Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №304/1169/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1169/26 Провадження № 3/304/503/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЕПР1 № 694738 від 16.06.2026 року), який надійшов з ВП № 1 (м.Перечин) Ужгородського РУП ГУНП України в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, зі слів має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого поліцейським стрілецького батальйону взводу №3 ГУНП в Закарпатській області, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,

за ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 694756 від 16.06.2026, складеного інспектором відділення поліції №1 (м.Перечин) Ужгородського РУП ГУНП старшим лейтенантом поліції Балог О.В., вбачається, що 16.06.2026 року, о 14-05 годині, рухаючись по вул.Ужанській, бцд.49 в м.Перечин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 212140» д.н.з. НОМЕР_3 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.06.2026 року о 14-05 год. за адресою: м.Перечин, вул.Ужанська, буд.49, залишив місце ДТП, та своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.10.а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, заперечує проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтримав раніше надані ним пояснення, які є в матеріалах справи та суду пояснив, що близько о 14-00 годині 16.06.2026 року він рухався в м.Перечин по вул.Ужанській. Та керуючи автомобілем марки «ВАЗ» держномер НОМЕР_3 , почав обгін автомобіля, що рухався попереду нього, проте не звернув увагу, що автомобіль марки «КIA» держномер НОМЕР_4 , який рухався позаду, також розпочав здійснювати обгін його автомобіля марки «ВАЗ» та на зустрічній смузі руху відбулося зіткнення їх автомобілів. Після зіткнення вони з`їхали з місця події, припаркувавши свої автомобілі біля магазину «Амбар». Вийшовши з автомобіля, підійшов до водії іншого транспортного засобу марки «КIA» держномер НОМЕР_4 , яким виявився ОСОБА_2 та з яким він обмінявся контактними даними, номером телефону та вони домовився про те, що викликати працівників поліції вони не будуть, фіксувати подію ДТП Європротоколом також не бажають, так як він ( ОСОБА_1 ) погодився з тим, що винуватий та має намір у найближчий час відшкодувати заподіяні водієві автомобіля марки «КIA» ОСОБА_2 матеріальні збитки. Та оскільки він ( ОСОБА_1 ) дуже поспішав у лікарню м.Ужгорода, для проходження планового обстеження після отримання в ході бойових дій поранень, та, домовившись про зазначене вище, він поїхав у справа до медичного закладу, а водій ОСОБА_2 залишився на тому ж місці, біля магазину «Амбар». Через деякий час того ж дня йому зателефонували працівники поліції, та повідомили про необхідність прибути на місце ДТП, для складання протоколів про адміністративні правопорушення, що він і зробив в подальшому. Прибувши на місце, на нього поліцейськими були складені протоколи за правопорушення за ст.ст.124, 122-4 КУпАП. Проте вважає, що потерпілий ОСОБА_2 ввів його в оману, повідомивши спочатку, що згідний, щоб він поїхав з місця події та викликати працівників поліції не бажає, а потім не витримавши свого слова, вчинив протилежне. Свою вину за ст.122-4 КУпАП він не визнає з вищенаведених обґрунтувань. Просить провадження у справі закрити за відсутність складу даного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав надані письмові пояснення від 16.06.2026 року, які є в матеріалах справи, також суду пояснив, що 16.06.2026 року біля 14-00 годин він керував автомобілем марки «КIA» моделі «Sportage» д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись в м.Перечин по вул.Ужанській. По цій же смузі руху попереду нього рухався автомобіль марки «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_1 , а також бачив по ходу руху іншій автомобіль, який рухався попереду ВАЗ. На переривчастій лінії розмітки він ( ОСОБА_2 ) почав обгін автомобіля марки «ВАЗ» та зрівнявшись з ним на зустрічній смузі руху, водій автомобіля ВАЗ розпочав обгін іншого автомобіля, який рухався попереду нього, та внаслідок чого відбулося зіткнення їх автомобілів марки «ВАЗ» та марки «КІА» та вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. В подальшому вони, як учасники ДТП, з`їхали з ділянки дороги, де трапилося зіткнення їх автомобілів та припарковалися біла магазину «Амбар», щоб не заважати руху інших транспортних засобів. Перебуваючи біля магазину, водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_1 сказав, що дуже поспішає у лікарню, тоді вони обмінялися номерами телефонів та він домовився з ОСОБА_1 , що викликати працівників поліції для фіксування події ДТП він, як потерпілий не буде, оскільки ОСОБА_1 погодився у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду. Та коли ОСОБА_1 поїхав у справах, він деякий час почекав біля магазину, поміркував та вважав за необхідне все ж таки викликати працівників поліції для оформлення протоколу по ДТП. Після приїзду поліцейських на місце події, останні зателефонували ОСОБА_1 для необхідності прибуття останнього на місце ДТП, для складання протоколів про адміністративні правопорушення. Прибувши через деякий час на місце події, ОСОБА_1 були вручені копії складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.124, 122-4 КУпАП. З наданими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_1 , він згідний. Та вказує, що дійсно з останнім була розмова, що працівників поліції на місце ДТП вони не викликають, однак потім він передумав та все ж таки викликав поліцейських, з метою необхідності фіксування ними обставин, які сталися на дорозі. Та просить суд вказані обставини прийняти до уваги під час ухвалення постанови у цій справі. Не заперечує проти клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за відсутність в діях останнього складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Повно та всебічно вивчивши надані суду матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , показання потерпілого ОСОБА_2 , суд вважає, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Тобто, виходячи із диспозиції даної статті слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності, причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п.2.10а ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

Згідно пояснень ОСОБА_1 він поїхав з місця ДТП, оскільки вважав, що він з потерпілим ОСОБА_2 домовилися про добровільне відшкодування ним заподіяних автомобілю потерпілого матеріальних збитків. Та вказані пояснення ОСОБА_1 безпосередньо підтримав в судовому засіданні і сам потерпілий ОСОБА_2 .

Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г) відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

В судовому засіданні встановлено, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП ОСОБА_1 не мав, так як із потерпілим він мав впевнену домовленість про відшкодування останньому збитків, заподіяних автомобілю потерпілого ОСОБА_2 .

Отже, у разі коли потерпілий спочатку відмовився від виклику поліції, а водій поїхав з місця пригоди за взаємною згодою, дії водія ОСОБА_1 не вважаються умисним залишенням місця ДТП. Відсутність суб`єктивної сторони (умислу): водій поїхав не для того, щоб приховати ДТП чи уникнути відповідальності, а тому, що конфлікт було вичерпано на місці за згодою обох сторін. Та якщо водій залишив контакти або компенсував шкоду на місці, це є прямим доказом відсутності наміру переховуватися від правосуддя.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного з вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 як обов`язкову ознаку суб`єктивної сторони правопорушення, а тому вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП

В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст.62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.

Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.

Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». При цьому, як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.

Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлені вище обставини, та викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 122-4, п.1 ч.1 ст.247, 251, 283-285, 294 КУпАП, суддя КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО