштів саме у розмірі 10 000 доларів США, їх наявності на момент припинення спільного проживання та знаходження у ОСОБА_1 .

Належними, допустимими та достатніми доказами зазначені обставини не підтверджені.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини спільних грошових коштів у розмірі 216 333,50 грн, що еквівалентно 5 000 доларів США, є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з первісним позовом позивачем за первісним позовом сплачено 5 467,41 грн судового збору за подання позову, з яких 1 471,81 грн - за вимогу майнового характеру та 3 993,60 грн - за три вимоги немайнового характеру про визнання спірних транспортних засобів об`єктами спільної сумісної власності подружжя (т. 1 а.с. 10, 34).

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації задоволені, а у задоволенні окремих позовних вимог про визнання транспортних засобів об`єктами спільної сумісної власності подружжя відмовлено, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 81 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн, понесені за вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких відмовлено, покладаються на ОСОБА_1 .

При зверненні до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн 33 коп.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, зазначені витрати зі сплати судового збору покладаються на ОСОБА_2 та стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В обґрунтування розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: ордер серії АХ № 1518816 від 14 січня 2026 року на надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Брек Людмилою Олегівною у Валківському районному суді Харківської області на підставі договору про надання правничої допомоги від 29 жовтня 2025 року (т. 1 а.с. 72); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2199, видане Брек Людмилі Олегівні 28 лютого 2018 року (т. 1 а.с.71) ; платіжну інструкцію № @2PL226307 від 31 грудня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Брек Людмили Олегівни сплачено 17 000,00 грн із призначенням платежу «Сплата згідно договору від 29 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 73).

У позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 17 000 грн, яка включає в себе:

консультація клієнта з опрацюванням всіх документів, аналіз судової практики і даній категорії справ - 2 000 грн;

складання позовної заяви, формування пакету документів до суду, супроводження позовної заяви - 4 000 грн;

адвокатський запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС - 2 000 грн;

підготовка процесуальних документів - 3 000 грн;

адвокатський запит для проведення оцінки - 2 000 грн;

участь у судових засіданнях - 4 000 грн.

Відповідач та його представник будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або незгоди з розміром таких витрат не надали.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, результат їх розгляду, обсяг та зміст наданої адвокатом правничої допомоги, а також підтвердження позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для їх розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме задоволенню підлягають три із шести заявлених позовних вимог, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн, з ОСОБА_2 на її користь підлягає стягненню 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на характер заявлених позовних вимог, результат їх розгляду, обсяг та зміст наданої адвокатом правничої допомоги, а також підтвердження позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для їх розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі, в якій було заявлено вимоги майнового та немайнового характеру, виходив із необхідності визначення частини таких витрат, що припадає на кожну із заявлених позовних вимог, з подальшим їх розподілом залежно від результату розгляду відповідної вимоги.

Витрати ОСОБА_1 , пов`язані з визначенням ринкової вартості спірних транспортних засобів, становлять 8 000,00 грн (т. 1 а.с. 77). Зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, оскільки визначення ринкової вартості спірного майна було необхідним для встановлення розміру належної позивачу грошової компенсації.

У постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 456/2635/21 Верховний Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі про поділ майна подружжя, виходив із того, що у разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з проведенням оцінки майна, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому положення частини другої статті 141 ЦПК України пов`язують розподіл інших судових витрат саме з результатом розгляду позову та розміром задоволених позовних вимог і не ставлять такий розподіл у залежність від того, з якою саме окремою позовною вимогою пов`язані понесені стороною витрати.

Тому, незважаючи на те, що витрати на визначення ринкової вартості спірних транспортних засобів були необхідними насамперед для вирішення вимог майнового характеру, які судом задоволені, ураховуючи часткове задоволення первісного позову в цілому, такі витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме задоволенню підлягають три із шести заявлених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп витрат, пов`язаних із проведенням оцінки майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- виділити причіп ПВА 1, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , у власність ОСОБА_2 та стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 8 115 (вісім тисяч сто п`ятнадцять) грн 00 коп компенсації замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на це майно;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля AUDI A6, 1995 року випуску, VIN НОМЕР_1 , у розмірі 56 811 (п`ятдесят шість тисяч вісімсот одинадцять) грн 50 коп;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_2 , у розмірі 82 454 (вісімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 50 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп; витрати, пов`язані з проведенням оцінки майна, у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов